26 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/418/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г. О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Карпатського біосферного заповідника
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025
у справі за позовом Закарпатської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції у Закарпатській області,
2) Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області
до Карпатського біосферного заповідника
про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
1. Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області до Карпатського біосферного заповідника (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 800 183,50 грн шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 07.11.2023 у справі № 307/3840/23, який набрав законної сили 06.12.2023, ОСОБА_1 , майстра з охорони природи Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України. У вироку встановлено, що через неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 не забезпечив охорону ввіреної йому лісової території, внаслідок чого невстановленими особами здійснено незаконну рубку 410 дерев, чим державі завдано шкоди на суму 2 800 183,50 грн.
3. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду та наявності порушення інтересів держави, Прокурор зазначив, що на виконання вимог частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" він направив листи-запити до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району щодо вжиття заходів із відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на суму 2 800 183,50 грн, а оскільки зазначені органи не вжили відповідні заходи, Прокурор дійшов висновку про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та звернувся з цим позовом.
4. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 03.04.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 05.11.2025, позов задовольнив повністю, стягнув з Відповідача на користь держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 2 800 183,50 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та в дохід Державного бюджету України - 42 002,75 грн судового збору.
5. Суди виходили, зокрема, з того, що Відповдач як постійний лісокористувач не забезпечив належну охорону та захист лісів на підвідомчій території, що призвело до незаконної вирубки 410 дерев невстановленими особами, а згідно з Конституцією України, Лісовим кодексом України, Законом "Про охорону навколишнього природного середовища" та усталеною практикою Верховного Суду обов'язок охорони лісів покладається саме на постійного лісокористувача, який несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну лісу, навіть якщо самостійно не здійснював вирубку.
6. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач не довів відсутність своєї вини і не надав доказів, які би спростовували факт незаконної рубки або розмір завданої шкоди, таким чином Заповідник порушив вимоги лісового законодавства, допустивши протиправну бездіяльність щодо охорони лісів, що є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодувати завдані збитки державі.
7. Відповідач, за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, а позов Прокурора залишити без розгляду, також просить зупинити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025.
8. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
11. Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
12. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
13. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
14. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
15. Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
16. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
17. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
18. Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
19. Водночас Суд зауважує, що Скаржник у касаційній скарзі не обґрунтовує належним чином випадки, визначені у пунктах 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на наведені у цій ухвалі критерії, які можуть бути підставами касаційного оскарження судових рішень відповідно до цієї частини статті, а посилаючись на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не вказує, які саме зібрані у справі докази не були досліджені у судах першої та апеляційної інстанції.
20. При цьому, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
21. Водночас Скаржник у своїй касаційній скарзі наводить такі підстави касаційного оскарження, як те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа має виняткове значення для Скаржника.
22. З цього приводу Суд зазначає, що згідно із частиною третьою статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення в яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених і підпунктах "а"-"г" цієї частини.
23. Оскільки у даній справі судові рішення, що оскаржуються, не підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом, справа не є малозначною та не відноситься до тих, в яких ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведені скаржником підстави касаційного оскарження про те, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для скаржника, не дає правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
24. Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
25. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
26. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням наведеного у цій ухвалі та зазначити самі випадки, передбачені цією частиною статті.
27. З огляду на те, що Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху, клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень Суд буде розглядати за умови усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Карпатського біосферного заповідника на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі № 907/418/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі, у такий спосіб - уточнити підстави касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням наведеного у цій ухвалі та зазначити самі випадки, передбачені цією частиною статті.
4. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 907/418/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. Вронська