25 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/124/25
провадження № 61-324вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Порозова Дмитра Вікторовича про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
15 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Порозов Д. В. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду заяву про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Заяву обґрунтовує тим, що 26 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Хмельницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про що зроблено відповідний актовий запис № 1123.
Адвокат Порозов Д. В. зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є громадянами України, однак проживають на території Грузії.
З огляду на наведене, представник ОСОБА_1 - адвокат Порозов Д. В. просить Верховний Суд на підставі статті 29 ЦПК України визначити підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.
У визначенні підсудності слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Тобтопідсудність справ про розірвання шлюбу за участю громадян Українивизначається ухвалою Верховного Суду у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
З долучених до заяви документів вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є громадянами України, що підтверджується копіями паспортів громадян України.
В якості доказу проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за межами України адвокат Порозов Д. В. долучив копію договору оренди.
Верховний Суд звертає увагу на те, що допустимим й достатнім доказом підтвердження місця проживання сторін може вважатися актуальна довідка, видана уповноваженими органами у встановленій формі, яка має пройти легалізацію (проставлення апостиля), якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
З долученої до заяви копії договору оренди житла, наданого на підтвердження проживання обох сторін за межами України, неможливо достовірно встановити факт проживання сторін на законних підставах за межами України, зокрема у Грузії.
Представником заявника не надано належних та допустимих доказів (тимчасова реєстрація, набуття соціального статусу, перебування на консульському обліку у закордонній дипломатичній установі України тощо), які б свідчили про те, що обидві сторони постійно проживають за межами України.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визначення Верховним Судом підсудності цієї справи відповідно до статті 29 ЦПК України.
Керуючись статтею 29 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у визначенні підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Заяву про визначення підсудності разом з доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов