ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.12.2025Справа № 911/2549/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторф"
до Державної служби геології та надр України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Головне управління Держаної казначейської служби України у м. Києва
про стягнення 1 000 000,00 грн,
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторф" (позивач) до Державної служби геології та надр України (відповідач) про стягнення 1 000 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі проведеного аукціону № SUE001-UA-20231215-45927, а також укладеного договору від 01.02.2024 № 7/1-24 позивач сплатив гарантійний внесок. У подальшому рішенням суду у справі № 910/3087/24 визнано недійсним результати вказаного аукціону та визнано недійсним договір, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн сплаченого гарантійного внеску.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2025 матеріали справи передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 відкрито провадження у справі № 911/2549/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держаної казначейської служби України у м. Києва, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Копія вказаної ухвали суду доставлена позивачем та відповідачу в підсистемі “Електронний суд» 04.09.2025, третій особі копія ухвали суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету 05.09.2025.
08.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторф» у повному обсязі.
15.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.
Крім того, 15.09.2025 від позивача надійшла заява про визначення порядку подання доказів щодо понесених судових витрат по справі у суді першої інстанції, в якій останній вказує, що вирішення питання про стягнення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач просить здійснити на підставі заяви про ухвалення додаткового рішення та погодженого обсягу отриманої позивачем професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.
16.09.2025 від третьої особи (Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києва) надійшли пояснення.
16.09.2025 від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
Відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
19.12.2023 на офіційному сайті «ProZorro.Продажі» оприлюднено оголошення про проведення 04.01.2024 аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, що знаходиться на території Володимирецького (Вараського - відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ) району Рівненської області (реєстраційний номер аукціону SUE001-UA-20231215-45927).
03.01.2024 позивач (ТОВ «Укрторф») подав заявку № 03/01-1 на участь в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами (документи розміщені в пакеті аукціонної документації за посиланням: https://sale.ueex.com.ua/auction/SUE001-UA-20231215-45927), сплативши оператору аукціону - ПП «ТЕНДЕР ОНЛАЙН» (код 42414636) гарантійний внесок у сумі 1 000 000,00 (один мільйон) грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 03.01.2024 (вказана сума була перерахована ПП «ТЕНДЕР ОНЛАЙН» до державного бюджету відповідно до платіжною інструкцією № 90 від 19.01.2024).
04.01.2024 відбувся аукціон № SUE001-UA-20231215-45927 з продажу спеціального дозволу строком на 20 років на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке розташоване на території Вараського району Рівненської області.
Переможцем аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 було визначено ТОВ «Укрторф», що підтверджується протоколом електронного аукціонну № SUE001- UA-20231215-45927 від 04.01.2024.
01.02.2024 за результатами проведеного аукціону між ТОВ «Укрторф» та Державною службою геології та надр України було укладеного договір купівля-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування торфу родовища Мак (надалі - Договір).
Як вказує позивач, у період з моменту визначення переможця аукціону (04.01.2024) та до моменту укладання договору (01.02.2024) позивачу слало відомо, що територія родовища Мак повністю або частково може накладатися на територію об'єкта природно-заповідного фонду (пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Макове болото»), про шо відповідачу були направлені запити та лист з проханням надати інформацію та вчинити дії щодо відміни проведеного аукціону та повернення сплаченого гарантійного внеску.
Наказом Держгеонадр від 18.03.2024 № 125 ТОВ «Укрторф» позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами, у зв'язку з невнесенням в установлений строк належної до сплати різниці між ціною реалізації лота та гарантійним внеском та вартості геологічної інформації.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3087/24 від 05.08.2024, зміненим частково постановою Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/3087/24 від 05.11.2024, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора задоволено повністю:
- визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 14.12.2023 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)" в частині виставлення на аукціон родовища Мак у Вараському районі Рівненської області;
- визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 04.01.2024;
- визнано недійсним договір від 01.02.2024 № 7/1-24 купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке знаходиться у Вараському районі Рівненської області;
- визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 18.03.2024.
06.11.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01/11-В щодо повернення гарантійного внеску.
27.11.2024 відповідач на вказану вимогу позивача надав відповідь, в якій зазначив, що наказом Державної служби геології та надр України № 125 від 18.03.2024 позивача було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами та повідомлено про те, що у випадках, передбачених п. 30 та абз. 4 п. 34 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого поставою КМУ від 23.09.2020 за № 993, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету.
Оскільки у позасудовому порядку позивачу не вдалося вирішити питання щодо повернення гарантійного внеску, позивач вважає, що дії відповідача свідчать про порушення прав та законних інтересів ТОВ «Укрторф», котрі підлягають захисту в судовому порядку, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом в якому просить:
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторф» 1 000 000,00 грн гарантійного внеску;
- стягнути з Державної служби геології та надр України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторф» понесені судові витрати.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що заявлені до стягнення кошти гарантійного внеску є доходами загального фонду Державного бюджету України та не можуть бути стягнути з Державної служби геології та надр України.
Третя особа заперечуючи проти задоволення позову вказувала на те, що існує позасудовий порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, стягнення в судовому порядку коштів є недопустимим та не може вважатися належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача, а навпаки, буде протиправним та таким, що в цілому порушує публічний законний порядок повернення коштів з бюджету, який у відповідних правовідносинах має бути єдиним для всіх суб'єктів. Правильним способом захисту прав позивача є його звернення з заявою до органу, який контролює справляння надходжень бюджету по рахунку № НОМЕР_1 , а у випадку відмови чи неотримання відповіді - звернення до суду з вимогою про зобов'язання органу, який контролює справляння надходжень до бюджету по вказаному вище рахунку, подати до Казначейства відповідне подання.
Таким чином, як вказує третя особа, вимога позивача у даній справі про стягнення коштів не має законних підстав та суперечить визначеному законодавчо механізму повернення коштів.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, а також заперечень відповідача та третьої особи на такі вимоги, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених частиною першою статті 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).
Процедура продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони визначає Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 23.09.2020 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку гарантійний внесок - платіж, що здійснюється заявником для набуття статусу учасника аукціону шляхом перерахування коштів на рахунок організатора (оператора) електронного майданчика, що зазначається в оголошенні про проведення аукціону.
Положенням абз. 1 п. 32 Порядку визначено, що гарантійний внесок або його частина, що дорівнює ціні реалізації лота (якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота), сплачений (сплачена) переможцем, перераховується організатором (оператором) до державного бюджету протягом п'яти робочих днів після опублікування протоколу. Якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота, то різниця між частиною, перерахованою до державного бюджету, та сплаченим гарантійним внеском повертається переможцю протягом п'яти робочих днів з дня отримання ним дозволу.
Якщо аукціон не відбувся або лот знято з продажу відповідно до цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам протягом п'яти робочих днів з наступного дня після визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття лота з продажу, крім випадків, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку. У випадках, передбачених пунктом 30 та абзацом четвертим пункту 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету (абз. 3 п. 32 Порядку).
Спори, пов'язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку (п. 32 Порядку).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3087/24 від 05.08.2024, зміненим в частині постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3087/24 від 05.11.2024, позовні вимоги Заступника Генерального прокурора задоволено повністю:
- визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 14.12.2023 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)" в частині виставлення на аукціон родовища Мак у Вараському районі Рівненської області;
- визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 04.01.2024;
- визнано недійсним договір від 01.02.2024 № 7/1-24 купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке знаходиться у Вараському районі Рівненської області;
- визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 18.03.2024.
Враховуючи наведе вище, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які правові підстави для перерахунку до державного бюджету гарантійного внеску за участь у вищевказаному аукціоні (відповідна підстава відпала), а тому гарантійний внесок підлягає поверненню позивачу.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що:
"предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".
Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).
Судом встановлено, що позивач, як учасник електронних торгів, сплатив організатору аукціону ПП «ТЕНДЕР ОНЛАЙН» гарантійний внесок у сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 03.01.2024 (у подальшому такі кошти перераховані ПП «ТЕНДЕР ОНЛАЙН» до Державного бюджету відповідно до платіжної інструкції № 90 від 19.01.2024).
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача та третьої особи на позовні вимоги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На виконання зазначеної статті Кодексу наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджений Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, відповідно до п. 3 якого повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до п. 5 порядку № 787 (у редакції на час виникнення спірних відносин) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства, платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 913/567/19(913/725/21), у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Оцінивши подані докази, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «Укрторф» про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 000 000,00 грн гарантійного внеску України є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, сплачений позивачем за подання даного позову, враховуючи задоволенні позову покладається на відповідача в розмірі 12 000,00 грн.
При цьому, судом враховано, що при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 000,00 грн.
Проте, звернення до суду з позовом здійснено в електронній формі (через підсистему «Електронний суд»), тому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» до ставки судового збору за подання даного позову мав застосуватись понижений коефіцієнт 0,8.
Водночас, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним клопотанням в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення судового збору в розмірі 3 000,00 грн (15 000,00 - 12 000,00) як такого, що внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторф" (01024, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 9/2, секція 7, код 45203419) 1 000 000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.) гарантійного внеску.
3. Стягнути з Державної служби геології та надр України (Україна, 03057, місто Київ, вул. Цедіка Антона, будинок 16, код 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторф" (01024, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 9/2, секція 7, код 45203419) 12 000,00 грн (дванадцять тисяч грн 00 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 26.12.2025.
Суддя О.Г. Удалова