Справа №443/969/25
Провадження №2-др/443/13/25
26 грудня 2025 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Шальвіри І.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Ходорівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей,
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року у справі №443/969/25 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Ходорівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей - задоволено частково.
Вирішено:
Зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкод ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом систематичних побачень у вихідні дні кожного першого та третього тижня місяця в період з 10:00 год до 18:00 год. протягом трьох годин з урахуванням стану здоров'я дітей, режиму дня дітей (годин сну), за умов попереднього погодження з матір'ю дітей часу побачень (до або після денного сну), а також того, що батько забирає та повертає дітей за адресою місця їх проживання, в наступному порядку:
протягом перших десяти зустрічей виключно у присутності матері в місцях культурно-розважального характеру в межах населеного пункту за місцем проживання матері та дітей або ж безпосередньо за місцем їх проживання;
в подальшому без присутності матері та без можливості відвідування дітьми місця проживання батька.
В решті позовних вимог відмовлено.
В судовому засіданні 28.11.2025 представник відповідача заявив про подання ним доказів витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
01.12.2025 представником відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення з питань розподілу судових витрат з долученням доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, згідно якої розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 9900,00 грн.
Також, 03.12.2025 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення з долученням доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, згідно якої розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8000,00 грн.
Відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги заяви свого представника про стягнення з позивача в її користь витрат на правову допомогу у розмірі 9900 грн.
Вимоги заяви представника позивача визнала, однак пояснила, що у неї немає коштів на відшкодування витрат на правову допомогу позивачу.
Представник відповідача, представник позивача та позивач в судове засідання не з'явились, однак згідно поданих ними заяв просять проводити судове засідання у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши відповідача, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:
-Договір про надання правової допомоги №022803/25 від 28.02.2025 (справа №443/969/25 (провадження №2др/443/13/25) а.с.18);
-Додаток до договору №022803/25 від 28.02.2025 (справа №443/969/25 (провадження №2др/443/13/25) а.с.19);
-Акт виконаних робіт, згідно договору №022803/25 від 28.02.2025 (справа №443/969/25 (провадження №2др/443/13/25) а.с.16).
З умов договору про надання правової допомоги №022803/25 від 28.02.2025, укладеного між Адвокатським Бюро «Артема Пащука» та ОСОБА_2 , вбачається, що Бюро приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо консультацій і роз'яснень з правових питань, складання звернень та процесуальних документів, представництво в суді (п.1.1 договору).
Розмір гонорару визначається сторонами окремим додатком до договору (п.3.1 договору).
Відповідно до додатку до договору про надання правової допомоги №022803/25 від 28.02.2025, за надання правової допомоги клієнт сплачує бюро гонорар в сумі 8 000 грн. (п.1). Протягом 5 днів після підписання договору про надання правової допомоги клієнт сплачує бюро аванс в розмірі 50 % від суми гонорару. Решта суми сплачується протягом 10 днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданої правової допомоги (п.3.1, 3.2).
Згідно акту виконаних робіт від 28.11.2025, виконавець надав клієнту такі послуги:
-зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 3 год., вартість 2236 грн.;
-подання запитів і скарги, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях - 4 години, вартість 4672 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд зважає на таке.
Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як видно з матеріалів справи №443/969/25 (провадження №2/443/658/25), у позовній заяві представник позивача просив вирішити питання судових витрат, а саме стягнути такі з відповідача.
У рішенні суду від 28 листопада 2025 року у справі №443/969/25 питання розподілу судових витрат вирішено частково, а саме в частині сплаченого судового збору. Питання стягнення витрат на правову допомогу не вирішено, у зв'язку з чим суд вирішує це питання, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Звертаючись до суду з позовною заявою, а також під час судового розгляду представником позивача не було подано жодного доказу на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Також, ні позивачем, ні його представником, до закінчення судових дебатів не було заявлено про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отож, суд не бере до уваги подані представником позивача докази на підтвердження витрат на правову допомогу, оскільки такі подані з порушенням норм ст.141 ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на те, що будь-яких інших доказів на підтвердження розміру витрат позивача на правову допомогу разом із позовною заявою подано не було, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу суд зважає на наступне.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача подано такі документи:
-Договір про надання правової допомоги №146 від 05.07.2025 (справа №443/969/25 (провадження №2/443/658/25), а.с.55-56);
-Акт №1 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору №146 від 05.07.2025 (справа №443/969/25 (провадження №2др/443/13/25) а.с.5).
З умов договору про надання правової допомоги №146 від 04.07.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Колтоновським О.О., вбачається, що за цим договором зобов'язується надати клієнту професійну правничу допомогу, визначену цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар в порядку та на умовах, вказаних у договорі (п.1.1 договору).
Винагорода адвоката визначається, шляхом встановлення суми гонорару у Акті приймання-передачі наданих послуг (п.5.2 договору).
Факт надання правової допомоги адвокатом клієнту підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2025, адвокат та клієнт склали цей акт про те, що клієнт оплатив гонорар за послуги адвоката у розмірі 9900 грн., а саме за:
-Консультацію, ознайомлення з матеріалами позовної заяви, оформлення відзиву - 5000 грн. ;
-21.07.2025 участь у судовому засіданні, підготовка клопотання про виклик свідків - 1000,00 грн.;
-11.08.2025 участь у судовому засіданні - 800,00 грн.;
-06.10.2025 участь у судовому засіданні - 800,00 грн.;
-28.10.2025 участь у судовому засіданні - 800,00 грн.;
-21.11.2025 участь у судовому засіданні, підготовка, розгляд, судові дебати - 1500,00 грн.
За змістом ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує , зокрема: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (п.п.2,3,4 ч.3 ст.141 ЦПК України).
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, враховує рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: у справах «East/WestAllianceLimitedпроти України» (Заява №19336/04), «Баришевський протиУкраїни» (Заява № 71660/11), «Двойних протиУкраїни» (Заява № 72277/01), «Меріт протиУкраїни» (заява № 66561/01) ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ вказав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подані представником позивача докази свідчать про реальність надання адвокатом Колтоновським О.О. правової допомоги ОСОБА_1 в рамках укладеного між ними договору.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з висновками, викладеними додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15-ц (пункт 21).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18).
Враховуючи вищевикладене, значення справи для сторін, дотримуючись принципу розумності, зважаючи на частину задоволених позовних вимог та пропорційність стягнення судових витрат розміру задоволених позовних вимог, яку у даному випадку точно визначити неможливо, суд дійшов переконання, що з позивача слід стягнути в користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.
Керуючись ст.ст.,134, 137, 141, 246, 270, 354,355 ЦПК України, суд
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу. Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне додаткове рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Сливка С.І.