"23" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1336/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Бойчук М.М.,
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» про стягнення 589223,68 грн,
зазначає наступне:
Доброславська окружна прокуратура Одеської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (надалі - Сільрада, Рада, Позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (надалі - ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС», Відповідач) про стягнення 589223,68 грн, з яких з яких 350978,88 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 201319,90 грн інфляційних нарахувань та 36924,90 грн 3% річних.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду Прокурором визначено порушення ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» приписів Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням як замовником будівництва об'єкта - “Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а» (початок робіт: грудень 2020 року, закінчення робіт: серпень 2021 року).
За результатами проведення будівництва вказаного об'єкта ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» зареєстрованого декларацію готовності об'єкта до експлуатації.
Відтак, Прокурор зазначає про порушення замовником будівництва положень містобудівного, інвестиційного та бюджетного законодавства у вигляді несплати (безпідставного збереження) коштів пайової участі до місцевого бюджету, що призводять до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді в особі Сільради.
У той же час, після звернення до Сільради із повідомленням для з'ясування наявності підстав представництва інтересів держави в суді та повідомлення фактичних підстав порушення Відповідачем приписів законодавства, останньою не вчинено відповідних дій.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 02.04.2025 позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/1336/25 та визначено суддю Степанову Л.В. для її подальшого розгляду.
На наступний день, 03.04.2025 Прокурором представлено заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти та нерухоме майно, які належать ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2025 (суддя Степанова Л.В.) заяву Прокурора про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог на загальну суму 589223,68 грн; а також накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС», у межах суми позову 589 223,68грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2025 (суддя Степанова Л.В.) прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу № 916/1336/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 травня 2025 року.
10 квітня 2025 року Сільрада звернулась із заявою про розгляд справи за відсутності представника, в якій повідомляє, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
22 квітня 2025 року ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення суду, посилається, зокрема на те, що:
повідомлення про початок будівельних робіт зареєстровано 31.12.2019, декларацією від 28.08.2021 засвідчено готовність об'єкта до експлуатації, у той же час, з 01.01.2020 скасовано приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (статтю 40), котрі передбачали обов'язковість сплати коштів пайової участі;
наведений Прокурором розрахунок розміру пайової участі суперечить пункту 2 “Прикінцевих та перехідних положень» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»;
просить застосувати строки позовної давності.
25 квітня 2025 року Прокурором представлено відповідь на відзив, в яких підтримує викладену у позовній заяві позицію щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог; зазначає, що розрахунок виконано у відповідності до приписів та методології чинного законодавства; заперечує проти застосування строків позовної давності, зокрема із посиланням на внесений до «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пункт 19.
13 травня 2025 року ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує викладену у відзиві позицію.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2025 (суддя Степанова Л.В.) оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24 червня 2025 року.
02 червня 2025 року ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» представлено клопотання про долучення експертного висновку до матеріалів справи.
05 червня 2025 року господарським судом отримано заяву Прокурора стосовно представленого експертного висновку, в якій викладає позицію та посилається на те, що представлений висновок стосується іншої особи - ТОВ “БУДСМАРТ ОДЕСА».
23 червня 2025 року Сільрадою представлено додаткові письмові пояснення, в яких викладає позицію стосовно спірних правовідносин та зазначає, що ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» не зверталось із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
24 червня 2025 року ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» звернулось із клопотанням про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 (суддя Степанова Л.В.) оголошено перерву у підготовчому засіданні до 08 липня 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 (суддя Степанова Л.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 (суддя Степанова Л.В.) закрито підготовче провадження у справі № 916/1336/25 та призначено судове засідання для розгляд справи по суті на 06 серпня 2025 року.
Призначене на 06.08.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (суддя ОСОБА_1 ) призначено судове засідання на 11 вересня 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2025 (суддя Степанова Л.В.) оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14 жовтня 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 18 листопада 2025 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 23.10.2025, призначеного розпорядженням керівника апарату суду від 23.10.2025 № 210 у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 21.10.2025 № 2163/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку", визначено суддю Гута С.Ф. для розгляду справи № 916/1336/25.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 13).
У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження (частина 14).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2025 суддею Гутом С.Ф. прийнято справу № 916/1336/25 до свого провадження, повторно розпочато розгляд справи по суті та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25 листопада 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 відкладено розгляд справи на 23 грудня 2025 року.
У призначене на 23.12.2025 представники Сільради та ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» не з'явились, підстав неявки не повідомлено.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у Прокурора, Сільради, так і у ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронних кабінетів Сільради, ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» та його представника підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останні належним чином повідомлені про судове провадження та призначене засідання, відтак неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи.
В процесі розгляд справи Прокурор підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
В процесі розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
23 грудня 2025 року у судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 09 грудня 2025 року.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
Із наявного в матеріалах справи Витягу з рішення № 301-VІ двадцять першої сесії Крижанівської сільської ради VІ скликання “Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради? від 10.02.2012 року вбачається, зокрема:
1. Затвердити Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 1) (надалі - Положення).
2. Затвердити типову форму Договору про пайову участь замовників у створенні та розвитку населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток № 2).
3. Затвердити Положення про комісію з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створені та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (додаток 3).
4. Виконавчому комітетові оприлюднити Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради у встановленому порядку.
Додатком № 1 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 є Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвилку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Додатком № 2 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 є Договір про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради.
Додатком № 3 до рішення № 301-VІ Крижанівської сільської ради від 10.02.2012 є Положення про комісію і питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні за розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ряди.
Відповідно до пункту 1.2 Положення останнє регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані з порядком залучення, визначення розміру і використанням коштів пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради у зв'язку з будівництвом будь-яких об'єктів на території Крижанівської сільської ради.
У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні: будівництво - спорудження нових об'єктів громадського, виробничого та іншого комерційного призначення. їх реконструкція, розширення, добудова, реставрація відбудова та відтворення втраченої історичної забудови, капітальний ремонт будинків, споруд та інших об'єктів. їх перепрофілювання, переобладнання, технічне переоснащення; об'єкти будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення. їх комплекси, комунікації, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури; розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури - нове будівництво, реконструкція, реставрація, розширення, технічне переоснащення, капітальний ремонт об'єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл сільської ради; кошти пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради - кошти пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, які залучаються на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради на пайовій участі; договір про пайову участь у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради - договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, укладений сільською радою із замовником (пункт 1.3).
Замовник, який має намір здійснити забудову земельної ділянки у відповідному населеному пункті Крижанівської сільської ради, зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту, про що укласти з Крижанівською сільською радою Договір про пайову участь замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (Договір про пайову участь (додаток 2)) (пункт 2.1).
Розмір пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради встановлюється, таким: індивідуальне житлове будівництво (загальною площею більше 300 м.кв.) та багатоповерхові житлові будинки - 4% (пункт 2.6.1).
Розмір пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради визначається комісією з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (Комісія), не пізніше 10-ти робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради звернення замовника про укладення договору про пайову участь та термін сплати внеску згідно наданих документів, а саме проектно-кошторисної документації.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності або експертною оцінкою.
Забороняється вимагати від Замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі замовника, встановленого даним Положенням (пункт 2.7).
Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами наданої йому земельної ділянки, розмір пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради зменшується на суму їх кошторисної вартості, а також інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність Крижанівської сільської ради (пункт 2.8).
Договір про пайову участь укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта в експлуатацію (пункт 3.2.1).
Із наявного в матеріалах справи Витягу з рішення № 580-VІ тридцять четвертої сесії Крижанівської сільської ради VІ скликання “Про внесення змін до Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктуру населених пунктів Крижанівської сільської ради? від 25.03.2013 року вбачається, зокрема наступне:
Викладено пункт 2.6.1 Положення в новій редакції - «Розмір пайової участі для індивідуальних житлових будинків (загальною площею більше 300 кв.м.) та багатоквартирних (більше однієї квартири) житлових будинків - до 4% від загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва»;
Викладено пункт 2.7 Положення в новій редакції - «Розмір пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради та терміни сплати внеску визначається протокольним рішенням комісії з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради (Комісія), не пізніше 10-ти робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради звернення замовника про укладення договору про пайову участь та затверджується рішенням виконавчого комітету Крижанівської сільської ради.
Рішення виконавчого комітету Крижанівської сільської ради про затвердження протокольного рішення Комісії про розмір пайової участі замовника є підставою для сільського голови укласти Договір про пайову участі із замовником.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності або експертною оцінкою.
Забороняється вимагати від Замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі замовника, встановленого даним Положенням».
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.11.2019 № 189441880 земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602 має вид цільового призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ 43114872) використовує земельну ділянка як суборендар на підставі укладеного із ТОВ «БУДСМАТР ВФС» договору оренди.
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 31.12.2019 зареєстровано повідомлення замовника - ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ 43114872) про початок будівельних робіт, назва об'єкту - «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а (земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602)», клас наслідків - СС1. Серед техніко-економічних показників визначено загальну площу квартир - 1377,70 кв.м
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 28.08.2021 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД101210828873 (замовник ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС», Код ЄДРПОУ 43114872), назва об'єкту - «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а (земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602)», клас наслідків - СС1.
Початок будівництва - 31.12.2020, дата завершення будівництва - 16.08.2021, строк введення в експлуатацію - 28.08.2021. Кошторисна вартість будівництва 1157000,00 грн.
Відповідно до визначеної технічної інвентаризації загальна площа квартир складає - 1260,70 кв.м.
28 січня 2025 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», якому посилається на порушення ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» приписів Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням як замовником будівництва об'єкта - “Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а» (початок робіт: грудень 2020 року, закінчення робіт: серпень 2021 року).
За результатами проведення будівництва вказаного об'єкта ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» зареєстрованого декларацію готовності об'єкта до експлуатації.
Просить надати копію договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеного із ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС».
11 лютого 2025 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора повідомлено про відсутність укладеного із ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, посилається на дані з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (витяг від 28.08.2021 № ОД101210828873) в частині того, що загальна площа квартир становить 1260,70 кв.м. Надає відповідний розрахунок суми пайової участі.
14 лютого 2025 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», якому посилається на порушення ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» приписів Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку із відсутністю перерахування коштів до місцевого бюджету у зв'язку із проведенням як замовником, зокрема будівництва об'єкта - “Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а» (початок робіт: грудень 2020 року, закінчення робіт: серпень 2021 року).
Просить надати засвідчену копію рішення Крижанівської сільської ради, якою встановлено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, чинного станом на 01 січня 2020 року.
20 лютого 2025 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора повідомлено про відповідне рішення Крижанівської сільської ради, зазначено, що ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» не зверталось до Сільради з питання розрахунку розміру пайової участі та укладення відповідного договору.
04 березня 2025 року Сільрадою повідомлено Прокурора про відсутність можливості самостійного звернення із позовом до суду, у зв'язку із відсутністю коштів, передбачених бюджетом на судові витрати.
ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» представлено договірну ціну на будівництво - Секція № 3 за адресою: с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а, кадастровий номер 5122783200:01:002:2602, що здійснюється в 2025 році (замовник та підрядник ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС»).
ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» представлено локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Секція № 3 за адресою: с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а, кадастровий номер 5122783200:01:002:2602.
ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» представлено виготовлений ФОП Мішиним В.М. висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштуванням інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу «СМАРТ СІТІ», розташованого за адресою: с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова, 60) що здійснювалось у період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки. Замовник ТОВ «БУДСМАРТ ОДЕСА».
04 червня 2025 року Сільрадою складено довідку, відповідно до якої ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» у період з 31.12.2019 по даний час інженерні мережі або об'єкти інженерної інфраструктури на баланс Сільради не передавало, так само як і об'єкти благоустрою.
Відповідно до представленого Прокурором розрахунку заборгованості за ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» обліковується 589223,68 грн заборгованості, з яких з яких 350978,88 грн безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 201319,90 грн інфляційних нарахувань та 36924,90 грн 3% річних.
350978,88 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту складаються з 1260,70 кв.м. (загальна площа квартир будинку) * 13920,00 грн (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинки (з урахуванням ПДВ) станом на 01.07.2021 по Одеській області, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та території України від 10.09.2021 № 230) * 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).
201319,90 грн інфляційних нарахувань, нарахованих на 350978,88 грн за період з 01.09.2021 по 01.03.2025, та 36924,90 грн 3% річних, нарахованих на 350978,88 грн за період з 28.08.2021 по 28.02.2025.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
При цьому частина 4 статті 53 ГПК України визначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4 та 8 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в України»).
За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін».
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
У той же час, частина 1 статті 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» передбачає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).
Водночас Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 зауважено, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна й інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Як зазначалось, ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ 43114872) 31.12.2020 на підставі повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061193650016 від 31.12.2019 розпочато будівництво об'єкта за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а, нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «СМАРТ СІТІ».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад.
Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX Лиманський район в Одеській області ліквідовано. Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району.
Як зазначалось, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 28.08.2021 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД101210828873 (замовник ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС», Код ЄДРПОУ 43114872), назва об'єкту - «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а (земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602)», клас наслідків - СС1.
Початок будівництва - 31.12.2020, дата завершення будівництва - 16.08.2021, строк введення в експлуатацію - 28.08.2021.
Розпорядженням Одеського міського голови від 22.03.2024 № 183 «Про перейменування об'єктів топоніміки на території міста Одеси» вулицю Генерала Бочарова перейменовано на вулицю Владислава Бувалкіна.
Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Сільради (особи, чи права, за посиланням Прокурора, порушено Відповідачем у зв'язку із відсутністю оплати коштів пайової участі) для відновлення порушених прав та інтересів, проте останньою з моменту отримання повідомлень/запитів в порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру» не вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак, господарський суд доходить до висновку, що Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Сільради в суді.
Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2).
Відповідно ж до частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (закон).
При цьому приписи статті 11 ЦК України визначають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (частина 2).
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 4).
Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
При цьому за статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Положеннями статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) встановлено наступне:
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:
“- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;
- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;
-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;
- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».
Відтак, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок щодо належного способу захисту у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який полягає у стягненні коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, на користь органу місцевого самоврядування, а не зобов'язання замовника будівництва укласти договір про пайову участь з відповідним органом.
Між тим, даною постановою не спростовується обов'язок замовника будівництва сплатити кошти з пайової участі у розвитку інженерної інфраструктури населеного пункту, більш того наголошується, що у подібних правовідносинах спір можливий лише щодо величини пайової участі, однак не існування такого обов'язку.
Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому частиною 9 статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
При цьому господарський суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Враховуючи, що у цій справі будівництво об'єкту розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Крім того, судом встановлено, що будівництво об'єкту розпочато 31.12.2020, що підтверджується інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, натомість об'єкт введено в експлуатацію відповідно у 2021 році, відтак застосуванню підлягає абзац 2 пункту 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, яким визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Зазначеним вище фактично спростовуються доводи Відповідача стосовно того, що з 01.01.2020 повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури міста.
З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства, Відповідач до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва не звернувся, з огляду на що порядок пайової участі відповідача регулюється саме прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 справі № 910/6226/23, з урахуванням яких Верховний Суд виснував, що “пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обовязку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються? (пункт 8.51); “слід … здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації? (пункт 8.55).
Отже, у даному випадку, обов'язок Відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, якими, крім того, визначено, що розмір пайової участі становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, у випадку якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Відповідач, не погоджуючись із розміром пайової участі, наведеним у позовній заяві, зазначає, що розмір пайової участі повинен розраховуватися виходячи з сум загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, з огляду на що посилається на локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Секція № 3 за адресою: с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а, кадастровий номер 5122783200:01:002:2602.
Однак, судом не приймають доводи відповідача про те, що величина пайової участі замовника будівництва повинна визначатися з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, оскільки даний порядок розрахунку застосовується виключно у разі укладання договору про пайову участь, однак в даному випадку такий договір укладений не був, а відтак до спірних правовідносин застосовуються приписи пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX.
Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта саме до введення об'єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
Отже, господарський суд зазначає, що замовник будівництва (Відповідач) зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (Позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
При цьому відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцевих та перехідних положень» Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Як зазначалось, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 28.08.2021 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД101210828873 (замовник ТОВ “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС», Код ЄДРПОУ 43114872), назва об'єкту - «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а (земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602)», клас наслідків - СС1.
Початок будівництва - 31.12.2020, дата завершення будівництва - 16.08.2021, строк введення в експлуатацію - 28.08.2021. Кошторисна вартість будівництва 1157000,00 грн.
Відповідно до визначеної технічної інвентаризації загальна площа квартир складає - 1260,70 кв.м.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Частина ж 5 статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що в силу приписів частини 5 статті 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» 28.08.2021 є датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме: Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку «Смарт Сіті» за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а (земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602)». При цьому загальна площа квартир складає - 1260,70 кв.м.
Господарський суд вважає, що для визначення суми пайової участі підлягає врахуванню саме загальна фактична площа квартир за результатами технічної інвентаризації (1260,70 кв.м.).
Як зазначалось, Прокурором для визначення суми пайової участі використано опосередковану вартість спорудження житла в Одеській області, затверджену наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 № 230, відповідно до якого станом на 01.07.2021 опосередкована вартість спорудження житла в Одеській області становить 13920,00 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає приписам абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та становить 350978,88 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (1260,70 кв.м. (загальна площа квартир будинку) * 13920,00 грн (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинки (з урахуванням ПДВ) станом на 01.07.2021 по Одеській області, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та території України від 10.09.2021 № 230) * 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків) = 350978,88 грн).
Враховуючи, що відповідачем не було виконано свій обов'язок зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, господарський суд доходить до висновку, що позов Прокурора у вказаній частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Сільради грошових коштів пайової участі у сумі 350978,88 грн.
Разом з тим, Відповідач, обґрунтовуючи підстави зменшення розміру пайової участі у зв'язку зі здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж, посилається на положення частини 5 статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020).
Абзацом 1 частини 5 статті 30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності? (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
Аналогічна норма міститься в Положенні про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовника у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів зі змінами, затвердженими рішенням 34-ої сесії VI скликання від 25.03.2013 року № 580-VI Крижанівської сільської ради, а саме, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами наданої йому земельної ділянки, розмір пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність Крижанівської сільської ради.
Крім того, суд наголошує, що відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 30 Закону (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
При цьому, аналіз наведеної вище частини 5 статті 30 Закону також дає підстави дійти висновку, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність. Тобто, наведена норма у будь-якому випадку передбачає дотримання замовником будівництва всіх необхідних процедур та вимог Закону і Положення.
Судом при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пайової участі враховано висновки Верховного Суду у постанові від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, відповідно до яких відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту ставиться в залежність не від волевиявлення органу місцевого самоврядування, а залежить від дотримання замовником норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, у тому числі і здійснення відповідних процедур, які дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництво інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту.
Між тим, обґрунтовуючи необхідність будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки, на якій здійснювалося нове будівництво багатоквартирного будинку за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (Генерала Бочарова), буд. 66-а, Відповідач надає висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу “Смарт Сіті?, розташованого за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), № 60, що здійснювалося період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки від 22.05.2025, що наразі досліджений судом.
Як встановлено судом, даний висновок поданий до суду відповідачем - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? (Код ЄДРПОУ 43114872), однак зазначений висновок виготовлений на замовлення іншої юридичної особи - ТОВ “БудСмарт Одеса? (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5; код ЄДРПОУ 42936910) експертом Мішиним Василем Миколайовичем, відповідно до якого на вирішення експерту поставлено наступні запитання:
1. Чи передбачено технічними умовами необхідність будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки?
2. Якщо будівництво інженерних мереж передбачене технічними умовами, то будівництво яких саме інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури повинно бути здійснене поза межами цієї земельної ділянки?
3. Яка кошторисна вартість будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки?
4. Який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт по будівництву інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури, передбачених технічними умовами поза межами земельної ділянки? Який вид будівництва фактично виконаний?
Дослідження виконувалося на підставі документів, наданих замовником - ТОВ “БудСмарт (Код ЄДРПОУ 42936910), експертом Мішиним Василем Миколайовичем (свідоцтво № 2542, видане ТОВ “Екоенерготехпроект? від 03.08.2023; кваліфікаційний сертифікат серія АЕ № 006970, виданий Всеукраїнською громадською організацією “Асоціація експертів будівельної галузі??, об'єкт дослідження - стан будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, яке здійснено поза межами ділянки забудови, розташованої за адресою: м. Одеса, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова).
Між тим вбачається, що в технічних умовах приєднання № 241 до газорозподільної системи, дозвіл на приєднання до газорозподільної системи № 241 від 28.02.2019, договір на приєднання до газорозподільної системи (для приєднання що не є стандартним) № 3496 від 05.03.2019, що є додатками № 1 до зазначеного висновку експерта, стосуються земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, кадастровий номер 5122783200:01:002:2496, однак в матеріалах справи відсутнє підтвердження права власності або користування відповідачем даною земельною ділянкою, крім того, стороною даних угод є ТОВ “Будсмарт?.
При цьому судом встановлено, що стороною технічних умов приєднання № 0125-2018-0101 до електричних мереж електроустановок, яке не є стандартним (місце розташування об'єкту: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, кадастровий номер 5122783200:01:002:2043) та додаткової угоди № 0155-2019-0101 до договору приєднання до електричних мереж № 0125-2018-0101 від 03.04.2019, є ТОВ “Будсмарт?, що не є учасником даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
За частиною 2 статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
В частині 3 статті 98 ГПК України закріплено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Умовами частини 6 статті 98 ГПК України встановлено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Крім того, приписами частини 7 статті 98 ГПК України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Частиною 5 статті 101 ГПК України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відтак, господарським судом встановлено, що наданий Відповідачем висновок експерта від 22.05.2025 виготовлений на замовлення іншої юридичної особи, яка не є учасником справи, крім того, зазначений висновок не містить відомостей про освіту, спеціальність, стаж експертної роботи, не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що висновок підготовлено для подання до суду.
Крім того, об'єктом обстеження відповідно до висновку є будівництво, розташоване за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 60, натомість предметом розгляду даної справи є зобов'язання зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку “Смарт Сіті?? за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а, кадастровий номер земельної ділянки 5122783200:01:002:2602. Також з висновку експерта від 22.05.2025 року вбачається, що даний висновок складено, в тому числі, на підставі документів, які стосуються земельної ділянки з іншим кадастровим номером та стороною угод є інша юридична особа - ТОВ “Будсмарт?, що не є учасником справи.
Таким чином, господарський суд критично оцінює та не приймає до уваги при вирішенні питання про зменшення розміру пайової участі висновок про дослідження виконаних монтажних робіт з влаштування інженерних мереж при будівництві малоповерхового комплексу “Смарт Сіті?, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Крижанівка, вул. Бувалкіна (бувша Генерала Бочарова), № 60 що здійснювалося у період з 2019 по 2025 рік поза межами земельної ділянки від 22.05.2025, як такий, що не є належним та допустимим доказом.
Крім того, обґрунтовуючи підстави для зменшення розміру пайової участі відповідача, останній надає “отчет по проводкам за январь 2018 г.-апрель 2025 г.?, відповідно до якого вбачається перерахування грошових коштів з банківського рахунку відповідача - ТОВ “Смарт Девелопмент Плюс? на банківський рахунок Корпорації “Енергоресурс-Інвест? згідно з рахунком № 2956 від 24.11.2020 та рахунку № 2635 від 27.09.2021 на загальну суму 4118037,34 грн., а також “отчет по проводкам за январь 2018 г.-апрель 2025 г.? на суму 1874901,40 грн. Разом з тим, господарським судом не приймають до уваги вказані докази, оскільки з них неможливо встановити, на підставі якого договору здійснено оплати, обґрунтованість вартості наданих послуг чи виконаних робіт, а також вид наданих послуг чи виконаних робіт, які були оплачені, як вбачається з даного звіту, факт їх надання та отримання в цілому.
Також господарський суд зазначає, що наступні матеріали справи, а саме: договірна ціна на будівництво улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, що здійснюється в 2025 році, локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, підсумкова відомість ресурсів з улаштування покриття з фігурних елементів мощення за адресою: м. Одеса, вул. Бувалкіна, 60, як вбачається, стосуються виконання робіт з улаштування покриття з фігурних елементів мощення іншого об'єкту будівництва за іншою адресою, що не відносить до предмету розгляду справи, оскільки в межах даної справи розглядається спір зі стягнення безпідставно збережених коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а.
Крім того, господарський суд зауважує, що доводи Відповідача щодо участі у розвитку та створенні інфраструктури населеного пункту шляхом будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до сільської ради за отриманням дозволу на будівництво таких мереж, як і відсутні докази звернення товариства до сільської ради з питання укладення договору будівництва в рахунок сплати пайової участі. Більш того суд додає, що докази передачі побудованих мережі на баланс сільської ради матеріали даної господарської справи також не містять.
Відтак, Відповідачем не підтверджено належними та допустимим доказами необхідність передбаченими технічними умовами здійснення будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться поза межами земельної ділянки, факт їх виконання, їх вартість в цілому, а також матеріалами справи не містять доказів передачу таких об'єктів у комунальну власність сільської ради. Аналогічне стосується вирішення питання про призначення будівельно-технічної експертизи за клопотанням Відповідача.
Наразі господарський суд додає, що Законом передбачена можливість зменшення розміру пайової участі у зв'язку зі здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж саме у разі прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. Водночас, як встановлено судом, доказів звернення відповідача з такого питання до сільської ради, як і доказів прийняття радою відповідного рішення, матеріали справи не містять.
Таким чином, господарський суд зауважує, що відповідачем - TOB “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС? не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення будівництва інженерних мереж та об'єктів інженерної інфраструктури, які знаходяться поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:01:002:2602, необхідних для інженерного забезпечення об'єкта нового будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, 66-а.
Разом з тим, Відповідач у поданому відзиві вказує про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду із позовом по даній справі, оскільки такий строк сплинув 28 серпня 2024 року.
Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
В частині 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними в пунктів 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, відповідно є підстави для розгляду заяви про застосування строків позовної давності.
За положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому відповідно до частин 1 та 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
До зазначеного Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України, якими з урахуванням затвердженого Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025, станом на час ухвалення рішення у справі введений воєнний стан не скасовано.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану від 15.03.2022 № 2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на викладене, законодавець передбачив, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.
Наведена позиція щодо обчислення строку позовної давності викладена, зокрема, у постанові Верховного Суда від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).
В свою чергу, пункт 3 частини 1 статті 263 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.
У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин (частина 2 статті 263 ЦК України).
Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина 3 статті 263 ЦК України).
Поряд із наведеним, Законом України “Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX, котрий набрав чинності 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене вище, господарським судом встановлено, що позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, з огляду на що відсутні підстави для застосування наслідків у зв'язку з його пропуском.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відтак, господарський суд доходить до висновку, що дата прийняття відповідного об'єкта в експлуатацію є останнім днем строку, упродовж якого замовник має сплатити відповідну суму коштів пайової участі.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з цим частини 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
Враховуючи те, що судом встановлено наявність правових підстав для задоволення заявлених Прокурором позовних вимог в частині стягнення 350978,88 грн заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають нарахування саме на цю суму в межах заявлених періодів.
Ознайомившись із представленим Прокурором розрахунком 3% річних та інфляційних нарахувань із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов'язань, судом встановлено, що останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України. Відтак, вважає наявними правові підстави для стягнення з Відповідача на користь Сільради 201319,90 грн інфляційні нарахування та 36924,90 грн 3% річних.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Стосовно розподілу судового збору господарський суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік» …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, підпунктом 5 вказаної статті визначено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, стягненню з Відповідача на користь Одеської обласної прокуратури як платника судового збору підлягає 7070,69 грн витрат зі сплати судового збору та 1211,20 грн витрат зі сплати судового збору за звернення із заявою про забезпечення позову (або відповідне пропорційне співвідношення у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України).
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» про стягнення 589223,68 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (65044, Одеська обл., місто Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 43114872)
на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67651, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, 4, код ЄДРПОУ 04379746) 589223,68 грн, з яких 350978/триста п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят вісім/грн 88коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 201319/двісті одну тисячу триста дев'ятнадцять/грн 90коп. інфляційних нарахувань та 36924/тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири/грн 90коп. 3% річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ ПЛЮС» (65044, Одеська обл., місто Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 43114872) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, Код ЄРПОУ 03528552; розрахунковий рахунок № UA 808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) 7070/сім тисяч сімдесят/грн 69коп. витрат зі сплати судового збору та 1211/одну тисячу двісті одинадцять/грн 20коп. витрат зі сплати судового збору за звернення із заявою про забезпечення позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 26 грудня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут