Справа № 308/19238/25
26 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Іванова А.П.
при секретарі судового засідання Боті О.І.
за участю представника позивача Кудренка В.О.,
відповідача зі слів ОСОБА_1 ,
представника відповідача Остапенка М.Г.,
перекладача Ромашкіна Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) до громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,
встановив:
Позивач військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін в особі представника звернувся в суд з позовною заявою до відповідача громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України такого.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач 25 грудня 2025 року об 11 год. 40 хв. у межах контрольованого прикордонного району на напрямку 300 прикордонного знаку близько 200 метрів до державного кордону України (територія Ужгородської територіальної громади) прикордонним нарядом «Група реагування» було виявлено та затримано громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), без документів що посвідчують особу, який рухаючись в пішому порядку здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску через державний кордон України. Оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України, передбачені пунктами 16-19 та 21 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль» у Відповідача відсутні. Своїми діями Ввідповідач порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон України», відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 2041 КУпАП «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України». В ході з'ясування обставин правопорушення встановлено, що відповідач потрапив на територію України незаконно у 2006 році та протягом майже 19 років проживає без реєстрації та офіційного статусу. Зі слів Відповідача, у період з 2006 по 2011 роки він проживав та працював на території АР Крим, а надалі перемістився до західних регіонів України. Враховуючи тривале перебування особи на тимчасово окупованій території без жодних документів та її подальшу спробу незаконного перетину державного кордону в напрямку Словацького кордону у 2025 році, виникає обґрунтована необхідність проведення поглибленої перевірки Відповідача на предмет його можливої причетності до розвідувально-підривної діяльності або співпраці з окупаційними адміністраціями. Встановлення істинного профілю особи та його зв'язків є критично важливим для забезпечення національної безпеки України в умовах воєнного стану. Зазначено, що відповідач веде мандрівний спосіб життя, не має постійного місця проживання, засобів до існування та будь-яких документів, що посвідчують особу (паспортний документ для виїзду за кордон відсутній). Скупність цих факторів - відсутність соціальних зв'язків, стабільного місця проживання (статус безхатька) та усвідомлене порушення законодавства про державний кордон - створює безумовний ризик переховування особи від органів влади. Тож, враховуючи викладені вище обставини, сторона позивача просить затримати відповідача з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Відповідач та його представник не заперечували щодо задоволення позовних вимог, позов визнали.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Протоколом про адміністративне затримання від 25.12.2025 стверджується, що відповідач 25 грудня 2025 року об 11 год. 40 хв. у межах контрольованого прикордонного району на напрямку 300 прикордонного знаку близько 200 метрів до державного кордону України (територія Ужгородської територіальної громади) прикордонним нарядом «Група реагування» було виявлено та затримано громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), без документів що посвідчують особу, який рухаючись в пішому порядку здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску через державний кордон України..
Вказаними діями відповідач порушив вимоги cт.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон».
Оригінали документів, що посвідчують особу відповідача, підтверджують його законність перебування на території України, передбачені пунктами 16-19 та 21 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль», згідно з протоколом особистого огляду такого від 25.12.2025, у нього відсутні.
Вищевказаним протоколом про адміністративне затримання відповідача стверджується спроба незаконного перетинання державного кордону, а відтак наявні ознаки вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
В позовній заяві зазначено, що відповідач відповідно до ст.чт. 260, 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб для встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Про затримання відповідача у встановленому законодавством порядку було проінформовано чергового Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України.
26.12.2025 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону затверджено рішення начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ОСОБА_2 , яким вирішено примусово видворити громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів).
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовийстатус іноземцівта осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст. 289 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Виходячи з вимог п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» від 25.06.2009 № 1, положень ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та приписів ст. 289 КАС України, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви.
З контекстного аналізу викладеного слідує, що підставою для затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України є наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).
Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
В ході розгляду справи судом не встановлено наявність у відповідача законних підстав для перебування на території України, у відповідача відсутні документи, які б посвідчували законність його перебування на території України, належного паспортного документу на підставі якого він може вибути з території України у нього також нема, при цьому суд приймає до уваги те, що останній був виявлений та затриманий прикордонним нарядом при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску в складі групи осіб, а також враховує, що анкетні відомості відповідача на даний час встановлені зі слів, окрім цього суд враховує визнання позову відповідачем, а відтак суд приходить до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню і відповідача слід затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк до шести місяців.
При ухваленні вказаного рішення, суд враховує й те, що відповідач, перебуваючи на території України тривалий час, не скористався можливістю легалізувати своє перебування. Так, матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем подавалися відповідні заяви до органів Державної міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну, або вчинялися інші дії з метою легалізації свого перебування. Відомостей про звернення з заявою про надання статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 12, 241, 244, 246, 257, 289 КАС України, ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд
ухвалив:
Затримати громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Визначити строк затримання громадянина республіки білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів) у спеціально обладнаному для таких цілей приміщенні НОМЕР_2 прикордонного загону, або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шести місяців, а саме до 25 червня 2026 року, починаючи з часу фактичного затримання,
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов