22 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 490/5671/22
провадження № 61-4199ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє
адвокат Веріковська Тетяна Анатоліївна, на ухвалу Центрального районного
суду м. Миколаєва від 30 квітня 2024 року, рішення Центрального районного
суду м. Миколаєва від 3 липня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 7 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2024 року
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла адвокат
Сидоренко Т. В., про призначення експертизи відмовлено.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2024 року первісний позов в частині стягнення грошової компенсації вартості
1/2 частки транспортного засобу та зустрічний позов в частині стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1 - задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію
1/2 частки вартості автомобіля марки NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 290 183 грн.
У задоволенні інших вимог первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов в частині визнання об'єктами особистої приватної власності ОСОБА_1 нерухомого майна задоволено частково.
Визнано об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_1 приміщення магазину загальною площею 28,6 кв.м на АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших вимог зустрічного позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 266 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 371 грн.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Шумілова Н. І., та апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2024 року в частині вирішення первісного позову щодо поділу нерухомого майна залишено без змін.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення задоволено.
Розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення Центрального районного
суду м. Миколаєва від 3 липня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, білого кольору, номерний
знак НОМЕР_2 , у розмірі 290 183 грн, рівними платежами по 24 182 грн щомісячно, строком на 12 місяців, починаючи з грудня 2024 року, і до повної сплати суми боргу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 7 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Шумілова Н. І., задоволено.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2024 року
скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1
про розстрочення виконання рішення відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605,60 грн.
1 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Веріковська Т. А., у підсистемі «Електронний суд» сформувала касаційну скаргу, зареєстровану судом
2 квітня 2025 року, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва
від 30 квітня 2024 року, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 3 липня 2024 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, повний текст якої складено 4 листопада 2024 року, та постанову Миколаївського апеляційного суду від 7 березня 2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва
від 30 квітня 2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 7 березня 2025 року, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Касаційний суд при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з пунктами 12, 26 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи; ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Отже, ухвала місцевого суду щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи, а також постанова апеляційного суду, ухвалена за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не входять до переліку судових рішень, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень пункту 2 частини першої
статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційна скарга у відповідній частині подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 квітня
2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 7 березня 2025 року, суд відмовляє.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва
від 3 липня 2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Вказану касаційну скаргу заявник подала до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і заявляє клопотання про його поновлення.
В обґрунтування вказує, що копія оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції їй не надсилалась. Інтереси ОСОБА_1 представляв інший адвокат, яка не вбачала необхідності касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції. Після укладення договору про надання правничої допомоги
3 березня 2025 року адвокат Веріковська Т. А. мала можливість ознайомитись із судовими рішеннями у справі лише 5 березня 2025 року. Особисто заявник була позбавлена можливості у встановлений законом строк подати касаційну скаргу у зв'язку з запровадженням воєнного стану, пошкодженнями енергетичної інфраструктури, постійними обстрілами та збоями в роботі підсистеми «Електронний суд», що, на її думку, є поважними причинами для поновлення процесуального строку.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року зареєстровано
5 листопада 2024 року, забезпечено надання загального доступу 6 листопада
2024 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Доказів, які свідчать про недотримання апеляційним судом частини п'ятої
статті 272 ЦПК України, заявником не надано.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Частиною першою статті 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (частина перша
статті 64 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У цивільному судочинстві адвокат не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Водночас, сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника.
Сторона не позбавлена можливості самостійно вчиняти процесуальні дії, у тому числі, з метою недопущення ризиків настання негативних наслідків.
Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Ураховуючи викладене, суд визнає наведені заявником причини пропуску процесуального строку неповажними, оскільки вона не була позбавлена можливості звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою особисто, доказів протилежного заявником не надано.
Верховний Суд зауважує, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня. Водночас судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 6 червня 2024 року
у справі № 559/2655/23 (провадження № 61-5860св24).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня
2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин касаційна скарга відповідно до частини третьої
статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявнику права надати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті (стаття 409 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації
вартості 1/2часткиавтомобіля марки NISSAN QASHQAI, 2019 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 290 183 грн, справу за первісним позовом у вказаній частині та за зустрічним позовом направити на новий розгляд.
Таке клопотання заявника не відповідає статті 409 ЦПК України, тому потребує уточнення, оскільки зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що рішення суду першої інстанції переглядалося лише в частині первісного позову.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, та надати докази надсилання цієї скарги позивачу.
Оскільки касаційна скарга у відповідній частині оформлена з порушенням вимоги, встановленої статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Веріковська Тетяна Анатоліївна, в частині оскарження ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2024 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 7 березня
2025 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Веріковська Тетяна Анатоліївна, в частині оскарження рішення Центрального районного
суду м. Миколаєва від 3 липня 2024 року, постанови Миколаївського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, не буде подано заявником у зазначений строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
У разі невиконання у встановлений судом строк іншої вимоги цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська