25 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 725/4010/25
провадження № 61-12639св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник (заінтересована особа) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Приватне підприємство «Полекс Люкс», заінтересована особа - Третій відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 19 червня 2025 року у складі судді Федіної А. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у складі колегії суддів Кулянди М. І., Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 63926806, що перебуває на виконанні у Третьому відділі державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Третій ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції), відкритого на підставі виконавчого напису від 13 вересня 2016 року № 3682, виданого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. (далі - приватний нотаріус Чернівецького МНО), про стягнення з Приватного підприємства «Полекс Люкс» (далі - ПП «Полекс Люкс») заборгованості у розмірі 51 900,00 грн.
Заяву мотивовано тим, що на примусовому виконанні у Третьому ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 63926806 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 13 вересня 2016 року № 3682 про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 51 900,00 грн.
Першотравневий районний суд міста Чернівці ухвалою від 05 червня 2024 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 замінив стягувача у вказаному виконавчому провадженні на ОСОБА_1
13 травня 2025 року AT КБ «ПриватБанк» на депозитний рахунок Третього ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції перерахував кошти у розмірі 51 900,00 грн, тобто суму, яка підлягає стягненню у виконавчому провадженні № 63926806, що, на думку заявника, свідчить про виконання обов'язку боржника.
Вважає, що за вказаних обставин підлягає заміні стягувач ОСОБА_1 у виконавчому провадженні на АТ КБ «ПриватБанк» з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 512, частини третьої статті 528 ЦПК України, оскільки існує потенційна небезпека втрати банком права на заставне майно, а саме: торгівельний комплекс, загальною площею 1178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 з огляду на наступні обставини.
18 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № E/V082737, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 400 000,00 євро. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 18 липня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Полекс Люкс» уклали договір іпотеки № E/V082737 та додатковий договір до договору іпотеки від 20 січня 2010 року № E/V082737, за умовами яких ПП «Полекс Люкс» надав в іпотеку нерухоме майно, а саме торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 рішенням від 02 червня 2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № E/V082737 в розмірі 5 194 350,91 грн, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 468 697,00 євро, звернув стягнення на нерухоме майно - торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу ПAT КБ «ПриватБанк» предмета іпотеки з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Апеляційний суду Чернівецької області рішенням від 25 грудня 2013 року рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 02 червня 2011 року змінив в частині розміру заборгованості за кредитним договором в сумі 4 999 056,11 грн, що за курсом НБУ еквівалентно 468 697,00 євро, та в частині початкової вартості ціни предмета іпотеки в сумі 5 332 929,50 грн.
Крім того, Господарський суду Чернівецької області рішенням від 13 січня 2016 року у справі № 926/1683/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року та постановою Вищого господарського суду від 07 червня 2016 року, предмет іпотеки - торгівельний комплекс, загальною площею 1178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 передав в управління ПАТ КБ «ПриватБанк» на період до його реалізації, або до повного виконання умов кредитного договору від 18 липня 2008 року № E/V082737 для отримання доходів від здійснення основної діяльності, спрямувавши їх для задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (банку).
Суди у справі № 926/1683/15 встановили, що станом на 03 грудня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 перед банком становить1 021 592,74 євро.
18 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» реалізувало предмет іпотеки згідно з рішенням суду про звернення стягнення шляхом укладення договору купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (далі - ТОВ «Естейт Селлінг»).
17 листопада 2016 року між ТОВ «Естейт Селлінг» та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки, на підставі якого товариство передало в іпотеку банку торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 05 лютого 2013 року № 2Е005Г, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Естейт Селлінг».
23 червня 2017 року у зв'язку з невиконанням ТОВ «Естейт Селлінг» кредитних зобов'язань за договором від 05 лютого 2013 року № 2Е005Г банк на підставі іпотечного застереження набув право власності на іпотечне майно - торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, зареєструвавши за собою право власності на це нерухоме майно.
Водночас Першотравневий районний суд міста Чернівців рішенням від 05 лютого 2018 року у справі № 725/5992/16-ц, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ПП «Полекс Люкс», ТОВ «Естейт Селлінг», ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Чернівецький міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнив, визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 2016 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг» про відчуження торгівельного комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у заяві банк посилався на те, що у 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Естейт Селлінг» про визнання недійсним договору іпотеки від 17 листопада 2016 року та скасування рішення про реєстрацію за ПАТ КБ «Приватбанк» права власності. На обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач посилався на те, що укладення між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Естейт Селлінг» договору іпотеки, на підставі якого надалі банк зареєстрував право власності на предмет іпотеки, позбавило його можливості звернути стягнення на вказане майно в межах відкритого 15 грудня 2020 року виконавчого провадження № 63926806 щодо виконання виконавчого напису від 13 вересня 2016 року про стягнення з ПП «Полекс Люкс» заборгованості у розмірі 51 900,00 грн.
На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило замінити стягувача у виконавчому провадженні № 63926806, що перебуває на виконанні в Третьому ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції, відкритого на підставі виконавчого напису від 13 вересня 2016 року № 3682, виданого приватним нотаріусом Чернівецького МНО Балацьким О. О., про стягнення з ПП «Полекс Люкс» заборгованості у розмірі 51 900,00 грн з ОСОБА_1 на АТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Чернівецький районний суд міста Чернівців ухвалою від 19 червня 2025 року у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» відмовив.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно натепер не перебуває під обтяженням, а належить на праві власності ПАТ КБ «ПриватБанк». Заявник не довів існування небезпеки втрати права на майно боржника ПП «Полекс Люкс», а тому відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило її в апеляційному порядку.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 10 вересня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково, змінив мотивувальну частину ухвали Чернівецького районного суду міста Чернівців від 19 червня 2025 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
У решті ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не довело належними та допустимими доказами наявність підстав для правонаступництва відповідно до частини третьої статті 528 ЦК України.
Оскільки ОСОБА_1 не вибув із виконавчого провадження, ПАТ КБ «ПриватБанк» не набув статусу стягувача. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального, отже, оскільки заміна сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником не відбулась, тому немає підстав для процесуального правонаступництва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 13 травня 2025 року вся сума заборгованості боржника ПП «Полекс Люкс» у виконавчому провадженні № 63926806 у повному обсязі погашена АТ КБ «ПриватБанк» шляхом сплати зазначених сум на депозитний (казначейський) рахунок державної виконавчої служби, отже, до банку перейшли всі права кредитора в зобов'язанні.
Заявник зазначає, що суди дійшли неправильного висновку, що AT КБ «ПриватБанк» не довів існування небезпеки втратити права на майно боржника ПП «Полекс Люкс» - торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, зазначаючи про те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають обставинам справи та ухвалені з правильним застосуванням процесуальних норм, а тому підстав для їх скасування немає. Зазначає, що за його заявою від 07 жовтня 2025 року виконавчий документ про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 51 900,00 грн повернуто стягувачу без виконання, а виконавче провадження № 63926806 завершене.
У грудні 2025 року AT КБ «ПриватБанк» надіслало на адресу Верховного Суду додаткові письмові пояснення, які по суті є відповіддю на відзив на касаційну скаргу. Заявник зазначає, що наразі на примусовому виконанні приватного виконавця Коломієць В. К. перебуває виконавчий напис від 13 вересня 2016 року № 3682, вчинений приватним нотаріусом Чернівецького МНО, про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 51 900,00 грн, виконавче провадження № 79597263.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на примусовому виконанні у Третьому ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 63926806 з примусового виконання виконавчого напису від 13 вересня 2016 року № 3682, вчиненого приватним нотаріусом Чернівецького МНО, про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 51 900,00 грн.
У вказаному виконавчому провадженні було замінено стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а. с 7, 8).
13 травня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» на депозитний рахунок Третього ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції здійснив оплату в розмірі 51 900,00 грн, яка підлягає стягненню за виконавчим написом від 13 вересня 2016 року № 3682 з ПП «Полекс Люкс», та звернувся до Третього ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції із заявою про перерахування вказаної суми коштів стягувачу ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції з урахуванням змін, внесених за результатом апеляційного перегляду, та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Отже, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Звертаючись до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, AT КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що перерахувало на депозитний рахунок Третього ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції кошти у розмірі 51 900,00 грн, тобто суму, яка підлягає стягненню з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63926806, що, на думку заявника, свідчить про фактичне виконання обов'язку боржника.
Враховуючи визнання судом недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки - торгівельного комплексу, загальною площею 1 178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також перебування на розгляді суду справи щодо оспорювання іпотечного договору та реєстрації за AT КБ «ПриватБанк» права власності на вказане нерухоме майно, заявник вважав, що існує ризик втрати права на заставне майно, яке було передане в іпотеку банку.
Отже, AT КБ «ПриватБанк» вважало, що набуло прав кредитора в цьому зобов'язанні на підставі пункту 4 частини першої статті 512, частини третьої статті 528 ЦК України.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (стаття 510 ЦК України).
Згідно зі статтею 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
За положеннями статті 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
У частині третій статті 528 ЦК України зазначено, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.
При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Таке покладання виконання зобов'язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань.
Крім покладення виконання обов'язку на іншу особу (частина перша статті 528 ЦК України) як виду правовідносин з участю третіх осіб, виконання третіми особами обов'язку боржника з основного (головного) цивільного правовідношення може мати місце й за умов, про які йдеться в частині третій статті 528 ЦК України, яка надає третій особі право саме з її власної ініціативи й у власному інтересі виконати зобов'язання замість боржника без його згоди.
Умовою такого виконання є небезпека втрати права на майно боржника (право оренди, право застави тощо). Тобто, якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов'язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та / або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов'язання боржника перед кредитором. У такому разі до виконавця переходять всі права кредитора в зобов'язанні, тобто зобов'язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.
За загальним правилом кредитор може звернути стягнення на майно боржника тільки в разі невиконання чи неналежного виконання ним обов'язку, що, як наслідок, може призвести до настання для третьої особи правових наслідків негативного характеру, що є можливим виключно за наявності відповідного правового зв'язку третьої особи з боржником основного зобов'язання.
Виконання третьою особою обов'язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528 ЦК України фактично є різновидом суброгації, під якою розуміють передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи (суброганта) в результаті виконання зобов'язання боржника третьою особою на користь кредитора (суброгата) в рамках чинних зобов'язальних правовідносин внаслідок здійсненого платежу.
Суброгація прав кредитора третій особі виникає на підставі виконання останньою обов'язку боржника за наявності таких умов: 1) третя особа є носієм права на майно боржника (право оренди, право застави тощо); 2) наявність небезпеки втрати третьою особою цього права, яка має місце не тільки за прострочення боржника, а й за загрози такого прострочення; 3) указана небезпека втрати права на майно боржника виникає внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, причому не обов'язково, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато.
Виконання третьою особою обов'язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528 ЦК України опосередковує задоволення її власного інтересу, що обумовлено специфікою цивільного правовідношення.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/1853/18.
У справі, що переглядається, суди встановили таке:
Першотравневий районний суд міста Чернівці рішенням від 02 червня 2011 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 25 грудня 2013 року в частині розміру заборгованості, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року звернув стягнення на нерухоме майно - торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу AT КБ «ПриватБанк» предмета іпотеки з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;
Господарський суду Чернівецької області рішенням від 13 січня 2016 року у справі № 926/1683/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року, предмет іпотеки - торгівельний комплекс, загальною площею 1 178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 передав в управління ПАТ КБ «ПриватБанк» на період до його реалізації, або до повного виконання умов кредитного договору від 18 липня 2008 року № E/V082737 для отримання доходів від здійснення основної діяльності, які спрямовувати для задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (банку);
18 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» реалізувало предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Естейт Селлінг»;
17 листопада 2016 року між ТОВ «Естейт Селлінг» і ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки, на підставі якого товариство передало в іпотеку банку торгівельний комплекс, загальною площею 1178,10 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 , у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 05 лютого 2013 року № 2Е005Г, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Естейт Селлінг»;
23 червня 2017 року у зв'язку з невиконанням ТОВ «Естейт Селлінг» кредитних зобов'язань за договором від 05 лютого 2013 року № 2Е005Г ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі іпотечного застереження набуло право власності на іпотечне майно - торгівельний комплекс, загальною площею 1178,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1;
Першотравневий районний суд міста Чернівці рішенням від 05 лютого 2018 року у справі № 725/5992/16-ц, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ПП «Полекс Люкс», ТОВ «Естейт Селлінг», ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., Чернівецький міський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнив, визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 2016 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естейт Селлінг»;
відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 січня 2023 року власником торгівельного комплексу, загальною площею 1178,10 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки від 17 листопада 2016 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій, належно оцінивши надані докази та пояснення сторін, дійшли загалом правильного висновку про відсутність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 512, частини третьої статті 528 ЦК України, статті 442 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновками судів, оскільки, враховуючи чинні судові рішення про звернення стягнення на спірне нерухоме майно шляхом продажу ПAT КБ «ПриватБанк» предмета іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, та передачу цього майна в управління ПАТ КБ «ПриватБанк» на період до його реалізації, доводи заявника про існування небезпеки втратити права на майно боржника ПП «Полекс-Люкс» у зв'язку перебуванням на примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса від 13 вересня 2016 року № 3682 про стягнення з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 51 900,00 грн є безпідставними.
Ураховуючи встановлені судами обставини, лише факт перерахування ПАТ КБ «ПриватБанк» на депозитний рахунок Третього ВДВС у місті Чернівці Західного МРУ Міністерства юстиції суми коштів, що підлягає стягненню у виконавчому провадженні № 63926806 з ПП «Полекс Люкс» на користь ОСОБА_1 , за відсутності інших необхідних умов, які відповідно до статті 528 ЦК України свідчили б про виникнення суброгації прав кредитора у зобов'язання, не є підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Розглядаючи справу, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги заявника щодо існування небезпеки втратити право на майно боржника були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який надав мотивовані відповіді на ці аргументи, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив.
Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).
На думку судової колегії, судові рішення є достатньо мотивованими.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції з урахуванням змін, внесених за результатом апеляційного перегляду, та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 19 червня 2025 року з урахуванням змін, внесених за результатом апеляційного перегляду, та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк