Окрема думка
судді Костянтин Пількова до постанови Великої Палати
від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23
Велика Палат Верховного Суду постановою від 16.07.2025 у справі за позовом заступника Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави до: 1) Київської міської ради (далі - Рада), 2) ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Рестін" (далі - НВП "Рестін"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, 2) Департаменту культури виконавчого органу Ради, 3) Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (далі - Музей), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, частково задовольнила касаційну скаргу Прокурора:
- скасувала постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 в частині відмови у задоволенні позову Прокурора про зобов'язання НВП "Рестін" повернути спірну земельну ділянку та ухвалила нове рішення - про задоволення в цій частині позову Прокурора.
- присудила НВП "Рестін" повернути територіальній громаді міста Києва спірну земельну ділянку.
- змінила постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання незаконним та скасування рішення Ради від 29.04.2010 № 679/4117, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Радою і НВП "Рестін" та скасування державної реєстрації права оренди НВП "Рестін" земельної ділянки, виклавши їх мотивувальні частини в редакції своєї постанови.
- в іншій частині постанову та рішення залишила без змін.
З цим рішенням Великої Палати не погоджуюсь і нижче висловлюю мотиви незгоди.
Позов Прокурора у цій справі, як його кваліфікувала Велика Палата (§ 5 її постанови), ґрунтувався на твердженні про те, що НВП" Рестін" створює перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, яка розташована в межах охоронної зони Музею та центральної планувальної зони історичного ареалу м. Києва, оскільки НВП" Рестін", раніше набувши ділянку в користування з порушенням вимог земельного, містобудівного та законодавства у сфері охорони культурної спадщини, не виконав обов'язку з її повернення власнику (орендодавцю) після закінчення строку дії договору оренди (припинення правових підстав користування земельною ділянкою) у липні 2022 року.
У цій справі, де суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову Прокурора повністю, а Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи їх рішення, вважала за необхідне вирішити серед інших такі питання (як вона про це зазначила у § 8 постанови):
- який правовий режим спірної земельної ділянки;
- чи наявне у прокурора право на самостійне звернення до суду в інтересах держави з позовом з вимогами, які є предметом цього спору.
Важливо, що стосовно першого питання Велика Палата дійшла однозначного висновку:
«96. Отже, спірна земельна ділянка знаходиться в зоні малої та середньоповерхової забудови та щонайменше частково в охоронній зоні Музею, в межах якої діє спеціальний режим її використання, що передбачає заборону на здійснення нового будівництва, проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища. Водночас немає заборони щодо передачі такої земельної ділянки в оренду з урахуванням установлених законом обмежень використання зон охорони пам'яток».
Тобто спірна земельна ділянка могла бути надана Радою в оренду НВП" Рестін".
Отже, вимога про її повернення ґрунтувалась не на незаконності її надання в оренду, а лише на тому, що НВП" Рестін" мало після закінчення строку оренди виконати свій договірний обов'язок і повернути ділянку власнику (орендодавцю), яким є територіальна громада міста Києва в особі Ради.
Виконання цього суто договірного обов'язку стосується лише інтересів територіальної громади, які покликана представляти і захищати Рада. Лише вона могла позиватися до суду, аби спонукати НВП" Рестін" виконати договірний обов'язок, а Прокурор міг звернутися до суду з таким позовом у винятковому випадку, виконавши вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому такий позов мав би бути поданий саме для захисту інтересів територіальної громади, а Рада мала б виступати позивачем.
Тобто для звернення Прокурора із самостійним позовом у цій справі не було підстав, оскільки Прокурор не захищав у цій справі інтереси держави, які б виходили за межі інтересів територіальної громади у виконанні НВП" Рестін" свого обов'язку за договором оренди повернути земельну ділянку.
В такому разі недоречними, на мою думку, є посилання Великої Палати на загальний суспільний інтерес у збереженні об'єктів культурної спадщини (§ 108 постанови). Цей суспільний інтерес не виправдовує позов Прокурора про спонукання повернути з оренду земельну ділянку. Він (суспільний інтерес у збереженні об'єктів культурної спадщини) мав би бути захищений у випадку забудови, якщо б вона порушувала або загрожувала порушити обмеження використання зон охорони пам'яток, про що у цій справі, за висновками Великої Палати, не йшлося.
Отже, оскільки для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі підстав не було, однак позов було подано Прокурором самостійно, Велика Палата, на мою думку, мала залишити без змін оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій з урахуванням викладених вище мотивів.
Суддя Костянтин ПІЛЬКОВ