номер провадження справи 5/170/25
19.12.2025 Справа № 908/3179/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального некомерційного підприємства “Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради (вул. Шевченка, буд. 36, м. Кропивницький, 26006; код ЄДРПОУ 03073502)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення 39 556,86 грн.,
Без виклику представників сторін
15.10.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства “Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення 39 556,86 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 справу №908/3179/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3179/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/170/25 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 13.11.2025.
19.12.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки №802 та №803 від 28.10.2024 в сумі загальній сумі 33 961,20 грн. Також за неналежне виконання зобов'язань за вказаними договорами позивачем на підставі п. 7.2. договорів нараховано пеню на загальну суму 5 595,66 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599, 610, 611, 626-629 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суд Запорізької області ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.10.2025 про відкриття провадження у справі №908/3179/25 направлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» та відповідач отримав вказану ухвалу - 15.10.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/3179/25 в суді.
Станом на 19.12.2025 відповідач запропонований ухвалою суду від 20.10.2025 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним некомерційним підприємством “Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради (далі - Покупець) та ТОВ «Інкам Фінанс» (далі - Постачальник) укладено 28.10.2024 Договори поставки №802 та №803.
Вказані Договори поставки за своїм змістом є ідентичними.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
У пункті 1.2. Договору визначення найменування товару: Бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо, газ.
Відповідно до п. 1.5. Договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Загальна сума договору № 802 від 28.10.2024 становить 18 430,00 грн., у тому числі ПДВ 3 071,67 грн. (п. 3.2. Договору)
Загальна сума договору № 803 від 28.10.2024 становить 22 170,00 грн., у тому числі ПДВ 3 695,67 грн. (п. 3.2. Договору)
Пунктом 4.1. Договорів визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно умов п. 5.1. Договорів строк поставки Товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Відповідно до п. 5.2. Договорів передача Покупцю Товару за цими Договорами здійснюється на АЗС Постачальника, шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки Товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю Товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
У пункті 6.3. Договорів визначено, що Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цих Договорів.
Згідно пункту 7.2 Договорів за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Пунктами 10.1, 10.2 Договорів передбачено, о ці Договори вважається укладеними і набирають чинності з моменту підписання Сторонами та їх скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторін). Ці договори діють до 31.12.2024 року.
Зазначені договори підписані та скріплені печатками обох підприємств.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами Договорів поставки №802 від 28.10.2024 та №803 від 28.10.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша ст.656 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (частина 2 цієї статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що Позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання за вказаними договорами та здійснено оплату Товару згідно рахунку-фактури № 0008/0001962 від 28.10.2024 (за договором № 802 від 28.10.2024) та рахунку-фактури № 0008/0001963 від 28.10.2024 (за договором № 803 від 28.10.2024).
Відповідно до Видаткової накладної № 0008/0002053 від 28.10.2024 р. за договором № 802 від 28.10.2024 Відповідачем було відвантажено скретч-карти на 380 літрів дизпалива на суму 18 430,00 грн. та відповідно до Видаткової накладної № 0008/0002054 від 28.10.2024 р. за договором № 803 від 28.10.2024 Відповідачем було відвантажено скретч-карти на дизпаливо у кількості 20 л. та бензин А-95 у кількості 400 л. на суму 22 170,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція), талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на автозаправній станції фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у пп. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (пп. 10.3.3.1); заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП (п.п.10.3.3.2).
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. В свою чергу, передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє постачальника від обов'язку передати покупцю придбаний ним згідно договору товар - паливо відповідної марки та у відповідній кількості.
Разом з тим, з урахуванням норм вищевказаних Правил та Інструкції щодо порядку використання талонів на паливо, Договори поставки №802 від 28.10.2024 та №803 від 28.10.2024 визначають особливий механізм поставки. Цей механізм полягає в тому, що поставка відбувається шляхом обміну отриманих Позивачем від Відповідача скретч-карт (талонів) на пальне. Такий обмін відбувається на автозаправних станціях Постачальника або партнерських АЗС шляхом заправки паливом транспортних засобів Замовника.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, право власності на 400 літрів дизпалива та 400 л. Бензину А-95, які мали бути передані Позивачу, перейшло до Позивача з моменту підписання сторонами Видаткової накладної № 0008/0002053 від 28.10.2024 р. та Видаткової накладної №0008/0002054 від 28.10.2024.
У позові вказано, що протягом певного часу Позивач здійснював заправку службового автомобіля на АЗС Відповідача, відповідно до умов Договорів поставки № 802 та № 803 від
28.10.2024.
Згодом виникла системна проблема і з січня 2025 та по цей час Позивач не має можливості скористатися скретч-картами, які не мають встановленого строку їх використання та не може здійснити заправку на АЗС Відповідача через відсутність палива.
Керівництво та представники Позивача неодноразово намагалися зв'язатися з представниками Відповідача, але зв'язок з підприємством відсутній, телефонні лінії не відповідають, офіс за вказаною в Договорі адресою не працює, отже Відповідач ігнорує звернення та уникає контакту, чим грубо порушує умови укладених Договорів.
Таким чином, пальне залишилось на зберіганні у Відповідача, який згідно вказаних Договорів зобов'язаний організувати та забезпечувати відпуск Позивачу пального шляхом заправки транспортних засобів Позивача за пред'явленими талонами на АЗС Постачальника або партнерських АЗС.
Позивач отримав скретч-карти (талони) на 400 літрів дизпалива та 400 л. Бензину А-95, які є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, постачання якого мало відбутись у межах господарських Договорів поставки.
Вартість не переданого Відповідачем товару відповідно до Договорів поставки становить: за договором № 802 від 28.10.2024 на суму 18 430,00 грн., за договором поставки № 803 від 28.10.2024 на суму 15531,20 грн. 20 коп., що підтверджує наявність у Позивача невикористаних скретч-карт на дизпаливо (19 шт. по 20 л.) за договором № 802 від 28.10.2024 та скретч-карт на бензин (15 шт. по 20 л.) за договором № 803 від 28.10.2024.
Тобто Відповідач не забезпечив наявність у достатній кількості і відпуск придбаного Позивачем палива по факту пред'явлення представником Позивача скретч-карт (талонів) на відповідних АЗС.
06.03.2025 Позивач звернувся до Відповідача з листом № 233 щодо врегулювання питання стосовно неналежного виконання зобов'язань за Договорами та про можливість врегулювання ситуації, яка склалася через відсутність пального на АЗС Відповідача.
Вказану кореспонденцію Відповідач отримав - 14.03.2025, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта». Однак, відповіді Позивачу не надіслав.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору, 15.09.2025 Позивач направив на юридичну адресу Відповідача, претензію за вих. №961 щодо невиконання умов договорів поставки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.09.2025, квитанцією №2500601052938 від 15.09.2025.
Вказана претензія отримана представником Відповідача за довіреністю - 22.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.09.2025.
Вказана Претензія залишилась без відповіді та задоволення.
Отже, з викладених обставин вбачається невиконання Відповідачем умов договорів щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення Позивачу передоплати за непоставлений товар.
Суд зазначає, що Відповідачем не спростовано доводи Позивача щодо недопоставки палива, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем порушено умови зазначених договорів, оскільки Позивачем не отримано товару за договором № 802 від 28.10.2024 на суму 18 430,00 та за договором № 803 від 28.10.2024 на суму 15 531,20 грн., а отже у Відповідача виник обов'язок з повернення Позивачу суми в загальному розмірі 33 961,20 грн.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 33 961,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 5 595,66 грн. за період з 22.03.2025 по 01.10.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 7.2 Договорів за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Суд перевіривши розрахунок пені, наданого позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», зазначає, що пеня розрахована з урахуванням семиденного строку передбаченого ст. 530 ЦК України з дня отримання Відповідачем вимоги від 06.03.2025 за вих. № 233 - 14.03.2025, тобто з 22.03.2025, тому суд дійшов висновку, що розрахунок є вірним, відповідає вимогам законодавства та пеня в сумі 5 595,66 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Згідно зі статтю 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В обґрунтування стягнення з відповідача суми додаткових судових витрат в розмірі 140,00 грн. Позивач посилається на те, що з метою досудового врегулювання спору Позивачем понесено додаткові витрати для направлення відповідачу претензії щодо невиконання умов договорів поставки, що підтверджуються квитанцією №2500601052938 від 15.09.2025 на суму 140,00 грн.
Суд зазначає, що умовами вказаних договорів не передбачено досудового врегулювання спору шляхом направлення на поштову адресу Відповідача відповідної претензії, що є обов'язковою умовою для подання відповідного позову до суду.
Крім того, за загальним правилом досудове врегулювання спору не є обов'язковим і є правом, а не обов'язком особи, що гарантується Конституцією України.
Витрати на досудову претензію входять до складу судових витрат, якщо їх можна обґрунтувати як необхідні та пов'язані з процесом, зокрема збором доказів.
Зі змісту претензії від 15.09.2025 за вих. №961 вбачається, що КНП “Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради вимагало у ТОВ “Інкам Фінанс»: - або у найкоротші строки забезпечити отримання пального на АЗС у кількості згідно з наявними у Покупця скретч-картками відповідно до умов укладених договорів (дизпалива у кількості 380 л., бензина у кількості 300 л.); або повернути сплачені бюджетні кошти за недоотриманий Товар.
Суд зазначає, що Позивачем не надано доказів, що окрім вимоги про сплату боргу або про поставку товару у Відповідача витребовувались докази або вживались інші заходи, пов'язані із підготовкою справи до судового розгляду, а отже витрати позивача на надсилання претензії не можна розцінити як саме судові витрати, тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача додаткових судових витрат в сумі 140,00 грн. відсутні.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул.Каховська, буд. 11-А, каб. 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Комунального некомерційного підприємства “Дитяча міська лікарня» Кропивницької міської ради (вул. Шевченка, буд. 36, м. Кропивницький, 26006; код ЄДРПОУ 03073502; р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, ІПН 030735011230) за договором № 802 від 28.10.2024 заборгованість у сумі 18 430 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. та пеню в сумі 3 036 (три тисячі тридцять шість) грн. 66 коп.; за договором № 803 від 28.10.2024 заборгованість у сумі 15 531 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 20 коп. та пеню в сумі 2 559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 грн. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.