465/3713/23
2/465/1490/25
Іменем України
(заочне)
26.11.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Представник позивача звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування своє позиції зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №259907 від 08.12.2021 року, 07.12.2021 року о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вулиці Стрийська, 45В водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ 5316, р.н. НОМЕР_1 , перестроюючись, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів та заподіяння матеріальних збитків.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2022 року (справа № 465/10048/21) провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення.
Водночас згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №259908 від 08.12.2021 року, 07.12.2021 р. о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вулиці Стрийська, 45В водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ 5316, д.н.з. НОМЕР_1 , та будучи причетним до дорожньо - транспортної пригоди, залишив місце події, не повідомивши про це у відповідний орган чи підрозділ Національної поліції України. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2022 року (справа № 465/10047/21) по факту обставин, за яких було вчинено ДТП водієм ОСОБА_1 , закрито у зв'язку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення.
Автомобіль KIA Rio, д.н. НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , 2019 року випуску, застрахований ТДВ «Експрес Страхування» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 06.10.2021 року № 208.21.2639479. Згідно умов вказаного договору: страхувальник - ОСОБА_3 , строк дії - з 16.11.2021 року по 15.11.2022 року, страхова сума - 378 000,00 грн., франшиза по ДТП 0,25%, тобто 945,00 грн. Договір добровільного страхування № 208.21.2639479 укладений на умовах опції «50/50» - п. 15 «додаткові опції» частини «А» Договору страхування.
Відповідно до рахунку-фактури від 09.12.2021 року № 2100005231, виданого ТОВ "Радар-Сервіс", вартість відновлювального ремонту ТЗ KIA Rio, д.н.з НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 , становить 42 595,68 грн.
В процесі ремонту було виявлено приховані дефекти (додаткові фарбувальні роботи), про що СТО повідомило листом. Вартість відновлювального ремонту прихованих дефектів відповідно до рахунку-фактури від 13.01.2022 року № 0000000114, виданого ТОВ "Радар-Сервіс", становить 4 681,62 грн.
В подальшому вартість відновлювального ремонту ТЗ KIA Rio, д.н.з НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_4 , підтверджена Актами виконаних робіт ТОВ "Радар-Сервіс" від 21.01.2022 року № 3HDS021044 та від 21.01.2022 року № 3HDS021146 та становить відповідно: 42 595,68 грн. та 4 681,62 грн., а всього 47 277,30 грн.
Відповідно до п.п. 1 п. 8 частини А Договору страхування, п. 13 частини А Договору страхування та розділу 9 частини «Б» Договору страхування ТДВ «Експрес Страхування» було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування, яке склало: відповідно до страхового акту № 3.21.6022-1: 42 59568 - 945,00 (франшиза) = 41 650,68 грн.; відповідно до страхового акту № 3.21.6022-2: 47 277,30 - 41 650,68 (передплата) - 945,00 (франшиза) = 4 681,62 грн.
ТДВ «Експрес Страхування» відповідно до умов Договору страхування було проведено виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль KIA Rio, д.н.з НОМЕР_5 , в розмірі: 41 650,68 + 4 681,62 = 47 277,30 грн., які відповідно до заяви ОСОБА_2 було перераховано на рахунок ТОВ "Радар-Сервіс", що підтверджується страховими актами № 3.21.6022-1 та № 3.21.6022-2 та платіжними дорученням від 21.12.2021 р. № ЦО09315 та від 14.01.2022 р. № 2838.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України, від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159), значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 автомобіль KIA Rio, д.н.з НОМЕР_2 , 2019 року випуску, згідно з протоколом огляду від 09.12.2021 року пробіг становить 39038 км., пошкоджень, що не відносяться до ДТП, не виявлено. Отже, обставини, передбачені п. 7.39 Методики позивачем не встановлені, а тому, відсутні підстави для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідно до довідки про ДТП, роздруківки з ЦБД МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія автомобіля МАЗ 5316, д.н.з. НОМЕР_1 , не була застрахована у жодній страховій компанії. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний самостійно відшкодувати шкоду у розмірі 47 277,30 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 09.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, неодноразово належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки суду повідомив, відзиву, а також будь - яких клопотань на адресу суду не подавав.
Як вбачається із відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 168984, зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою територією. Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . На вказану адресу відповідачу скеровувалися повістки про виклик в судове засідання, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням «адресат відсутній». Окрім того, виклик відповідача в судові засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що 06.10.2021 року між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.21.2639479. Застрахованим транспортним засобом є автомобіль Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_4 .
Як вбачається із постанови Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2022 року у справі № 465/10048/21, 07.12.2021 року о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вулиці Стрийська, 45В водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ 5316, р.н. НОМЕР_1 , перестроюючись, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку мав намір перестроїтися, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів та заподіяння матеріальних збитків.
Вказану адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито судом у зв'язку із пропуском строку накладення адміністративного стягнення.
Окрім того, як вбачається із постанови Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2022 року у справі № 465/10047/21, 07.12.2021 року о 08 год. 00 хв. у місті Львові по вулиці Стрийська, 45В, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАЗ 5316, р.н. НОМЕР_1 , та, будучи причетним до дорожньо - транспортної пригоди, залишив місце події, не повідомивши про це у відповідний орган чи підрозділ Національної поліції України.
Зазначену адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрито судом у зв'язку із пропуском строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно актів виконаних робіт № 3HRS021044 від 21.01.2022 року та № 3HRS021146 від 21.01.2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Kia Rio становить 42 595 грн. 68 коп. та 4 681 грн. 62 коп. відповідно.
ОСОБА_2 звернулася до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про виплату їй страхового відшкодування для відновлення пошкодженого автомобіля.
ТДВ «Експрес Страхування» відповідно до умов Договору страхування було проведено виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль KIA Rio, д.н.з НОМЕР_5 , в розмірі 41 650,68 грн. та 4 681,62 грн., що разом становить 47 277,30 грн. (за виключенням франшизи в розмірі 945 грн. 00 коп., які відповідно до заяви ОСОБА_2 було перераховано на рахунок ТОВ "Радар-Сервіс", що підтверджується страховими актами № 3.21.6022-1 та № 3.21.6022-2 і платіжними дорученням від 21.12.2021 року № ЦО09315 і від 14.01.2022 року № 2838.
Позивач ТДВ «Експрес Страхування» зверталося до ОСОБА_1 із претензією про відшкодування шкоди від 31.01.2022 року, однак, відповіді на вказану претензію не отримано, шкода відповідачем не відшкодована.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/18319/16 від 16.04.2019 року у справі №927/623/18 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі №641/2795/16-ц (провадження №61-20728св19) зроблено правовий висновок, згядно якого «непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його по факту ДТП до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП було закрито на підставі статті 38 КУпАП.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Разом з цим, суд вважає, що матеріали цивільної справи містять достатню кількість документів, які можуть бути оцінені як належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у порушенні ним Правил дорожнього руху України, внаслідок чого було спричинено дорожньо-транспортну пригоду та завдано матеріальної шкоди третій особі.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача ОСОБА_1 , які виявилися у порушенні ПДР України, внаслідок яких автомобіль Kia Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП, що є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за відшкодування завданої шкоди.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з абз. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, що спричинив ДТП, якщо останній після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце події.
У зв'язку з тим, що відповідач самовільно залишив місце ДТП, то після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у страховика виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).
Враховуючи вищевикладене, оскільки страховик відповідно до Закону здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, останній після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце події, то відповідно до ст. ст. 1166, 1188, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, абз. «в» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик має право на відшкодування збитків, в зв'язку із чим суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2684,00 гривень підлягає компенсації на користь позивача за рахунок відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, на підтвердження аргументів про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу позивачем надано суду: договір про надання правової допомоги № 504/22 від 28.12.2022 року, укладений між адвокатом Беляєвим Ю.Л. та ТДВ «Експрес Страхування»; у позовній заяві наведено розрахунок наданої правової допомоги, відповідно до якої надані послуги із збору доказів, складання позовної заяви, на загальну суму 8000 грн.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 4000 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 47 277 (сорок сім тисяч двісті сімдесят сім) грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», код ЄДРПОУ - 36086124, м. Київ, проспект С. Бандери, 22.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Величко О.В.