65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3012/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників матеріали справи №916/3012/25,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул.Металургів, будинок 17, офіс 105; код ЄДРПОУ 37001696);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» (67430, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Дружби, буд.124; код ЄДРПОУ 43616025);
про стягнення 124 266,29 грн.,
1. Суть спору.
01.08.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3092/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 124 266,29 грн., яка складається з основної заборгованість в розмірі 71 337,06 грн.; інфляційних втрат в розмірі 44 763,52 грн. та 3% річних в розмірі 8 165,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі було здійснено оплату вартості послуг позивача, пов'язаних з виконанням робіт з технічного обслуговування належного відповідачу екскаватора, у зв'язку з чим за ним сформувалася заборгованість в розмірі 71 337,06 грн. на яку позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 44 763,52 грн. та 3% річних в розмірі 8 165,71 грн.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 06.08.2025 провадження у справі №916/3012/25 було відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
11.08.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про залучення до справи в якості представника (вх.№24989/25).
12.08.2025 до суду надійшов відзив відповідача (вх.№25261/25).
08.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№27770/25).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА».
У якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 30.08.2021 за результатами виконання робіт з технічного обслуговування екскаватора гусеничного SDLG E6250F, між ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (як виконавцем) і ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» (як замовником) складено акт надання послуг №57844. Відповідно до указаного акту виконавцем виконані роботи з ТО-4 екскаватора гусеничного SDLG E6250F з використанням матеріалів виконавця за переліком. Загальна вартість робіт за актом склала 64 707,36 грн.
Також позивач вказує, що 24.09.2021 ним було здійснено поставку запасних частин відповідачу, що підтверджується укладеною видатковою накладною №58502 від 24.09.2021 на загальну суму 6 629,70 грн.
Однак, як зазначає ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», відповідач не виконав зобов'язання зі сплати вартості робіт та товарів на загальну суму 71 337,06 грн.
Позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення претензії, між тим, за твердженнями позивача, дана претензія не була отримана відповідачем та повернута за адресою ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА».
Відтак, у зв'язку з невиконанням ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» як замовником, обов'язку з оплати вартості виконання робіт з технічного обслуговування техніки в розмірі 71 337,06 грн, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 44 763,52 грн та 3 % річних у розмірі 8 165,71 грн, стягнення яких позивач вимушений здійснювати в судовому порядку.
Також у відповіді на відзив щодо зупинення перебігу строків позовної давності, позивач вказує, що перебіг таких строків був зупинений у зв'язку з введенням на території України карантину та воєнного стану Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ та Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 року №3450-ІХ.
3.2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА».
У якості заперечень проти позовних вимог відповідач вказує, що позивачем подано позов про стягнення заборгованості 29.07.2025, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності, що закінчився 24.09.2024.
Так відповідач зазначає, що статтею 263 ЦК України, встановлено перелік підстав для зупинення перебігу позовної давності, натомість позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що у період дії воєнного стану він об'єктивно не мав можливості звернутися до суду в межах трирічного строку позовної давності.
Таким чином відповідач вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту надання послуг №57844 від 30.08.2021 ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», як виконавцем, були виконані, а ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА», як замовником, було прийнято, роботи (надані послуги) - ТО-4 екскаватора гусеничного SDLG E6250F та Транспортні послуги на загальну суму 7 128,00 грн. Також при виконанні робіт були виконані матеріали на суму 57 579,36 грн (а.с.15).
Таким чином загальна вартість виконаних робіт та використаних матеріалів по даному рахунку становить розмір 64 707,36 грн.
Вказаний Акт підписаний сторонами, підписи засвідчені печаткою.
Згідно видаткової накладної №58502 від 24.09.2021 ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» було поставлено, а ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» прийнято товарів на загальну суму 6 629,70 грн (а.с.16).
Крім того, у зв'язку з існуванням заборгованості відповідача, ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» проведено нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних:
- за актом надання послуг №57844 від 30.08.2021 на суму 64 707,36 грн (протягом періоду 31.08.2021 по 26.06.2025) становить розмір 40 719,61 грн (інфляційні збитки) та 7 419,19 грн (3 % річних);
- за видатковою накладною №58502 від 24.09.2021 на суму 6 629,70 грн (протягом періоду 24.09.2021 по 26.06.2025) становить розмір 4 043,91 грн (інфляційні збитки) та 8 165,71 грн (3 % річних).
Також у матеріалах справи наявна копія Претензії №1 про погашення заборгованості відповідно до якої ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» вимагало від ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» протягом 7 днів з дня отримання претензії здійснити оплату за актом надання послуг №57844 від 30.08.2021 у сумі 64 707,36 грн та за видатковою накладною №58502 від 24.09.2021 у сумі 6 629,70 грн. Яка була направлена на адресу ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА», що підтверджується копією опису поштового вкладення та поштової накладної №0740500001767 (а.с.17-20).
Водночас матеріали справи доказів надання відповіді на претензію, а також виконання такої претензії не містять.
Таким чином позивач був вимушений звертатися з даним позовом до суду про стягнення заборгованість в розмірі 71 337,06 грн. на яку позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 44 763,52 грн. та 3% річних в розмірі 8 165,7грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Договору №18/06 професійної правничої допомоги, укладеного 18.06.2025 між Адвокатським об'єднанням «ВАРШАМЯНА», як Бюро, та ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», як Клієнт, за яким Бюро здійснює діяльність у сфері права та бажає надати професійну правничу допомогу Клієнтові, який потребує та бажає отримати професійну правничу допомогу на погоджених Сторонами умовах (а.с.20а - 23).
Також згідно Акту приймання-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 27.06.2025 до Договору (а.с.24), за яким на виконання умов Договору Бюро надало Клієнту послуги (професійну правничу допомогу), а Клієнт прийняв ці послуги, а саме:
(1) складання позовної заяви;
(2) здійснення розрахунків та складання Розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних;
(3) підготовка документів, що додаються до позовної заяви, для подання до суду.
Вартість наданих/отриманих послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до цього акту складає 10 000,00 грн.
Відповідно до копії платіжної інструкції №27468 від 27.06.2025 ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» здійснило сплату грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на користь АБ «ВАРШАМЯНА», призначення платежу - «оплата згідно Договору проф.правн. д. №18/06 від 18.06.2025» (а.с.25).
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Положеннями п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було встановлено судом, відносини між ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», як виконавцем, та ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА», як замовником, виникли на підставі укладеного між ними в спрощений спосіб договору виконання робіт з технічного обслуговування належного ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» екскаватора, шляхом обміну документами, якими вони супроводжували надання послуг, а саме акт прийому-передачі наданих послуг, а також видаткової накладної.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 903 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин), учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Судом встановлено, що ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» здійснено виконання робіт з технічного обслуговування належного ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» екскаватора, відповідно до Акту надання послуг №57844 від 30.08.2021 (а.с.15) на загальну суму 7 128,00 грн, також при цьому ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» було здійснено закупівлю матеріалів та необхідних запчастин на суму 57 579,36 грн відповідно до зазначеного Акту, та на суму 6629,70 грн відповідно до видаткової накладної №58502 від 24.09.2021 (а.с.16).
Вказані документи були підписані представниками сторін, підписи засвідчено печатками підприємств.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Між сторонами не було визначено строку проведення оплати за надані послуги та поставлені, з метою надання таких послуг, необхідні запчастини та матеріали, у зв'язку з чим суд вважає, що такі послуги повинні були оплачені одразу після їх прийняття, а саме після підписання акту приймання передачі наданих послуг та видаткової накладної.
Між тим, матеріали справи не містять доказів оплати вартості виконаних позивачем робіт та поставлених для цього матеріалів у загальному розмірі 71 337,06 грн.
Відтак суд доходить висновку про наявність у відповідача невиконаного обов'язку зі сплати вартості виконаних робіт технічного обслуговування належного ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» екскаватора, а також оплати вартості придбаних з цією метою позивачем матеріалів у загальному розмірі 71 337,06 грн. У зв'язку з чим, доходить висновку про необхідність стягнення з ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» на користь ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» зазначеної суми.
Також суд зауважує про відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо існування правовідносин між сторонами, виконання робіт, якості таких робіт, строку такого виконання, а також інших обставин, що могли б ставити під сумнів право позивача на стягнення.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вказує, що у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням обов'язку з оплати, на суму боргу позивачем правомірно здійснюється нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних, у наступний спосіб:
- за актом надання послуг №57844 від 30.08.2021 на суму 64 707,36 грн (протягом періоду 31.08.2021 по 26.06.2025) інфляційні збитки - 40 719,61 грн та 3 % річних - 7 419,19 грн;
- за видатковою накладною №58502 від 24.09.2021 на суму 6 629,70 грн (протягом періоду 24.09.2021 по 26.06.2025) інфляційні збитки - 4 043,91 грн та 3 % річних - 8 165,71 грн.
Суд, перевіривши проведені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних вказує, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 44 763,52 грн та 3 % річних в розмірі 8 165,71 грн є такими що підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача стосовно пропуску строків позовної давності, суд зазначає таке:
Позовна давність відповідно до вимог ст.256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до вимог статті 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, постанову 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц).
Щодо тверджень відповідача про сплив строку позовної давності, суд зазначає, що 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відміна карантину відбулась на підставі Постанови Кабінету Міністрів №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
До відміни карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а саме 15.03.2022 року, Верховною Радою України прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України в зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
В подальшому 08.11.2023 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», відповідно до якого пункт 19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України змінено і викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Між тим, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набирає чинності 04.09.2025, було виключено з Цивільного кодексу України пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», яким було передбачено зупинення строків позовної давності.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства, за всіма вимогами, що виникли після березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, в період до 04.09.2025 року, строки вважалися продовженим на підставі п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 7 Прикінцевих положень ГК України (в редакціях, що діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин та звернення з позовом до суду).
З огляду на зазначені обставини, суд зазначає що позивачем строку позовної давності пропущено не було, відтак, суд відхиляє заяву відповідача стосовно застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» заборгованості в розмірі 71 337,06 грн, інфляційних втрат в розмірі 44 763,52 грн та 3% річних в розмірі 8 165,71 грн є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., то суд зазначає таке:
Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до наявного в матеріалах справи копії Договору №18/06 професійної правничої допомоги, укладеного 18.06.2025 між Адвокатським об'єднанням «ВАРШАМЯНА», як Бюро, та ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА», як Клієнт, за яким Бюро здійснює діяльність у сфері права та бажає надати професійну правничу допомогу Клієнтові, який потребує та бажає отримати професійну правничу допомогу на погоджених Сторонами умовах (а.с.20а - 23).
Також згідно Акту приймання-передачі №1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 27.06.2025 до Договору (а.с.24), за яким на виконання умов Договору Бюро надало Клієнту послуги (професійну правничу допомогу), а Клієнт прийняв ці послуги, а саме:
(1) складання позовної заяви;
(2) здійснення розрахунків та складання Розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних;
(3) підготовка документів, що додаються до позовної заяви, для подання до суду.
Вартість наданих/отриманих послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до цього акту складає 10 000,00 грн.
Відповідно до копії платіжної інструкції №27468 від 27.06.2025 ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» здійснило сплату грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн на користь АБ «ВАРШАМЯНА», призначення платежу - «оплата згідно Договору проф.правн. д. №18/06 від 18.06.2025» (а.с.25).
Також в матеріалах справи міститься копія Ордеру на надання правничої допомоги Серія ВА №1118002, за яким адвокат Варшамян Тигран Гарушович на підставі Договору №18/06 професійної правничої допомоги, укладеного 18.06.2025 надає правничу допомогу ТОВ «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» у Господарському суді Одеської області.
Господарський суд зазначає, що при визначенні розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають керуватися встановленим у самому договорі розмірі та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
У постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема, зазначивши, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об'єднана палата КГС ВС, зробила такий висновок: "...втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України."
Враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, а також керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає співмірним, таким що відповідає обсягу фактично наданої представником позивача правової допомоги у даній справі, обґрунтованим та таким, що у даній конкретній справі цілком відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 ГПК України є сума в розмірі 8000,00 грн.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ-БУД-ПОСТАВКА» (67430, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Степанівка, вул. Дружби, буд.124; код ЄДРПОУ 43616025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул.Металургів, будинок 17, офіс 105; код ЄДРПОУ 37001696) заборгованість у розмірі 71 337/сімдесят одна тисяча триста тридцять сім/грн 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 44 763/сорок чотири тисячі сімсот шістдесят три/грн 52 коп., 3% річних у розмірі 8 165/вісім тисяч сто шістдесят п'ять/грн 71 коп., витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000/вісім тисяч/грн 00 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Рішення складено та підписано 26 грудня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська