ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.12.2025Справа № 910/12985/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “МХП»,
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Тріол ЛТД»,
про стягнення 264 275,09 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариства “МХП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю “Тріол ЛТД» про стягнення 264 275,09 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне отримання відповідачем коштів у розмірі 264 275,09 грн.
Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, у зв'язку із відсутністю зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний суд», ухвала від 27.10.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 03680, місто Київ, БУЛЬВАР ВЕРНАДСЬКОГО, будинок 36.
Проте, поштовий конверт було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з підстави - «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, у силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.10.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
05.04.2021 між Приватним акціонерним товариством «МХП» (МХП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІОЛ ЛТД» (Контрагент) був укладений договір підряду №05/04-21.
Відповідно до пункту 1.1. договору №05/04-21 від 05.04.2021 Контрагент зобов'язується у встановлені строки за завданням МХП виконати роботи (далі - Роботи), зазначені в додатках до договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені Роботи.
Згідно з пунктом 1.2 договору №05/04-21 від 05.04.2021 невід'ємними частинами договору, які визначають зобов'язання Сторін та регулюють його окремі положення є:
1.2.1. додаток № 1 - «Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов'язання (далі - Умови) в редакції від 01.06.2020» і які обов'язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychnainformatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень.
1.2.2. додаток № 2 - Найменування робіт, граничний термін виконання робіт, строки та порядок оплати робіт, інші умови.
1.2.3. додаток № 3 - Договірна ціна з локальним кошторисом (та відомостями ресурсів) або сукупність договірних цін з локальними кошторисами (та відомостями ресурсів), надалі по тексту відповідно Договірна ціна та Локальний кошторис, в т.ч. у сукупність документів даного Додатку включаються форми документів, які стосуються виконання даного Договору, якщо погоджені сторонами.
1.2.4. додаток № 4, Правила дотримання виробничих санітарних вимог, охорони праці, навколишнього природного середовища та безпеки на території МХП.
Пунктом 2.1 договору №05/04-21 від 05.04.2021 передбачено, що загальна вартість робіт, що є предметом цього договору вказується у додатку № 2 до цього договору. Фактична загальна вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних актів виконаних робіт та не може перевищувати загальну вартість робіт, визначену у додатку № 2 до цього договору (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору №05/04-21 від 05.04.2021 передача виконаного обсягу робіт (їх частини) здійснюється з супровідними документами Контрагента. За результатами виконання робіт Контрагент протягом строку передбаченого додатком №1 до цього договору, подає МХП Акт приймання-передачі виконаних робіт та виконавчу документацію (акти прихованих робіт, робочі креслення, протоколи вимірювань, протоколи ущільнення ґрунту (у разі виконання земляних робіт), протоколи якості з'єднувальних конструкцій та ін.), затверджену уповноваженим представником Контрагента. Акти, у разі приймання виконаних робіт МХП, повинні бути підписані останнім протягом строку передбаченого додатком №2 до цього договору.
Пунктом 3 додатку № 2 передбачено, що терміни (строки) виконання Робіт встановлюються: не пізніше 05.05.2021 р.
Відповідно до умов пункту 4 додатку № 2 МХП здійснює оплату робіт шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Контрагента у наступному порядку: часткова передоплата: в розмірі 30 (тридцять) % від вартості вказаних робіт у додатку №3 до даного договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання відповідного додатку № 3 до договору, а 70 (сімдесят) % від вартості не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 22 (двадцять два) банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт без зауважень; Усі платежі здійснюються з пріоритетним врахування додатку №1 Договору. Платіжним днем МХП є вівторок та п'ятниця. У випадку необхідності встановлення інших умов оплати для робіт по окремій Договірній ціні сторони укладають відповідну додаткову угоду.
Згідно з пунктом 5 додатку № 2 загальна вартість (ціна) даного договору не перевищує 10 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ. На момент укладення Договору вартість замовлених робіт складає 1 017 600,00 грн з урахуванням ПДВ. Контрагент зобов'язаний повернути проект МХП на його вимогу протягом трьох робочих дні та звільнити будівельний майданчик від будівельних механізмів і техніки та прибрати територію від побутових та будівельних відходів (сміття) протягом 7 календарних днів з моменту закінчення робіт чи розірвання (припинення) договору.
На виконання укладеного договору підряду Контрагентом були виконані роботи та передані позивачу на підставі: Акту №003 приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 017 600,00 грн, Акту №004 приймання виконаних будівельних робіт на суму 404 318,40 грн, Акту №005 приймання виконаних будівельних робіт на суму 940 956,00 грн, Акту №008/0410 приймання виконаних будівельних робіт на суму 108 997,92 грн, Акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7 998,00 грн, Акту №001 приймання виконаних будівельних робіт на суму 101 484,00 грн, Акту №006 приймання виконаних будівельних робіт на суму 187 296,00 грн, Акту №008 приймання виконаних будівельних робіт на суму 127 104,00 грн, Акту №009 приймання виконаних будівельних робіт на суму 19 176,00 грн, Акту №001 приймання виконаних будівельних робіт на суму 86 544,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт становить 3 001 474,32.
Вказані акти приймання виконаних будівельних робіт складені та підписані електронним цифровим підписом представниками обох сторін без зауважень.
На виконання обов'язку оплати виконаних робіт за договором ПАТ «МХП» перерахувало на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 3 265 749,41 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією № 2328600017 від 13.04.2021 на суму 305 280,00 грн, платіжною інструкцією № 2328600001 від 13.04.2021 на суму 313 197,84 грн, платіжною інструкцією № 2572250002 від 09.07.2021 на суму 133 906,76 грн, платіжною інструкцією № 3694490001 від 11.07.2022 на суму 93 648,00 грн, платіжною інструкцією № 3796770001 від 03.08.2022 на суму 44 465,00 грн, платіжною інструкцією № 3914640005 від 24.08.2022 на суму 6 277,00 грн, платіжною інструкцією № 3914640006 від 24.08.2022 на суму 5 598,60 грн, платіжною інструкцією № 3914640007 від 245.08.2022 на суму 2 399,40 грн, платіжною інструкцією № 3923840001 від 26.08.2022 на суму 26 677,00 грн, платіжною інструкцією № 4197570002 від 12.10.2022 на суму 65 136,83 грн, платіжною інструкцією № 4197570011 від 12.10.2022 на суму 24 065,00 грн, платіжною інструкцією № 4246420016 від 19.10.2022 на суму 8 151,86 грн, платіжною інструкцією № 4410630001 від 16.11.2022 на суму 62 193,36 грн, платіжною інструкцією № 4680150002 від 28.12.2022 на суму 31 468,49 грн, платіжною інструкцією № 4680150023 від 28.12.2022 на суму 1 358,64 грн, платіжною інструкцією № 4680150025 від 28.12.2022 на суму 20 359,31 грн, платіжною інструкцією № 4725460004 від 06.01.2023 на суму 2 324,08 грн, платіжною інструкцією № 06.01.2023 на суму 32 083,51 грн, платіжною інструкцією № 4811260016 від 18.01.2023 на суму 13 441,40 грн, платіжною інструкцією № 4919630021 від 08.02.2023 на суму 13 525,25 грн, платіжною інструкцією № 4919630022 від 08.02.2023 на суму 27 506,52 грн, платіжним дорученням № 2866890010 від 27.10.2021 на суму 52 199,64 грн, платіжним дорученням № 2498530001 від 15.06.2021 на суму 283 022,88 грн, платіжним дорученням № 2488240004 від 09.06.2021 на суму 121 295,52 грн, довідкою про рух грошових коштів по рахунку позивача в АТ «ІНГ Банк Україна» щодо перерахування на рахунок відповідача 1 576 167,52 грн.
Оскільки сума оплати перевищує вартість виконаних робіт на 264 275,09 грн, позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 від 25.07.2025 щодо повернення вказаної суми на рахунок Приватного акціонерного товариства «МХП» шляхом скерування її засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ «Тріол ЛТД».
Оскільки вказана претензія відповідачем не виконана, грошові кошти в розмірі 264 275,09 грн на рахунок позивача не сплачені, останній звернувся із вказаним позовом до суду про стягнення вказаної суми з відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Дослідивши умови укладеного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей договір є договором підряду.
Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що загальна вартість виконаних та прийнятих робіт становить 3 001 474,32 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов'язанням сторін. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, та у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18.
Керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), суд самостійно здійснює кваліфікацію спірних правовідносин, у зв'язку з чим зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, що перебуває у складі підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання».
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під вiдсутнiстю правової підстави, зазначеної у статті 1212 Цивільного кодексу України, розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру (не договірного) безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно. При цьому, конструкція статті 1212, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження): як в момент його набуття (збереження), так і на час розгляду спору.
Судом враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, в якій зазначено, що застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника. Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.
Натомість у межах даного господарського спору Приватне акціонерне товариство «МХП» не вказує на прострочення чи порушення виконання зобов'язання за спірним договором підряду, проте вимагає лише стягнення грошових коштів, сума яких перевищує вартість виконаних за договором робіт.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства “МХП» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріол ЛТД» безпідставно набутих грошових коштів в сумі 264 275,09 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “МХП» до Товариство з обмеженою відповідальністю “Тріол ЛТД» про стягнення 264 275,09 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тріол ЛТД» (03680, місто Київ, БУЛЬВАР ВЕРНАДСЬКОГО, будинок 36, ЄДРПОУ 38507331) на користь Приватного акціонерного товариства “МХП» (01609, Київська обл., Обухівський р-н, місто Миронівка, вул.Елеваторна, будинок 1, ЄДРПОУ 25412361) безпідставно набутих грошових коштів в сумі 264 275,09 грн та судовий збір в розмірі 3 171,30 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 26.12.2025.
Суддя В.В. Князьков