Справа № 686/23888/25
Провадження № 2/686/7726/25
26 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький в порядку ст. 247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,,
встановив:
ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 07.02.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3246451, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору.
Однак, відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратив та не повертає, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 20015 грн., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.;
-заборгованість за відсотками - 15015 грн.
14.05.2021 ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимог №68-МЛ.
У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість, а також понесені судові витрати.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує, у випадку неявки відповідача, просить провести заочний розгляд справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, подав пояснення на позов, де вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 виступає споживачем фінансової послуги, який укладав договір не з метою здійснення підприємницької діяльності, а для задоволення власних побутових потреб. Відтак, він є слабкою стороною у договірних відносинах, на захист якої держава встановлює додаткові правові гарантії.
Позивач, як професійний учасник фінансового ринку, використав стандартну форму кредитного договору, умови якої не підлягали обговоренню чи зміні з боку позичальника. Таким чином, відповідач був фактично позбавлений можливості впливати на зміст договірних умов, зокрема щодо розміру процентних ставок, порядку їх збільшення після спливу орієнтовного строку повернення кредиту та механізму нарахування процентів.
Внаслідок цього встановлені позивачем відсоткові ставки мають явно надмірний характер, а їх застосування у запропонованій кредитором комбінації призводить до непропорційного фінансового навантаження на споживача, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Такі умови не лише спотворюють правову природу процентів як інструменту стимулювання належного виконання зобов'язання, а й перетворюють їх на засіб отримання невиправданого прибутку за рахунок слабкої сторони договору.
Отже, у даній справі відсотки, нараховані позивачем відповідно до пункту 1.6. Договору, не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що відповідають засадам цивільного законодавства.
Таким чином, вважає, що встановлений сторонами кредитного договору розмір процентів за несвоєчасне виконання зобов'язання, який залежно від тривалості прострочення коливається від 3% до 10% на день (при цьому позивач застосував ставку у розмірі 5% на день, починаючи з 10.03.2021 року), є несправедливим у розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить імперативним обмеженням, передбаченим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування».
Застосування такої процентної ставки фактично перетворює кредитне зобов'язання на вкрай обтяжливе, оскільки розмір нарахованих процентів у разі прострочення багаторазово перевищує суму основного боргу. Це порушує принципи розумності, добросовісності та справедливості, закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України, і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін на шкоду споживачу - ОСОБА_1 , який не має спеціальних знань у сфері фінансових послуг.
Встановлена договором вимога щодо сплати непропорційно великої суми процентів, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та фактично становить понад 15% від суми простроченого платежу, виходить за межі розумного економічного балансу між правами та інтересами сторін.
Отже, умови договору щодо нарахування процентів у випадку прострочення повернення кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, суперечать принципам верховенства права та не можуть бути покладені в основу задоволення позовних вимог кредитора.
Заявлена сума витрат у розмірі 8 000 грн є очевидно завищеною та такою, що не відповідає реальним обставинам справи, її складності та обсягу виконаної роботи.
Беручи до уваги викладене, вважає за справедливе та співмірне зменшити витрати на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суми 1000,00 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок). Вважає, що такий розмір відповідає фактичному обсягу наданих послуг.
Просить задовольнити позов частково, а саме стягнути основну суму боргу (тіло кредиту) у розмірі 5 000 грн 00 коп. та стягнути 15 % від суми тіла кредиту як відсотки за користування кредитом, в решті відмовити, справу розглянути за відсутності відповідача та його представника.
28.11.2025 представник позивача подав заяву, де вказав, що відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 (у даному випадку - 09.03.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п. 2.4.2 цього Договору).
Водночас, п. 4.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 09.03.2021 року. Відповідно, ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
У зв'язку із продовження користування Відповідачем кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.2 Договору, у період з 10 березня 2021 року по 08 травня 2021 року і нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що передбачено п.1,6 Договору.
Згідно відомості про щоденні нарахування кредитор нараховував відповідачу проценти за користування кредитом із застосуванням стандартної ставки у період з 10 березня 2021 року по 08 травня 2021 року (60 днів, 5% (250 грн) на день; 15000 грн).
Після 08 травня 2021 року кредитор не застосовував до відповідача стандартну процентну ставку у порядку, визначеному п. 4.2 Договору, і вимоги про стягнення процентів, нарахованих понад 90 денний строк (30 днів строк кредитування, 60 днів пролонгація строку кредитування) у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.
Відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були йому відомі. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору.
Витрати в сумі 8 000,00 грн є обґрунтованими, необхідними та прямо пов'язаними з належною підготовкою матеріалів для звернення до суду. Їх понесення було зумовлене потребою в професійній правовій оцінці правовідносин, аналізі договорів, визначенні обсягу порушених зобов'язань та належному документальному оформленні позиції позивача. До зазначеної суми включено всі основні етапи підготовчої роботи, які вимагають спеціальних знань у сфері права та витрат часу: від первинного аналізу правової ситуації й до оформлення процесуальних документів. Такий обсяг роботи об'єктивно потребував залучення фахового правника, а встановлений розмір винагороди є помірним, економічно доцільним і відповідає реальним затратам на здійснення юридичного супроводу спору.
Відтак, ці витрати мають бути враховані як частина витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню в повному розмірі.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07.02.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3246451, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 грн., на строк 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за користування кредитним коштами, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 30 днів з 07.02.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 09.03.2021.
Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці нижче:
Строк продовження, днів Максимальний розмір комісії, %
3 3
7 5
15 10
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.
Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 39148400 від 07.02.2021, випискою за банківським рахунком відповідача.
Відповідно до довідки про щоденні нарахування та погашення до кредитного договору №3246451 від 07.02.2021 ОСОБА_1 не здійснював пролонгацію договору про споживчий кредит, на умовах п. 2.3.1.1 договору.
Відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача становить 20 015 грн., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн.;
-заборгованість за відсотками - 15 015 грн.
14.05.2021 ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимог №68-МЛ, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3246451 від 07.02.2021 в сумі 20 015 грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., заборгованість за відсотками - 15 015 грн.
12.08.2025 ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо погашення заборгованості за договором № 3246451 від 07.02.2021 в сумі 20 015 грн., яка залишена без реагування.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало виписку з особового рахунку за договором про споживчий кредит № 3246451 від 07.02.2021, згідно з якою заборгованість відповідача станом на 07.05.2021 становить 20 015 грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., заборгованість за відсотками - 15 015 грн.
Однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Преамбулою Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ) встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими,якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків нашкоджу споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмірі порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 15 015 грн, які обчислені з розрахунку 0,1% в день (за період 30 днів) та 5% у день (за період 60 днів) від суми кредиту, що у понад три рази перевищує розмір неповернутого кредиту (5000 грн).
Відтак суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» процентів слід зменшити до 8 000 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитними договором: № 3246451 від 07.02.2021 року в розмірі 13 000 грн. 00 коп., з яких: 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 8000 грн. заборгованості за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (платіжна інструкція № 18042 від 19.08.2025).
При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн., що підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладеного з АО «Апологет», актом № 431 наданих послуг від 05.08.2025, на суму 8000 грн.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N910/15944/17).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N760/11145/18(провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у справі N922/3812/19висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В постанові N908/2702/21від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання і повідомлення учасників справи, належність зазначеної справи до категорії справ незначної складності, слід дійти висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн. не є пропорційними до предмета спору, в тому числі з урахуванням значення справи для сторін, для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідженні великого об'єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.
Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за договором, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи 2000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (64,95%), зокрема, судовий збір в розмірі 1 573 грн. 35 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 512, 525, 526, 612, 1048, 1049, ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3246451 від 07.02.2021 року у розмірі 13 000 грн. 00 коп., 1 573 грн. 35 коп. судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення суду 26.12.2025.
Суддя :