ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.12.2025Справа № 910/10532/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» просп. Степана Бандери, 22, м. Київ, 04073
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" вул.Загорівська, 17/21, м. Київ, 04107
про стягнення 26 856,60 грн.
представники сторін: без виклику.
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення 26 850,60 грн. страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.20.2573036 від 07.12.2020 року, в зв'язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Український страховий стандарт", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 26 856,60 грн. в порядку суброгації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10532/24, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи незначну складність справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а також позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде подано).
Окрім цього, зазначеною ухвалою витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію по полісу АР № 002979816 станом на 19.10.2022 року, а саме: 1) якою страховою компанією видано даний поліс, 2) цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована та який автомобіль було застраховано згідно вказаного полісу, 3) термін дії вищезазначеного полісу; 4) ліміт за шкоду життю та здоров'ю; ліміт за шкоду майну; розмір франшизи.
Так, на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 року через відділ діловодства суду 12.09.2024 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація про страхове покриття щодо Полісу АР № 2979816, яка судом долучена до матеріалів справи.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Наразі, про відкриття провадження у справі № 910/10532/24 та про його право подати відзив на позовну заяву відповідач відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлений належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 05.09.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/10532/24, факт отримання якої 07.09.2024 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 05.09.2024 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду на час розгляду справи не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 07.12.2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.20.2573036 (далі - Договір страхування), предметом якого відповідно до пункту 3.1 Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного Договору транспортним засобом та/або додаткоми обладнанням.
Відповідно до пункту 5 Договору страхування застрахованим транспортним засобом є CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - застрахований транспортний засіб) 2020 року випуску.
Згідно з пунктом 11 Договору страхування загальна страхова сума становить 370 500,00 грн. в період 08.12.2020 року - 07.12.2021 року, 298 000,00 грн. в період 08.12.2021 року - 07.12.2022 року
У відповідності до п. 8 Договору страхування безумовна франшиза за страховим випадком ДТП становить 0,50% від страхової суми, а саме 1490,00 грн. на дату настання страхового випадку.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Відповідно до п. 9 Договору страхування строк дії Договору з 00.00 годин 08.12.2020 року по 24.00 годин 07.12.2027 року. Строк дії Договору відповідає строку дії періодів страхування, зазначених в п. 11 частини А Договору, за умови сплати страхувальником кожного наступного страхового платежу.
Судом встановлено, що укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.20.2573036 за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), глави 67 Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно до пунктів 3.3., 3.4. Договору страховим випадком за цим договором є подія, що відбулась під час дії періоду страхування за Договором та у місці дії Договору, з настанням якої, за умови виконання страхувальником всіх умов Договору, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми, а саме: пошкодження, знищення або втрата ТЗ та/або ДО внаслідок настання однієї або декількох подій: незаконне заволодіння, ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійні явища та удар блискавки, падіння тіл космічного походження, літальних апаратів або їх частин (уламків), дерев, інших предметів, напад тварин, пожежа, вибух. Страховими випадками за цим Договором визнаються тільки ті події, які зазначені в п. 7 частини А Договору.
Зокрема, до страхових випадків за п. 7 Договору страхування відноситься ДТП - дорожньо - транспортна пригода, що відбулася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки: зіткнення транспортних засобів під час руху одного з них, зіткнення транспортного засобу під час руху з рухомими та нерухомими об'єктаи, перекидання транспортного засобу під час руху.
Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно наданої позивачем копії Повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди від 19.10.2022 року (Європротокол), що 19.10.2022 року о 08 год. 15 хв. у м. Львові по вул. Липинського сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність за шкоду майну перед третіми особами якого була застрахована в Приватному акціонерному товариствіа "Страхова компанія "Український страховий стандарт" за полісом № АР 2979816.
Так, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Згідно вказаного Повідомлення транспортний засіб Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі здійснив зіткнення з задньої частиною автомобіля марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Учасники ДТП дійшли згоди про те, що винним у даній ДТП є водій транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За умовами пункту 9.8.1. Договору страхування при настанні страхового випадку за ризиком «ДТП» на території України, в результаті якого прогнозований розмір збитків складає не більше 50 000, 00 грн. та за умови наявності учасників події - третіх осіб, але за обов'язковою умови відсутності травмованих осіб та за обов'язковою умови, що ТЗ всіх учасників ДТП є забезпеченими (тобто всі учасники ДТП мають діючи внутрішні поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), страхувальник може не надавати страховику довідки з поліції.
Відповідно п. 13 та п.14 Договору страхування пріоритет виплат зазначено - СТО та додаткову опцію - «фізичний знос не вираховується».
Згідно умов п 9.11 Договору страхування у разі, якщо страхувальник при укладанні Договору обере опцію «фізичний знос не вираховується», то розрахунок виплати страхового відшкодування буде проводитися без вирахування коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини.
Розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується страховиком або уповноваженим представником страховика на підставі: у випадку обрання страхувальником опції «пріоритет СТО» - за умови перерахування коштів на СТО для здійснення відновлювального ремонту у ТЗ, або перерахування страхувальником або вигодонабувачу, якщо роботи по відновленню ТЗ вже оплачені, - кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлень, актів виконанних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО, що підтримує гарантійні зобов'язання виробника (імпортера/офіційного ділера) застрахованого ТЗ та яка письмово вуазується (погоджується) страховиком страхувальнику (якщо в регіоні місця постійного проживання страхувальника таких СТО декілька). При цьому перерахування проводиться безготівково на рахунок СТО, що надала рахунок , або по факту виконання робіт - на підставі акту виконаних роюіт та квитанції про сплату - на рахунок страхувальника або вигодонабувача. ( п. 9.7, 9.7.2 Договору).
Згідно з пунктом 2.1.18 Договору страхування страхове відшкодування - грошова сума в межах встановленої Договором страхової суми , яку страховик повинен виплатити страхувальнику (вигодонабувачу) у разі настання страхового ризику. У випадку, якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого ТЗ на момент укладення Договору, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначеної за страховим випадком вартості збитків. Франшиза визначається у відсотках від страхової суми за Договором та не відшкодовується страховиком згідно з Договором по кожному та будь-якому страховому випадку.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За умовами пункту 10.1.4. та 10.1.4.1 Договору страхування страхувальник зобов'язаний письмово повідомити страховика про настання події, із зазначенням обставин події, характеру і розміру збитків - у випадку настання події на території України - протягом 3 робочих днів (включно) з дати її настання.
Так, судом встановлено за матріалами справи, що страхувальник звернувся до страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» із Заявою б/н від 20.10.2022 року про подію, що трапилась з застрахованим позивачем автомобілем та на виплату страховог відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.20.2573036 від 07.12.2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Згідно з пунктом 8.5 Договору страхування страховик зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дати, коли йому було надано останній зі всіх необхідних документів, які передбачено розділом 11 частини Б Договору та сплачено страхові платежі згідно п. 8.3.9. частини Б Договору, скласти страховий акт та прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування. Здійснити виплату страхового відшкодування протягом 20 робочих днів з дати підписання страхового акту.
Відповідно до п. 9.7.2. Договору страхування вартість відновлювального ремонту ТЗ за опцією «пріоритет СТО» визначається відповідно до одного із варіатів, (зазначених у пунктах 9.7.2.1. - 9.7.2.3): намбазі СТО за вибором страховика - на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО за вибором страховика, а також рекомендованих виробником ТЗ нормативів трудоємності ремонтних робіт.
Як встановлено судом за матеріалами справи, згідно з виставленим Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДАР - СЕРВІС» рахунком-фактурою № 0000001802 від 24 жовтня 2022 року вартість робіт та запчастин (матеріалів) визначена у розмірі 28346,60 грн. (з ПДВ).
Також в матеріалах наявний складений 28.12.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДАР - СЕРВІС» за наслідками проведення ремонтних робіт Акт виконаних робіт № 3HRS025415 від 28.12.2022 року на загальну суму 28 346,60 грн. з ПДВ, в тому числі виконані роботи - 13 947,44 грн. та 9674,73 грн. запчастини (матеріали).
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із Заявою про подію та на виплату б/н від 20.10.2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 26856,60 грн. (28346,60 грн. - 1490,00 грн. франшизи), про що складено відповідний страховий акт №3.22.04465-1 від 02.11.2022 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, копії яких наявні в матеріалах справи.
За змістом вказаного страхового акту загальна вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням франшизи, склала 26856,60 грн., та визначена з урахуванням рахунку-фактури ТОВ «РАДАР - СЕРВІС» № 0000001802 від 24.10.2022 року у розмірі 28 346,60 грн. (з ПДВ).
В подальшому у відповідності до вказаного страхового акту сума страхового відшкодування у загальному розмірі 26 856,60 грн. була виплачена Товариству з обмеженою відповідальністю «РАДАР - СЕРВІС» як безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту автомобіля марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , платіжним дорученням № 58579745 від 07.11.2022 року на суму 26856,60 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.
В свою чергу, заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 19.10.2022 року, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 26 856,60 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та ремонту транспортного засобу марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДАР - СЕРВІС» як СТО, що здійснювало відновлювальний ремонт транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, наявність рахунку-фактури № 0000001802 від 24.10.2022 року, акту виконаних робіт № 3HRS025415 від 28.12.2022 року та платіжного доручення № 58579745 від 07.11.2022 року на суму 26856,60 грн, за висновками суду, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Наразі, з матеріалів справи вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода від 19.10.2022 року оформлена Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 19.10.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Таким чином, вищевказаною нормою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачений вичерпний перелік умов, за наявності яких учасники дорожньо-транспортної пригоди можуть скористатись європротоколом, а саме: водії-учасники ДТП мають поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; відсутність травмованих (загиблих) людей; згода водіїв транспортних засобів, учасників ДТП щодо її обставин; у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
У разі невиконання хоча б однієї з обов'язкових для європротоколу умов, матеріали ДТП мають бути оформлені уповноваженими на те працівниками відповідних підрозділів Національної поліції.
На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Так, у відповідності до зазначеної Інструкції у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
З відомостей, що містяться в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 19.10.2022 року вбачається, що транспортний засіб Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі здійснив зіткнення з задньої частиною автомобіля марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Окрім цього у вказаному Повідомленні учасниками ДТП було складено «Схему пригоди» з відображенням розмітки смуг дороги та напрямку руху автомобілів (пункт 13 Повідомлення), а також стрілкою вказано напрямок та місце початкового удару для кожного автомобіля (пункт 10 Повідомлення).
Крім того, у пункті 14 Повідомлення «Мої зауваження» ОСОБА_5 було здійснено запис «свою вину визнаю».
Судом встановлено, що Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння, зокрема, щодо визнання вини у скоєнні ДТП гр. ОСОБА_4 .
Таким чином, враховуючи вищенаведене та з урахуванням приписів чинного законодавства, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 19.10.2022 року повністю відповідає вимогам, встановленим вищевказаною інструкцією, відтак приймається судом як належний доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 та транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_7 .
За таких обставин, суд вважає доведеним, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди 19.10.2022 року, внаслідок якої пошкоджено автомобіль CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є саме водій автомобіля Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 .
При цьому суд зазначає про те, що зі змісту наявного матеріалах справи Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та Інструкції про його заповнення слідує, що учасники ДТП не мають визначати особу, винну у такій пригоді, позаяк заповнення Європротоколу свідчить про досягнення учасниками згоди щодо обставин події, а не про визначення винного.
При оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складення її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу МВС України) не складається постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності. Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку/злочину.
Водночас суд зазначає, що у пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Наразі, відсутність постанови (ухвали) або вироку суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, відповідні документи, що стосуються ДТП є доказами, які повинні досліджуватися та оцінюватися судом у справі у порядку, передбаченому ГПК.
Тобто, суд при розгляді справи не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 ,
ОСОБА_8 наведеної в Європротоколі схеми ДТП вбачається, що ДТП сталась внаслідок того, що транспортний засіб Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , не витримав дистанції та зачепив задню частину транспортного засобу CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відтак, з урахуванням викладених в Європротоколі від 19.10.2022 року обставин ДТП, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_9 у спірній дорожньо-транспортній пригоді, отже дійшов висновку про наявність вини водія транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_9 у ДТП 19.10.2022 року.
Водночас, за змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі №910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Відтак, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пунктом 9 частини 1 статті 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Пунктом 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 19.10.2022 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_5 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №002979816 (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; ліміт страхової суми за шкоду майну - 130 000,00 грн. Поліс станом на момент вчинення ДТП 19.10.2022 був чинним.
З огляду на вищевикладене, до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , встановлена судом на підставі дослідження обставин, зазначених в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 19.10.2022 року.
Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.
При цьому, з урахуванням наявності полісу АР № 002979816 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у вчиненні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт", до якого правомірно заявлено позов.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 36.6.ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Договору страхування та Полісу АР № 2979816 франшиза становить 1490,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки CHERY Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, розмір страхового відшкодування, яке позивач просить суд стягнути в даному позові, правомірно зменшено на суму франшизи 1490,00 грн. і становить 26 856,60 грн.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" шляхом направлення на адресу відповідача заяви про регресні вимоги від 02.12.2022 року вих. № 2124/07-03.22.04465 про відшкодування в порядку регресу 26856,60 коп. з додатками, що підтверджується відповідною роздруківкою скрін-шоту з електронної пошти позивача.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки в порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач відшкодування не здійснив, залишивши вимогу позивача без задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 26 856,60 грн. в порядку суброгації.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що обґрунтовано заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Зокрема, судом враховано, що страховик не обмежений в праві та не позбавлений можливості визнати позов та сплатити страхове відшкодування або ж наводити свої заперечення проти позову у разі їх наявності. Утім, як свідчать матеріали справи, наявним правом та можливістю відповідач у рамках даної справи згідно своєї суб'єктивної волі не скористався.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Генерального Договору добровільного страхування наземного транспорту № 01/03/2018 від 01.03.2018 року та Полісу № ЕР 214569322 та/або їх окремих положень суду не надано.
Поряд із цим, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виплати позивачу суми страхового відшкодування в добровільному порядку, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги з урахуванням наявної франшизи за договором у розмірі 1490,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 856,60 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «ХіроБалані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (вул.Загорівська, 17/21, м. Київ, 04107; код ЄДРПОУ 22229921) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (просп. Степана Бандери, 22, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 36086124) 26 856 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість ) грн. 60 (шістдесят ) коп. страхового відшкодування та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон