Справа №463/12286/25
Провадження №1-кс/463/11446/25
19 грудня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 , що погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025140110003680 від 14 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
слідчий звернувся з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що органом досудового розслідування здійснюється розслідування кримінального провадження № 62025140110003680 від 14 жовтня 2025 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому, що солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 01.09.2025 не з'явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 19.12.2025, за виключенням періоду з 03.10.2025 по 09.10.2025, коли він тимчасово перебував у військовій частині НОМЕР_2 , чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Вважає, що підставою застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Окрім цього, слідство вважає, що є підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов'язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, які являються діючими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 , щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді;
знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше;
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчиняти інші злочини.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Підозрюваний в судовому засіданні проти клопотання не заперечив. Проте, просив врахувати, що має намір продовжувати службу у ЗБУ. Також зазначив, що має цивільну дружину та двох дітей на утриманні.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
З матеріалів подання вбачається, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 62025140110003680 від 14 жовтня 2025 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому, що солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 01.09.2025 не з'явився вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 до 19.12.2025, за виключенням періоду з 03.10.2025 по 09.10.2025, коли він тимчасово перебував у військовій частині НОМЕР_2 , чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Про підозру у вказаному кримінальному провадженні підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено 19 грудня 2025 року.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п. с ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному.
Так, обґрунтованість підозри висунутої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 , в їх сукупності (рапортами, доповідями, витягами з наказів, характеристиками, тощо).
Слідчий суддя погоджується з тим, що перелічені вище докази вказують на те, що підозрюваний міг вчините інкриміноване правопорушення, а отже підозра на даному етапі слідства є достатнього обґрунтованою, і сам підозрюваний таку не заперечує.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. При цьому КПК України передбачає обрання запобіжного заходу по кожному провадження самостійно, незалежно від наявності такого у іншому провадженні.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється слідчими органами у вчиненні тяжкого злочину та до нього може бути застосовано покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Зокрема, обґрунтованими є доводи слідчого про те, що підозрюваний зможе переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки, злочин, у вчиненні якого він підозрюється належить до тяжких, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Слідчий суддя погоджується із доводами, що підозрюваний усвідомлюючи те, що у випадку доведеності винуватості у скоєному, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін. Вказане саме по собі свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування як на території України, так і поза її межами, з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється.
Обґрунтованим є також ризик того, що перебування на волі підозрюваного не виключає можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Також підставними є доводи слідства щодо того, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов'язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, які являються діючими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 , щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді, або знищити, сховати, спотворити або сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше.
А тому є всі підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку затриманого та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Окрім цього, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
А тому з врахуванням того, що кримінальне правопорушення, що інкримінується підозрюваному, має виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії Російської Федерації, з врахуванням обставин кримінального провадження, поведінки підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави підозрюваному визначати не слід.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 207, 208, 395 КПК України, -
клопотання слідчого задоволити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з час проголошення ухвали - 19 грудня 2025 року о 15 годині 45 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 26 грудня 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_6