Справа № 304/2592/25 Провадження № 3/304/1309/2025
26 грудня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 010817Е від 13.10.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Забрідь Великоберезнянського району Закарпатської області, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел: НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно протоколу серії ЗхРУ № 010817Е від 13.10.2025 року, складеного начальником відділення зв'язку ОСОБА_2 вбачається, що 13.10.2025 року о 16-05 год., на території населеного пункту с.Дубриничі (територія Перечинської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району на відстані близько 8500 метрів до державного кордону України з України в Словацьку республіку, на напрямку 189 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_3 був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_4 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, під час дії правового режиму воєнного стану, та своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вимоги ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судові засідання ОСОБА_4 не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату sms-повідомлень 13.11.2025, 01.12.2025 року, 04.12.2025 року, 08.12.2025 року, 16.12.2025 року, 25.12.2025 року, які є в матеріалах справи (а.с.12,13,18,21), проте 09.12.2025 року на адресу суду ОСОБА_4 подав письмові пояснення в редакції від 06.12.2025 року, в яких зазначає з урахуванням поданих в подальшому уточнень, що 13.10.2025 року він їхав з лікарні м.Ужгорода рейсовим автобусом додому в село Забрідь. Та на блок-пості, що знаходиться в селі Дубриничі автобус зупинився для перевірки документів, паспортів. Під час перевірки у нього ( ОСОБА_4 ) документів, його попросили вийти з автобуса. Він надав всі документи, які були при ньому, а саме паспорт, довідку про лікування. Після чого у нього взяли паспорт, з якого зробили ксерокопію та попросили її завірити своїм підписом, що він і зробив. Після чого йому документи повернули, таі він був змушений викликати таксі, щоб доїхати додому, так як у той день автобусних рейсів до його села вже не було. ОСОБА_4 у поясненнях вказує, що він не вчиняв жодного адміністративного правопорушення, а просто їхав в село Забрідь, яке знаходиться в прикордонній зоні. Та ОСОБА_4 просить суд звільнити його від адміністративної відповідальності, закривши провадження у справі за відсутністю складу інкримінованого йому правопорушення.
Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_4 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП не відносяться до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП), тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 який до зали судових засідань повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про день та час розгляду справи, проте останнім подані на адресу суду письмові пояснення по суті інкримінованого йому правопорушення.
09.12.2025 року захисником ОСОБА_5 - адвокатом Волошиним М.К. надіслано на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та без участі підзахисного ОСОБА_6 та у поданій заяві зазначає, що ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП не визнає та пояснює, що ОСОБА_4 їхав рейсовим автобусом з лікарні в селі Забрідь (колишній Перечинський район Закарпатська область). В селі Дубриничі на блок-пості перевіряли документи, у тому числі і у ОСОБА_4 , але перевірка затягнулася, зробили ксерокопію його паспорта, яку попросили завірити своїм підписом. Вказує у заяві на те, що ОСОБА_4 мешкає і зареєстрований в АДРЕСА_1 (прикордонна зона). Та зважаючи на вищенаведене, захисник вважає, що в діях його підзахисного ОСОБА_4 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП за ознаками незаконного перетинання або спроби незаконного перетинання державного кордону України. Та просить закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Повно та всебічного дослідивши надані матеріали справи, вивчивши подані до суду письмові пояснення ОСОБА_4 , вивчивши заяву сторони захисту в особі адвоката Волошина М.К., оцінивши докази у даній справі, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП характеризується наявністю умислу.
Об'єктивна сторона вищевказаного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Під час розгляду справи з наданих адвокатом Волошин М.К. пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 встановлено, що наміру перетинати державний кордон України останній не мав, та при собі у ОСОБА_4 не було речей, які б свідчили про будь-який намір останнього здійснити протиправні дії, які йому інкримінуються, а саме спробу незаконного перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, що також підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 13.10.2025 року (а.с.2) та направленими ОСОБА_4 письмовими поясненнями, з яких вбачається, що він повертався автобусом з лікарні міста Ужгород додому в село Забрідь, де зареєстрований та фактично проживає, при цьому мети незаконного перетинання кордону не мав, та до пояснень ОСОБА_4 додано виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 4622 від 10.10.2025 року.
При цьому суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 010817Е від 13.10.2025 року не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_4 вчинено спробу його незаконного перетинання та з використанням яких саме засобів.
Водночас, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, у справі відсутні, також речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б вказували на умисел та вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на перетин державного кордону України, що ставиться йому у провину, амтеріали справи не містять та такі суду не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять маршруту руху порушника та лінію Державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі відсутні, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на незаконне перетинання Державного кордону України, що ставиться йому у провину, та такі суду не надано.
Таким чином, приходжу до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі серії ЗхРУ № 010817Е від 13.10.2025 року, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не містять будь-які посилання або інші достовірні відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_4 намагався незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску.
Таким чином, твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_4 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску державного кордону України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах, належними та допустимими доказами не підтверджені, та беззаперечні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_4 до інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, суду не надано.
З наданих суду доказів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_4 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_4 вищевказаного правопорушення, яке йому інкриміновано.
В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок відсутності в його діях складу такого адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_4 , суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені на основі припущень, що відповідно до ст.62 Конституції України, піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.
Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.
Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.
Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені обставини, викладені у письмових поясненнях ОСОБА_4 та у поданих його захисником - адвокатом Волошиним М.К. обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у цій справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.204-1 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Перечинського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО