24 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/1817/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Жилко С.Е.
відповідача - Іваненко Є.В.
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 (у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В. (головуючий), Плахов О.В., Тихий П.В.)
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Харківській області
про припинення договору,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Харківська міська рада (надалі - Рада, Позивач, Скаржник) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" (надалі - ТОВ "Контакт плюс", Відповідач), в якому просить суд припинити договір оренди землі від 17.01.2008, укладений між Радою та ТОВ "Контакт плюс" щодо земельної ділянки загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель 20.03.2008 за № 340867100042 (надалі - договір оренди).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005), що перебувала в оренді у ТОВ "Контакт плюс", була поділена на чотири земельні ділянки, яким присвоєні нові кадастрові номери. У зв'язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєні кадастрові номери, об'єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та її площі, припинилось існування земельної ділянки площею 16,0075 га у визначених межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, укладення додаткових угод у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, продовженням строку договору та інше.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 позов задоволено, припинено договір оренди землі та перерозподілено судові витрати.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що земельна ділянка, яка була предметом оренди, припинила своє існування, отже, це є підставою для її кваліфікації як загибель (знищення) об'єкта оренди для цілей застосування частини другої статті 291 Господарського кодексу України та є підставою для припинення договору оренди у розумінні частини другої статті 31 Закону України "Про оренду землі". За позицією суду першої інстанції, юридичне припинення існування земельної ділянки внаслідок поділу є аналогічним за наслідками її фізичному знищенню, оскільки предмет договору як єдиний і визначений об'єкт, перестав існувати.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі № 922/1817/25 скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у розумінні положень законодавства та умов спірного договору поділ ділянки не є підставою для припинення дії договору оренди, і застосування до спірних правовідносин положень статті 291 Господарського кодексу України та статті 31 Закону України "Про оренду землі" є помилковим.
За позицією колегії суддів, після здійснення поділу чи об'єднання земельної ділянки землекористувачу чи власнику земельної ділянки необхідно або зареєструвати право власності на новостворену земельну ділянку, звернувшись до державного реєстратора речових прав, або до відповідної ради з метою внесення змін (додаткової угоди) до діючого договору оренди чи укладання нового договору оренди земельної ділянки та внесення відповідної інформації до державного реєстру речових прав. Відтак, Позивач як власник чотирьох новостворених земельних ділянок внаслідок поділу земельної ділянки, що є предметом договору оренди, не позбавлений права і можливості зареєструвати за собою право власності на новостворені земельні ділянки і укласти нові договори оренди з Відповідачем. У такий спосіб апеляційний господарський суд виснував про обрання Позивачем неналежного способу захисту.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. Звертаючись з касаційною скаргою Рада просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025, залишивши в силі рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025.
3.2. В обґрунтуванні касаційної скарги Рада вказує на:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17, від 30.06.2021 у справі № 901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, а також у постановах Верховного Суду від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 10.01.2024 у справі № 489/742/20 та від 21.02.2024 у справі № 918/1130/22.
Скаржник наголошує, що за встановлених у справі обставин саме обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки здатний забезпечити реальне відновлення порушеного права і усунення наслідків допущеного порушення.
- неправильне застосування положень статті 3 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14, від 21.10.2020 у справі № 662/541/15-ц, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.
Скаржник звертає увагу, що виникнення цього спору, на його переконання, зумовлене недобросовісною поведінкою Відповідача, який, ініціювавши поділ земельної ділянки, не вчинив належних дій для подальшого врегулювання орендних правовідносин щодо всіх новосформованих ділянок.
Зокрема, оформлення було здійснено лише стосовно трьох земельних ділянок, тоді як щодо новоствореної земельної ділянки площею 15,4156 га не укладено нового договору оренди та не забезпечено внесення змін до чинного договору з метою приведення його умов у відповідність до нової конфігурації об'єкта користування;
- неправильне застосування положень статей 13, 74, 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.06.2022 у справі № 927/774/2, від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, від 25.10.2018 у справі № 910/24257/16, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.09.2021 у справі № 917/998/20, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, від 28.08.2025 у справі № 904/703/23, від 24.09.2025 у справі № 916/3243/24 та від 24.09.2025 у справі № 911/2011/24, і у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
За позицією Ради, суд апеляційної інстанції не здійснив належної оцінки встановленим у справі обставинам з урахуванням загальних підходів до стандартів доказування. Скаржник наголошує, що апеляційний суд не навів достатнього мотивування щодо прийняття або відхилення ключових доказів і доводів сторін, не забезпечив їх сукупної оцінки у взаємозв'язку.
3.4. 18.11.2025 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа вказує, що продовження дії спірного договору оренди, порушує права Ради на ефективне управління комунальною власністю та отримання належної орендної плати (оскільки неможливо отримати витяг про нормативну грошову оцінку для неіснуючої ділянки), що істотно порушує майнові інтереси Ради та впливає на надходження до місцевого бюджету. У зв'язку з чим просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 922/1817/25 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі № 922/1817/25.
3.5. 25.11.2025 Рада надіслала додаткові пояснення.
3.6. 27.11.2025 ТОВ "Контакт плюс" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що задоволення позовної вимоги про припинення спірного договору оренди не призведе до поновлення порушеного права, як зазначає Позивач, оскільки сторонам у справі потрібно лише завершити передбачену законодавством процедуру укладення нового договору оренди на новостворену земельну ділянку площею 15, 4156 га, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки, що є предметом договору оренди. У зв'язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Суду від 13.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 922/1817/25 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Ухвалою Суду від 03.12.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 922/1817/25 до 24.12.2025.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. На підставі рішення 13 сесії Ради 5 скликання від 25.04.2007 № 82/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", рішення 15 сесії Ради 5 скликання від 03.10.2007 № 192/07 "Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради" та рішення 16 сесії Ради 5 скликання від 21.11.2007 № 245/07 "Про внесення змін до рішень сесій Харківської міської ради" між Радою та ТОВ "Контакт плюс" укладено договір оренди.
5.2. Відповідно до умов договору оренди, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові для експлуатації нежитлових приміщень (площею 0,7372 га) та для організації відпочинку (площею 15,2703 га) строком до 01.04.2056.
5.3. Сторонами у відповідному договорі оренди також узгоджено, що:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25 543 330 гривень (двадцять п'ять мільйонів п'ятсот сорок при тисячі триста тридцять гривень). При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради Орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки (пункт 5);
- договір укладено строком до 01.04.2056. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8);
- дія договору припиняється у разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) придбання орендарем земельної ділянки у власність; в) викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; г) ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 36).
5.4. Рішенням 40 сесії Ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1912/15 ТОВ "Контакт плюс" надано дозвіл на поділ земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) за рахунок земель рекреаційного призначення (код КВЦПЗ 07.01) для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень та для організації зони відпочинку по вул. Героїв Праці, 2-А.
5.5. Пунктом 11 додатку до рішення 40 сесії Ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1912/15 припинено ТОВ "Контакт плюс" право користування земельною ділянкою площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) по вул. Героїв Праці, 2-А, та передбачено, що договір оренди припиняє дію з моменту реєстрації угоди про його розірвання.
5.6. Надалі пунктом 6 додатку 4 до рішення 42 сесії Ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 23.09.2015 № 1996/15 ТОВ "Контакт плюс" погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005) за рахунок земель рекреаційного призначення на земельну ділянку 1 - 0,1332 га, земельну ділянку 2 - 0,3779 га, земельну ділянку 3 - 0,0808 га, земельну ділянку 4 - 15,4156 га для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень та для організації зони відпочинку по вул. Героїв Праці, 2-А (Київський район).
5.7. На підставі рішення 2 сесії Ради 7 скликання від 23.12.2015 № 44/15 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" та рішення 9 сесії Ради 7 скликання від 26.10.2016 № 400/16 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" між Радою та ТОВ "Контакт плюс" укладено договори оренди землі на:
- земельну ділянку № 1 площею 0,1332 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0016), номер запису про інше речове право 19566747 від 30.01.2017;
- земельну ділянку № 2 площею 0,3779 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0017), номер запису про інше речове право 19571493 від 01.02.2017;
- земельну ділянку № 3 площею 0,0808 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0018), номер запису про інше речове право 19425788 від 01.02.2017,
що підтверджується копіями договорів оренди землі від 16.01.2017 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
5.8. Вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136600:08:003:0016, 6310136600:08:003:0017, 6310136600:08:003:0018 та 6310136600:08:003:0019 були сформовані шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005.
5.9. Згідно з даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.05.2025 щодо земельної ділянки 6310136600:08:003:0019 право власності зареєстровано за Радою 30.11.2021, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.
5.10. Позивачем було підготовлено проєкт угоди про розірвання договору оренди землі, відповідно до якого орендар повертає, а орендодавець приймає земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення; землі водного фонду кадастровий номер 6310136600:08:003:0005, загальною площею 16,0075 га, яка знаходиться: м. Харків, вул. Героїв Праці, 2-А та була у користуванні орендаря відповідно до договору оренди. Втім угода про розірвання договору оренди укладена не була.
5.11. У наслідок чого у листопаді 2019 року Рада зверталась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Контакт плюс" про розірвання договору оренди. В обґрунтування підстав для розірвання договору Позивач посилався на припинення земельної ділянки шляхом її поділу.
5.12. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 922/3794/19, у задоволенні позовних вимог Ради було відмовлено з тієї підстави, що поділ земельної ділянки не можна віднести до обґрунтованих підстав розірвання договору оренди земельної ділянкою та припинення права користування земельною ділянкою, оскільки така підстава не передбачена тими нормами чинного законодавства, на підставі яких позивач звертався із позовом.
5.13. 08.08.2023 Департамент земельних відносин Харківської міської ради звернувся із листом № 5016/0/49-23 від 08.08.2023 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради стосовно вчинення реєстраційних дій щодо припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 по вул. Героїв Праці, 2-А у м. Харкові на підставі договору оренди у зв'язку із припиненням існування вказаної земельної ділянки як об'єкту цивільних прав та скасування її реєстрації в Державному земельному кадастрі.
5.14. Листом від 15.08.2023 № 1998/0/50-23 Департаментом реєстрації Харківської міської ради повідомлено, що у зв'язку із відсутністю в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку, проведення реєстраційних дій щодо неї не можливе.
5.15. У зв'язку з цим Рада наразі звернулася до суду з іншим способом захисту - позовом про припинення договору оренди, посилаючись на те, що внаслідок поділу земельної ділянки, яка була предметом договору, та формування інших земельних ділянок із присвоєнням їм кадастрових номерів, об'єктивно відбулася зміна меж і площі первісної ділянки. За наведених обставин, на думку Ради, припинилося існування земельної ділянки площею 16,0075 га у визначених договором межах як індивідуально визначеного об'єкта цивільних прав, що унеможливлює ефективний захист прав Позивача шляхом внесення змін до договору оренди, укладення додаткових угод у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, продовженням строку договору та інше.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Ради підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку з чим, оскільки постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 ухвалено та офіційно оприлюднено вже після подання Скаржником касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування викладених у ній висновків при вирішенні цього господарського спору.
6.3. Предметом касаційного перегляду є постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 922/1817/2, якою скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі № 922/1817/25 та ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.
6.4. Як убачається зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, за результатами дослідження встановлених у справі обставин суди дійшли відмінних висновків щодо застосування статті 31 Закону України "Про оренду землі" та статті 291 Господарського кодексу України (у редакції, чинній і такій, що підлягала застосуванню на час розгляду справи судом першої інстанції).
Ключовим і спірним у цій справі під час її розгляду було питання, чи допускається задоволення заявленої вимоги з огляду на положення законодавства та чи є така вимога належним і ефективним способом судового захисту у розумінні наведених норм за сукупності таких обставин:
- Радою ухвалено рішення про поділ земельної ділянки, що була предметом договору оренди, при цьому в самому рішенні прямо визначено, що припинення орендних правовідносин має відбутися шляхом розірвання договору. Одночасно цим же рішенням встановлено умову про необхідність підписання сторонами окремої угоди про розірвання договору, тобто припинення договору поставлено у залежність від вчинення сторонами відповідних дій, а не визначено як наслідок, що настає автоматично лише з факту поділу;
- орендар не вчинив дій, спрямованих як на оформлення розірвання (зокрема, не підписав додаткову угоду), так і на належне оформлення договірних правовідносин щодо користування новосформованою земельною ділянкою, що утворилася внаслідок поділу за його ініціативою.
- наявне судове рішення, яке набрало законної сили (справа № 922/3794/19), яким Раді відмовлено у задоволенні позову про розірвання цього ж договору з підстав поділу земельної ділянки.
6.5. За позицією суду першої інстанції, наведена сукупність обставин свідчить про наявність підстав для захисту порушеного права саме шляхом припинення договору оренди землі у розумінні частини другої статті 31 Закону України "Про оренду землі". Суд виходив з того, що земельна ділянка, яка була предметом оренди, припинила своє існування як індивідуально визначений об'єкт унаслідок її поділу та формування інших земельних ділянок, а відтак відсутній предмет, щодо якого сторони погодили істотні умови договору.
З огляду на це суд першої інстанції також кваліфікував відповідні обставини як загибель (знищення) об'єкта оренди для цілей застосування частини другої статті 291 Господарського кодексу України, зазначивши, що юридичне припинення існування земельної ділянки внаслідок поділу є аналогічним за наслідками її фізичному знищенню, оскільки предмет договору як єдиний і визначений об'єкт, перестав існувати.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, зазначивши, що встановлені обставини не підтверджують належність способу захисту у вигляді припинення договору оренди у судовому порядку. Апеляційний суд виходив з того, що після здійснення поділу чи об'єднання земельної ділянки землекористувачу або власнику необхідно реалізувати передбачені законодавством механізми оформлення прав на новостворені об'єкти, а саме можливість або зареєструвати право власності на новостворену земельну ділянку, звернувшись до державного реєстратора речових прав, або звернутися до відповідної ради з метою внесення змін до чинного договору оренди (шляхом укладення додаткової угоди) чи укладення нового договору оренди та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав.
У зв'язку з цим апеляційний господарський суд зазначив, що Рада як власник земельних ділянок, сформованих у результаті поділу (зокрема, чотирьох новостворених ділянок), не позбавлена права і реальної можливості зареєструвати за собою право власності на ці ділянки та надалі врегулювати орендні відносини з Відповідачем шляхом укладення нових договорів (або внесення змін до чинного договору у передбаченому порядку), що було частково реалізовано з боку сторін.
6.6. При зверненні з касаційною скаргою зазначена позиція апеляційного суду заперечується Радою з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, які у своїй сукупності, на переконання скаржника, свідчать про належність обраного способу захисту саме у вигляді припинення договору оренди за наявності юридичного припинення існування об'єкта оренди внаслідок поділу земельної ділянки.
6.7. З огляду на мотиви ухвалених судових рішень та доводи касаційної скарги, предметом касаційного дослідження є перевірка правильності й обґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про те, що за встановлених обставин не допускається задоволення заявленої вимоги з огляду на положення законодавства, а також про неналежність обраного Радою способу судового захисту у контексті фактичних обставин спору, зокрема правових наслідків поділу земельної ділянки як предмета оренди, та з урахуванням підходів і правових висновків Верховного Суду, на які посилається Скаржник.
6.8. З приводу наведеного Суд зазначає таке.
6.9. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6.10. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
6.11. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
6.12. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.
Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 489/742/20, від 21.02.2024 у справі № 918/1130/22, на які звертає увагу Скаржник.
6.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, щодо неврахування висновків якої зазначає Рада).
6.14. Пунктом 5 частини другою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
6.15. Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються шляхом, серед іншого, присудження до виконання обов'язку в натурі.
6.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
6.17. Поряд з цим, колегія суддів акцентує, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, а також у постановах Верховного Суду наведених Радою при зверненні з касаційною скаргою.
6.18. Аналізуючи належність способу захисту за обставини поділу земельної ділянки, Суд ураховує таке.
6.19. Частиною першою статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".
6.20. При цьому, відповідно до вимог частиною другою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
6.21. Відповідно до абзацу 2 пункту 36 договору умов договору оренди дія договору оренди припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
6.22. Згідно з частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
6.23. Статтею 291 Господарського кодексу України (який підлягав застосування при розгляді спору у суді першої інстанції) визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди, ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
6.24. Визначаючи співвідношення між загальною та спеціальною нормою, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми.
Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання (такий висновок викладено в пункті 9.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19).
6.25. Таким чином, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду спеціальна норма не суперечить загальній нормі та не скасовує її, а лише встановлює певні винятки із загальної норми. Тому спеціальна норма застосовується лише до тих відносин, щодо яких вона встановлює спеціальне правило (відмінне від загального). В іншій частині, тобто у відносинах, які не охоплені спеціальною нормою, підлягає застосуванню загальна норма.
6.26. Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.
6.27. Суд ураховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 було досліджено питання визначення правомірного та ефективного способу захисту порушених прав позивача у випадку коли судовим рішенням встановлено обґрунтованість вимоги про витребування спірних земельних ділянок, однак за обставинами спору відбулася зміна конфігурації такої земельної ділянки (у відповідній справі шляхом об'єднання цих ділянок), унаслідок чого формально-юридично утворено новий об'єкт цивільних прав, що, за позицією позивача, ускладнює виконання судового рішення щодо повернення земельної ділянки її законному власнику.
У відповідній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що земельна ділянка, насамперед, є частиною земної поверхні і в цьому контексті застосовна стаття 79 Земельного кодексу України. Проте, не можна залишити поза увагою зміст статті 79-1 Земельного кодексу України, яка визначає, що земельна ділянка стає оборотоздатною винятково з моменту її формування, яке завершується присвоєнням кадастрового номера й здійсненням її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на неї.
Зокрема було враховано, що у земельної ділянки подвійний правовий режим: з одного боку, вона є частиною земної поверхні, а з іншого - відомості в державному реєстрі є неодмінними для того, щоб земельна ділянка стала оборотоздатною. Відповідно, за умови встановлення зміни конфігурації земельної ділянки,
Верховний Суд зазначив, що залишаючись незмінно певними частинами земної поверхні, спірні земельні ділянки тим не менш припинили своє існування в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, оскільки безпосередньо на них вже не зареєстровані будь-які речові права за особою у відповідному державному реєстрі. До того ж, відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже закрито, як закрито і Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об'єднання.
Як наслідок, первісні земельні ділянки, залишаючись незмінними як частини земної поверхні в розумінні статті 79 Земельного кодексу України, припинили своє існування як окремі об'єкти цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, оскільки їхня державна реєстрація скасована із закриттям відповідних розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та із закриттям Поземельних книг на ці ділянки.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що особливістю відповідного спору є те, що спірні земельні ділянки, які існували не лише в розумінні статті 79 Земельного кодексу України як частини земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України як окремі об'єкти цивільних прав, за заявою товариства були об'єднані з іншими належними йому земельними ділянками у штучно створену нову земельну ділянку з присвоєнням новоствореній ділянці також і нового кадастрового номеру, що призвело до того, що спірні ділянки, залишаючись тими ж частинами земної поверхні, перестали бути у статусі окремих об'єктів цивільних прав в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.
6.28. Тобто у відповідній постанові визначено, що в силу зміни конфігурації земельної ділянки така земельна ділянка припиняє своє існування у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України та втрачає статус окремого об'єкта цивільних прав у розумінні цієї ж норми.
6.29. У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005 припинила існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасована у зв'язку з поділом, що узгоджується з приписами частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України.
6.30. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20 та інших, наведених Скаржником.
6.31. При цьому Суд ураховує, що рішенням 40 сесії Ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1912/15 ТОВ "Контакт плюс" надано дозвіл на поділ земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 16,0075 га (кадастровий номер 6310136600:08:003:0005), при цьому цим же рішенням передбачено, що договір оренди припиняє дію з моменту державної реєстрації угоди про його розірвання.
Отже, надання Радою згоди ТОВ "Контакт плюс" на поділ зазначеної земельної ділянки було прямо пов'язано з необхідністю припинення договірних правовідносин за договором оренди шляхом укладення сторонами угоди про розірвання цього договору та вчиненням дій щодо її державної реєстрації. При цьому припинення орендних правовідносин поставлено в залежність від належного оформлення розірвання у визначеному порядку.
6.32. Згідно приписів статті 15 цього ж Закону України "Про оренд землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відтак, з огляду на те, що поділ земельної ділянки безпосередньо змінює (унеможливлює збереження) погоджений сторонами об'єкт оренди як істотну умову договору, зазначена обставина підлягала обов'язковому врегулюванню сторонами шляхом приведення договірних умов у відповідність до нового правового статусу земельної ділянки.
6.33. Судами встановлено, що Радою було підготовлено проєкт угоди про розірвання договору оренди, відповідно до якого орендар повертає, а орендодавець приймає земельну ділянку, яка була у користуванні Відповідача відповідно до договору оренди. Водночас угода про розірвання договору оренди землі укладена не була, оскільки, як не заперечується сторонами, ТОВ "Контакт плюс" таку угоду не підписало, унаслідок чого припинення договору оренди в узгодженому сторонами позасудовому порядку не відбулося.
6.34. За наведених обставин Рада, реалізуючи визначений законом спосіб захисту, звернулася до суду з вимогою про розірвання договору оренди у межах справи № 922/3794/19, однак за результатами її розгляду у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
6.35. У такий спосіб, відсутність визначеного порядку припинення орендних правовідносин у цій справі зумовлена насамперед поведінкою ТОВ "Контакт плюс", яке, маючи об'єктивну необхідність та можливість реалізувати передбачений рішенням Ради механізм припинення договору оренди, не вчинило необхідних дій для його належного оформлення.
Суд ураховує, що у спірних правовідносинах після прийняття Радою рішення про поділ земельної ділянки сторони мали можливість обрати: або внесення змін до договору оренди зі зміною його предмета з однієї земельної ділянки на чотири новостворені, або укладення нових договорів щодо кожної з них на погоджених умовах. Як установлено судами та вбачається з обставин справи, Відповідач, як ініціатор поділу, обрав другий варіант.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Відповідач з моменту поділу земельної ділянки у 2015 році не вчинив дій, спрямованих на належне врегулювання подальших орендних правовідносин щодо всіх земельних ділянок, сформованих у результаті поділу, оскільки відповідне оформлення було здійснено лише щодо трьох земельних ділянок. Зокрема, не відбулося укладення нового договору оренди щодо новоствореної земельної ділянки площею 15,4156 га, так само як і не було забезпечено внесення змін до чинного договору оренди з метою приведення його умов у відповідність до нової конфігурації об'єкта користування.
Тобто, саме поведінка ТОВ "Контакт плюс" зумовила стан правової невизначеності та унеможливлювала приведення правовідносин сторін у відповідність до фактичного та юридичного статусу новосформованої земельної ділянки.
6.36. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
На необхідності врахування добросовісної поведінки учасників спірних правовідносин наголошено також у постановах Верховного Суду, на які звертає увагу Скаржник.
6.37. З огляду на це Суд погоджується з доводами Ради про те, що у цій справі підлягає врахуванню недобросовісна поведінка ТОВ "Контакт плюс", яка полягала в ініціюванні спочатку питання поділу земельної ділянки та, після реалізації таких дій, у свідомому невчиненні заходів, необхідних для належного врегулювання орендних правовідносин щодо всіх новосформованих ділянок.
Фактично зазначена поведінка призвела до створення стану правової невизначеності, що об'єктивно порушує інтереси територіальної громади як власника земель та позбавляє Раду можливості належним чином реалізовувати свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, зокрема щодо укладення договорів, визначення їх умов і здійснення контролю за використанням земель.
При цьому колегія суддів враховує, що така недобросовісна поведінка ТОВ "Контакт плюс" не може породжувати для такої сторони переваг у спорі.
6.38. При цьому Суд визнає, що з огляду на специфіку земельного законодавства в окремих випадках може мати місце деякий темпоральний розрив між припиненням зобов'язань у зв'язку з поділом земельної ділянки та моментом оформлення майнових прав на неї після такого поділу.
Водночас Суд наголошує, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства (розумності, справедливості та добросовісності) й з метою недопущення тривалого перебування учасників земельних правовідносин у стані правової невизначеності, а також забезпечення прав усіх їх учасників з урахуванням правового статусу земельної ділянки у розумінні земельного законодавства, відповідні дії мають бути вчинені у найкоротший строк.
При цьому саме ТОВ "Контакт плюс" як заінтересована особа та ініціатор поділу земельної ділянки мало право та було зобов'язано вчинити дії, спрямовані на належне оформлення відповідних правовідносин.
Відповідач не довів, а суди не встановили, що з моменту поділу земельної ділянки у 2015 році Відповідач вживав будь-яких заходів, спрямованих на оформлення свого права землекористування щодо новоствореної земельної ділянки площею 15,4156 га в установленому законом порядку, а також не підтвердив наявності будь-яких перешкод у вчиненні таких дій з боку Ради.
Більше того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що така поведінка ТОВ "Контакт плюс" істотно ускладнює та/або унеможливлює здійснення нарахувань щодо новосформованої земельної ділянки, а також проведення нормативної грошової оцінки з урахуванням належних показників. У такий спосіб саме дії (бездіяльність) Відповідача призвели до припинення правовідносин за первинним зобов'язанням і, як наслідок, зумовили відповідне звернення до суду.
6.39. Ураховуючи встановлені у справі обставини, а саме те, що:
- земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:08:003:0005, яка становила предмет договору оренди, припинила існування як об'єкт цивільних прав;
- надання Радою згоди ТОВ "Контакт плюс" на поділ зазначеної земельної ділянки було прямо пов'язано з необхідністю укладення сторонами угоди про розірвання договору та вчиненням дій щодо її державної реєстрації, тобто припинення орендних правовідносин було поставлено у залежність від належного оформлення розірвання у визначеному порядку;
- Радою було підготовлено та надано Відповідачу проєкт угоди про розірвання договору оренди, однак він відмовився від підписання відповідної угоди, унаслідок чого припинення договору в узгодженому сторонами позасудовому порядку не відбулося;
- саме поведінка ТОВ "Контакт плюс" спричинила стан правової невизначеності та унеможливлювала приведення правовідносин сторін у відповідність до фактичного та юридичного статусу новосформованої земельної ділянки. При цьому така поведінка оцінена судом як недобросовісна, виходячи з того, що ТОВ "Контакт плюс" було ініціатором такого поділу та, після прийняття Радою рішення про поділ земельної ділянки, обрало варіант укладення нових договорів оренди щодо кожної з новостворених земельних ділянок на погоджених умовах (замість внесення змін до чинного договору зі зміною його предмета), саме на товариство покладався обов'язок ініціювати вирішення питання щодо розроблення відповідної документації із землеустрою щодо всіх земельних ділянок, вчинити необхідні організаційні та правові дії для формування нових земельних ділянок і забезпечити належне оформлення та укладення нових договорів оренди в установленому законом порядку, зокрема й щодо новоствореної земельної ділянки площею 15,4156 га, а не виключно щодо трьох земельних ділянок;
Суд доходить висновку, що за наведених умов в сукупності задоволення позову відповідно до частини другої статті 31 Закону України "Про оренду землі" є належним та ефективним способом захисту прав та інтересів територіальної громади у розумінні статей 15, 16 Цивільного кодексу України, спрямованим на усунення правової невизначеності, забезпечення належної реалізації повноважень власника землі та подальше оформлення правовідносин щодо новосформованої земельної ділянки відповідно до їх фактичного та юридичного статусу.
6.40. З огляду на те, що предметом касаційного дослідження у цій справі є правильність застосування до спірних правовідносин статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також зважаючи на те, що у межах такого дослідження Суд виходить із необхідності їх застосування у взаємозв'язку з частиною другою статті 31 Закону України "Про оренду землі", відсутні підстави для надання окремої правової оцінки щодо можливості застосування у цьому спорі положень статті 291 Господарського кодексу України.
6.41. Суд вважає необґрунтованим посилання Східного апеляційного господарського суду у контексті цього спору на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19.
Зокрема, апеляційний господарський суд, посилаючись на зазначену постанову, фактично зводить її зміст до загального висновку про те, що поділ земельної ділянки сам по собі не припиняє право оренди та не є підставою для припинення договірних правовідносин.
Водночас такий підхід не враховує фактичного та правового контексту, у межах якого Велика Палата Верховного Суду сформулювала відповідні висновки.
Так, за обставинами справи № 357/8277/19, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, за первісним орендарем було зареєстровано право оренди на земельну ділянку, яке у подальшому було скасовано наказом Міністерства юстиції України. Після цього земельну ділянку передано в оренду іншій особі, а після розірвання відповідного договору здійснено поділ цієї земельної ділянки та повторне укладення договорів оренди щодо новоутворених ділянок.
Позивач у справі № 357/8277/19 звертаючись до суду з вимогами, серед іншого, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок та внесення змін до договору, обґрунтовував позов тим, що саме він є належним орендарем, а судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано незаконним і скасовано відповідний наказ Міністерства юстиції України. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що внаслідок визнання незаконним і скасування цього наказу право оренди позивача за договором оренди землі є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.
У цьому ж контексті Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання, чи можна витребувати земельну ділянку з тимчасового володіння орендаря-відповідача, якщо останній отримав в оренду декілька земельних ділянок, утворених внаслідок поділу тієї, яку орендував первинний орендар-позивач?
Вирішуючи це питання, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки.
Отже, наведені висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовано у контексті захисту чинного речового права первісного орендаря, відновленого внаслідок скасування незаконного акту, та оцінки впливу поділу земельної ділянки на можливість витребування земельних ділянок за умови доведеності такого права. Натомість у цій справі поділ земельної ділянки було ініційовано ТОВ "Контакт плюс" і саме він зумовив виникнення стану правової невизначеності, оскільки після поділу Відповідач не вчинив дій, необхідних для належного оформлення подальших орендних правовідносин щодо всіх новосформованих ділянок. За таких обставин поділ виступає обставиною в контексті спору про збереження чинного речового права, а фактичною передумовою заявлених вимог, пов'язаних із припиненням орендних правовідносин відповідно до встановлених у справі обставин.
За таких умов відмінність фактичного складу та правового регулювання у справі № 357/8277/19 і в цій справі виключає підставність застосування такого висновку Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах та підтверджує нерелевантність зазначеної постанови для обґрунтування позиції апеляційного господарського суду у цьому спорі.
6.42. У зв'язку з наведеним Суд погоджується з доводами Скаржника про те, що апеляційний господарський суд дійшов необґрунтованого висновку як щодо відсутності підстав для застосування статті 31 Закону України "Про оренду землі", так і щодо неналежності обраного позивачем способу захисту. Такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на належній оцінці встановлених у справі обставин у їх сукупності та взаємозв'язку.
Натомість місцевий господарський суд, дослідивши докази та встановивши фактичні обставини спору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення договору оренди з посиланням на частину другу статті 31 Закону України "Про оренду землі". Водночас з урахуванням характеру порушення та заявлених вимог суд першої інстанції підставно виходив із того, що обраний Позивачем спосіб захисту є належним і здатним забезпечити реальне відновлення порушеного права у цих правовідносинах у розумінні статей 15, 16 Цивільного кодексу України.
6.43. З приводу доводів Ради про те, що у зв'язку з припиненням договору оренди відбулося фактичне припинення зобов'язань за таким договором, Суд зазначає, що наведені аргументи не належать до предмета касаційного дослідження у цій справі, у зв'язку із чим колегія суддів не надає їм правової оцінки.
6.44. Вказане підтверджує обґрунтованість аргументів касаційної скарги, заявлених в порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
7.3. Оскільки наведена Скаржником підстава касаційного оскарження підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення у справі - скасуванню, з прийняттям рішення про залишення в силі рішення суду першої інстанції.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8.2. За приписами частини чотирнадцятої цієї ж статті якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
8.3. Зважаючи на викладене, Суд відповідно до частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судові витрати за подання касаційної скарги на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 922/1817/25 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 у справі № 922/1817/25.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт плюс" (просп. Аерокосмічний, 98, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 24476776) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 6 056,00 грн.
4. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко