23 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 682/2406/24
провадження № 51 - 4476 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 серпня 2025 року,
установив:
За вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 10 червня 2025 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку
м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області та жительку АДРЕСА_1 , раніше судимої,
засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що 10 липня 2024 року близько 21:30 в будинку
АДРЕСА_1 , під час спільного вживання алкоголю у ОСОБА_5 виник конфлікт з потерпілим ОСОБА_6 , який відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є особою, яка постраждала від домашнього насильства, у ході якого ОСОБА_5 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, нанесла один удар лезом кухонного ножа в ділянку грудної клітки потерпілого внаслідок чого настала його смерть.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 серпня 2025 року цей вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що під час розгляду кримінального провадження в суді не здобуто належних та допустимих доказів щодо причетності ОСОБА_5 до заподіяння смерті ОСОБА_6 . Вказує, що місцевий суд безпідставно послався на висновки експертиз, як на доказ вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину. При цьому, всупереч положень ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційну скаргу сторони захисту, не дослідив повторно обставин справи, досліджених судом першої інстанції не повністю та з порушенням, і безпідставно не задовольнив вимоги скарги про закриття кримінального провадження за відсутності будь-яких доказів у доведеність винуватості ОСОБА_5 . Вважає, що кваліфікація дій засудженої за ч. 1 ст. 115 КК
є неправильною.
Перевіривши доводи касаційної скарги та копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Ухвала апеляційного суду є судовим рішенням, яким перевіряється законність та обґрунтованість вироку, що переглядається в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Згідно із ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви,
з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду у межах поданих апеляційних скарг, наведених вимог процесуального закону дотримався.
Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що цей суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними тим, що наведені ним у касаційній скарзі в частині недоведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та дав на них у своєму рішенні мотивовані відповіді, погодившись із правильністю висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні цього злочину, вказавши на конкретні докази, досліджені і перевірені судом першої інстанції та оцінені відповідно до вимог
ст. 94 КПК.
Погоджуючись із висновками місцевого суду, апеляційний суд узяв до уваги показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 , які 10 липня 2024 року разом із потерпілим та засудженою вживали спиртні напої, та при їх допиті в суді підтвердили наявність конфлікту між останніми, перебування їх в одній кімнаті без сторонніх осіб і те, що саме
ОСОБА_5 була останньою особою, яка перебувала наодинці з потерпілим до виявлення його трупа. Ці показання свідків апеляційний суд визнав послідовними, взаємоузгодженими та такими, що отримані з дотриманням вимог ст. 23 КПК, за відсутності будь-яких даних про їх зацікавленість чи наявність мотивів для обмови засудженої. Окрім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні послався на протокол огляду місця події від 11 липня 2024 року, яким зафіксовано вилучення в кімнаті, де був виявлений труп потерпілого, ножа з пластиковою рукояткою чорного кольору, а також на висновки судово-медичної експертизи № 69 від 24 вересня 2024 року та цитологічної експертизи № 115
від 9 серпня 2024 року, згідно з якими характер тілесного ушкодження потерпілого відповідає ножовому пораненню, завданому таким предметом, а кров на ножі могла належати ОСОБА_6 .
Апеляційний суд також навів мотиви з яких відхилив доводи сторони захисту про відсутність біологічних слідів загиблого на одязі та руках засудженої, обґрунтувавши це висновком судово-медичної експертизи № 174 від 2 вересня 2024 року щодо внутрішнього характеру крововиливу та результатами цитологічних досліджень, які пояснюють відсутність потожирових слідів їх малою кількістю.
За сукупністю наведених доказів апеляційний суд погодився з правильністю висновку місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_5 поза розумним сумнівом та визнав доводи сторони захисту такими, що не спростовують установлених фактичних обставин кримінального провадження.
Доводи касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом вимог
ст. 404 КПК у зв'язку з недослідженням повторно обставин кримінального провадження, які, на думку сторони захисту, були з'ясовані судом першої інстанції не повністю та з порушенням, є безпідставними, оскільки зазначена норма не покладає на суд апеляційної інстанції обов'язку повторно встановлювати всі обставини провадження при апеляційному розгляді, а самі по собі твердження сторони захисту про їх неповноту чи неправильність без наведення конкретних істотних порушень кримінального процесуального закону не свідчать про порушення меж апеляційного перегляду. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд уважно перевірив доводи сторони захисту, та дав на них у своєму рішенні умотивовані відповіді.
Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався під час її постановлення.
Доводи касаційної скарги захисника не спростовують правильність висновків апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні і не ставлять під сумнів законність цього рішення.
За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду
від 18 серпня 2025 року щодо засудженої ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю підстав для її задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3