18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 грудня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1372/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сипучка-ЮГВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетично-дорожнє будівництво» про стягнення 64675 грн 68 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Сипучка-ЮГВ» звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Енергетично-дорожнє будівництво» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договорів про надання послуг № 01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та № 11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, 10012 грн 08 коп. 3% річних, 54663 грн 60 коп. інфляційних втрат, що разом становить 64675 грн 68 коп, та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем обов'язку щодо проведення розрахунку за надані позивачем послуги з у сфері будівництва за договорами про надання послуг № 01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та № 11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року у справі №918/1072/24.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1372/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, належним чином повідомлений щодо провадження у справі, відповідно до даних довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою сулу від 07.11.2025 року до його електронного кабінету (а.с. 47).
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні у справі № 925/1372/25 письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
01.06.2021 року між позивачем - ТОВ «Сипучка-ЮГВ», як виконавцем, і відповідачем - ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», як замовником, укладено Договір про надання послуг №01-06/21-ОД-1 (а.с.14-16), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати послуги з влаштування укріплення укосів земляного полотна збірними бетонними плитами товщ. до 16 см, площею до 1 кв. м., на об'єкті Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення М-19 Доманове-(на м. Брест)-Ковель-Чернівці- Теребляче (на м. Бухарест) на ділянці км 189+000-км 194+000 (далі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити їх вартість, згідно Акту надання - отримання послуг.
Сторонами узгоджені умови договору, зокрема:
п.1.2 - послуги вважаються наданими з моменту узгодження та підписання сторонами Акту надання-отримання послуг;
п.1.3 - вид послуг та вартість зазначаються в Специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною та остаточно узгоджуються сторонами в Акті;
п.2.1 - загальна ціна даного договору зазначатиметься в Акті на підставі вартості послуг, встановленої у Специфікації до цього договору;
п.4.1 - остаточна вартість послуг за даним договором зазначається в Акті;
п.4.2 - замовник оплачує повну вартість послуг у безготівковому порядку протягом 5 (п'яти) календарних днів на поточний рахунок виконавця після узгодження Акту.
11.10.2021 року між позивачем - ТОВ «Сипучка-ЮГВ», як виконавцем, та відповідачем - ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», як замовником, укладено Договір про надання послуг №11-10/21-ОД-2 (а.с.18-20), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати послуги з влаштування бордюрів на об'єкті Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці на ділянці км 301+300-км 302+964 Хмельницька область (далі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити їх вартість, згідно Акту надання - отримання послуг.
Сторони узгодили умови цього договору, зокрема:
п.1.2 - послуги вважаються наданими з моменту узгодження та підписання сторонами Акту надання-отримання послуг;
п.1.3 - вид послуг та вартість зазначаються в Специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною та остаточно узгоджуються сторонами в Акті;
п.2.1 - загальна ціна даного договору зазначатиметься в Акті на підставі вартості послуг, встановленої у Специфікації до цього договору;
п.4.1 - остаточна вартість послуг за даним договором зазначається в Акті;
п.4.2 - замовник оплачує повну вартість послуг у безготівковому порядку протягом 5 (п'яти) календарних днів на поточний рахунок виконавця після узгодження Акту.
Вищевказані договори підписані уповноваженими особами та скріплені печатками підприємств.
На виконання договорів про надання послуг №01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та №11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року позивачем надано обумовлені сторонами послуги, прийняті відповідачем, проте станом на 08.11.2024 року останнім не оплачені на суму 782686 грн 70 коп.
У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг згідно договорів про надання послуг №01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та №11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, позивач 08.11.2024 року звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 782 686 грн 70 коп., а також 63 246 грн 11 коп. 3% річних, 294 390 грн 29 коп. інфляційних втрат і 116 775 грн 17 коп. пені за період із 01.03.2022 по 08.11.2024 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року, яке набрало законної сили 18.02.2025 року, у справі №918/1072/24 позовні вимоги позивача задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" - 782 686 грн 70 коп. заборгованості, 294 390 грн 29 коп. інфляційних втрат, 63 246 грн 11 коп. 3% річних, 99 606 грн 29 коп пені, 14 879 грн 15 коп судового збору, у задоволенні позову в частині стягнення 17 168 грн 88 коп. пені відмовлено.
14.04.2025 року з відповідача, в межах виконавчого провадження №77452141 відкритого Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. з виконання наказу від 03.03.2025 року у справі №918/1072/24, сплачено на користь позивача 1254808 грн. 54 коп. заборгованості (а.с. 23).
За період прострочення сплати заборгованості у розмірі 782686 грн 70 коп позивач нарахував відповідачу до сплати, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 10012 грн 08 коп. 3% річних за період 09.11.2024 -13.04.2025 року, 54663 грн 60 коп. інфляційних втрат за період листопада 2024-березня 2025 року.
Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних заявлених у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, що підтверджено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року у справі №918/1072/24, яке набрало законної сили.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У справі, яка розглядається, спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами про надання послуг № 01-06/21-ОД-1 від 01.06.2021 року та № 11-10/21-ОД-2 від 11.10.2021 року, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.01.2025 року у справі №918/1072/24 про стягнення заборгованості у розмірі 782686 грн 70 коп, яка сплачена відповідачем лише 14.04.2025 року в межах виконавчого провадження № 77452141 відкритого 10.03.2025 року Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. з виконання наказу від 03.03.2025 року у справі №918/1072/24.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26.03.2019 року у справі № 910/13862/15).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на зазначене суд, встановивши, що рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а отже, є грошовим зобов'язанням, приходить до висновку щодо наявності між сторонами грошового зобов'язання, яке відповідач належним чином не виконував, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання.
Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних, інфляційних втрат відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи скористався на власний розсуд, в засідання суду не з'явився, жодних заяв і клопотань щодо розгляду справи не подав.
Відтак позовні вимоги суд визнає обґрунтованими, доказаними і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь якій стадії судового процесу;
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 10012 грн 08 коп. 3% річних та 54663 грн 60 коп інфляційних втрат за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості вважає обґрунтованими і позов задовольняє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, що становить 2422 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво», ідентифікаційний код юридичної особи: 33757711, місцезнаходження: 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, буд.65 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сипучка-ЮГВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 41323826, місцезнаходження: 35650, Рівненська область, м.Дубно, вул. Грушевського,буд.117 - 10012 грн 08 коп. 3% річних, 54663 грн 60 коп. інфляційних втрат, 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено 26.12.2025 року.
Суддя В.М. Грачов