24 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 758/5086/24
провадження № 61-16159ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Ступак О. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Різник Ольги Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,
У квітні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 :
заборгованість за спожиті з 01 травня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 815,78 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 1 958,44 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30 114,42 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 7 811,53 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 10 581,78 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 6 093,40 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 605,64 грн,
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 429,80 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість у загальному розмірі 18 637,64 грн, яка складається з заборгованості за період з 01 листопада 2021 року за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 10 581,78 грн, за постачання гарячої води - 6 093,40 грн, за період з 01 квітня 2021 року до 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - 927,02 грн, за абонентське обслуговування - 1 035,44 грн.
В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року апеляційну скаргу КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» задоволено, рішення місцевого суду змінено в частині визначення розміру та періоду заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»:
заборгованість за спожиті з 01 травня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 815,78 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2017 року до 01 травня 2018 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 1 958,44 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30 114,42 грн;
заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 7811,53 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 10 581,78 грн;
заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 6 093,40 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 605,64 грн,
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 429,80 грн.
Здійснено розподіл судових витрат, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У грудні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Різник О. О., на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року.
У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року вказану справу визнано малозначною.
Касаційна скарга не містить доводів, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявниці.
Обґрунтовуючи необхідність формування Верховним Судом правозастосовчої практики, заявниця посилається на правову невизначеність щодо застосуванняінституту позовної давності в період дії воєнного стану, а саме в період з 30 червня 2023 року до 30 січня 2024 року та застосування пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідно до якого перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, та який (пункт) виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.
Проте, окреслене заявницею питання щодо застосування позовної давності, визначеної статтями 256-268 Цивільного кодексу, які є загальними нормами права в контексті застосування й пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, з врахуванням сталої практики Верховного Суду щодо застосування наведених норм права, не становить передумов для формування правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду в справі № 903/602/24 вказала, що:
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (пункти 94-96 постанови від 02 липня 2025 року).
Отже, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, заявницею не обґрунтовано.
Аргументи касаційної скарги, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявниці, є необґрунтованими, оскільки не містять належних доводів та міркувань винятковості цієї справи для неї та суспільства, при цьому, посилання на майновий стан заявниці без наведення інших об'єктивних обставин з посиланням на докази не може бути безумовною підставою допуску малозначної справи до перегляду Верховним Судом.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Різник Ольги Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2025 року в справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Копію ухвали надіслати заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
О. В. Ступак