24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 369/1818/19
провадження № 61-4207св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування свідоцтв, визнання незаконним та скасування рішення, внесення змін до записів у Державному земельному кадастрі, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом та визнання права користування частинами земельних ділянок.
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_5 , спадкоємцями першої черги за законом якої були вона, її сестра ОСОБА_3 та їх батько ОСОБА_6 . У вересні 2017 року зі слів сестри їй стало відомо, що її матері на момент смерті належала на праві власності частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 як частина у спільному сумісному майні, збудованому її батьками за час шлюбу у 1970 році. Також у користуванні її батьків перебувала земельна ділянка, на якій розміщений зазначений будинок.
07 травня 1972 року її батько одружився вдруге з ОСОБА_7 та в них народився син ОСОБА_2 . Всі вони проживали у будинку, побудованому її батьками, а у 1975 році батько добудував прибудову «а» до житлового будинку, а в подальшому і низку господарських будівель і споруд.
ІНФОРМАЦІЯ_3 її батько помер, не лишивши заповіту, тому спадкоємцями першої черги за законом після його смерті окрім неї була дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_7 .
Після смерті батька 23 грудня 1997 року на його ім'я було видано свідоцтво про право власності на весь житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року.
Їі мачуха ОСОБА_7 ,будучи обізнаною про те, що спірний житловий будинок побудував ОСОБА_6 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , отримала у Шпитьківській сільській раді довідку про те, що цей будинок побудовано у 1975 році, хоча це не відповідає дійсності, і подала її державному нотаріусу Першої київської обласної державної нотаріальної контори, внаслідок чого 17 січня 1998 року державний нотаріус видав на ім'я ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, а також свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину будинку. Такі ж свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частину житлового будинку отримала вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Оскільки після смерті своїх батьків вона повинна була набути у власність 1/3 частину спірного житлового будинку (1/6 частину після смерті матері та 1/6 після смерті батька), її спадкові права були порушені.
Для реалізації своїх спадкових прав вона разом з сестрою ОСОБА_3 подала до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті їх матері, але вони отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2854/02-31 від 06 жовтня 2018 року у зв'язку з існуванням свідоцтв про право власності та про право на спадщину за законом на спірну нерухомість.
Рішенням 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 травня 2004 року було безкоштовно передано у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, а саме: 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства, видано 31 березня 2005 року на їх ім'я державний акт серії ЯБ №286742 на право власності на земельну ділянку.
У подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2013 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 січня 2014 року, було визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 286742 на право власності на земельну ділянку від 31 березня 2005 року.
Спірний житловий будинок та земельні ділянки на сьогодні не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мачуха ОСОБА_7 , єдиним спадкоємцем за законом після її смерті якої є її син ОСОБА_2 .
Оскільки до неї також перейшло право користування 1/3 частиною земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, а також 1/3 частиною земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_4 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2022 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року позов задоволено.
Скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , видане 23 грудня 1997 року на ім'я ОСОБА_7 .
Скасовано свідоцтво про право власності, видане 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-168, відповідно до якого ОСОБА_7 належить частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори за реєстровим № 4-171, відповідно до якого ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних долях набули у власність в порядку спадкування частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_6 та її матері ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за померлою дружиною ОСОБА_4 .
Визнано незаконним та скасовано рішення 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 13 травня 2004 року в частині безкоштовної передачі у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,4128 га, а саме: 0,2273 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, 0,1855 га - для ведення особистого селянського господарства.
Скасовано у Державному земельному кадастрі записи про право власності на земельну ділянку площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 25% за кожним.
Визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем ОСОБА_4 , якій належало це право, право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем ОСОБА_4 , якій належало це право, право користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:01:012:0019, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок був спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тому на час смерті ОСОБА_6 йому належало на праві власності 2/3 частин спірного будинку, а відтак свідоцтво про право власності на будинок 23 грудня 1997 року ОСОБА_6 видано неправомірно, у результаті чого в подальшому ОСОБА_7 було неправомірно видане свідоцтво про право власності, в ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - свідоцтво про право на спадщину за законом.
ОСОБА_1 як спадкоємець та правонаступник ОСОБА_4 успадкував 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 і разом із частиною будинку до нього перейшло і право користування 1/3 частиною земельної ділянки, на якій цей житловий будинок розташований, тому підлягають скасуванню рішення сільської ради від 20 травня 2004 року в частині безоплатної передачі у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельної ділянки.
Позовна давність у цій справі не пропущена, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , дізналася із листа архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 06-04/1151 від 23 жовтня 2017 року, яким було надано засвідчену копію рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 87.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суду надані документи, які мають різні дати побудови спірного будинку.
Матеріали справи не містять доказів, що будинок АДРЕСА_1 належав будь-кому на праві власності на час смерті ОСОБА_5 чи був побудований у період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у шлюбі, тому безпідставними є доводи про те, що ОСОБА_5 належала частина цього будинку.
Помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину спірного будинку, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже судом було вирішене питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.
Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,2273 га з кадастровим номером 3222488201:01:012:0018 та 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га з кадастровим номером 3222488201:01:012:0019, суд першої інстанції не врахував, що зазначені земельні ділянки були передані у власність сторін на підставі рішенням Шпитьківської сільської ради від 13 травня 2004 року, яке водночас було скасоване цим же судовим рішенням.
Окрім того, суд першої інстанції не взяв до уваги рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року, ухвалене за позовом саме ОСОБА_4 про виділ земельної ділянки в натурі. Матеріали справи не містять інформації, що це судове рішення скасоване, а відтак воно є чинним та підлягає обов'язковому виконанню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року та залишити в силі рішення та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року в справі № 559/375/16-ц, від 24 листопада 2020 року в справі № 308/6368/15-а, від 08 червня 2022 року в справі № 2- 591/11, від 28 червня 2023 року в справі № 726/349/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
На день смерті ОСОБА_5 належала на праві власності частина спірного будинку, яка й підлягала спадкуванню за законом після її смерті. Ця обставина підтверджується записами в погосподарській книзі та технічним паспортом на будинок.
Згідно частини п'ятої статті 20 ЗК УРСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад.
Відповідно до погосподарської книги № 3 Шпитьківської сільської ради за 1967- 1969 роки у користуванні господарства перебувала земельна ділянка площею 0,40 га, у тому числі під будівлями - 0,01 га. При цьому ОСОБА_6 був працівником радгоспу «Шпитьківський».
Після смерті своїх батьків ОСОБА_4 успадкувала 1/3 частину спірного будинку, тому, з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній споруди, до неї також перейшло і право користування 1/3 частиною земельною ділянки.
ОСОБА_4 у 2017 році дізналась, що спірний будинок був побудований її батьками, а не її батьком та мачухою, і з того моменту вона почала здійснювати дії для перевірки правовстановлюючих документів на будинок. Саме з листа Шпитьківської сільської ради № 161/1 від 19 березня 2018 року та листа архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 06-04/1151 від 23 жовтня 2017 року вона дізналась по порушення свого права, відтак не пропустила позовну давність.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
05 червня 2025 року справа № 369/1818/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1961 року.
Згідно листа сільського голови Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 2018 року, з 21 травня 1966 року ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та їх дочки ОСОБА_9 та ОСОБА_2 були зареєстровані у будинку АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
07 травня 1972 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народився син ОСОБА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 87 від 10 листопада 1994 року затверджено представлені Київським міжміським БТІ списки на жилі будинки громадян, зокрема, у селі Шпитьки Києво-Святошинського району, які відповідають реєстраційним даним погосподарських книг. Київському міжміському БТІ в установленому порядку доручено провести реєстрацію жилих будинків громадян, зокрема, в селі Шпитьки, та оформити свідоцтва про право власності на громадян власників житлових будинків.
На підставі вказаного рішення 23 грудня 1997 року було видано свідоцтво про право власності, згідно якого жилий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на праві приватної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер.
17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І. Л. було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , яким посвідчено, що ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить частка у спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу, а саме житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Також 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І. Л. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 139, згідно якого спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 в рівних долях кожний. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з частини житлового будинку, загальною житловою площею 51,7 кв. м з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 812 від 20 травня 2004 року передано безкоштовно у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,4128 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,2273 га; для ведення особистого селянського господарства - 0,1855 га.
31 березня 2005 року ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 286742, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером: 3222488201:01:012:0018, площею 0,2273 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка з кадастровим номером: 3222488201:01:012:0019, площею 0,1855 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (по 25% кожному).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року виділено ОСОБА_4 в сумісне користування земельну ділянку (під житловим будинком, господарськими спорудами та для їх обслуговування) площею 335,82 кв. м. Виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 484,295кв.м - частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 463,75 кв. м - частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2013 року у справі № 2-4185/12-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 286742, виданий 31 березня 2005 року на підставі рішення Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 13 сесії 24 скликання від 20 травня 2004 року.
Згідно довідки № 387 від 20 березня 2018 року, виданої КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_7 (1/2 частина) на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І. Л. за реєстровим номером 4-168; ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (по 1/8 частині за кожним) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 січня 1998 року державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори Сподіним І.Л. за реєстровим номером 4-171.
06 жовтня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Яхно М. Є. від 06 жовтня 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла.
18 лютого 2020 року із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Мурзак С. О. звернувся ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 .
18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І. С. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Інші спадкоємці ОСОБА_4 подали приватному нотаріусу Леденьову І. С. заяви про відмову від прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. від 21 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1855 га, кадастровий номер 3222488201:016012:0019, та частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,2273 га, кадастровий номер 3222488201:016012:0018, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана постанова приватного нотаріуса мотивована тим, що не надано документів, які встановлюють право власності на вказану земельну ділянку та частку земельних ділянок, не визначені частки вищевказаних земельних ділянок в праві спільної власності, та не підтверджено реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за власником (спадкодавцем) згідно статті 182 ЦК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на вищезазначені норми, у цій справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Кодекс про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) в редакції 1969 року, яка діяла на час смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно погосподарської книги Шпитьківської сільської ради подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були зареєстровані у будинку спірному будинку з 21 травня 1966 року.
Відповідно до наданої апеляційному суду копії сторінок погосподарської книги № 3 Шпитьківської сільської ради 1967-1969 років вбачається, що будинок був збудований у 1924 році, а головою сім'ї була ОСОБА_12 - матір ОСОБА_5 .
Разом з тим, згідно довідки-характеристики, виданої Київським міжміським бюро технічної інвентаризації № 15 від 06 січня 1998 року, будинок АДРЕСА_1 1975 року побудови, а відповідно до технічного паспорта на будинок, виготовленого 07 березня 2018 року, спірний житловий будинок 1970 року побудови.
Отже, в матеріалах справи наявні документи, які містять різні дати побудови спірного будинку.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки позивач не надав належні та достатні докази на підтвердження, що спірний житловий будинок був побудований та набутий у власність подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що частина вказаної нерухомості належала на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повинна була успадкувати її 1/6 частину після смерті матері.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
З урахуванням викладеного, обґрунтованими є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог про скасування свідоцтв про право власності, про право на спадщину за законом щодо будинку АДРЕСА_3 , а також про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку.
Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2013 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про виділ земельної ділянки в натурі.
Виділено ОСОБА_4 в сумісне користування земельну ділянку під житловим будинком, господарськими спорудами та для їх обслуговування площею 335,82 кв. м. Виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 484,295 кв. м, що складає частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 463,75 кв. м, що складає частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою.
Таким чином, враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було вирішено спір про виділ належної ОСОБА_4 частини спірної земельної ділянки в натурі, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , який є правонаступником ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії 24 скликання Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 травня 2004 року, скасування у Державному земельному кадастрі запису про право власності на земельну ділянку та визнання права користування 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,2273 га з кадастровим номером 3222488201:01:012:0018, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 1/3 частиною земельної ділянки площею 0,1855 га з кадастровим номером 3222488201:01:012:0019.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко