4 червня 2025 року
м. Київ
справа № 759/1576/22
провадження № 61-6475ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_3 , правонаступниками прав та обов'язків якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
19 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження судових рішень і до скарги долучено заяву про поновлення такого строку, в якій зазначено, що копію оскаржуваної постанови
ОСОБА_1 отримала 17 квітня 2025 року, що підтверджує трекінгом поштового відправлення та копією поштового конверта. При цьому заявник стверджує, що копію ухвали апеляційного суду про виправлення описки отримала у суді першої
інстанції - 12 травня 2025 року, проте доказів відповідної обставини не надає.
Водночас заявник просить суд врахувати, що вона має вади зору, а також те, що касаційна скарга підготовлена нею в умовах воєнного стану та повітряних тривог.
Розглянувши заяву в частині поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року, касаційний суд дійшов висновку, що вказана причина пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду підтверджена наданими доказами, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Касаційний суд поновлює заявникам строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.
Проте відсутні підстави для поновлення заявникам строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду постановлено 11 квітня 2025 року, забезпечено надання загального доступу в Реєстрі 17 квітня 2025 року.
Згідно з частиною четвертою, п'ятою статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Верховний Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу того, що судом апеляційної інстанції порушено порядок направлення ухвали Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року (зокрема, що суд апеляційної інстанції фактично не направляв їй копію ухвали). Крім того, не надано доказу отримання копії оскаржуваної ухвали 12 травня 2025 року.
Доводи про те, що касаційна скарга готувалась особою, яка має вади зору, не свідчить про пропуск строку на касаційне оскарження з поважних причин.
Верховний Суд звертає увагу, що введення на території України воєнного стану, не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22).
Отже, саме лише посилання на воєнний стан та повітряні тривоги, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, також не може вважатись, поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.
За таких обставин касаційна скарга у відповідній частині згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявникам права надати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду. Якщо у встановлений судом строк не буде надано таких доказів, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте у скарзі не зазначено відповідних відомостей щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта; адреси електронної пошти (за наявності); наявності або відсутності електронного кабінету у ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої
статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Такий висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду
від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.
Проте касаційна скарга не містить підставу (підстави) касаційного оскарження постанови апеляційного суду, визначену (визначені) пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, при цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями замість заявників самостійно визначити конкретний випадок, передбачений
частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки вказане свідчитиме про порушення принципу змагальності.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До касаційної скарги долучено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
У клопотанні ОСОБА_1 зазначає, що є особою з інвалідністю третьої групи, не працює, отримує невелику пенсію, тому не може сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
На підтвердження майнового стану заявник надала довідку про
доходи № 0170131098642117, з якої встановлено, що ОСОБА_1 отримала
54 070,23 грн доходу за 2024 рік.
Так, підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подачу фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605,60 грн).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що розмір оспорюваної суми складає 21 340,70 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (868 350 грн).
Отже, розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції, становить 4 962 грн (2 481 грн * 200%).
Враховуючи обставини, викладені ОСОБА_1 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, розмір її річного доходу за 2024 рік, та те, що судовий збір, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги на судові рішення,перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу, суд вважає за можливе звільнити заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
За таких обставин заявникам необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, надати копію скарги та доданих до неї матеріалів для позивача.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , піклувальником якого є ОСОБА_1 , які є правонаступниками ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року залишити без руху.
Надати заявникам десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Якщо доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року, не буде подано у зазначений строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга у відповідній частині вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко