"23" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4259/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Коваленко І.Д.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНРЕСУРСИ» про стягнення 438692,65 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» (надалі - ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД», Позивач) використовуючи підсистему “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулось 20.10.2025 до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНРЕСУРСИ» (надалі - ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ», Відповідач) 438692,65 грн заборгованості, з яких 233700,00 грн основного боргу, 63430,35 грн пені, 116850,00 грн штрафу, 18337,53 грн інфляційних нарахувань та 6374,77 грн 3% річних.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено порушення ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» взятих на себе за укладеним 05.11.2024 договором поставки № ЕТ П 0511/2024-з зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого за видатковими накладними від 10.11.2024 № 1417 та від 13.11.2024 № 1221 товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 21.10.2025 позовній заяві ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/4259/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.10.2025 прийнято позовну заяву ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4259/25, визнано справу малозначною та постановлено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25 листопада 2025 року.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД», так і у ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
12 листопада 2025 року ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» представлено клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, в якому серед іншого повідомляє про оплату основної заборгованості (233700,00 грн), а також про звернення із пропозицією про укладання мирової угоди.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 на підставі статей 80,119,165 ГПК України з метою дотримання принципів рівності, диспозитивності, права на справедливий суд продовжено ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» строк для подачі відзиву на позов до 08 грудня 2025 року; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23 грудня 2025 року.
08 грудня 2025 року ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» використовуючи підсистему “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представлено відзив на позову заяву, в якому визнає заявлені до стягнення суми інфляційних нарахувань та 3% річних, однак просить суд зменшити заявлені до стягнення суми пені та штрафу на 90%, посилаючись на викладене у відзиві.
15 грудня 2025 року ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» представлено відповідь на відзив, в якій зазначає про тривале порушення Відповідачем зобов'язання із своєчасної оплати вартості отриманого товару; те, що Відповідачем не представлено доказів виникнення форс-мажорних обставин, в підтвердження звільнення від відповідальності.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі представника ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» у призначених засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідним клопотанням.
У призначене на 23 грудня 2025 року судове засідання представник ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» не з'явився, про засідання обізнаний належним чином, оскільки приймав участь у призначеному на 25.11.2025 судовому засіданні та повідомлений про оголошення перерви в засіданні під розписку.
В процесі розгляду справи представник ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
В процесі розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
23 грудня 2025 року у судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 26 грудня 2025 року.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
05 листопада 2024 року між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» (Постачальник) та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» (Покупець) укладено договір поставки № ЕТ П 0511/2024-з (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок тощо (Продукція), а Покупець зобов'язується приймати Продукцію та оплачувати її на умовах цього Договору.
Постачальник передає у власність Покупцю Продукцію в наступному асортименті: щебінь із природного каменю (гранітний) для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт фракцій 2-5 мм, 5-10 мм, щебінь фракції 5-20 мм, щебінь фракції 10-20 мм, щебінь фракції 20-40 мм, щебінь фракції 40-70 мм, щебенево-піщана суміш для автомобільних доріг фракцій 0,05-40 мм, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70 мм, щебінь фракції 0,05-5 мм, щебенево-піщана суміш для влаштування шарів дорожнього руху: ЩПС.С5.ДСТУ 9177-2:2022 з найбільшим номінальним розміром зерен 70 мм, ЩПС.С5.ДСТУ 9177-2:2022 з найбільшим номінальним розміром зерен 40 мм відсів, ЩПС.С5.ДСТУ 9177-2:2022 з найбільшим номінальним розміром зерен 20 мм, ЩПС.С5.ДСТУ 9177-2:2022 з найбільшим номінальним розміром зерен 5 мм, ЩПС.С5.ДСТУ 9177-2:2022 з найбільшим номінальним розміром зерен 10 мм, відсів, пісок тощо (пункт 1.2).
Кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються заявками Покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (пункт 1.3).
Загальна кількість Продукції, яка поставляється згідно з умовами цього Договору, визначається після припинення дії цього Договору на підставі відповідних видаткових накладних (пункт 1.4).
Продукція постачається за узгодженими Сторонами договірними цінами. Ціни на Продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.1).
Ціна Продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення (пункт 2.2).
Ціна Продукції може змінюватись Постачальником протягом строку дії цього Договору. Про зміну ціни Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця не пізніше ніж, за 14 (чотирнадцять) календарних днів до такої зміни (пункт 2.3).
Загальна вартість Продукції поставленої за цим Договором визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього Договору (пункт 2.4).
Розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника 100% попередньої оплати вартості Продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується Сторонами додаткова угода до цього Договору (пункт 2.5).
У випадку поставки Продукції без попередньої оплати Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої Продукції протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки (пункт 2.6).
Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 2.7).
За наслідками діяльності за певні періоди Сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним Актом звірки взаєморозрахунків (Актом звірки). Дані, підтверджені Сторонами в Акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Покупець, що отримав Акт звірки від Постачальника, зобов'язується у строк до З (трьох) робочих днів з дня отримання такого Акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник Акта звірки Постачальнику. У випадку незгоди Покупця з даними, що зазначені в Акті звірки Постачальника, Покупець зобов'язується у строк до 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого Акта надіслати (передати) свій варіант Акта звірки. У разі не підписання (не надсилання) Покупцем чи ненадання свого варіанту Акта звірки у зазначений строк Сторони вважають дані, викладені в акті звірки Постачальника, підтвердженими (погодженими) (пункт 2.11).
Поставка Продукції здійснюється на підставі попередніх заявок Покупця. Покупець направляє Постачальнику заявку на поставку партії Товару. Заявка може бути подана Покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, електронної пошти. У заявці вказується найменування, номенклатура, обсяги (кількість) Товару, вантажоодержувач, його реквізити, кінцевий пункт доставки (станція призначення) Товару, а також інші дані, необхідні для оформлення товаросупровідних документів. Заявка направляється Постачальнику у письмовій формі (електронною поштою або засобами факсимільного зв'язку) не пізніше, ніж за 7 (сім) робочих днів до бажаної дати відвантаження Продукції Постачальником (пункт 3.1).
Поставка Продукції по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - станція Покупця згідно з «Інкотермс 2020» ст. ОДЕСА-ЛІСКИ код (419903) ОДЕСЬКОЇ ЗАЛІЗНИЦІ. Зазначена у заявці та погоджена Постачальником кількість Продукції постачається завантаженими навалом в один або групу відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних напіввагонів (вагони) (пункт 3.2).
Право власності на Продукцію і ризик випадкової загибелі Продукції переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Продукції Покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 3.2. цього Договору. В будь-якому випадку, з дати відвантаження Товару усі ризики знищення, втрати або пошкодження Товару несе Покупець (пункт 3.6).
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 5.1).
Постачальник не несе будь-якої відповідальності за відмову від поставки Продукції, яка не були оплачена у встановлений в договорі строк (пункт 5.2).
У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Постачальник має право нарахувати Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку (пункт 5.3).
У випадку несвоєчасної поставки Постачальником Продукції за цим Договором Покупець має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неня. Розмір пені обчислюється від суми недопоставки за кожен день прострочення (виконання зобов'язання) до повного виконання поставки.
У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості. У випадку не здійснення оплати понад 180 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) % від суми заборгованості (пункт 5.4).
Сплата збитків і штрафних санкцій не звільняє Сторони від належного виконання своїх обов'язків за цим Договором (пункт 5.11).
Усі спори, що виникають в процесі виконання умов даного Договору вирішуються в порядку, визначеному чинним в Україні законодавством (пункт 5.12).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання Сторонами (пункт 6.1).
Після закінчення строку, на який було укладено Договір, якщо Сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається продовженим на невизначений строк, але кожна із Сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу Сторону у відповідності до п.п. 6.З., 6.4., 6.5. Договору (пункт 6.2).
Сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим Договором порядку (пункт 8.1).
Під форс-мажорними обставинами у цьому Договорі розуміються випадок, непереборна сила (пункт 8.2).
Під непереборною силою у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, пандемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та локаути, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню (пункт 8.3).
Під випадком у цьому Договорі розуміються будь-які обставини, які не вважаються непереборною силою за цим Договором і які безпосередньо не обумовлені діями Сторін та не пов'язані із ними причинним зв'язком, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути) (пункт 8.4).
Не вважаються випадком недодержання своїх обов'язків контрагентом тієї Сторони, що порушила цей Договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього Договору, відсутність у Сторони, що порушила Договір, необхідних коштів (пункт 8.5).
Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним законодавством України (пункт 8.6).
Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу Сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору (пункт 8.7).
Якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього Договору, то виконання цього Договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим (пункт 8.8).
Якщо у зв'язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками, за які жодна із Сторін не відповідає, виконання цього Договору є остаточно неможливим, то цей Договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання цього Договору (пункт 8.9).
Якщо у зв'язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього Договору є тимчасово неможливим і така неможливість триває протягом двох місяців і не виявляє ознак припинення, то цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою Стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв'язку письмової заяви про це іншій Стороні (пункт 8.10).
Для прискорення обміну інформацією допускається надсилання документів (договору та документів, які прямо або опосередковано пов'язані з цим Договором) із застосуванням електронних засобів зв'язку (апаратів факсиміле, електронної пошти, ін.). Одержані у такий спосіб копії документів або документи в електронній формі визнаються Сторонами як офіційні, та мають доказову силу до одержання оригіналів таких документів (пункт 9.7).
На виконання умов цього Договору Сторони можуть складати електронні документи у відповідності до ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Сторони використовують для обміну податковими накладними програмне забезпечення. Сторони повинні забезпечити доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/отримання електронних листів (податкових накладних) електронною поштою.
Постачальник підтверджує та повідомляє, що має можливість здійснювати обмін документами податковими накладними) в електронному вигляді та використовує для цього програмне забезпечення «М.Е.Dос» з електронною адресою… (пункт 9.12).
Представлена копія Договору підписана шляхом накладення електронного підпису.
10 листопада 2024 року шляхом накладення електронного підпису між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем підписано видаткову накладну № 1417, за якою другим прийнято поставлений першим товар загальною вартістю 69850,00 грн з ПДВ.
13 листопада 2024 року шляхом накладення електронного підпису між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем підписано видаткову накладну № 1221, за якою другим прийнято поставлений першим товар загальною вартістю 313850,00 грн з ПДВ.
Відповідно до представленої виписки по банківському рахунку Позивача 15.11.2024 ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» перераховано 100000,00 грн, а 06.12.2024 - 50000,00 грн.
Окрім наведеного, між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем шляхом накладення електронного підпису підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01 по 31.12 2024 року, відповідно до якого за другим обліковується заборгованість розміром 233700,00 грн.
Відповідно до представлених платіжних інструкції № 1016 та № 1055 ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» перераховано ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» 20.10.2025 150000,00 грн із призначенням платежу «Оплата за ТМЦ (відсів) згідно Договір поставки №ЕТ П 0511/2024-3 від 05.11.2024р., у т.ч. ПДВ 20% = 25 000.00грн.) та 29.10.2025 155700,00 грн - «Оплата за ТМЦ та послуги згідно Договору поставки №ЕТ П 0511/2024-3 від 05.11.2024р. (83700.00), Договору №0811/2024-ТЕО від 08.11.24р (72000,00) , у т.ч. ПДВ 20% = 25 950.00 грн.».
Окрім того, 04.11.2025 ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» надіслано ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» пропозицію укладення мирової угоди.
Предметом позову у справі у матеріально-правова вимога ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» до ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» про стягнення 233700,00 грн основного боргу, 63430,35 грн пені, 116850,00 грн штрафу, 18337,53 грн інфляційних нарахувань та 6374,77 грн 3% річних, за поставлений Товару на виконання умов Договору, відтак суду необхідно встановити наявність договірних відносин між вказаними особами, перелік прав та обов'язків кожної із них, належне виконання кожної із сторін взятих на себе зобов'язань, а також чи було порушено права внаслідок дій (бездіяльності) іншої особи.
233700,00 грн основного боргу складаються із вартості отриманого за видатковими накладними від 10.11.2024 № 1417 та від 13.11.2024 № 1221 Товару - сплачені 15.11.2024 150000,00 грн та 06.12.2024 50000,00 грн.
63430,35 грн пені нараховано на суму 233700,00 грн упродовж 17.11.2024 - 14.10.2025 у зв'язку із відсутністю своєчасної оплати вартості отриманого Товару.
116850,00 грн штрафу - на підставі пункту 5.4 Договору (50% від 233700,00 грн) у зв'язку із простроченням оплати понад 180 календарних днів.
18337,53 грн інфляційних нарахувань нараховано на суму 233700,00 грн упродовж грудня 2024 - вересня 2025 року.
6374,77 грн 3% річних нараховано на суму 233700,00 грн упродовж 17.11.2024 - 14.10.2025 років.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно ж до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, вимоги встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 174 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 ЦК України).
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір поставки № ЕТ П 0511/2024-з, укладений 05 листопада 2024 року.
Судом не встановлено підстав нікчемності укладеного правочину, так само жодною із сторін не заявлено вимогу про визнання договору недійсним, відтак в силу приписів статті 204 ЦК України укладений між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем Договір є правомірними.
Як зазначалось, частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Із представлених до матеріалів справи та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником доведено факт виконання взятих на себе за укладеним Договором зобов'язань та передачу (поставку) ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцю обумовленого Договором Товару, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення видатковими накладними.
При цьому досліджені видаткові накладні не місять будь-яких позначок про незгоду ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як із вартістю отриманої продукції, так і її кількістю. Так само, ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» не висловлено заперечень в процесі розгляду справи стосовно факту отримання Товару, його вартості та кількості.
Як зазначалось, умовами пункту 2.6 укладеного між сторонам Договору передбачено, що у випадку поставки Продукції без попередньої оплати Покупець повинен оплатити повну вартість поставленої Продукції протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки.
Відтак, враховуючи те, що 10.11.2024 шляхом накладення електронного підпису між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем підписано видаткову накладну № 1417, за якою другим прийнято поставлений першим товар загальною вартістю 69850,00 грн з ПДВ, строк оплати становив до 13 листопада 2024 року включно.
Також 13.11.2024 шляхом накладення електронного підпису між ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» як Постачальником та ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем підписано видаткову накладну № 1221, за якою другим прийнято поставлений першим товар загальною вартістю 313850,00 грн з ПДВ, відтак строк оплати становив до 16 листопада 2024 року включно.
Поряд із наведеним, із представлених до матеріалів справи доказів вбачається факт здійснення ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем оплати вартості отриманого товару в наступному порядку: 15.11.2024 - 100000,00 грн, 06.12.2024 - 50000,00 грн, 20.10.2025 - 150000,00 грн та 29.10.2025 - 83700,00 грн (відповідно до призначення платежу саме 83700,00 грн перераховано платником як оплата за Товар, отриманий в межах Договору поставки № ЕТ П 0511/2024-з від 05.11.2024).
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712 ЦК України та умов Договору своєчасно та остаточно вартість отриманого товару не сплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України, пункту 2.6 Договору строк виконання зобов'язання у розмірі 233700,00 грн настав (сукупна вартість отриманого Товару за дослідженими судом видатковими накладними/373700,00 грн/ - здійснені до подачі позову оплати/ 100000,00 грн + 50000,00 грн/ = 233700,00 грн.
У той же час, пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, враховуючи той факт, що ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» здійснено оплату вартості отриманого Товару у розмірі 233700,00 грн після пред'явлення позовної заяви до суду, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 233700,00 грн основного боргу.
У зв'язку із порушенням ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» умов Договору в частині своєчасної та остаточної оплати отриманого Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД», окрім заявлених до стягнення 233700,00 грн основного боргу, просить стягнути 63430,35 грн пені, 116850,00 грн штрафу, 18337,53 грн інфляційних нарахувань та 6374,77 грн 3% річних.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено наступне:
У випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором Постачальник має право нарахувати Покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку (пункт 5.3).
У випадку несвоєчасної поставки Постачальником Продукції за цим Договором Покупець має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неня. Розмір пені обчислюється від суми недопоставки за кожен день прострочення (виконання зобов'язання) до повного виконання поставки.
У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості. У випадку не здійснення оплати понад 180 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) % від суми заборгованості (пункт 5.4).
Разом з цим частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звернув увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК та статтею 217 ГК.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК та статтею 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Ознайомившись із представленим ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» розрахунком штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов'язань, судом встановлено, що останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України. Відтак, вважає наявним у ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» права на звернення із вимогами про стягнення з ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» 63430,35 грн пені, 116850,00 грн штрафу, 18337,53 грн інфляційних нарахувань та 6374,77 грн 3% річних.
Однак, на переконання господарського суду, стягнення 63430,35 грн пені та 116850,00 грн штрафу унеможливлюється наступним.
За змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Так, за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:
" …. - розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відтак, приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД», та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» умов Договору, те що безпосередньо останнім сплачено заявлену до стягнення суду основного боргу, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності господарський суд, реалізуючи дискреційні повноваження, зменшує належні до стягнення суми пені до 40000,00 грн, а штрафу до 70000,00 грн.
Зменшення штрафу та пені на 90% про, що клопотало ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ», нівелюватиме суть штрафу як відповідальність за тривале прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, заявлені ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік» …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Звертаючись із позовом ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» у відповідності до підпункту 1 пункт 2 частини 2 та частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» мало спалатити 5264,31 грн судового збору (438692,65 грн * 1,5% * 0,8 = 5264,31 грн), однак сплатило 6580,39 грн, відтак має право на звернення із клопотанням стосовно повернення 1316,08 грн надмірно сплаченого судового збору разом із 2804,40 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі в частині сплаченого основного боргу (233700,00 грн * 1,5% * 0,8 = 2804,40 грн).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.
Відтак, стягненню з ТОВ “ГРАНРЕСУРСИ» на користь ТОВ “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» підлягає 2459,91 грн витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Провадження у справі № 916/4259/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНРЕСУРСИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» 233700,00 грн основного боргу закрити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНРЕСУРСИ» про стягнення 204992,65 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНРЕСУРСИ» (67664, Одеська обл., Одеський р-н, с. Усатове, вул. Залізничників, буд. 22, Код ЄДРПОУ 37170646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСПРЕС ТЕХБУД» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 32, Код ЄДРПОУ 39618812) 40000/сорок тисяч/грн 00коп. пені, 70000/сімдесят тисяч/грн 00коп. штрафу, 18337/вісімнадцять тисяч триста тридцять сім/грн 53коп. інфляційних нарахувань, 6374/шість тисяч триста сімдесят чотири/грн 77коп. 3% річних та 2459/дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять/грн 91коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 26 грудня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут