справа № 208/12951/25
провадження № 1-кс/208/4969/25
(неповний текст відповідно до правил ст.376 КПК України)
26 грудня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участі прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м.Кам'янське клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кам?янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041160001374 від 27.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодруженого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
До Заводського районного суду міста Кам'янського надійшло вказане клопотання, в обгрунтування якого зазначено, що слідчим відділом Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській облвсті проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025041160001374 від 27.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
26.09.2025 приблизно о 15:28 год. ОСОБА_4 перебував в касовій зоні у приміщенні закладу ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: вул. Медична, 2А, Заводський район, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, де в цей час ОСОБА_4 оглядав мобільний телефон Samsung S20FE 256 GB IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , який останній попередньо замовив для купівлі в потерпілого ОСОБА_7 . В цей момент у ОСОБА_4 , раптово виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме на заволодіння мобільним телефоном, що належить ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій прямий протиправний умисел, усвідомлюючи, що він діє в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ (з подальшими змінами), 26.09.2025 приблизно о 15:28 год., перебуваючи в касовій зоні у приміщенні закладу ТОВ «Нова Пошта», розташованого за адресою: вул. Медична, 2А, Заводський район, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи при цьому їх суспільну небезпечність, розуміючи, що оператор ТОВ «Нова Пошта» працює з іншими клієнтами, та що його дії залишаються непоміченими, тобто усвідомлюючи таємний характер свого діяння здійснив викрадення мобільного телефона Samsung S20FE 8/256 GB IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 .
Утримуючи вказане майно при собі, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 6825,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
25.12.2025 з урахуванням здобутих доказів ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В клопотанні слідчий, за погодженням з прокурором, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, строком на 60 діб, зазначаючи, що ОСОБА_4 може здійснити спроби переховатися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання та просила його задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати домашній арешт у нічний час доби, оскільки в підозрюваного є малолітня дитина, яку він виховує без дружини (померла), мати похилого віку, він ніде не від кого не переховувався цей час, тому ризики надумані. Крім того, підозрюваний не погодився із кваліфікацією кримінального правопорушення, зазначивши, що на його думку це ч. 1 ст. 191 КК України .
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали.
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Згідно із ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
IV. Встановлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно із усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішував це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Слід однак зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, вказує також на існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; (3) вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя установив таке.
(1) Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, у разі визнання підозрюваного винним у його вчиненні, ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а відтак, усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, з високою ймовірністю вказує на те, що підозрюваний може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органу досудового розслідування та / або суду з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, що може виразитися у втечі. При цьому ОСОБА_4 не має достатніх сталих соціальних зв'язків, а саме дружини, постійного місця роботи. Це вказує на те, що ОСОБА_4 має фактичну можливість залишити місце постійного проживання. Вказане свідчить, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може залишити місце проживання та прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки в судове засідання, - не встановлено. Слід зауважити, що відсутність на даний час фактів втечі підозрюваного не свідчить про неможливість вчинення цих дій в подальшому.
Крім того, ризик переховування об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб та обумовлює можливість підозрюваному переховуватися на тимчасово непідконтрольній українській владі території, що може значно ускладнити органам правопорядку вживати заходи реагування на таку поведінку підозрюваного та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
(2) Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Перебування підозрюваного ОСОБА_4 поза межами установ, що утримують осіб під вартою, створює загрозу здійснення впливу на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, так як ОСОБА_4 особисто знайомий з ними. Також згідно ч.1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, через, що підозрюваному ОСОБА_4 стане відомо місце проживання потерпілого та свідків. Всі ці фактори у своїй сукупності створюють загрозу здійснення впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Враховуючи те, що підозрюваний, перебуваючи поза межами місця позбавлення волі, може негативно впливати на психологічний та моральний стан потерпілого та свідків, безперешкодно спровокувати та викликати у них бажання відмовитися від наданих свідчень, які є беззаперечними доказами вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, очікуючи на можливу помсту з його боку, шляхом вмовляння, тиску, погроз, залякувань, викликання жалю до себе, або будь-яким іншим способом. Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди тощо.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, на переконання слідчого судді, є доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може здійснити спроби незаконного впливу на потерпілого та свідків, зокрема, шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного справедливого покарання.
(3) Ризик вчиняти інше кримінальне правопорушення
Підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця роботи та заробітку, офіційного працевлаштування, не має достатнього законного джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя останнього. Окрім цього, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, що вказує на те, що він схильний до протиправної поведінки. Все це вказує на те, що він й у подальшому може вчиняти кримінальні правопорушення майнової спрямованості. Отже, на переконання слідчого судді, існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи поза межами місця позбавлення волі останній може вчинити інші корисливі злочини.
Мотиви слідчого судді щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання
Оскільки раніше було встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним. Тому наступним кроком буде визначення, запобіжного заходу, який належить застосувати.
Прокурор просила застосувати щодо ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, з визначенням розміру застави, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважала, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків та не запобігатиме існуючим ризикам.
Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК).
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК України).
Водночас, відповідно до ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи або щодо кримінального правопорушення, вчиненого стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Зважаючи на встановлені судом ризики, про які йшлося вище, положення ст.28 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 14 днів.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя, врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема застава, домашній арешт та інші, не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, а тому у задоволені клопотання підозрюваного та захисника про обрання цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
На переконання слідчого судді, застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція слідчого судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного.
Слідчий суддя також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде не недієвим. Домашній арешт, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що щодо ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Попри це, згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Щодо визначення розміру застави
Визначаючись із розміром застави, слідчий суддя врахував таке.
В клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий, за погодженням з прокурором, просить слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних громадян.
Відповідно до ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких умов, слідчий суддя вважає, що розмір застави, визначений підозрюваному ОСОБА_4 повинен у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов'язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас, слідчий суддя також враховує, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п?ятсот шістдесят) гривень, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
що стосується клопотання підозрюваного та його захисника про обрання запоібіжного заходу не пов"язаного із триманням під вартою слідчий суддя зазначає, що на час розгляду вказаного клопотання не було надано підтверджуючих документів як щодо соціальних зв"язків, так і щодо права власності на нерухоме майно де підозрюваний просив визначити його перебування.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кам?янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041160001374 від 27.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 21 день, тобто до 21.01.2026.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов'язків, у сумі 60 560 (шістдесят тисяч п?ятсот шістдесят) гривень, які підозрюваний або заставодавець мають право внести у будь-який момент, що є підставою для звільнення підозрюваного з-під варти, і останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки прибувати на виклики уповноважених осіб органу досудового слідства та суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає ( АДРЕСА_1 ) без дозволу слідчого, прокурора чи суду; утримуватись від спілкування із свідками та потерпілим у даному кримінальному проваджені; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали покласти на Кам?янське РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання вищеперерахованих обов'язків, та якщо будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин, застава буде звернена в дохід держави.
Строк дії обов'язків визначити в межах строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто до 21.01.2026, з моменту звільнення особи під заставу.
У задоволені клопотання підозрюваного та його захисника про обрання запобіжного заходу не пов"язаного із триманням під вартою (окрім застави) відмовити.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і проголошено 26.12.2025 о 13:30 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1