490/9284/25
нп 1-кс/490/5078/2025
26.12.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9284/25
про продовження строків запобіжного заходу
26 грудня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СВ ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором,про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва, має середню спеціальну освіту, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , курсанта 3-ї навчальної роти 1-го навчального батальйону школи індивідуального підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюз можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.11.2025 року до підозрюваного ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12025152020001318 від 02.11.2025.
Клопотання мотивує тим, що з 19.12.2024, тобто з моменту відправлення ОСОБА_5 у військову частину НОМЕР_1 із обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Так, 02.11.2025 в період часу з 02:46 - 03:49 год, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , знаходячись біля приміщення торгівельного павільйону який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де у останніх раптово виник злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підійшли до приміщення кіоску торгівельного павільйону та шляхом відкриття захисних ролетів за допомогою сторонніх предметів проникли всередину даного кіоску, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_8 , а саме: банківський мобільний термінал «Приват Банку» N950 з SN: NCB901352242, вартістю 1000 грн. та планшет торгової марки «LENOVO B-8505X», з IMEI: НОМЕР_2 , вартістю 5000 грн., завдавши матеріального збитку ОСОБА_8 , після чого місце вчинення злочину покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжкого, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам чинного законодавства та вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України для застосування вказаного виду запобіжного заходу. На думку прокурора, жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні проти продовження строку запобіжного заходу заперечував.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до матеріалів клопотання до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено кримінальне провадження № 12025152020001318 від 02.11.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України.
02.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
04.11.2025 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва підозрюваному ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави, у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, строком 30.12.2025 включно.
22.12.2025 року постановою прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 02.02.2026 року.
На даний час у кримінальному провадженні не виконані всі дії, що перешкоджає винесенню законного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні, яке відповідно до положень ч.1 ст. 94 КПК України має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Вирішуючи заявлене слідчим клопотання та враховуючи вимоги ч.2 ст.177 КПК України щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, суд виходить з наступного.
На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК України судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зокрема обґрунтованість підозри стверджується зібраними доказами у матеріалах кримінального провадження, а саме: протокол огляду місця події; протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину ОСОБА_7 ; протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину ОСОБА_5 ; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол огляду речей і документів (відеозапису) та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, обґрунтовано доведеним є наявність в діях підозрюваного ОСОБА_5 ризиків, передбачених п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки йому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років позбавлення волі. Крім того, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний будучи військовослужбовцем, ухиляється від військової служби, що може набути ознак злочинів, передбачених ст. ст. 407, 408 КК України, а також не має міцних соціальних зв'язків, не працює.
Вказані ризики не зникли з часом та доведені прокурором в суді.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне. У відповідності до рекомендацій, наданих Верховним Судом у Листі від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», запровадження воєнного стану та збройна агресія щодо України самі по собі є ризиками, які мають враховувати суди при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Зазначена позиція попередньо була висловлена і Радою суддів України в рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених 02 березня 2022 року. А тому надані рекомендації слідчий суддя також враховує при вирішенні даної справи.
Продовжуючи підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, яке за своєю правовою природою та об'єктом спрямування спрямоване проти власності. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти Української Держави та Українського Народу, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого його підозрюють.
Крім того, суд вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та вони доведені прокурором, підозрюваний є працездатною особою, доказів про тяжкість захворювань не надано, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали продовженню підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жоден інший більш м'який запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Тому з урахуванням обставин клопотання та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, а також враховуючи стадію кримінального провадження, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання прокурора про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення ризиків.
Щодо можливості застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує положення ч.4 ст.182 КПК України, а також відповідні висновки ЄСПЛ, надані при розгляді справи «Істоміна проти України».
Так, у рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч.4 ст.182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі Суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди може бути одним з факторів, що виправдовує вищий розмір застави, але лише в поєднанні з іншими критеріями - серйозністю злочину, ризику втечі та ін.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.
При вирішенні питання чи є визначений розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного та чи існують підстави для зменшення застави, слідчий суддя бере до уваги тяжкість інкримінованого злочину та виключність обставин кримінального правопорушення, що спрямоване проти власності.
Водночас, слідчий суддя зауважує, підозрюваний перебуває під вартою вже 2 місяці і невнесення ним застави може свідчити про його неспроможність внести заставу у визначеній сумі. Натомість, стороною обвинувачення не зібрані відомості про його майновий стан.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя визначаючи підозрюваному розмір застави вважає, що така має бути співмірною із матеріальним становищем особи та вчиненим ним діянням, а також наслідками, які воно спричинило, а тому слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий стан, завдану шкоду, стан здоров'я (відсутність тяжких хвороб), ризики зазначені слідчим суддею, які слідчий суддя вважає обґрунтованими та доведеними, проте які з часом зменшились, а тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою з можливістю зменшення розміру застави до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірною для нього.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 182, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України,-
Клопотання - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали становить починаючи з моменту проголошення ухвали з 26 грудня 2025 року до 01 лютого 2026 року включно (в межах строку досудового розслідування).
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840,00 гривень (дев'яносто тисяч вісімсот сорок).
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок підозрюваний звільняється з-під варти в порядку визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
- не відлучатися з м. Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, підозрюваними та експертами в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно ч.8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1