Єдиний унікальний номер: 209/8706/24
Провадження № 2/448/293/25
15.12.2025 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.,
за участі секретарів судового засідання - Рушеляк Г.С., Гамарської І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )
до
відповідача Кам'янської міської ради (місцезнаходження: пл. П.Калнишевського, буд. 2, м.Кам'янське, Дніпропетровської області, 51931)
треті особи:
ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 )
ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 )
ОСОБА_5 , в особі законного представника - ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 )
вимоги позивача: про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
учасники справи:
представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Бехта П.А.,
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
1. Вказана цивільна справа ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 15.01.2025 згідно ст.31 ЦПК України передана за підсудністю на розгляд до Мостиського районного суду Львівської області та надійшла до суду 25.02.2025.
2. ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до відповідача Кам'янської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника - ОСОБА_2 , в якій згідно уточнень просить встановити факт її постійного проживання із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років, а сам: з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня його смерті.
3. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона у 2015 році познайомилась з ОСОБА_7 , через деякий час їх стосунки стали близькими, а з листопада 2015 року вони почали проживати разом в квартирі за місцем її реєстрації - АДРЕСА_4 .
Вказує, що в процесі спільного проживання вона разом з ОСОБА_7 почали вести спільне господарство і бюджет, піклувались один про одного, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка. Крім того, деякий час вони працювали разом в комунальному закладі «Гімназія № 27» Кам'янської міської ради з 2019 року по 2021 рік та продовжували жити разом.
Зазначає, що з 2015 року та протягом всього часу відносин та спільного проживання, вона та ОСОБА_7 не перебували у шлюбі один з одним та у будь якому іншому шлюбі. Спільних дітей в них не було. Вважає, що вона перебувала тривалий час у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 , з яким вони спільно проживали за однією адресою, починаючи з листопада 2015 року, були пов'язані спільним побутом, маючи спільний бюджет та взаємні права й обов'язки, піклуючись один про одного.
Через доволі тривалий час проживання однією сім'єю, вони звикли до того, що не мали належним чином оформленого шлюбу та планували укласти шлюб після закінчення війни.
Однак, 13 червня 2024 році ОСОБА_7 було мобілізовано на військову службу. В кінці вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було повідомлено, що ОСОБА_7 під час виконання військового обов'язку в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув на полі бою, ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ведення бойових дій, внаслідок мінометного обстрілу отримав поранення несумісні з життям поблизу Богоявленка, Волновахського району Донецької області.
Вказує, що 26 вересня 2024 року Мостиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області було зареєстровано смерть ОСОБА_7 , актовий запис № 55, та видано свідоцтво про смерть.
Встановлення факту проживання однією сім'єю їй необхідно для реалізації її особистих прав, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, права на отримання усіх належних пільг, зокрема і одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
4. Представник відповідача Кам'янської міської ради - Косогова Ю.В. 02.04.2025 через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що Кам'янська міська рада не є належним відповідачем у справі
ІІ. Позиція учасників справи
5. В судове засідання 15.12.2025 позивач ОСОБА_1 не з'явилася, в матеріалах справи наявні повноваження представника, згідно яких її інтереси представляє адвокат Галенко І.Є.
6. В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галенко І.Є. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю. Надав аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві.
В судове засідання 15.12.2025 представник позивачки не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
7. В судове засідання представник відповідача Кам'янської міської ради не з'явилася, в поданому відзиві на позовну заяву, просить справу розглядати за відсутності представника Кам'янської міської ради.
8. Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні 15.09.2025 вказали, що заперечують позовні вимоги повністю, просять відмовити в задоволенні позову.
Третя особа ОСОБА_2 (батько ОСОБА_7 ) в судовому засіданні 16.06.2025 пояснив, що його син періодично проживав разом з ним, про наявність іншої сім'ї син не повідомляв. В червні 2024 році ОСОБА_7 було мобілізовано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його проживання, які також повідомили його про загибель сина.
Третя особа ОСОБА_4 (дочка ОСОБА_7 ) в судовому засіданні 16.06.2025 пояснила, що періодично спілкувалася з батьком, будь-яких відомостей про наявність цивільної дружини батько їй не повідомляв.
Третя особа законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 (колишня дружина ОСОБА_7 ), в судовому засіданні 16.06.2025 пояснила, рідко спілкувалася із ОСОБА_7 по телефону, зазначила, що він мав намір відновити їхні взаємовідносини, про наявність цивільної дружини не повідомляв їй.
9. В судове засідання 15.12.2025 треті особи не з'явилися, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, причини їх неявки суду невідомі. Крім того, третя особа ОСОБА_3 16.06.2025 подала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, вказавши, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.
10. Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Бехта П.А. зазначив, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
11. Крім того, встановлено, що в судове засідання, призначене на 15.12.2025 представник позивачки не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, подав клопотання про відкладення судового засідання.
Проте, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що 15.09.2025 в судовому засіданні за клопотанням представника позивачки була оголошена перерва, у зв'язку з тим, що представник вказав, що позивачка має намір особисто брати участь в судовому засіданні та виступати в судових дебатах.
Судові засідання по розгляду справи по суті були призначені на 15.09.2025, 06.10.2025, 05.11.2025, 19.11.2025, 10.12. 2025 позивачка не з'явилася у вказані судові засідання, клопотання про участь у судових засіданнях не подавала. У даній справі інтереси позивачки представляє представник - адвокат Галенко І.Є.
Частина 6 ст. 14 ЦПК України визначає, що, зокрема адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. В тому числі повідомлення про дату і час судового засідання.
19.11.2025, 10.12.2025, 15.12.2025 представник позивачки подавав клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на неможливість приймати участь у них, у зв'язку з відсутністю електроенергії.
Суд звертає увагу, що будь-який учасник процесу має право брати участь у ньому, безпосередньо прибувши в судове засідання, а у разі заявлення клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеозв'язку.
Як вказано в ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Крім того, участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка позивачки ОСОБА_1 , її представника, третіх осіб не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).
В даному спорі встановлено, що вказана справа надійшла до суду 25.02.2025, хвалою суду від 17.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 19.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Позивачка та її представник приймали участь у ній в режимі відеозв'язку.
Враховуючи, що сторони висловили свої позиції щодо предмету спору, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, яку слід вирішити спір по суті.
Поважність причин неявки представника позивачки та власне позивачки судом не встановлена, як не встановлено і неможливість розгляду справи за відсутності учасників справи, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в позовній заяві та долучених доказах. Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки, наявні всі підстави для розгляду спору по суті.
Причини для відкладення судового засідання не встановлені, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Сторони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів і доводів та долучити докази на їх підтвердження.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
12. До Дніпровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
13. Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу направлено за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.
14. Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області №209/8706/24 від 15.01.2025 вказана цивільна справа передана за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області.
15. На розгляд Мостиського районного суду Львівської області, згідно ухвали Яворівського районного суду Львівської області №209/8706/24 від 15.01.2025 передана за підсудністю до Мостиського районного суду Львівської області вказана цивільна справа, яка надійшла до суду 25.02.2025 та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Гіряк С.І. Ухвалою суду від 03.03.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
16. Ухвалою суду від 17.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального провадження.
17. Ухвалою суду від 19.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
ІV. Обставини справи, встановлені Судом
18. Згідно копії паспорта позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована з 13.10.2000 року за адресою: АДРЕСА_4 . Також з копії паспорта вбачається, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , 1974 р.н., який 19.12.2015 рішенням Дніпровського райсуду м.Дніпрозержинська розірвано (а.с.8-13).
19. Згідно акту про проживання (не проживання) №688 від 11.11.2024 Комунального підприємтва Кам'янської міської ради «Добробут» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Також у вказаному акті зазначено, що разом з нею проживав без реєстрації гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким вона вела спільне господарство з листопада 2015 по червень 2024. З червня 2024 року він перебував у лавах ЗСУ до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що підтверджують сусіди (а.с.17).
20. Згідно письмових пояснень подруг та сусідок, які заявниця долучила до матеріалів справи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом за адресою: АДРЕСА_4 , та мали спільний побут, їхні відносини почались у 2015 році. (а.с.53-56).
Вказані пояснення суд до уваги не приймає, оскільки вона подані позивачкою разом із позовною заявою про встановлення юридичного факту, безпосередньо судом зазначені особи не були допитані, оскільки представник позивачки в судовому засіданні вказав, що немає для цього підстав.
21. З довідки №161 від 15.10.2024 Комунального закладу «Гімназія №27» Кам'янської міської ради вбачається, що позивачка ОСОБА_1 працює в Комунальному закладі «Гімназія №27» Кам'янської міської ради на постійній посаді головного бухгалтера з 01.05.2002 по теперішній час (а.с.18).
22. З довідки №190 від 18.10.2021 Комунального закладу «Гімназія №27» Кам'янської міської ради вбачається, що працівник ОСОБА_7 звільнений за згодою сторін 30.09.2021 наказ №151 к-тр від 30.09.2021. Відповідно до постанови ВП№24322169 від 09.12.2019 за період роботи з працівника ОСОБА_7 було стягнуто та перераховано на відповідний рахунок 71785,43 грн..В жовтні 2021 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку (а.с.19). У даній довідці відсутні відомості, з якого періоду ОСОБА_7 працював у вказаній установі.
23. Окрім цього, судом досліджено ряд поданих позивачем копій фотокарток зі спільної присутності певних людей на святкуваннях (а.с. 43-45, 52), а також особи чоловічої статі (а.с.46-49, 51-52), на яких також відсутня дата,час та геолокація здійснення фотофіксації. Достовірно встановити осіб зображених на даних фотокартках не вдається за можливе.
Зміст даних доказів не містить інформації щодо предмета доказування, а тому згідно вимог ст. 77 ЦПК України Суд визнає їх неналежними та до уваги не приймає.
24. Суду було також надано скріншоти переписки у месенджері Viber за період з 08.07.2024 по 09.09.2024 з невідомою особою, яка підписана як «Женя» (а.с. 23-42), водночас дані скріншоти не містять відомостей щодо конкретної особи, якій адресовані повідомлення та кого вони стосуються. Достовірно встановити учасників даної переписки не вдається за можливе.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 зазначено, що «поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно достатті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі».
З огляду на викладене, надані позивачем скріншоти переписки з контактом «Женя» з месенджеру «Viber» оцінюються судом критично, оскільки з таких неможливо встановити, що вказана переписка стосується позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Зміст даних доказів не містить інформації щодо предмета доказування, а тому згідно вимог ст. 77 ЦПК України Суд визнає їх неналежними та до уваги не приймає.
25. Також позивачкою надані суду скріншоти телефонних розмов за період з 08.09.2024 по 12.09.2024 (а.с. 20-22), однак з таких також не можливо встановити осіб, а тому Суд визнає їх неналежними та до уваги не приймає.
26. Як вбачається з сповіщення сім'ї №85 начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_13 , адресованого батьку ОСОБА_2 , його син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на війському службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_7 загинув на полі бою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій (а.с.15). Факт смерті підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №55 від 26.09.2024 року (а.с.16).
27. Також позивачкою не надано доказів, що ОСОБА_7 не перебував у шлюбі з іншою особою, оскільки третіми особами у справі, окрім батька ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , визначено дітей ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_2 .
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
V. Застосоване Судом законодавство та висновки суду
А. Загальні засади судочинства
28. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
29. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
30. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
31. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
32. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
33. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
34. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
35. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
36. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
37. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
38. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
39. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
40. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Б. Щодо вимоги про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу
41. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
42. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі,а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
43. Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
44. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
45. Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
46. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
47. Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
48. Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
49. Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
50. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц).
Висновок
51. Вирішуючи заявлену в межах цієї справи позовну вимогу про встановлення факту спільного проживання позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2015 року по 18.09.2024, оцінюючи надані позивачем докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, вважає недоведеними обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.
52. Доводи позивачки про те, що вона з ОСОБА_7 у спірний період спільно проживали і святкували події, не є достатніми для визнання факту проживання їх однією сім'єю без реєстрації шлюбу у розумінні статті 74 Сімейного кодексу України без наявності інших ознак сім'ї: ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю (аналогічний висновок є у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15).
53. Крім того, позивачкою не надано і судом не встановлено доказів на підтвердження факту постійного спільного її проживання із ОСОБА_7 за спільною адресою.
54. Посилання позивачки на те, що вони з ОСОБА_7 вели спільне господарство та бюджет, піклувались один про одного, фактично виконували права і обов'язки подружжя, не підтверджується належними доказами, оскільки з доданих позивачкою скріншотів переписок, телефонних розмов, фотокарток неможливо встановити достовірно осіб. Окрім цього на фотокартках відсутня дата та час здійснення фотофіксації, а переписки та телефонні розмови додані лише за період 08.07.2024 по 12.09.2024. Також не додано жодного доказу щодо ведення спільного побуту та бюджету.
Зміст даних доказів не містить інформації щодо предмета доказування, а тому згідно вимог ст. 77 ЦПК України Суд визнає їх неналежними та до уваги не приймає.
55. Факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_7 однією сім'єю з 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 не підтверджений достатніми доказами. Цей факт не можна встановити за відсутності інших доказів лише за показаннями свідків (близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц і від 6 квітня 2020 року в справі № 738/1452/17).
Крім того, позивачка просить встановити факт проживання із ОСОБА_7 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте, з копії паспорта позивачки вбачається, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , 1974 р.н., який 19.12.2015 рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпрозержинська розірвано (а.с.8-13).
Також, третя особа ОСОБА_2 (батько ОСОБА_7 ) в судовому засіданні пояснив, що його син періодично проживав разом з ним, про наявність іншої сім'ї син не повідомляв. А в червні 2024 році ОСОБА_7 було мобілізовано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його проживання, які також повідомили його про загибель сина. Наведена обставина свідчить про те, що місцем проживання ОСОБА_7 була територія Яворівського району Львівської області, і є відмінним від місця проживання позивачки.
56. Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо встановлення факту її проживання з ОСОБА_7 як чоловіком та жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу у заявлений період.
57. Також встановлено, що позивачка звернулася до суду з вимогою про встановлення факту проживання її однією сім'єю з ОСОБА_14 без реєстрації шлюбу, при цьому, позивачка звернулася із позовом до відповідача Кам'янської міської ради, визначивши правовий статус ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника - матері ОСОБА_2 , як третіх осіб.
58. З приводу цього слід зазначити, що відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
59. За змістом статей 42, 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи в цивільному процесі є, зокрема, сторони, треті особи. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
60. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідносин, з приводу яких виник спір.
61. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
62. Відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
63. Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
64. На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
65. Частиною другою статті 51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
66. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у цивільній справі № 523/9076/16-ц.
67. Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
68. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Як зазначено вище, приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
69. Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18).
70. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, провадження № 61-6983св20, від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15-ц, провадження № 61-16776св20.
71. У справі, яка розглядається судом встановлено, що у позивачки наявний спір про право, який пов'язаний із розподілом одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_7 .
Даний спір стосується інтересів позивачки ОСОБА_1 та інших осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги - батька загиблого ОСОБА_2 та дітей загиблого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
72. Однак позивачем визначено в якості відповідача Кам'янську міську раду, хоча про наявність батька загиблого ОСОБА_2 та дітей загиблого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (як осіб право яких може бути порушене), та які були залучені в якості третіх осіб, позивачці було відомо навіть під час розгляду справи про встановлення факту проживання однією сім'єю.
73. Окрім цього треті особи - батько загиблого ОСОБА_2 , його представник ОСОБА_15 та діти загиблого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника ОСОБА_2 , в судовому засіданні вказали, що позовні вимоги заперечують повністю, а ОСОБА_3 вказала про це у поданій заяві від 16.06.2025.
74. Зазначені обставини переконливо доводять те, що спір щодо отримання одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_7 існує саме між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оскільки останні заперечують позовні вимоги позивачки, та після смерті ОСОБА_7 звернулись з заявами про отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про їх дійсний правовий інтерес.
75. Разом із цим, звертаючись до суду із даним позовом із позовними вимогами про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, сторона позивача визначила відповідачем у справі лише Кам'янську міську раду як орган місцевого самоврядування.
76. Пред'явлені у цій справі позивачкою вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків батька загиблого ОСОБА_2 та дітей загиблого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому їх не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
77. Батько загиблого ОСОБА_2 та діти загиблого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не можуть бути позбавлені права при розгляді даного спору захищати свою правову позицію, як відповідача, заперечувати доводи позову, наводити свої доводи та міркування, доводити законність своїх дій тощо. Незалучення зазначених осіб до участі у справі в якості відповідачів позбавляє їх права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом лише для відповідача, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.
78. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені, клопотання про їх залучення до участі в справі в якості відповідачів (співвідповідачів) від позивача не надходило.
79. При цьому суд позбавлений права самостійно заміняти неналежного відповідача або залучати співвідповідача, оскільки така ініціатива повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання.
80. Слід зазначити, що вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача, в даному випадку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред'явлений даний позов.
81. При цьому, не можна покладати на третіх осіб будь-яких матеріально-правових обов'язків, а також установлювати чи захищати їх права, тобто виносити рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
82. Підставами для відмови у позові є неналежний суб'єктний склад учасників справи, оскільки заявлені у цій справі вимоги стосуються прав та інтересів батька загиблого ОСОБА_2 та дітей загиблого - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, приходжу до переконання, що позивач не визначився із складом сторін у справі.
VI. Висновок Суду
83. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
84. Встановлено, що позивачем не долучені докази, які б дали право визнати доведеними позовні вимоги, відсутня ступінь достовірності наданих стороною позивача доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Окрім цього позивач звернулася з позовом до неналежного кола відповідачів.
85. Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.
86. Суд наголошує, що дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства, де позивач звернувся за захистом своїх прав, керуючись нормами матеріального права та ЦПК України. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду даних справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи, Суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
87. Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
VІІ. Розподіл судових витрат
88. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
89. Враховуючи вимоги ЦПК України і те, що у задоволенні позову позивачці було відмовлено у повному обсязі, понесені судові витрати слід залишити за нею.
З наведених підстав та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд,
1. В задоволені позовних вимогОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі законного представника - ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу- відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
3. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 25.12.2025.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: Кам'янська міська рада, місцезнаходження: пл. П.Калнишевського, буд. 2, м.Кам'янське, Дніпропетровської області, 51931, ЄДРПОУ 24604168.
треті особи:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в особі законного представника - ОСОБА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя Світлана ГІРЯК