Справа №487/9235/25
Провадження №1-кс/487/5449/25
24.12.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду місто Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200002713 від 07.12.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
09.12.2025 слідчий Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополі ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням погодженим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами ДБР Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 без визначення розміру застави.
У клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначає, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080200002713 від 07.12.2025.
08.12.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Підставою для внесення клопотання стало обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Також наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового слідства та суду; впливати на свідків, експерта, спеціалістів у вказаному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор, підтримала клопотання, посилаючись на неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'якої міри запобіжного заходу ніж тримання під вартою, просила про задоволення клопотання. Крім того просила врахувати, що підозрюваний, неодноразово змінюючи лікарняні заклади, переховується від органу досудового розслідування та суду.
В судовому засіданні захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання, просив в його задоволенні відмовити. Зазначав, що постійно повідомляв слідчого про стан здоров'я підозрюваного та його перебування у медичних закладах. Стверджував, про не обґрунтованість та недоведеність заявлених ризиків, та можливість запобігти зазначеним у клопотанні ризикам більш м'яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою. Також просив врахувати дані про особу підозрюваного, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, є учасником бойових дій, має ряд хронічних захворювань.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 відмовився надавати пояснення стосовно пред'явленої підозри, просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів клопотання вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080200002713 від 07.12.2025.
Відповідно до клопотання, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 10.04.2023 № 148 о/с сержанта поліції ОСОБА_4 призначено на посаду поліцейського-водія відділу поліції №2 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, ОСОБА_4 являється службовою особою - працівником правоохоронного органу, та відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов'язаний, в тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
07 грудня 2025 року, близько 16 год. 50 хв., ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом - службовим автомобілем АП САП-Е1, реєстраційний номер НОМЕР_1 (на синьому фоні), рухався по сухому та чистому дорожньому покритті проїзної частини проспекту 200-річчя Херсону у напрямку від вулиці 49-ї Гвардійської Дивізії до вулиці Вишнева в місті Херсон.
Рухаючись у вищевказаному напрямку ОСОБА_4 наблизився до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений інформаційно-вказівними знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» Розділу 33 Правил дорожнього руху України, що знаходився на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг проспекту 200-річчя Херсону та вулиці Каштанова в місті Херсоні.
Наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, на якому в той час перебували пішоходи, зокрема, ОСОБА_8 , які переходили проїзну частину проспекту 200-річчя Херсону зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу, водій ОСОБА_4 , діючи необережно, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, внаслідок чого скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 19 год. 04 хв. ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Причиною вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди є порушення водієм автомобіля марки АП САП-Е1, реєстраційний номер НОМЕР_1 (на синьому фоні), ОСОБА_4 вимог пункту 18.1.Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно з яким:
пункт 18.1.- водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Органом досудового слідства ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
08.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: оглядом місця події (протокол огляду місця події (дорожньо-транспортної пригоди від 07.12.2025); оглядом матеріалів відеозапису (протокол огляду матеріалів відеозапису від 08.12.2025).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази надані стороною обвинувачення доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
З матеріалів кримінального провадження та пояснень наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, у зв'язку з чим може переховуватися від органів досудового слідства та суду.
Крім того слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має стаж роботи у правоохоронних органах, а отже обізнаний про форми та методи документування злочинів, що може використовувати задля спроб незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у разі якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клоот проти Бельгії" (Clootv. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яким запобіжним заходом, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
В рішенні Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси» зазначено, що при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.
Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.
У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Враховуючи викладені обставини, дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно Довідки від 24.11.2025 був взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, раніше не судимий, є учасником бойових дій, проходив службу у лавах добровольчого батальйону, строкову військову службу, позитивно характеризується, має ряд хронічних захворювань та незадовільний стан здоров'я, слідчий суддя приходить до переконання, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти зазначеним ризикам, можливо шляхом застосування до ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, в межах строку досудового слідства, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи положення ч.4 ст. 194 КПК України, слідчий суддя визначає, що хоча матеріали клопотання і містять дані, які можуть вказувати на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак прокурором не доведено недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим, обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням викладених обставин та даних про його особу, є невиправданим.
Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).
При прийнятті рішення слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини в справі «Манчіні проти Італії», згідно якого за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 5 ,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а саме, що інкримінований злочин вчинено з необережності, оцінивши репутацію підозрюваного, слідчий суддя вважає можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, що буде достатньою гарантією для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 309, 370, 372, 376 КПК України,-
В задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши йому в період часу з 23.00 год. до 06.00 год. залишати житло без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 08.02.2026 наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому віна зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, у вказаному кримінальному провадженні;
5) здати на зберіганнясвій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Запобіжний захід - домашній арешт в певний період доби встановлюється до 08.02.2026 (включно).
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 26.12.2025 о 13.10 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1