Справа № 212/3893/24
1-кп/212/153/25
24 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041730000289 від 25 лютого 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК Ук раїни,
В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
24 грудня 2025 року прокурор ОСОБА_3 , подав до суду клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання та продовження запобіжного заходу. Так, ОСОБА_4 , знаходячись на волі зможе переховуватися від суду, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, зазначив, що він має зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштований, просив це врахувати і у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_5 заперечила проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що її підзахисний майже два роки тримається під вартою, не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання, ризики, з часом заявлені прокурором зменшуються, оскільки судом допитані потерпілий, свідки, досліджені докази. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою по 03 січня 2026 року включно.
Розгляд справи відкладений на 15 січня 2026 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У своєму клопотанні прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду прокурор зазначає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено на строк до 10 років позбавлення волі, і ця обставина може свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та відбування покарання у разі визнання його винуватим.
При цьому суд зауважує, що заявлений прокурором ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, є необґрунтованим, і в даному судовому засіданні прокурором не доведено його існування та як наслідок збільшення ризиків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на часі існує і є реальним ризик переховування обвинуваченого від суду.
Поряд з цим, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання, за яким фактично проживає, не судимий, працевлаштований.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Згідно зі ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд враховує наведені вище обставини, та виходить з того, що на теперішній час існує та доведений прокурором переховування обвинуваченого від суду, проте прокурором не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 і запобігти вказаному ризику, а тому приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та зміну останньому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби.
При цьому, суд враховує доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 в частині можливості змінити запобіжний захід на домашній арешт в певний період доби з 21.00 години до 06.00 години наступного дня, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на те, що ОСОБА_4 не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно працевлаштований.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та переміщення в бомбосховище (укриття) при оголошенні повітряної тривоги, найближче до місця перебування під домашнім арештом, у період з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня, строком до 24 лютого 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1)з'являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;
2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3)утримуватись від спілкування зі потерпілим, свідками у кримінальному провадженні;
4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в'їзду в Україну (за наявності).
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під домашнім арештом визначити у два місяці, тобто до 24 лютого 2026 року включно.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти; зобов'язати ОСОБА_4 невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Відділенню поліції № 5 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до ВП № 5 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого для здійснення контролю в частині виконання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених на нього обов'язків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1