Справа №491/475/25
22 грудня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючої судді - Надєр Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гула О.Р.,
за участю сторін у справі:
представника позивача - Бойко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ананьєві Одеської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В позовній заяві представник позивача зазначає, що 03 лютого 2025 року відносно позивача та без його участі начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 безпідставно та неправомірно, в порушення усіх вимог кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.2101 КУпАП №1418, згідно якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним та в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року безпідставно не уточнив свої персональні дані, чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.2101 КУпАП. З даною постановою позивач категорично не погоджується, інкримінованого йому правопорушення він не вчиняв та вважає дії відповідача неправомірними, а постанову такою, що підлягає скасуванню. 07 травня 2025 року позивача було примусово доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), де його протримали майже добу, та працівником ТЦК, який не назвав свого прізвища позивача було повідомлено про те, що його мобілізовано до Збройних Сил України та повідомлено про необхідність обов'язкового підписання документів які позивачу нададуть. Позивачу не було роз'яснено його права, не надано можливості скористатись правничою допомогою. Про наявність до позивача претензій та складання протоколу або постанови у справі про адміністративне правопорушення позивачу нічого не повідомляли. Будь-яких повідомлень від відповідача позивачем не отримувалось та в подальшому засобами поштового зв'язку позивачем було отримано від державного виконавця постанову про відкриття виконавчого провадження №78004464 від 06 травня 2025 року та копія оскаржуваної постанови №1418 від 03 лютого 2025 року, з яких позивачу стало відомо, що зазначена постанова винесена відповідачем без його участі, відповідачем винесено постанову без зазначення жодного доказу вчинення позивачем інкримінованого правопорушення. Оскаржувана постанова не містить посилань на перелічені ст.251 КУпАП докази вчинення адміністративного правопорушення. Оскаржувана постанова не ґрунтується на вимогах чинного законодавства так як норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. На позивача, якому у 2017 році виповнилося 27 років розповсюджувався обов'язок замінити приписне посвідчення на військовий квиток, знятись із військового обліку призовника та стати на військовий облік військовозобов'язаного, положення постанови КМУ від 22 грудня 2022 року №148 не діють, оскільки законом на той час не визначалось строків виконання цього обов'язку, тому застосувати до нього положення ч.3 ст.210 КУпАП, які набули чинності 19 травня 2024 року, неможливо. В оскаржуваній постанові відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами. В резолютивній частині вказаної постанови відсутні відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП, а вказано лише про накладення штрафу. Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, тому повинна ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, отриманих у встановленому законом порядку. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно суб'єктом владних повноважень по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими органами. Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов'язаного з відомчих реєстрів, відповідачем її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи. У зв'язку з цим позивач вважає оскаржувану постанову такою, що є протиправною та незаконною, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою та просить скасувати вище зазначену постанову, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП, закрити.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року у справі відкрито провадження, прийнято рішення про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Також, у вказаній ухвалі роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву та порядок його подачі.
Відповідачу було надіслано ухвалу суду про відкриття провадження та копію ухвали суду відповідач отримав 30 червня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.21).
Крім того позовна заява з додаткам до неї були доставлені до електронного кабінету відповідача 03 червня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с.31)
У визначені судом строки відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак з'явився його представник - адвокат Бойко О.О., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1628933 від 22 грудня 2025 року та договору про надання правничої допомоги №85 від 16 грудня 2025 року, який позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні, зазначеним у позовній заяві. Позовні вимоги просив задовольнити.
Представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.29), причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.
Частиною 1 ст.268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Відповідно до ч.2 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У відповідності до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи викладене, судом було визнано за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача, позивача та за участю представника позивача.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, заслухавши представника позивача, взявши до уваги неявку належним чином повідомлених позивача та відповідача, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №1418 від 03 лютого 2025 року відносно нього про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Також просить закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до копії доданого до позовної заяви військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 07 травня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21 грудня 2015 року зарахований у запас згідно Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за ст.18 п.1, 07 травня 2025 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року призваний у Збройні Сили за мобілізацією.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч.1 ст.9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З постанови №1418 від 03 лютого 2025 року за справою про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, яка передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно із ст.235 КУпАП такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає Інструкція зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерством оборони України від 01 січня 2024 року № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція № 3).
Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції №3 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.
Зі змісту постанови №1418 від 03 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на інший час не подав. У зв'язку з цим з врахуванням положень ст.268 КУпАП справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1
03 лютого 2025 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , було винесено вказану вище постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Постанова містить відмітку про те, що вона направлена ОСОБА_1 поштою.
Відповідно до ч.3 ст.2101 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження України особливого періоду.
Статтею 65 Конституції України встановлено обов'язок громадян України у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року розроблено з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України.
Завданням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року є, зокрема, уточнення питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, посилення соціального захисту військовослужбовців під час отримання медичної допомоги та після звільнення з полону, уточнення обов'язків органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій, підприємств, установ і організацій та громадян України під час проведення мобілізації.
Цим Законом було внесено зміни до ряду законодавчих актів України, зокрема:
- положення частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції, згідно з якою встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
- статтю 22 в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено в новій редакції, зокрема абзацом сьомим частини третьої встановлено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Водночас Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року встановлюються норми щодо, зокрема, оновлення громадянами України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів своїх військово-облікових даних.
Так, абзацами 4, 5, 6 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію»» від 03 березня 2022 року №2105-IX:
громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась та на даний час військовий стан в Україні не припинено та не скасовано.
Отже, станом на дату винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - 03 лютого 2025 року діяв особливий період.
Згідно положень ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Нормативними положеннями ст.3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «;Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За визначенням ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16 липня 2024 року.
Однак позивач у встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року строк не уточнив свої облікові дані.
Представник позивача посилається на примітку до ст.210 КУпАП, згідно якої положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до ст.210 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Також посилання позивача на те, що на позивача, якому у 2017 році виповнилося 27 років, розповсюджувався обов'язок замінити приписне посвідчення на військовий квиток, знятись із військового обліку призовника та стати на військовий облік військовозобов'язаного, положення постанови КМУ від 22 грудня 2022 року №148 не діють, оскільки законом на той час не визначалось строків виконання цього обов'язку, тому застосувати до нього положення ч.3 ст.210 КУпАП, які набули чинності 19 травня 2024 року, неможливо, суд не приймає до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, абзацами 4, 5, 6 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року було чітко встановлено обов'язок протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, шляхом прибуття позивача самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
При цьому, сторони судового процесу повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач, який повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.
Між тим, позивач будь-яких доказів на спростування вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП суду не надав. Поважних причин неможливості уточнення у встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року строк також не навів.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Тому постанову №1418 від 03 лютого 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією.
З урахуванням процесуальних норм щодо розподілу судових витрат, оскільки позовна заява залишається без задоволення, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9, 2101 ч.3, 247, 292, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 19, 20, 72, 77, 139, 243, 244, 245, 246, 250, 268, 286, 295 КАС України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
У відповідності до положень ч.2 ст.251 КАС України у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2025 року.
Суддя Надєр Л.М.
Рішення набуло законної сили «____» __________________20__ року.