вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2237/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/2237/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (08134, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 62)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178)
про визнання протиправним та скасування рішення комісії та скасування донараховування обсягів природного газу
за участю представників:
від позивача: Домітращук А.В.
від відповідача: Романюк В.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення комісії та скасування донараховування обсягів природного газу.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 14.07.2025 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
18.07.2025 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 18.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» про забезпечення позову у справі №911/2237/25 .
Ухвалою суду від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.08.2025 о 10:30.
25.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про повернення судового збору.
12.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 19.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» від 28.07.2025 про повернення судового збору задоволено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1514, 00 грн., сплачений згідно платіжної інструкції №166 від 04.07.2025, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує, у зв'язку з наступним:
- від споживача не надходили повідомлення про дату та час демонтажу лічильника на повірку;
- відповідач повинен був провести повірку лічильника газу до 21.04.2025, а тому починаючи з 22.04.2025 відбулось пропущення строку періодичної повірки;
- на момент прийняття постанови КМУ №440 від 07.04.2023 с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського р-н., Київської обл., не було включене в перелік територій, на які розповсюджують свою дію пункти 1 та 2 Постанови КМУ;
- постанова КМУ не передбачає пролонгацію позитивних результатів періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту ЗВТ на територіях, які не зазначені в пункті 1 і 2 цієї постанови в опалювальний період;
- текст Постанови КМУ не містить приписів щодо звільнення від відповідальності за можливі порушення строків періодичної повірки ЗВТ в опалювальний період;
- постанова КМУ №440 від 07.04.2023 була прийнята замість Постанови №412 від 05.04.2022, якою було установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях;
- відповідно, пункт третій постанови КМУ №440 носить перехідний характер, а саме від повної та безапелятивної пролонгації продовження позитивних результатів повірки (постанова №412) до застосування спеціальних ознак та строків, з огляду на специфічний стан територій де перебуває ЗВТ, що підлягає повірці (постанова №440);
- також, пункт третій не містить приписів, щодо подій, з настанням яких припиняється його дія, таких як скасування періоду воєнного та/чи надзвичайного стану;
- з огляду на вищенаведене, та на той факт, що прийняття постанови КМУ №440 від 07.04.2023 мало місце в опалювальний період 2022-2023 років, пункт третій вважається таким, що розповсюджує свою дію виключно на опалювальний період 2022-2023 років;
- роз'яснення положень ч.3 постанови КМУ №440 від 07.04.2023, надане листом Мінекономіки №3421-10/43546-07 від 19.06.2025, не могло бути надане в межах адвокатського запиту, оскільки це суперечить приписам ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- відповідач вважає, що лист Мінекономіки №3421-10/43546-07 від 19.06.2025 не є належним доказом, в розумінні приписів ГПК України, а відтак не може бути взятий судом до уваги;
- в свою чергу, як зазначено листі Мінекономіки, він не створює норм, а носить виключно роз'яснювальний характер, що суперечить самому змісту листа, оскільки розширює дію пункту третього постанови КМУ №440 на опалювальний період 2024 - 2025 років;
- зауваження споживача стосуються протоколу Повірки лічильника газу, який не створює юридичних наслідків, а не Довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-4/00841-20250530 від 30.05.2025, виданої ДП «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ», який не є структурним підрозділом Київської філії;
- споживачем не надано об'єктивних доказів, які б спростовували результати повірки ЗВТ, оформлені Довідкою про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-4/00841-20250530 від 30.05.2025, виданої ДП «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ».
28.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 28.08.2025 судом оголошено перерву до 09.10.2025 о 10:15.
У судовому засіданні 09.10.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №911/2237/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2025 о 14:00.
06.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 06.11.2025 відкладено розгляд справи на 20.11.2025 о 13:45.
В судове засідання 20.11.2025 з'явились представники сторін.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача та заперечення відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що на думку позивача повірку лічильника було виконано 28.05.2025, тобто з дотриманням строків встановлених п. 3 Постанови КМУ від 07.04.2025 №440, а отже до нього не може бути застосовано перерахунок (донарахування) споживання природного газу, встановлений п.п. 1 п. 4 Глави 4 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем.
Так, з позовної заяви вбачається, що 15.05.2025 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в присутності представника ТОВ «ДАД ДЕВЕЛОПМЕТНТ» було складено Акт про порушення №1787 яким встановлено порушення позивачем Кодексу газорозподільчих мереж, а саме п.п.4 п.2. Глави 2 Розділу XI - порушення строку періодичності повірки ЗВТ з вини споживача газу, що не є побутовим. Лічильник газу КУРС-01 AG 65 DN 80 зав. №15512, що в складі комерційного ВОГ експлуатується з протермінованим строком. На думку позивача вказаний Акт про порушення є безпідставно складеним. Копію вказаного вище Акту позивачем долучено до матеріалів справи.
Позивач зазначає, що 30.05.2025 ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» видано Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки вих. №39-1-4/00841-20250320 лічильника газу ультразвукового КУРС-01 G 65 A1 DN 80 зав. №15512 виробник ТОВ ВКФ «Курс». Копію вказаної довідки позивачем долучено до матеріалів справи.
Підстави для визначання лічильника непридатним: відносна похибка лічильника перевищує максимально допустимі значення.
Позивач вказує, що 10.06.2025 комісією з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільчих мереж Київської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» у складі голови комісії Ольги Яковенко, заступника голови комісії Олександра Зубова, членів комісії: Віктора Паламаренко, Василя Романюка та представника споживача Домітращука А.В. було складено протокол №360 та прийнято рішення комісії про повне задоволення Акту про порушення №1787 від 15.05.2025, а також складено Акт-Розрахунок необлікованого (донарахованого) об?єму та обсягу природного газу і його вартості. Копії відповідного рішення комісії та Акту-розрахунку позивачем долучено до матеріалів справи.
Згідно складеного Акту-Розрахунку позивачу зроблено перерахунок обсягів спожитого газу з початку прострочення періодичності повірки ЗВТ до моменту усунення порушення та демонтажу вищезазначеного 3ВТ на чергову повірку (тобто з 00:00 год. 22.04.2025 по 13:00 год. 22.05.2025). Загальний розмір необлікованого (донарахованого) об?єму природного газу м3 складає 101 607, 94 куб.м. газ.
Загальна вартість донарахованого позивачу об?єму природного газу складає 2 142 765, 46 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 3 постанови Кабінету міністрів України від 07.04.2023 №440 подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
Так, з позовної заяви вбачається, що опалювальний сезон на території Борщагівської сільської територіальної громади згідно розпорядження сільського голови №61 закінчено 31.03.2025 та відповідно до приписів п.3 Постанови КМУ від 07.04.2025 №440 та Листа Мінекономіки №3421-10/43546-07 від 19.06.2025 граничним терміном повірки газового лічильника КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512 є 30.06.2025 (включно).
Позивач наголошує на тому, що згідно протоколу повірки №841 виданим Київською філією ТОВ «Газорозподільчі мережі України» лабораторія засобів вимірювання, повірка лічильника КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512 була виконана 28.05.2025, тобто з дотриманням строків встановлених п. 3 Постанови КМУ від 07.04.2025 №440, а отже до позивача не може бути застосовано перерахунок (донарахування) споживання природного газу, встановлений п.п.1 п.4 Глави 4 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем.
На думку позивача відносна похибка лічильника КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512 могла в свою чергу призвести лише до зайвих «додаткових» нарахувань останньому з боку відповідача.
Таким чином, позивач не вважає, що відповідачу було завдано будь-якої шкоди чи що відповідач поніс будь-які збитки у зв?язку з тим фактом, що лічильник газу КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512 було визнано непридатним.
Вказане вище стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» до суду з позовною заявою, в якій останній просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду Актів про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 10.06.2025 про повне задоволення Акту про порушення №1787 від 15.05.2025 та скасувати донарахування ТОВ «ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» обсягів природного газу на суму 2 142 765, 46 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 01.09.2023 за заявою-приєднанням №044912535КQP018 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) між сторонами укладено публічний договір розподілу природного газу з метою постачання природного газу.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
Пунктом 2.3 Типового договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Отже, з моменту приєднання позивача до умов Договору розподілу природного газу, сторони зобов'язались виконувати умови укладеного договору та законодавства України, яке регулює відносини у сфері природного газу.
Відповідно до пункту 1 Глави 6 Розділу Х Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).
Згідно з пунктом 2 Глави 6 Розділу Х Кодексу ГРС протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб'єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії: контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу); перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку; монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт. Контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) здійснюється Оператором ГРМ відповідно до власного графіка обходу споживачів та позапланово (за необхідності). Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.
Відповідно до пункту 1 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов'язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.
Пунктом 2 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен: 1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого Оператор ГРМ має опублікувати на своєму вебсайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати; 2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам Оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування; 3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити Оператора ГРМ та забезпечити присутність представника Оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ.
За положеннями пункту 8 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що на споживача покладений обов'язок до дати прострочення періодичної повірки повідомити оператора ГРМ про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку. Невиконання вказаного обов'язку, а саме пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, несе за собою відповідальність згідно розділу ХІ Кодексу ГРС.
Відповідно до пп. 4 пункту 2 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать, зокрема, пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
За приписами пп. 1 пункту 4 Глави 4 Розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Відповідно до пункту 1 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.
Пунктом 8 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»).
Відповідно до пункту 11 Глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2025 на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» за адресою с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, 1Г, посадовими особами відповідача здійснено перевірку комерційного вузла обліку газу, який складається з лічильника газу КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512. В ході проведення такої перевірки уповноваженими особами відповідача виявлено порушення строку періодичної повірки засобів вимірювальної техніки - лічильника газу КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512, з вини споживача, про що складено акт про порушення №1787.
У п. 3. вказаного вище Акта про порушення зазначено, що остання повірка лічильника газу КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512 була проведена 21.04.2023.
10.06.2025 комісією Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення розглянуто правомірність складання Акта про порушення №1787 від 15.05.2025, за результатами якої Акт був схвалений, як такий, що відповідає вимогам чинного законодавства.
30.05.2025 Державне підприємство «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» видало довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №39-1-4/00841-20250530, в якій зазначено, що лічильник газу ультразвуковий КУРС-01 G 65 A1 DN 80, зав. №15512 не відповідає вимогам п. 11.5. ДСТУ 9036:2020. Підстави для визнання непридатним: відносна похибка лічильника перевищує максимально допустимі значення. До вказаної довідки долучено протокол повірки лічильника, у якому зазначено відповідні покази після проведення такої повірки.
Разом з цим, суд зазначає, що під час вирішення спору у справі відповідачем не доведено, що вказана вище похибка лічильника призвела до викривлення даних обліку природного газу.
Обов'язковою умовою для донарахування споживачу обсягів необлікованих об'ємів газу є не лише доведення факту несанкціонованого втручання в роботу комерційного вузла обліку газу шляхом пошкодження пломб, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням) (п. 31 постанови Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 914/375/18).
Щодо строку періодичної повірки засобів вимірювальної техніки суд зазначає наступне.
04.06.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №440 від 07.04.2023 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану».
Пунктом 3 вказаної Постанови зазначено, що подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
Пунктом 4 Глави 1 Розділу І Кодексу ГРС встановлено, що опалювальний період з 01 жовтня по 30 квітня включно.
При цьому, з наявного в матеріалах справи розпорядження Борщагівського сільського голови №61 від 28.03.2025 вбачається, що закінчено опалювальний сезон 2024-2025 року на території Борщагівської сільської територіальної громади з 31.03.2025.
Отже, враховуючи пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 07.04.2023 та розпорядження Борщагівського сільського голови № 61 від 28.03.2025, кінцевий строк подання на повірку лічильника у позивача спливав 30.06.2025.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, яким керується суд про розгляді справи в силу ст. 1 ГПК України.
Так, Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, указав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб'єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).
Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 також зазначено, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.
У рішенні у справі «Kopeckу v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06; «Draon v. France», п. 65, заяви № 1513/03, № 11810/03 та ін.).
Поняття «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв'язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. При цьому норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб'єктів владних повноважень у права такої особи.
Також судом враховано, що поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.
Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.
Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб'єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.
Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов'язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).
Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплено принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.
Кожен суб'єкт цивільного права повинен виконувати свої обов'язки, якщо вони випливають з закону або звичаю (стаття 7 ЦК України). Для цього воля такого суб'єкта має формуватися таким чином, щоб його дії були правомірними. Якщо ж суб'єкт цивільного права не виконує свій обов'язок добровільно, хоча має юридичну та фактичну можливість його виконати, то це свідчить про дефект його волі. Зокрема, якщо суб'єкт цивільного права зобов'язаний виконати вимоги підзаконного нормативно-правового акту.
Таким чином, в даному випадку суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положення п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 07.04.2023 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану», а відтак споживач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» мав підстав розраховувати, що кінцевий строк подання на повірку лічильника спливав 30.06.2025.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем на час проведення перевірки не було пропущено строку повірки засобу вимірювальної техніки, а відтак у відповідача не було підстав для складання Акту про порушення №1787 від 15.05.2025.
Враховуючи протиправність складеного відповідачем Акту про порушення №1787 від 15.05.2025, рішення комісії з розгляду Актів про порушення від 10.06.2025 та донарахування позивачу обсягів природного газу на суму 2 142 765, 46 грн. також було протиправним, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
Решта доводів сторін, а також всі подані докази судом уважно досліджено та розглянуто, однак вони не спростовують вказаних висновків суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України».
У судовому засіданні, яке відбулося 20.11.2025, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду Актів про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» від 10.06.2025 про повне задоволення Акту про порушення №1787 від 15.05.2025 та складання Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу від 10.06.2025 щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» обсягів природного газу на суму 2 142 765 (два мільйони сто сорок дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 46 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, код ЄДРПОУ 45385755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАД ДЕВЕЛОПМЕНТ» (08134, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 62, код ЄДРПОУ 38183200) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 26.12.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.