Справа № 199/9093/25
(1-кп/199/1055/25)
іменем України
25.12.2025 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №42025041110000286 від 13.05.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Лазурне Мелітопольського району Запорізької області, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючого на утриманні непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який станом на 28.05.2025 проходив військову службу на посаді старшого стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , наразі проходить військову службу на посаді стрільця-зінитника у військовій частині НОМЕР_1 , має військове звання «старший солдат», раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 368 КК України,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі судових засідань вказане кримінальне провадження
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом восьмим Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 передбачено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 11) п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.06.2023 № 159 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду старшого стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 та останній зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Положеннями статті 18 КК України передбачено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади.
Представники влади - це працівники державних органів і установ, наділені правом у межах своєї компетенції висувати вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої приналежності чи підлеглості.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Положеннями статті 210 КУпАП та статті 336 КК України встановлено адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку та ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Тобто, здійснюючи оповіщення громадян шляхом заповнення та вручення повісток від імені керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_3 був наділений правом, у межах своєї компетенції, приймати обов'язкові для виконання рішення про необхідність явки громадян до приміщення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_3 був службовою особою, оскільки здійснював функції представника влади.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупція - це використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.
Разом з тим, положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Згідно з вимогами статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Положеннями ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаних положень законодавства України та обов'язку їх дотримуватися, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом, використовуючи своє службове становище, усупереч інтересам служби, вчинив корупційний злочин, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої йому влади та службового становища за наступних обставин.
Так, старший солдат ОСОБА_3 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді старшого стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 », будучі службовою особою, використовуючи надані йому повноваження та можливості представника влади під час здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, всупереч інтересів служби, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приблизно у квітні 2025 року, більш точної дати встановити не виявилось можливим, перебуваючи на території міста Дніпро, повідомив військовозобов'язаному ОСОБА_7 , що за 2000,00 гривень надасть останньому повістку до ІНФОРМАЦІЯ_7 без дати прибуття, яка надає безперешкодний проїзд через блок-пости та вільне пересування територією міста.
20.05.2025 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 про те, що він має намір на виїзд за межі міста Дніпра разом із футбольною командою «Казантип ФК», на що ОСОБА_3 зазначив, що за грошову винагороду в розмірі 35000,00 гривень створить штучні умови для уникнення призову шляхом надання гравцям футбольної команди « ІНФОРМАЦІЯ_8 » повісток до ІНФОРМАЦІЯ_7 без дати прибуття, які надаватимуть безперешкодний проїзд через блок-пости та вільне пересування територією міста.
28.05.2025 приблизно о 12:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості паркувального майданчику ветеринарного комплексу «Передовий», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 103, реалізуючи свій злочинний умисел, направлених на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, одержав від військовозобов'язаного ОСОБА_7 заздалегідь узгоджену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів розміром 35000,00 гривень за створення штучних умова уникнення призову шляхом надання повісток до ІНФОРМАЦІЯ_7 без дати прибуття, передавши йому 16 таких повісток.
Цього ж дня, тобто 28.05.2025, приблизно о 12:02 годині, після отримання неправомірної вигоди, на підставі ч. 1 ст. 208 КПК України ОСОБА_3 був затриманий. В ході проведення особистого обшуку під час затримання ОСОБА_3 у останнього було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 35000,00 гривень, які він отримав у якості неправомірної вигоди.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України визнав повністю і пояснив, що до 28.05.2025 він обіймав посаду старшого стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Він розумів, що обіймаючи вказану посаду, він був службовою особою. Станом на теперішній час він також проходить військову службу на посаді стрільця-зінитника у військовій частині НОМЕР_1 . Так, приблизно у квітні 2025 року до нього звернувся його знайомий працівник поліції та попрохав допомогти військовозобов'язаному ОСОБА_7 і вирішенні мобілізаційного питання, вільного пересування по місту, уникнення мобілізації. ОСОБА_7 разом із футбольною командою «Казантип ФК» мав намір виїхати за межі міста Дніпро. Він погодився і 20.05.2025 зустрівся з ОСОБА_7 , та ході спілкування з ним повідомив, що за грошову винагороду в сумі 35000 гривень він надасть ОСОБА_7 та іншим гравцям футбольної команди повістки до ІНФОРМАЦІЯ_5 без дати прибуття. Ці повістки надаватимуть безперешкодний проїзд через блок-пост та вільне пересування містом, на що ОСОБА_7 погодився та вони домовились зустрітися через тиждень. 28.05.2025 вони зустрілись з ОСОБА_7 на території паркувального майданчику ветеринарного комплексу «Передовий», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Передова, 103. Під час даної зустрічі ОСОБА_7 передав йому 35000 гривень, а він в свою чергу передав ОСОБА_7 16 повісток до ІНФОРМАЦІЯ_5 без дати прибуття. Одразу після отримання ним неправомірної вигоди до нього підбігли працівники поліції, якими він був затриманий. Після затримання був проведений особистий обшук його речей, в ході якого працівниками поліції було вилучено грошові кошти в сумі 35000 гривень, які він отримав від ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди. У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
В судовому засіданні всі учасники судового провадження не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд з урахуванням пропозиції учасників судового провадження - сторони обвинувачення та сторони захисту на підставі приписів ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачена зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності її позиції, а також роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд враховує, що покази обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованого кримінального правопорушення поза всяким розумним сумнівом повністю доведена.
Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , в межах висунутого прокурором обвинувачення, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України як такі, що виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їх влади та службового становища.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним, та має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Також у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні щиро визнав, активно сприяв розкриттю злочину, негативно оцінив вчинене ним кримінальне правопорушення,одруженого, за місцем проживання та несення військової служби характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню доньку: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має на утриманні непрацездатних осіб, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який наразі проходить військову службу на посаді стрільця-зінитника у військовій частині НОМЕР_1 , має військове звання «старший солдат», а також думку сторони обвинувачення.
Суд відносить щире каяття до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, згідно зі ст. 66 КК України, оскільки обвинувачений визнав свою вину, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує вищенаведені обставини, позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його фактичні обставини,дані про особу обвинуваченого, який щиро каявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушеннята, виходячи із сукупності зазначених обставин, приходить до висновку, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 свідчить про його бажання ставати на шлях виправлення і поважати Закон, а тому з метою попередження скоєння ним нових злочинів, вважає, що під час судового розгляду кримінального провадження були встановлені підстави дляпризначення покарання ОСОБА_3 у виді штрафу в межах санкції статті пред'явленого обвинувачення, оскільки обвинувачений не становить великої суспільної загрози.
Призначене обвинуваченому покарання у виді штрафу не є занадто м'яким і явно несправедливим, оскільки відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та фактичним обставинам справи.
Крім того, судом не встановлено правових підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст. 69 КК України.
Також, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, судом при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. Ті види покарань, які застосовуються як додаткові, крім штрафу і конфіскації майна, можуть призначатися й тоді, коли вони не вказані в санкції закону. В такому разі рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, має містити посилання на статтю Загальної частини КК України,якою передбачено умови та порядок застосування цього виду покарання. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як вид покарання не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК України і застосовується за рішенням суду.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК України це покарання є додатковим і може бути застосоване судом лише щодо особи, засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, із наведенням у вироку відповідних мотивів.
Таким чином, враховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_3 , який має військове звання «старший солдат», скоєно кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину, тому судом не будуть застосовуватися відносно ОСОБА_3 положення ч. 2 ст. 52 і ст. 54 КК України в частині позбавлення військового звання - старший солдат.
Призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тому саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Станом на 25.12.2025 обвинуваченому ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню обрано запобіжний захід у вигляді застави.
В той же час в цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 затримувався в порядку ст. 208 КПК України в період з 28.05.2025 по 30.05.2025, після чого 30.05.2025 йому було обрано ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30.05.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 гривень, яка була внесена 02.06.2025, після чого ОСОБА_3 був звільнений з-під варти.
Застава за обвинуваченого ОСОБА_3 в розмірі 151400 гривень була внесена заставодавцем (на час винесення вироку відомості про особу заставодавця суду не надані).
З урахуванням вимог ч. 11 ст. 182 КПК України за відсутності згоди заставодавця на звернення судом застави на виконання вироку в частині майнових стягнень, після припинення строку дії запобіжного заходу застава підлягає поверненню заставодавцю.
Питання щодо майна, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді, суд вирішує у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30.05.2025 накладений арешт на майно, а саме, на: мобільний телефон марки «Nokia EG» (IMEI - НОМЕР_2 ), вилучений 28.05.2025 в ході проведення особистого обшуку обвинуваченого ОСОБА_3 , який є власністю обвинуваченого та який використовувався обвинуваченим ОСОБА_3 під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України, за допомогою використання мобільного телефону марки «Nokia EG» (IMEI - НОМЕР_2 ), як знаряддя вчинення злочину, суд вважає необхідним застосувати на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України до вказаного речового доказу спеціальну конфіскацію.
Оскільки суд дійшов висновку про спеціальну конфіскацію мобільного телефону марки «Nokia EG» (IMEI - НОМЕР_2 ) на користь держави, арешт накладений на нього скасуванню не підлягає.
Питання про долю інших речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст.100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 (п'ятдесят одна тисяча) гривень з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 (два) роки.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 раніше обраний запобіжний захід у виді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок, які після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30.05.2025, на сім бланків повісток №№1362, 1363, 1365, 1366, 1367, 1368, 1369, 1370; мобільний телефон (IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ); журнал обліку реєстрацій персональних повісток від 09.07.2024 (інв. №246); печатку ІНФОРМАЦІЯ_4 ; журнал реєстрації виданих для сповіщення повісток інв. №163; відомість видачі повісток на 1 арк; розписки №№1329, 1335, 1334, 1333, 1328, 1364, 1351 та повістка №1347; два аркуши з відбитками печатки ІНФОРМАЦІЯ_4 та пошкоджений сейфпакет №S1018723; мобільний телефон марки «Xiaomi», належний ОСОБА_9 ; прошиті та пронумеровані накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на 24 арк; журнал інструктажу груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 (інв. №261), які були вилучені 28.05.2025 в ході проведення обшуку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30.05.2025, на шістнадцять бланків повісток ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були вилучені в ході проведення огляду автомобіля марки «Тesla» (реєстраційний номер - НОМЕР_5 ), що належить на праві власності ОСОБА_10 - скасувати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 30.05.2025, на: грошові кошти в сумі 35 000,00 грн (35 купюр номіналом 1 000,00 грн кожна) (ГК 5182027; ГК 5182024; ГК 5182022; ГК 5182025; ГК 5182026; ГК 8926026; ГК 8926171; ГК 8926059; ГК 8926050; ГК 8926036; ГК 8926012; ГК 8926035; ГК 8926010; ГК 8926009; ГК 8926001; ГК 8926185; ГК 8926184; ГК 8926183; ГК 8926174; ГК 8926169; ГК 8926168; ГК 8926029; ГК 8926173; ГК 8926177; ГЛ 1582879; АГ 0740921; ГМ 0406698; ГП 6159262; ЗС 8896944; ЗС 4911711; АМ 4262044; ЗТ 9201057; ЗП 6597506; ГК 8926178; ВТ 3000643) та мобільний телефон марки «Nokia EG» (IMEI - НОМЕР_2 ), які були вилучені 28.05.2025 в ході проведення особистого обшуку обвинуваченого ОСОБА_3 - скасувати частково, а саме в частині грошових коштів в сумі 35000,00 гривень. Арешт, накладений на мобільний телефон марки «Nokia EG» (IMEI - НОМЕР_2 ) залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації, згідно з положеннями ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.
На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ: мобільний телефон марки «Nokia EG» (IMEI - НОМЕР_2 ), який використовувався обвинуваченим ОСОБА_3 під час вчинення кримінального правопорушення і був вилучений в ході особистого обшуку останнього та зберігається в камері сходу речових доказів Третього слідчого відділу ТУ ДБР, яке дислокується у м. Дніпрі.
Речові докази (постанови слідчого від 28.05.2025):
- вилучені 28.05.2025 в ході проведення обшуку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: сім бланків повісток №№1362, 1363, 1365, 1366, 1367, 1368, 1369, 1370; журнал обліку реєстрацій персональних повісток від 09.07.2024 (інв. №246); печатку ІНФОРМАЦІЯ_4 ; журнал реєстрації виданих для сповіщення повісток інв. №163; відомість видачі повісток на 1 арк; розписки №№1329, 1335, 1334, 1333, 1328, 1364, 1351 та повістка №1347; два аркуші з відбитками печатки ІНФОРМАЦІЯ_4 ; прошиті та пронумеровані накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на 24 арк; журнал інструктажу груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 (інв. №261), які зберігаються у камері схову речових доказів Третього слідчого відділу ТУ ДБР, яке дислокується у м. Дніпрі,- повернути за належністю власнику - ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- вилучений 28.05.2025 в ході проведення обшуку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме мобільний телефон (IMEI: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 ), який зберігається у камері схову речових доказів Третього слідчого відділу ТУ ДБР, яке дислокується у м. Дніпрі,- повернути за належність його власнику;
- вилучений 28.05.2025 в ході проведення обшуку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме пошкоджений сейф-пакет №S1018723, який зберігається у камері схову речових доказів Третього слідчого відділу ТУ ДБР, яке дислокується у м. Дніпрі - знищити;
- вилучений 28.05.2025 в ході проведення обшуку приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме мобільний телефон марки «Xiaomi», належний ОСОБА_9 , який зберігається у камері схову речових доказів Третього слідчого відділу ТУ ДБР, яке дислокується у м. Дніпрі - повернути за належність його власнику ОСОБА_9 ;
- вилучені 28.05.2025 в ході проведення особистого обшуку обвинуваченого ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 35 000,00 гривень (35 купюр номіналом 1 000,00 гривень кожна: серія ГК № 5182027; сері ГК № 5182024; серія ГК № 5182022; серія ГК № 5182025; серія ГК №5182026; серія ГК № 8926026; серія ГК № 8926171; серія ГК № 8926059; серія ГК № 8926050; серія ГК № 8926036; серія ГК № 8926012; серія ГК № 8926035; серія ГК № 8926010; серія ГК №8926009; серія ГК № 8926001; серія ГК № 8926185; серія ГК № 8926184; серія ГК № 8926183; серія ГК № 8926174; серія ГК № 8926169; серія ГК № 8926168; серія ГК № 8926029; серія ГК №8926173; серія ГК № 8926177; серія ГЛ № 1582879; серія АГ № 0740921; серія ГМ №0406698; серія ГП № 6159262; серія ЗС № 8896944; серія ЗС № 4911711; серія АМ № 4262044; серія ЗТ № 9201057; серія ЗП № 6597506; серія ГК № 8926178; серія ВТ № 3000643), які перебувають у сейф-пакеті № S1018719 та зберігаються у банківській установі - повернути фінансовому відділу УСБУ у Дніпропетровській області;
- вилучені 28.05.2025 в ході проведення огляду автомобіля марки «Тesla» (реєстраційний номер - НОМЕР_5 ), що належить на праві власності ОСОБА_10 , а саме шістнадцять бланків повісток ІНФОРМАЦІЯ_4 - повернути за належністю власнику - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1