ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.12.2025Справа № 910/12430/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція»
до Громадської організації “Об'єднання багатодітних сімей “ОРІЯНА»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»
про стягнення 87 734,00 грн.,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації “Об'єднання багатодітних сімей “ОРІЯНА» (далі - відповідач, Організація) про стягнення 87 734,00 грн., з яких: 53 867,73 грн. - основний боргу з оплати послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Вінстона Черчилля (Червоноткацька), будинок 27/2, 1 583,53 грн. - плата за абонентське обслуговування, 26 221,59 грн. - інфляційні втрати, 6 061,15 грн. - 3 % річних.
Ухвалою від 10.10.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12430/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Крім того, цією ухвалою суд залучив Комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - Підприємство) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а також повернув без розгляду викладене у позовній заяві клопотання Товариства про витребування доказів.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, враховуючи відсутність в Організації електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 10.10.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/12430/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, Україна, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 27/2.
Проте, вищевказане відправлення № R067016724804 підприємством поштового зв'язку вручене відповідачу не було та повернулось на адресу суду.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
Відповідно до положень Закону України “Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Товариство є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку № 27/2 по вулиці Вінстона Черчилля (Червоноткацькій) у місті Києві, а Підприємство відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 є балансоутримувачем вказаного будинку.
01.06.2015 року між Підприємством та позивачем був укладений договір № 31 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності (далі - Договір про співпрацю).
Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2 Договору про співпрацю балансоутримувач зобов'язується утримувати внутрішньо будинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема, утеплення місць загального користування.
В силу пункту 1.3 Договору про співпрацю балансоутримувач виконує роботи відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно з пунктом 1.4 Договору про співпрацю виконавець зобов'язаний забезпечити постачання теплової енергії та гарячої води належної якості та встановлених параметрів до межі експлуатаційної відповідальності, встановленої цим Договором.
Пунктами 2.1, 2.1.8 Договору про співпрацю унормовано, що виконавець має право отримувати від балансоутримувача інформацію, яка впливає на визначення обсягів та вартості наданих у розрахунковому періоді послуг централізованого опалення та постачання гарячої води: перевищення встановлених строків проведення ремонтно-профілактичних та аварійно-відбудовних робіт; графік проведення ремонтно-профілактичних та аварійно-відбудовних робіт на наступний місяць; зміни орендарів нежитлових приміщень; належним чином оформлені копії або відповідні екземпляри актів про витоки та актів про залиття, аварій, що трапились в системі централізованого опалення, гарячого водопостачання із додержанням вимоги пункту 2.1.5 цього Договору.
Відповідно до пунктів 2.4, 2.4.22, 2.4.23 Договору балансоутримувач зобов'язаний у місячний термін повідомляти виконавця послуг про розірвання договору оренди з орендарем. Укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового фонду, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).
Відповідно до наданих Підприємством довідок про дані по будинкам комунальної власності ЖЕД-406 КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється Товариством, нежитлове приміщення площею 38,00 м2 за адресою: вулиця Червоноткацька, 27/2, до якого позивач надавав відповідні послуги, як станом на 01.11.2017 року, так і станом на 01.05.2025 року, перебувало у розпорядженні Організації. Однак, Організація до позивача з пропозиціями про укладання договору про надання послуг з постачання теплової енергії не зверталася, заяву-приєднання до умов індивідуальних типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії не надавала.
У позовній заяві Товариство вказувало, що облік теплової енергії на потреби централізованого опалення по вулиці Вінстона Черчилля (Червоноткацька), будинок 27/2 в місті Києві здійснювався приладом комерційного обліку СВТУ 11 Т, заводський номер 3639.
Надання позивачем послуг централізованого опалення підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, актами про готовність вузла комерційного обліку приладів теплової енергії, актами про готовність вузла комерційного обліку до роботи в опалювальні періоди з 2016 по 2025 роки, показниками відомостей спожитих послуг теплової енергії за період з 22.03.2017 року по 20.03.2025 року, нарядами на підключення та відключення централізованого опалення в будинку.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що Організація як споживач житлово-комунальних послуг у період з березня 2017 року по березень 2025 року не вносила плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та абонентське обслуговування, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з оплати послуг з централізованого постачання теплової енергії в сумі 53 867,73 грн., а також заборгованість з плати за абонентське обслуговування в сумі 1 583,53 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Організацією своїх зобов'язань з оплати наданих Товариством послуг, останнє нарахувало та заявило до стягнення з відповідача 26 221,59 грн. інфляційних втрат та 6 061,15 грн. 3 % річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 4 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Закон України “Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
При цьому, обов'язок споживача укласти договір відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному пунктом 3 частини 2 статті 21 цього Закону, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.
Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2, частини 3 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 затверджені Правила користування тепловою енергією (далі - Правила), пунктом 2 яких встановлено, що правила є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Відповідно до пункту 13 Правил послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що всупереч покладеному на відповідача діючим законодавством обов'язку щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, між сторонами письмового правочину про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води укладено не було. Докази, які спростовують наведені обставини, у матеріалах справи відсутні.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг здійснюються безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Пунктом 29 Правил користування тепловою енергією передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
Згідно зі статтею 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Як встановлено частиною 1 статті 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 року в справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 року в справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018 року в справі № 638/11034/15-ц, від 26.04.2018 року в справі № 904/6293/17, від 10.05.2018 року в справі № 922/2790/17 та інших.
Суд зазначає, що Товариством у встановленому законом порядку доведено, а матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення до приміщень по вулиці Червоноткацькій, 27/2 у місті Києві за період з березня 2017 року по березень 2025 року.
Разом із тим, згідно з пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Таким чином, розмір плати за абонентське обслуговування є диференційованим в залежності від наявності у будівлі споживача вузлів комерційного обліку теплової енергії та гарячої води, а також визначеного порядку їх обслуговування та заміни оператором зовнішніх інженерних мереж або співвласниками будинку.
Щорічне встановлення розміру плати за абонентське обслуговування позивача здійснюється з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг» від 21.08.2019 року № 808 та на підставі розрахунку витрат Товариства й щорічно затверджується наказом про встановлення плати за абонентське обслуговування споживачів за надані комунальні послуги.
Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом із тим, суд встановив, що у порушення вказаних вище положень чинного законодавства Організація оплату за фактично спожиті нею протягом березня 2017 року - березня 2025 року послуги з постачання теплової енергії/централізованого опалення в сумі 53 867,73 грн. та абонентського обслуговування у розмірі 1 583,53 грн. не здійснила.
Відповідачем не надано заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, як і не надано заперечень щодо факту отримання ним протягом спірного періоду послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та абонентського обслуговування.
Матеріли справи не містять й доказів відключення у спірний період належних Організації на відповідному речовому праві нежитлових приміщень від постачання теплової енергії/централізованого опалення.
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що розмір заборгованості Організації перед позивачем з оплати послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Вінстона Черчилля (Червоноткацька), будинок 27/2, у сумі 53 867,73 грн., а також борг відповідача з плати за абонентське обслуговування в сумі 1 583,53 грн. належним чином підтверджені та доведені, і відповідач не надав жодних документів, які свідчать про відсутність чи погашення наведеної заборгованості перед Товариством, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Організації про стягнення вказаних сум боргу, в зв'язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих протягом спірного періоду до нежитлового приміщення площею 38,00 м2 по вулиці Вінстона Черчилля у місті Києві послуг з постачання теплової енергії, позивач просив суд стягнути з Організації 3 % річних у загальному розмірі 6 061,15 грн. та 26 221,59 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу згідно з наданим Товариством розрахунком.
Системний аналіз положень чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.
Згідно з частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України “Про житлово-комунальні послуги» зміни до Цивільного кодексу України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.
Разом із тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату коштів за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
За частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених Товариством до стягнення у даній справі компенсаційних виплат, як і заперечень проти розрахунку позивача, надано суду не було.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає їх такими, що відповідають положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства про стягнення з Організації 3 % річних у розмірі 6 061,15 грн. та інфляційних втрат у сумі 26 221,59 грн. також підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу за надані позивачем послуги чи необґрунтованості здійснених Товариством нарахувань заявлених до стягнення сум грошових коштів.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Громадської організації “Об'єднання багатодітних сімей “ОРІЯНА» (02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 27/2; код ЄДРПОУ 14277171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Реконструкція» (02094, місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, будинок 20; код ЄДРПОУ 37739041) 53 867 (п'ятдесят три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 73 коп. основного боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 1 583 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три) грн. 53 коп. плати за абонентське обслуговування, 26 221 (двадцять шість тисяч двісті двадцять одну) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 6 061 (шість тисяч шістдесят одну) грн. 15 коп. 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 26.12.2025 року.
Суддя В.С. Ломака