Справа № 484/6067/25
Провадження № 2/484/2643/25
26 грудня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 39 540 грн., -
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі представниці Ткаченко М.М. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором № 0952062380 від 29.07.2019 в сумі 39 540 грн.
Позов мотивований тим, що 29.07.2019 між ТОВ "ІНФІНАНС" та відповідачкою було укладено кредитний договір № 0952062380, відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Пропозиція (Оферта) на отримання 1 траншу згідно Заявки-анкети № 2628766973 від 07.12.2019 року в рамках Договору про надання позики №0952062380 від 29.07.2019 року підписано Позичальником 29.07.2019, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. В подальшому Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у сумі, встановленій Договором. 14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0952062380. 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0952062380. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 0952062380. від простроченої суми, розмір яких встановлено договором. Загальна сума заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0952062380 від 29.07.2019 р. що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 53 715 грн, з яких заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) в сумі 3000 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 50 715 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в сумі 39 540 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) в сумі 3 000 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 36 540 грн. За таких обставин позивач просить стягнути на його користь з відповідачки зазначену суму кредитної заборгованості.
Ухвалою суду від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 03.12.2025.
Ухвалою суду від 03.12.2025 суд за клопотанням представниці позивача ОСОБА_3 відклав розгляд даної справи задля забезпечення можливості позивача ознайомитися з відзивом на позовну заяву та підготувати відповідь на відзив на 26.12.2025.
Ухвалою про уточнення даних відповідача від 04.12.2025 уточнено анкетні дані відповідачки у справі, зазначено її прізвище ОСОБА_4 , замість ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 05.12.2025 за клопотанням представниці позивача ОСОБА_3 зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду докази.
Витребувані докази від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли до суду 24.12.2025.
28.11.2025 до суду від представниці відповідачки надійшов відзив на позовну заяву позовну заяву, в якому відповідачка просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі. Заперечення проти позову відповідачка обґрунтовує тим, що позивачем не надано деталізованого розрахунку заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами, що унеможливлює встановлення порядку її нарахування та перевірку розміру боргу. Відповідачка зазначає, що наданий позивачем розрахунок не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та за відсутності банківських виписок не може слугувати належним доказом отримання коштів та наявності боргу. Також відповідачка посилається на сплив строку позовної давності, вказуючи, що згідно з Пропозицією надання 3-го траншу кредиту від 07.12.2019 строк користування коштами був обмежений 30 днями - до 06.01.2020. Відповідно, на думку відповідачки, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався 07.01.2020 та закінчився 07.01.2023. При цьому вона зазначає, що з 04.09.2025 набрав чинності Закон України від 14.05.2025 № 4434-ІХ, яким скасовано зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Додатково у відзиві наголошується на статусі відповідачки як військовослужбовця, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 18.05.2015 по теперішній час. Посилаючись на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вона стверджує про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій в особливий період. Крім того, відповідачка зауважує на несправедливості умов договору в частині розміру нарахованих відсотків у розмірі 36 540 грн. при тілі боргу 3 000 грн., що, на її думку, створює істотний дисбаланс прав та суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Наостанок у відзиві зазначено про відсутність повідомлень про відступлення права вимоги та припинення права кредитора нарахування процентів поза межами строку кредитування на підставі правових висновків Великої Палати Верховного Суду.
04.12.2025 до суду від представниці позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечує проти доводів відповідачки та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Щодо факту отримання коштів позивач вказує, що кредит у сумі 3 000 грн. було перераховано на картковий рахунок відповідачки через оператора платіжних послуг ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення». Позивач наголошує на неможливості надання банківських виписок, оскільки він є фінансовою установою, а не банком, проте зауважує, що відповідач тривалий час частково сплачувала заборгованість, чим визнала кредитні зобов'язання. Стосовно нарахування відсотків представник позивача пояснює, що воно здійснювалося відповідно до умов договору про відновлювальну кредитну лінію строком на 36 місяців, а відповідачка не надала власного контррозрахунку для спростування заявленої суми. Твердження про пропуск позовної давності позивач вважає необґрунтованими, оскільки перебіг строків був продовжений та зупинений законодавчими змінами на період дії карантину (COVID-19) та воєнного стану. Щодо статусу військовослужбовця позивач зазначає, що відповідачка проходить службу за контрактом, а отже, пільги згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» могли б застосовуватися лише за період її безпосередньої участі в бойових діях, доказів чого суду не надано. Крім того, позивач підкреслює, що всі нарахування відсотків були здійснені до 23.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення, оголошення воєнного стану та набуття відповідачем статусу військовослужбовця. Про заміну кредитора у зобов'язанні позивач зауважує, що таке відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, а неповідомлення про це не зумовлює недійсність договору.
Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.
До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 29.07.2019 між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачкою укладено Договір № 0952062380.
У відзиві на позовну заяву відповідачка визнає укладання зазначеного Договору з ТОВ «ІНФІНАНС».
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід'ємною частиною даного Договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки - Анкети, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Відповідно до умов Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0952062380 від 29.07.2019 ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачка узгодили, що Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами. Отже сторони узгодили кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відповідно до Договору загальний (максимальний) розмір кредитної лінії складав у сумі 20 000 грн. з максимальною відсотковою ставкою, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості у розмірі 1.75 %; максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75 %.
Відповідно до Заявки - Анкети від 07.12.2029, підписаною відповідачкою в електронній формі електронним підписом 8s2d3z, вона просила надати їй кредит для споживчих цілей у сумі 3 000 грн. терміном на 30 днів з відсотковою ставкою у розмірі 1,75% за один день користування кредитом та річною відсотковою ставкою 638,75 %.
Пропозиція (Оферта) на отримання 3 траншу згідно Заявки-анкети № 2628766973 від 07.12.2019 року в рамках Договору про надання позики №0952062380 від 29.07.2019 року підписано Позичальником 29.07.2019, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису) - 5f919z , який було надіслано за допомогою СМС- повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.
Відповідно до зазначеної Заявки-Анкети відповідачка зазначила для отримання кредиту реквізити банківської платіжної картки за номером НОМЕР_2 . Як вбачається з листа ТОВ УНІВЕРСЕЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» з вих. №3522_25908142728 від 08.09.2025, фінансова установа ТОВ УНІВЕРСЕЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на підставі укладеного з ТОВ «ІНФІНАНС» договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 2017-08-03 перерахувало 07.12.2019 17:01 суму 3 000 грн на картку з маскою НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 44247274.
Отримання відповідачкою коштів у сумі 3 000 грн. підтверджується витребуваними доказами від АТ КБ «ПриватБанк». З інформації та виписки банку вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) та на зазначений рахунок 07.12.2019 було зарахування коштів на суму 3 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15- ц, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15.01.2025 року у справі № 753/16762/15-ц.
Отже ТОВ «ІНФІНАНС» свої зобов'язання за Договором виконало, перерахувало на рахунок відповідачки кредитні кошти сумі 3 000 грн.
Щодо твердження відповідачки про заміну кредитора суд зазначає наступне.
14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0952062380.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0952062380.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
За таких обставин неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов'язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.
Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідачка не виконувала належним чином свої зобов'язання, а тому відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «ІНФІНАНС» станом на 14.07.2021 утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 000 грн. та борг за відсотками у сумі 30 765 грн.
Отже відповідно до укладеного Договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 ТОВ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за грошовими зобов'язаннями до боржників. А тому згідно з копією Витягу з Додатку № 3 ДО ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ №14-07/21 від «14» липня 2021 року, реєстр боржників № 5681, ТОВ "ІНФІНАНС" мав право вимоги за грошовими зобов'язаннями до відповідачки за Договором № 0952062380, а саме заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000 грн. та боргом за відсотками у сумі 30 765 грн.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.03.2023 заборгованість відповідачки за договором складається в загальній сумі 53 715 грн., а саме заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у сумі 30 765 грн. та за нарахованими відсотками згідно кредитного договору у сумі 19 950 грн.
Згодом 10.03.2023 відповідно до укладеного Договору факторингу № 10-03/2023/01 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. А тому згідно з копією Витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.03.2023, реєстр боржників № 7745, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має право вимоги за грошовими зобов'язаннями до відповідачки за Договором № 0952062380 в загальній сумі 53 715 грн., а саме заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 50 715 грн. (30 765 грн. + 19 950 грн.) та заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000 грн.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість в сумі 39 540 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) в сумі 3 000 грн. та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 36 540 грн.
Щодо твердження відповідачки про нарахування відсотків суд зазначає наступне.
Відповідно до розділу 5 про відповідальність Сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору № 0952062380 від 29.07.2019 підпунктом 5.3 передбачено, що у разі прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково/або у повному обсязі Позичальник самостійно нараховує та сплачує Товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75 % від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється із врахуванням п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Отже, відповідно до умов Заявки - Анкети від 07.12.2019 відповідачка повинна була сплатити кредит у сумі 3 000 грн. з відсотковою ставкою у розмірі 1,75% за один день користування кредитом та річною відсотковою ставкою 638,75 % у термін в 30 днів з 07.12.2019 по 06.01.2020. Однак відповідачкою не було виконано умови Договору, а тому відповідно до п.п. 5.3 Договору їй продовжували нараховуватись відсотки за несвоєчасно сплачену суми кредиту у розмірі 1,75 % за кожен день прострочення.
Термін «користування чужими коштами» у строк з 07.12.2019 по 06.01.2020 відповідно до умов Договору використовується судом у значенні одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).
З наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що відсотки у розмірі 1,75 % за кожен день прострочення нараховувались саме як міра відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа N?910/4518/16), уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред?явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України. (Позиція Верховного Суду викладена у постановах: Постанова КС ВС від 05.03.2025 - № 463/3981/22, Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - N? 463/8617/22, Постанова КЦС ВС від 05.02.2025 - № 463/14194/21, Постанова КЦС ВС від 08.01.2025 - № 463/7183/22).
Отже в період з 06.01.2020 по 10.03.2023 відповідачці була нарахована заборгованість у розмірі 1,75 % за кожен день прострочення грошового зобов'язання відповідно до 625 ЦК України, а тому вони є правомірними та законними.
Окрім того відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачкою не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.
Також відповідачка заявляє, що на неї як на військовослужбовця, що проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, а тому не було жодних підстав для нарахування вищезазначених сум відсотків.
Суд зазначає, що відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України № 1357-ІХ від 30.03.2021, яка діяла на момент укладення відповідачкою кредитних договорів (25.08.2021 та 15.09.2021), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (далі Закон).
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Цією ж нормою визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній Незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Крім того, з моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває досі.
Тобто, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, зокрема, звільнення від сплати відсотків за користування кредитом у разі, якщо вони були мобілізовані або брали, або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнних, так і у мирний час.
З наданих відповідачкою доказів, а саме копії довідки Форми 5 ЗСУ ВЧ НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 135/211 вбачається, що вона проходить військову службу за контрактом, у зв'язку з чим на неї розповсюджуються пільги тільки у період здійснення участі у бойових діях, проте доказів на здійснення зазначених дій не було надано.
Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено карантин, та введено в дію відповідні карантинні обмеження. В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинний на момент звернення з позовною заявою) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 року перебіг строків позовної давності зупинено.
Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
З будь-якими заявами відповідачка до позивача не зверталася, причин прострочення зобов'язання не пояснювала.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно до ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На день розгляду справи в суді зобов'язання відповідачкою досі не виконане, заборгованість не сплачена.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.
Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст. 625 ЦК України).
Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок невиконання відповідачкою зобов'язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором № 0952062380 від 29.07.2019 в сумі 39 540 грн.
В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачкою не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
За таких обставин, враховуючи умови кредитного договору, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідачка посилається на п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» відповідно до якого «Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків».
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема: 1) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (п.12 ч.1 ст.5);
Згідно копії довідки Форми 5 ЗСУ ВЧ НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 135/211 вбачається, що відповідачка проходить військову службу за контрактом.
Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, що не пов'язано з виконанням відповідачкою військових обов'язків та не стосується питань, пов'язаних з соціальним захистом її як військовослужбовця, то вона не звільнена від сплати судового збору.
Отже відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 к.
Щодо твердження відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Крім того, за змістом ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності; розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано копія договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» і АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 13 000 грн. слід зменшити до 2 500 грн., а тому зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість, код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за Договором № 0952062380 від 29.07.2019 в загальній сумі 39 540 грн (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок) грн., яка складається з заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) в сумі 3 000 (три тисячі) грн. та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість, код ЄДРПОУ 44276926, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн., а всього 4 922 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 40 к.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 26 грудня 2025 року.