КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4045/25
Провадження № 2-а/488/94/25
Іменем України
26.12.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови серія ЕНА № 565525 від 05.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, , в якому просив суд скасувати постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області капрала поліції Алексєєнко Дмитра Миколайовича серія ЕНА № 565525 від 05.09.2025 року, якою, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 370 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Постановою поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області капрала поліції Алексєєнко Дмитра Миколайовича серія ЕНА № 565525 від 05.09.2025 його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 370,00 грн. зач. 1 ст. 121 КУпАП зате, що 05.09.2025 року о 21:26 в м. Миколаєві по проспекту Богоявленський 43 він керував транспортним засобом FORD KUGA номерний знак НОМЕР_1 з несправною лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, чим порушив вимоги п.п 31.4.3.в ПДР України.
Вважав, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною оскільки, при розгляді адміністративної справи працівником поліції не було в повному обсязі досліджено дійсні обставини справи.
Заявник зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи 05 вересня 2025 року близько 21 години 26 хвилин ним було надано пояснення працівнику поліції, у яких він повідомив про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки перед початком руху перевірив технічний стан транспортного засобу та пересвідчився у справності всіх зовнішніх світлових приладів, зокрема лівої фари ближнього світла. Технічна несправність виникла під час руху з причин, що не були йому відомі та на які він не мав фізичної можливості вплинути.
У своїх поясненнях заявник також повідомив, що повертався за місцем проживання після побачення з сином, з яким попрощався на перетині вулиці 3-ї Слобідської та проспекту Центрального, передавши дитину матері, після чого продовжив рух за маршрутом проспектом Центральним та далі проспектом Богоявленським. З огляду на належне штучне освітлення на вказаному маршруті, об'єктивної можливості своєчасно виявити технічну несправність він не мав, а про її наявність дізнався лише після зупинки транспортного засобу працівником поліції.
Незважаючи на надані пояснення, працівник поліції зазначені обставини проігнорував. Заявник вважає, що у його діях був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення, а також відсутня необережність, оскільки він не міг передбачити можливість настання шкідливих наслідків.
З урахуванням викладеного заявник зазначає, що працівник поліції був зобов'язаний надати йому можливість усунути технічну несправність, у тому числі безпосередньо на місці зупинки, а не одразу притягувати до адміністративної відповідальності. До того ж, вказав, що доказів, які б свідчили протилежне матеріали справи не містять, тобто, конкретного доказу, що він навмисно та усвідомлюючи технічну несправність автомобіля здійснював рух відсутні.
Зазначив, що своїми діями працівник поліції не дотримувався вимог ст. 280 КУпАП та не з'ясував всіх обставин справи під час її розгляду. Крім того, після ознайомлення з правами та обов'язками згідно ст. 268 КУпАП, не з'ясовував чи є від нього будь-які клопотання та пояснення по справі, а відразу намагався перейти до прийняття рішення.
Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважав себе невинним, постанову серія ЕНА № 565525 від 05.09.2025 вважав необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи
Ухвалою суду від 18.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, було залишено без руху.
29.09.2025 року зазначені в ухвалі суду недоліки були виправлені.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року відкрито провадження у вказаній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, копію ухвали надіслано сторонам по справі. Одночасно встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не звертався.
Проте скористувався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача зазначив, що під час несення служби в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському в районі будинку 43 поліцейськими було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби з непрацюючою лівою фарою ближнього світла, чим порушено пункт 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху України.
Транспортний засіб було зупинено на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Водієві ОСОБА_1 було роз'яснено причину зупинки та законні підстави перевірки документів відповідно до статті 32 зазначеного Закону та пункту 2.4 «а» ПДР України. Факт правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121 КУпАП, було зафіксовано візуально та підтверджено відеозаписом з бодікамери № 474558.
Із відеозапису з бодікамери № 474558 вбачається, що о 21:20:17 водій пред'явив документи, повідомив, що не помітив несправність лівої фари, не заперечував проти винесення постанови та погодився з притягненням до адміністративної відповідальності. Також зафіксовано, що водієві було запропоновано усунути несправність на найближчій АЗС або СТО, однак він повідомив про намір рухатися додому та не вчинив жодних дій щодо усунення несправності на місці зупинки.
На відеозаписі з бодікамери № 474558 в 21:21:31 також зафіксовано роз'яснення водієві прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, ознайомлення зі змістом постанови та вручення її копії під підпис. При цьому водій не надавав жодних пояснень, клопотань чи заяв, що спростовує доводи позивача про нібито надані ним пояснення під час розгляду справи.
Представник відповідача зазначив, що невиявлення водієм технічної несправності не звільняє його від відповідальності, оскільки пункт 31.4.3 ПДР України прямо забороняє експлуатацію транспортного засобу з непрацюючими зовнішніми світловими приладами незалежно від рівня дорожнього освітлення. Наявність вуличного освітлення не усуває складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою, а позовні вимоги - безпідставними.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що надані відповідачем докази не підтверджують обставин справи, оскільки долучений відеозапис з нагрудної бодікамери № 474558 капрала поліції Алексєєнка Д. М. за 05.09.2025 фіксує іншого водія та інший транспортний засіб, а відеозаписи з камер поліцейського, який безпосередньо здійснював його зупинку, та його напарника суду не надані. Позивач вказує, що пояснення, заперечення та клопотання ним надавалися, проте були проігноровані, а відзив відповідача подано з порушенням установлених судом процесуальних строків. Також позивач наполягає на відсутності у його діях умислу чи необережності, зазначає на недотримання працівником поліції вимог статті 280 КУпАП та вважає постанову серії ЕНА № 565525 від 05.09.2025 необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції окрім іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ч.1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.
Згідно з ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 1.5 ПДР України зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють ПДР.
Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі ПДР) відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок Дорожнього руху на всій території України. В п.1.3., п.1.4., п.1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП настає, зокрема, за несправність зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Відповідно до п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу та ін.
Згідно з п. 31.4. ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
31.4.3. Зовнішні світлові прилади:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Судом встановлено, що під час несення служби під час несення служби в місті Миколаєві по проспекту Богоявленському в районі будинку 43 поліцейськими було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби з непрацюючою лівою фарою ближнього світла, чим порушено пункт 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху України.
Після чого поліцейськими було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Поліцейський, підійшовши до водія, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину зупинки і перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 31.4.3 в) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення (далі - Постанова) щодо позивача. Після чого водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор виніс постанову та наклав стягнення на позивача в розмірі 340, 00 гривень, відповідно до санкції статті.
Згідно зі ст. 285 КУпАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис надано її копію.
Факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень серія ЕНА № 565525 від 05.09.2025 року, яка містить підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
Щодо наданого до суду відеозапису з нагрудної бодікамери 474558 суд вважає за належне відмітити наступне.
Суд встановив, що відеозапис з нагрудної бодікамери № 474558, на який посилається відповідач, дійсно фіксує обставини адміністративного правопорушення, дотримання процедури уповноваженими особам: пред'явлення документів, роз'яснення прав, ознайомлення зі змістом постанови та вручення її копії, тощо. Водночас встановлено, що зазначені на відеозаписі події стосуються іншої особи та іншого транспортного засобу - марки: PEUGEOT, номерний знак: НОМЕР_2 , а не позивача та не транспортного засобу, яким він керував - FORD KUGA номерний знак НОМЕР_1 . Відтак суд вважає, що цей відеозапис не підтверджує фактичні обставини справи щодо позивача, не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства та не може бути використаний як доказ правомірності оскаржуваної постанови.
Отже, твердження відповідача про те, що правопорушення зафіксоване на відео, а водій не заперечував та погодився з постановою, що нібито свідчить про визнання факту порушення на місці, не відповідає дійсності.
Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст. 121 КУпАП зате, що 05.09.2025 року о 21:26 в м. Миколаєві по проспекту Богоявленський 43 він керував транспортним засобом FORD KUGA номерний знак НОМЕР_1 з несправною лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, чим порушив вимоги п.п 31.4.3.в ПДР України, суду не надано.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При складанні протоколу та прийнятті постанови інспектором УПП повинно бути з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, але встановлені при дослідженні справи обставини свідчать про неналежне з'ясування всіх обставин інспектором, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
Також, працівники Національної поліції повинні не забувати, що їх завданням є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст.2 Закону України «Про Національну поліцію»), а не виконувати лише тільки функцію карального органу, необхідно працювати на довіру громадян України.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має гуртуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинення порушення та вини особи в його вчиненні.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а постанова - скасуванню.
Згідно ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог позивача, на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме: 1211,20 грн.
Відповідно до частини 5, 6 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 9, 33, 38, ч.1 ст. 121, 222, 251, 255, 280, КУпАП, ст.ст. 9, 10, 11, 77, 79, 241-246, 262, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області, капрала поліції Алексєєнко Дмитра Миколайовича, серія ЕНА № 565525 від 05.09.2025 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 370,00 грн за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 1Б/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 1Б/1)
Суддя Я.А. Чернявська