Справа № 227/5229/15
(6/199/353/25)
18.12.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про видачу дубліката виконавчого листа та про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №227/5229/15, виданим на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Дебт Форс» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №227/5229/15, виданим на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року позов Публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено.
29.05.2019 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області замінено сторону виконавчого провадження з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
07.02.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Камсіс Лігал» укладено договір факторингу №07-02/23, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11129027000 перейшло до ТОВ «Камсіс Лігал».
26.05.2023 року між ТОВ «Камсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір факторингу №07-02/23, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11129027000 перейшло до ТОВ «Дебт Форс».
19.06.2019 року Донецьким відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №52587796, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак копію вищевказаної постанови, разом із виконавчим листом стягувачем не отримано.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Дебт Форс» просить видати дублікат виконавчого листа по справі №227/529/15, та замінити стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №227/5229/15, виданим на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Учасники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року позов Публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено.
29.05.2019 року ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області замінено сторону виконавчого провадження з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
07.02.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Камсіс Лігал» укладено договір факторингу №07-02/23, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11129027000 перейшло до ТОВ «Камсіс Лігал».
26.05.2023 року між ТОВ «Камсіс Лігал» та ТОВ «Дебт Форс» укладено договір факторингу №07-02/23, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11129027000 перейшло до ТОВ «Дебт Форс».
19.06.2019 року Донецьким відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №52587796, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак копію вищевказаної постанови, разом із виконавчим листом стягувачем не отримано.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно з вимогами чинного законодавства зміна осіб у окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь якій стадії процесу.
Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.
Згідно ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 20.11.2013, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 у справі «Hornsby v. Greece», п. 40).
Вищевказану правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
У ст.ст. 80, 81 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ЦПК України передбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа та його дублікат може бути виданий судом лише у випадку втрати оригіналу, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа вирішальним є встановлення обставин втрати оригіналу виконавчого листа.
Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дубліката є заява стягувача або подання державного виконавця, в залежності від того, хто втратив оригінал виконавчого документу. При цьому, заявник має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили, перевірити чи отримував стягував оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред'являв стягував виконавчий лист до виконання, обставин втрати виконавчого документа, коли було виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується.
Під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа, суд зобов'язаний з'ясувати, чи є чинним рішення суду та чи не було скасовано, чи виконано рішення повністю або частково, чи не призведе видача дубліката виконавчого документа до отримання стягувачем неналежного, також суд має встановити, за яких обставин та ким втрачено виконавчий документ. Якщо виконавчий документ був втрачений при пересилці, до заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документу повинно бути додано довідки органів зв'язку або державного виконавця.
До того ж, дублікат виконавчого документа може бути виданий, якщо зацікавлена особа звернулась до суду із заявою про це до закінчення строку встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі, якщо такий строк закінчився, зацікавлена особа, яка звертається до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа може одночасно ставити питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред'явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом за умови, якщо заявник доведе належними і допустимими доказами існування обставин, які об'єктивно перешкоджали йому вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто - не залежать від волевиявлення особи, що пропустила цей строк, і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного пред'явлення виконавчого документа до виконання у визначений законом строк.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено.
Однак, причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.
Тобто, єдиною підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є наявність у сторони поважних причин пропуску вказаного строку.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Суд враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України"сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Однак, з наведених заявником підстав, суд не вбачає поважності причин пропуску такого строку, що у свою чергу унеможливлює суд здійснити поновлення такого строку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про видачу дубліката виконавчого листа та про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №227/5229/15, виданим на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183, 260-261, 353-355, 442 ЦПК України,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про видачу дубліката виконавчого листа та про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №227/5229/15, виданим на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30.03.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариста «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяті днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.Г. Якименко