вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5735/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за договором №5052/жб від 01.11.2021 у загальному розмірі 43 522,55 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за типовим індивідуальним договором № 5052/жб від 01.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії для будинку №8 по вулиці Катеринівській (колишня вулиця Мануйлова) у місті Кривому Розі. Відповідно до змісту позовних вимог з 01.11.2021 між сторонами діють правовідносини на підставі публічного типового індивідуального договору приєднання.
Позивач зазначає, що відповідач є співвласником 30/100 часток нежитлового приміщення № 1 загальною площею 220,3 кв. м, а тому зобов'язаний нести витрати з оплати теплової енергії пропорційно своїй частці - на площу 66,09 кв. м.
На думку позивача, у спірний період з 01.11.2023 по 31.03.2025 теплову енергію було фактично подано до будинку, що підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та завершення опалювальних сезонів, а також показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії.
Позивач вважає, що обсяг спожитої теплової енергії підлягає розподілу між споживачами будинку відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, пропорційно опалюваній площі приміщень, оскільки прилади розподільного обліку в будинку відсутні.
Крім того, позивач посилається на наявність у приміщенні відповідача мереж централізованого опалення, на укладені раніше договори теплопостачання щодо цього приміщення, а також на судову практику у справах щодо попередніх співвласників, з яких, на його думку, випливає факт підключення приміщення до системи теплопостачання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг, плату за абонентське обслуговування, 3 % річних, інфляційні втрати та пеню на загальну суму 43 522,55 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечує проти позову та вважає заявлені вимоги необґрунтованими й такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідач зазначає, що нежитлове приміщення № 1, яке перебуває у його частковій власності, є вбудованим у підвальну частину житлового будинку, не використовується як опалюване приміщення та з моменту придбання - не обладнане радіаторами або іншими пристроями централізованого опалення.
За твердженням відповідача через приміщення проходять лише транзитні трубопроводи системи централізованого опалення, які не призначені для обігріву приміщення, у зв'язку з чим фактичне споживання теплової енергії для опалення відсутнє. Опалення приміщення здійснюється за допомогою індивідуального електричного обладнання.
Відповідач наголошує, що він не здійснював самовільного від'єднання приміщення від системи централізованого опалення, а твердження позивача з цього приводу є припущеннями та не підтверджені жодними доказами.
Також відповідач зазначає, що нарахування плати за теплову енергію здійснено позивачем як за повноцінне опалюване приміщення, що суперечить фактичному технічному стану об'єкта та призводить до безпідставного покладення на нього обов'язку сплачувати вартість послуг, які фактично не надавалися.
На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на звіт з обстеження інженерних систем, якою встановлено відсутність у приміщенні опалювальних приладів та наявність виключно транзиту теплоносія, а також інші подані до суду докази.
Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах можливим є лише вирішення питання щодо компенсації тепловтрат від транзитних мереж, однак не стягнення плати за опалення як за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
09.10.2025 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №5052/жб від 01.11.2021 у загальному розмірі 43 522,55 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 справу №904/5735/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
14.10.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
18.11.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №50608/25 від 18.11.2025) на позовну заяву, відповідно до якого просив суд перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також відмовити в задоволенні позовних вимог.
20.11.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №51263/25 від 20.11.2025) на відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить суд: прийняти відповідь на відзив на позовну заяву та долучити до матеріалів; задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"; не враховувати під час прийняття рішення позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, так як відзив подано з пропуском процесуального строку; залишити без розгляду клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження як таке, що подано з пропуском процесуального строку; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (в разі поновлення відповідачу процесуального строку).
25.11.2025 ухвалою господарського суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
27.11.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №52324/25 від 27.11.2025) на відповідь на відзив на позовну заяву.
18.12.2025 до господарського суду від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №55726/25 від 18.12.2025) про долучення доказів.
22.12.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №56175/25 від 22.12.2025) стосовно клопотання представника про долучення доказів.
Стосовно поданого представником відповідача за допомогою системи "Електронний суд" клопотання (вх. суду №55726/25 від 18.12.2025) про долучення доказів, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву разом із усіма наявними у нього доказами на підтвердження заперечень проти позову.
Водночас, як вбачається зі змісту відзиву відповідача, питання необхідності проведення будівельно-технічної експертизи та відповідні доводи щодо відсутності опалювальних приладів у спірному приміщенні були відомі відповідачу та прямо зазначалися ним уже на стадії подання відзиву. Отже, відповідач не був позбавлений можливості ініціювати проведення експертизи та подати відповідні докази у строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зобов'язаний подати суду докази разом із поданням відзиву. У разі неможливості подання доказів у встановлений строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити суд про такі причини та вчинення всіх залежних від нього дій для отримання відповідного доказу.
Подане ж 18.12.2025 клопотання про долучення доказів подано після спливу встановленого процесуального строку, при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку та належного обґрунтування поважності причин його пропуску відповідачем не заявлено.
За наведених обставин господарський суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про долучення доказів (вх. суду №55726/25 від 18.12.2025) подано з пропуском процесуального строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, без заявлення клопотання про поновлення такого строку та без наведення поважних причин його пропуску, у зв'язку з чим відповідно до статей 80, 118 Господарського процесуального кодексу України зазначене клопотання та додані до нього докази підлягають залишенню без розгляду.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позивач вважає відповідача споживачем послуги з постачання теплової енергії та наполягає на обов'язку її оплати пропорційно опалюваній площі приміщення відповідно до вимог законодавства та умов типового індивідуального договору. Водночас відповідач заперечує факт опалення приміщення, посилаючись на відсутність у ньому опалювальних приладів та зазначаючи, що через приміщення здійснюється виключно транзит теплової енергії, який не є наданням послуги з опалення.
За таких обставин предметом судового розгляду є встановлення фактичного характеру використання теплової енергії у спірному приміщенні (опалення чи транзит теплоносія), а також правомірності нарахування плати за теплову енергію як за спожиту.
Крім того, суд з'ясовує, чи здійснювалося відключення приміщення від мереж централізованого опалення у порядку, визначеному законодавством.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення між сторонами договору, його чинність та умови.
(2) Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
(3) Характер використання теплової енергії у спірному нежитловому приміщенні.
(4) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг та абонентського обслуговування.
(5) Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Укладення між сторонами типового договору, його чинність та умови.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вулиця Катеринівська (до перейменування - Мануйлова), будинок 8, приміщення 1, загальною площею 220,3 кв.м, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.06.2015 (а.с. 139) належить на праві спільної часткової власності, зокрема, Фізичній особі-підприємцю Іванову Олегу Віталійовичу (30/100 частки, що відповідає площі 66,09 кв.м).
Вказане також підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.13).
Як зазначає позивач у позові, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання", як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню міста Кривого Рогу.
Згідно із рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 (а.с. 29) "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, виконавцем послуги з теплопостачання для будинку №8 по вулиці Катеринівська (до перейменування - Мануйлова) у місті Кривому Розі Дніпропетровської області є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - Виконавець).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті (https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/) було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Отже, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Івановим Олегом Віталійовичем укладено Типовий індивідуальний договір №5052/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - типовий договір, а.с. 14-18), відповідно до умов пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Умовами пункту 11 вказаного типового договору визначено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.
Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Згідно із пунктом 17 типового договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця
Пунктом 21 типового договору визначено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця
Відповідно до пункту 30 типового договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/ (пункт 31 договору).
Пунктом 32 типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 типового договору).
За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 35 типового договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 типового договору).
Пунктом 44 типового договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (пункт 45 типового договору).
Відповідно до пункту 51 типового договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 типового договору).
Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 53 типового договору).
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії (пункт 54 типового договору).
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).
Судом встановлено, що у вказаному типовому договорі передбачено всі істотні умови, встановлені законом для даного виду договорів, договір укладено у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного типового договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого типового договору.
2. Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
На виконання умов договору, відповідно до змісту позовних вимог, позивач в період з листопада 2023 року по березень 2025 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на суму 36 878,29 грн, а також абонентські послуги на загальну суму 200,16 грн за період з квітня 2023 року по березень 2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами.
Початок та закінчення опалювальних періодів 2023-2024, 2024-2025 років підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради (а.с. 30-32).
Суд зазначає, що вищеперелічені акти наданих позивачем послуг з боку відповідача не підписані.
При цьому не підписані акти зі сторони відповідача господарський суд визнає належними доказами з огляду на таке.
По-перше, позивач відповідними супровідними листами здійснював направлення вказаних актів разом із рахунками-фактури на адресу відповідача, за місцем надання послуг. Проте вказані акти відповідачем отримані не були та повернулися на адресу позивача з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання".
По-друге, типовий договір №5052/жб не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-третє, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі (виконаних робіт) без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Водночас умовами типового договору не покладено настання строку оплати в залежність від підписання актів виконаних робіт. Навпаки строки оплати чітко встановлені договором, і підписання актів не є умовою для сплати нарахованих платежів.
Таким чином господарський суд визнає подані позивачем акти на підтвердження наданих послуг належними доказами у справі з огляду на те, що типовий договір 5052/жб не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Нездійснення відповідачем оплати послуг відповідно до пункту 34 типового договору не вважається відмовою останнього від договору.
В силу статті 903 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
3. Характер використання теплової енергії у спірному нежитловому приміщенні.
Відповідно до матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення, загальною площею 220,3 кв.м, у якому відповідачу належить 30/100 часток, є вбудованим у підвальну частину багатоквартирного житлового будинку та конструктивно пов'язане з внутрішньобудинковими мережами централізованого теплопостачання.
Позивач наполягає на тому, що теплову енергію у спірний період було фактично подано до будинку, а її обсяг підлягав розподілу між усіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018, пропорційно опалюваній площі приміщень, у тому числі й частки відповідача.
Водночас відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає, що у належній йому частині нежитлового приміщення відсутні опалювальні прилади, а через приміщення здійснюється лише транзит теплоносія трубопроводами системи централізованого опалення, який, на його думку, не може розглядатися як надання послуги з опалення.
Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що визначальним для кваліфікації правовідносин є не суб'єктивне сприйняття споживачем характеру використання теплової енергії, а правовий та технічний статус приміщення у системі теплопостачання будинку, а також дотримання або недотримання встановленої законом процедури зміни такого статусу.
Згідно з положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, та Методики № 315, віднесення приміщення до категорії неопалюваних або приміщень з транзитними мережами опалення саме по собі не звільняє споживача від участі у розподілі обсягу теплової енергії, якщо таке приміщення є частиною єдиного об'єкта теплопостачання будинку та не відключене від системи централізованого опалення у встановленому законодавством порядку.
Матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом рішення про відключення спірного приміщення від мереж централізованого опалення, а також відсутній акт міжвідомчої комісії, складений відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення, затвердженого наказом Мінрегіону №169 від 26.07.2019.
Крім того, суду не надано належного та допустимого висновку комісії або іншого уповноваженого органу, яким би спірне приміщення було офіційно віднесено до приміщень з транзитними мережами опалення у розумінні Методики №315 саме у спірний період.
Подані відповідачем письмові пояснення, фотоматеріали, звіт приватного спеціаліста не підтверджують правової зміни статусу приміщення, а також не спростовують факту подачі теплової енергії до будинку як єдиного об'єкта теплопостачання.
За таких обставин суд доходить висновку, що у спірний період спірне нежитлове приміщення залишалося складовою частиною будинку, підключеного до системи централізованого теплопостачання, а теплову енергію, подану до будинку, правомірно було включено до загального обсягу з подальшим розподілом між споживачами відповідно до вимог чинного законодавства.
4. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг та абонентського обслуговування.
Відповідно до умов типового індивідуального договору та вимог пунктів 32- 35 Правил № 830, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданої послуги з постачання теплової енергії, а також плату за абонентське обслуговування у строки, визначені договором та законодавством.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" у спірний період було виставлено відповідачу акти за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 у загальному розмірі 36 878,29 грн, а також акти за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025 у загальному розмірі 200,16 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію та абонентське обслуговування у встановлені строки та в повному обсязі не здійснив, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість у вказаних розмірах.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17, відповідно до якої обов'язок доведення розміру, підстав та періоду виникнення заборгованості покладається на позивача, який повинен надати суду деталізований та обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум. Водночас відповідач має право надати мотивовані заперечення та здійснити контррозрахунок, спростувавши розрахунок позивача.
Як встановлено судом, позивач надав належний та деталізований розрахунок (а.с. 7-11) заборгованості, який ґрунтується на даних комерційного обліку, затверджених тарифах, вимогах Правил № 830 та Методики № 315 і підтверджений первинними бухгалтерськими документами.
Натомість відповідач не надав суду жодного контррозрахунку заявлених сум, не спростував порядок та методику здійснення нарахувань, а його заперечення зводяться до оспорювання факту надання послуги та правової природи спірних правовідносин, що, як встановлено судом вище, є безпідставним.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, а неналежне виконання грошового зобов'язання тягне за собою передбачені законом та договором правові наслідки.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.
5. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та пені, згідно із частиною 6 статті 232 Господарського України.
Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Відтак, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив розрахунок: 1 405,96 грн - пені, 3 883,83 грн - інфляційних втрат та 1 154,31 грн - 3% річних.
Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів сплати даної заборгованості та контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (частина 1 статті 630 Цивільного кодексу України).
Відповідно частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні з наступних підстав.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до пункту 3.1 статуту (а.с. 98-100), є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством України і цим статутом, та наступним його розділ між фондами товариства та акціонерами товариства.
За умовами пункту 3.3 статуту, предметом діяльності товариства, зокрема є: виробництво теплової енергії; розподілення та постачання теплової енергії; постачання пари та гарячої води; виробництво, постачання пари, гарячої води та кондиціонованого повітря; виробництво теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами; постачання теплової енергії.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному веб-сайті (https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/) було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір, а.с. 14-18).
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 типового договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль". Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича про обрання моделі договірних відносин стосовно належної йому частки нежитлового приміщення в будинку №8 по вулиці Катеринівській (колишня вулиця Мануйлова) у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, то з 01.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі № 908/710/23.
Відтак, 01.11.2021 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, був укладений типовий індивідуальний договір №5052/жб про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - типовий договір). Згідно із пунктом 5 типового договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Суд встановив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач зобов'язується виконати послуги з постачання теплової енергії, тоді як обов'язок відповідача прийняти та оплатити надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вулиця Катеринівська (до перейменування - Мануйлова), будинок 8, приміщення 1, загальною площею 220,3 кв.м, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.06.2015 (а.с. 139) належить на праві спільної часткової власності, зокрема, Фізичній особі-підприємцю Іванову Олегу Віталійовичу (30/100 частки, що відповідає площі 66,09 кв.м).
Позивач довів факт надання послуг у період з листопада 2023 року по березень 2025 року та наявність заборгованості з постачання теплової енергії на суму 36 878,29 грн та наявність витрат на абонентські послуги на загальну суму 200,16 грн за період з 01.04.2023 по 31.03.2025, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами, а саме:
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №11280 від 30.04.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 36);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №13103 від 31.05.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 38);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №14766 від 30.06.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 40);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №16497 від 31.07.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 42);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №18561 від 31.08.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 44);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №20436 від 30.09.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 46);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №22239 від 31.10.2023 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 48);
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №24683 від 30.11.2023 (а.с. 51) на суму у загальному розмірі 1 768,09 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за листопад 2023 року та 1 759,75 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2023 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №28425 від 31.12.2023 (а.с. 54) на суму у загальному розмірі 6 061,30 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за грудень 2023 року та 6052,96 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2023 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №1387 від 31.01.2024 (а.с. 57) на суму у загальному розмірі 4 791,53 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за січень 2024 року та 4 783,19 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2024 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №4929 від 29.02.2024 (а.с. 60) на суму у загальному розмірі 2 629,90 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за лютий 2024 року та 2 621,56 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2024 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №8417 від 31.03.2024 (а.с. 63) на суму у загальному розмірі 3 223,20 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за березень 2024 року та 3 214,86 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2024 року;
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №11262 від 30.04.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 67);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №13007 від 31.05.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 69);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №14758 від 30.06.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 71);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №18057 від 31.07.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 73);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №19752 від 31.08.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 75);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №21513 від 30.09.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 77);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №23708 від 31.10.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 79);
- актом про надання послуг з абонентського обслуговування №26024 від 30.11.2024 на суму 8,34 грн у тому числі ПДВ (а.с. 82);
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №29614 від 31.12.2024 (а.с. 85) на суму у загальному розмірі 5 035,55 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за грудень 2024 року та 5 027,21 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2024 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №26274 від 31.01.2025 (а.с. 88) на суму у загальному розмірі 3 275,77 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за січень 2025 року та 3 267,43 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2025 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №35337 від 28.02.2025 (а.с. 91) на суму у загальному розмірі 6 318,83 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за лютий 2025 року та 6 310,49 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2025 року;
- актом передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №41074 від 31.03.2025 (а.с. 94) на суму у загальному розмірі 3 849,18 грн, з яких: 8,34 грн у тому числі ПДВ - плата за абонентське обслуговування за березень 2025 року та 3 840,84 грн у тому числі ПДВ - послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2025 року.
Початок та закінчення опалювальних періодів 2023-2024, 2024-2025 років підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради (а.с. 30-32).
Господарський суд визнає подані позивачем акти на підтвердження наданих послуг належними доказами у справі з огляду на те, що типовий договір 5052/жб не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
Нездійснення відповідачем оплати послуг відповідно до пункту 34 типового договору не вважається відмовою останнього від договору.
В силу статті 903 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Разом з тим відповідач заперечує проти наданих послуг та заявлених позовних вимог, посилаючись, зокрема, на відсутність фактичного опалення приміщення та наявність лише транзитного проходження теплових мереж, що підлягає оцінці судом з урахуванням наведених вище норм матеріального права.
На підтвердження власної позиції відповідач надав письмові пояснення та документи, якими обґрунтовує доводи щодо відсутності опалювальних приладів у спірному нежитловому приміщенні та наявності транзитного проходження трубопроводів системи централізованого опалення, зокрема:
- заяву про здійснення перерахунку від 25.04.2025 у зв'язку з ненаданням, на думку відповідача, послуг з теплопостачання (а.с. 144- 145);
- звіт ФОП Мороза В.М. з обстеження інженерних систем за 2025 рік (а.с. 156- 165);
- фотознімки внутрішніх приміщень та інженерних мереж (а.с. 167- 184);
Стосовно вказаної позиції відповідача у справі господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - і житлових, і нежитлових.
Житловий будинок №8 по вулиці Катеринівській (колишня вулиця Мануйлова) у місті Кривому Розі обладнано приладами комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується актами технічного приладів обліку теплової енергії після повірки від 28.09.2020, 27.06.2024 та свідоцтвом про повірку від 15.09.2020, від 15.05.2024 (а.с. 19-28).
При цьому прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу споживчої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.
Розподільчий прилад обліку теплової енергії в приміщеннях відповідача відсутній. Відповідач вказаних обставин не заперечив та не спростував.
Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування", опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів.
Відповідач заявляє, що нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область місто Кривий Ріг, вулиця Катеринівська (до перейменування - Мануйлова), будинок 8, приміщення 1, загальною площею 220,3 кв.м, з якого відповідачу належить на праві спільної часткової власності 30/100 частки, що відповідає площі 66,09 кв.м, від'єднано від централізованого опалення, зокрема, системи централізованого опалення відсутні.
Відповідно до визначень, передбачених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 (далі - Методика 315): опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах системи від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що в належному йому приміщенні, частині приміщення згідно проєкту будинку відсутні опалювальні прилади; або ж доказів, що приміщення відповідача були на законних підставах системи від'єднанні від внутрішньобудинкової системи опалення.
Посилання відповідача на заяву про здійснення перерахунку від 25.04.2025 у зв'язку з ненаданням, на його думку, послуг з теплопостачання (а.с. 144- 145), звіту ФОП Мороза В.М. з обстеження інженерних систем за 2025 рік (а.с. 156- 165), фотознімки внутрішніх приміщень та інженерних мереж (а.с. 167- 184), не є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження доводів відповідача щодо законного від'єднання належних йому приміщень від системи централізованого опалення, а також щодо відсутності в них трубопроводів та опалювальних приладів внутрішньобудинкової системи теплопостачання.
Суд звертає увагу, що зазначені відповідачем документи складені у 2025 році та відображають фактичний стан приміщень на момент їх створення, тоді як спірні правовідносини стосуються періоду з листопада 2023 року по березень 2025 року. Відтак такі докази не підтверджують відсутність опалювальних приладів або елементів системи централізованого опалення у період надання позивачем відповідних послуг, не спростовують факту функціонування внутрішньобудинкової системи теплопостачання у спірні опалювальні періоди та не доводять здійснення відключення спірних приміщень у порядку, встановленому чинним законодавством.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, зокрема висновку відповідної комісії, який би підтверджував віднесення належного відповідачу підвального нежитлового приміщення до категорії приміщень з транзитними мережами опалення у розумінні чинного законодавства та Методики розподілу № 315.
Крім того, матеріали справи не містять акта міжвідомчої (міжгалузевої) комісії та/або рішення органу місцевого самоврядування про відключення спірного приміщення від системи централізованого опалення. За відсутності таких рішень та актів твердження відповідача про відсутність обов'язку зі сплати послуг з постачання теплової енергії є непідтвердженими та необґрунтованими.
Таким чином суд приходить до висновку, що нежитлове приміщення (в тому числі частина належна відповідачу) є невід'ємною частиною житлового будинку, а отже є опалювальними приміщеннями.
Згідно із пунктами 12, 13 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Однак, це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Частина 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає обов'язки індивідуального споживача, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (пункт 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5).
Наразі є чинним Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019. Цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно даного Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов'язку щодо оплати відповідних послуг. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в Постанові від 16 жовтня 2019 рок у справі 703/69/16-ц у, зазначивши, що установивши, що відповідачі самовільно відключили свою квартиру від мережі централізованого опалення, не вирішили у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на таке відключення, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з них наявної заборгованості, оскільки відсутні підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття позивачів з обліку як споживачів послуги, яку вони не отримують.
Враховуючи знаходження приміщень відповідача в багатоквартирному будинку, відсутність доказів (документів) на підтвердження відключення від мережі централізованого опалення, суд вважає, що вказані приміщення є опалювальними. Підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття відповідача з обліку як споживача послуги - відсутні.
Суд зазначає, що проєктна документація, на підставі якої можна зробити висновок про віднесення приміщень до приміщень з транзитними мережами опалення, суду не надана.
Нормами Розділу І Методики 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Згідно із положеннями пункту 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно пункту 33 вказаних Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Пунктом 35 цих Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
З огляду на вищевказане, наявний факт отримання відповідачем послуг теплопостачання.
Разом з тим відповідач, заперечуючи проти заявлених нарахувань, посилається на договір купівлі-продажу теплової енергії №926 від 03.03.2014, вважаючи, що правовідносини сторін щодо теплопостачання спірного нежитлового приміщення мають регулюватися умовами зазначеного договору.
Однак суд встановив, що договір купівлі-продажу теплової енергії № 926 від 03.03.2014 укладений між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та іншою особою - Фізичною особою-підприємцем Шишло Олегом Анатолійовичем, а не з Фізичною особою-підприємцем Івановим Олегом Віталійовичем.
Відповідно до положень статей 509, 626, 629 Цивільного кодексу України, договір створює права та обов'язки виключно для його сторін, а тому не може породжувати правових наслідків для третіх осіб, які не є його учасниками, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.
Матеріали справи не містять доказів переходу прав та обов'язків за договором № 926 від 03.03.2014 до відповідача, у тому числі в порядку правонаступництва, переведення боргу чи заміни сторони у зобов'язанні, а також відсутні докази укладення додаткових угод, якими б змінювався склад сторін зазначеного договору.
За таких обставин посилання відповідача на договір купівлі-продажу теплової енергії № 926 від 03.03.2014, укладений з іншою особою, є безпідставним та не може бути враховане судом як підстава для звільнення відповідача від обов'язку оплати послуг з постачання теплової енергії у спірний період.
Відповідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Як встановлено судом, Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" виставлено відповідачу відповідні рахунки за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 у загальному розмірі 36 878,29 грн та плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025 у загальному розмірі 200,16 грн.
Відповідачем не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми, не зазначено та не доведено, яку саме суму за постачання теплової енергії він мав сплатити, на його думку; не надано доказів щодо сплати за послугу в спірний період будь-якої суми.
Судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Акти наданих послуг на загальну суму 37 078,45? грн, з яких: 36 878,29 грн - заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 та 200,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025, що були надіслані відповідачу, містять зазначення типу приладу комерційного обліку, опалювальну площу споживача та загальну площу будівлі, адресу надання послуги.
Отже, відповідач мав можливість отримати вичерпну інформацію, у тому числі під час розгляду даної справи, з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.
При цьому, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування даних показань приладу обліку, що зазначені позивачем у рахунках за спірний період, так само, як і не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми 36 878,29 грн - заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025 та 200,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, позивач розрахував (а.с. 10-12) та заявив до стягнення з відповідача на свою користь 1 154,31 грн - 3 % річних, 3 883,83 грн - інфляційних витрат та 1 405,96 грн - пені.
Щодо стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних господарський суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати послуг за постачання теплової енергії позивач нарахував пеню в сумі 1 405,96 грн за загальний період прострочення з 04.01.2024 до 23.09.2025.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно із положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою, чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.
Ураховуючи вищевикладене,
- за зобов'язанням, яке виникло у листопаді 2023 року, строк оплати за яким настав з 01.01.2024, пеня нараховується за період з 01.01.2024 до 01.07.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 32,20 грн (1 759,75 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у грудні 2023 року, строк оплати за яким настав з 01.01.2024, пеня нараховується за період з 01.02.2024 до 01.08.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 110,77грн (6 052,96 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у січні 2024 року, строк оплати за яким настав з 01.03.2024, пеня нараховується за період з 01.03.2024 до 01.09.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 88,49 грн (4 783,19 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у лютому 2024 року, строк оплати за яким настав з 01.04.2024, пеня нараховується за період з 01.04.2024 до 01.10.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 184 дні, становить 48,24 грн (2 621,56 грн х 0,01% х 184 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у березні 2024 року, строк оплати за яким настав з 01.05.2024, пеня нараховується за період з 01.05.2024 до 01.11.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 59,47 грн (3 214,86 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у грудні 2024 року, строк оплати за яким настав з 03.02.2025, пеня нараховується за період з 03.02.2025 до 03.08.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 182 дні, становить 91,50 грн (5 027,21 грн х 0,01% х 182 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у січні 2025 року, строк оплати за яким настав з 03.03.2025, пеня нараховується за період з 03.03.2025 до 03.09.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 60,45 грн (3 267,43 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у лютому 2025 року, строк оплати за яким настав з 01.04.2025, пеня нараховується за період з 01.04.2025 до 23.09.2025, тобто 176 дні, становить 111,06 грн (6 310,49 грн х 0,01% х 176 дні : 100%);
- за зобов'язанням, яке виникло у березні 2025 року, строк оплати за яким настав з 01.05.2025, пеня нараховується за період з 01.05.2025 до 23.09.2025, тобто 146 дні, становить 56,08 грн (3 840,84 грн х 0,01% х 146 дні : 100%).
Таким чином сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 658,26 грн.
Судом, також враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою постановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Вказану Постанову №206 було доповнено пунктом 1-1 згідно із Постановою КМУ № 390 від 21.04.2023, відповідно до якого «Дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану».
З цього приводу суд зазначає наступне. Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач у правовідносинах з позивачем виступає як господарюючий суб'єкт (спеціальний суб'єкт) - фізична особа - підприємець, отже пільги, передбачені законодавством для населення на нього не розповсюджуються.
Доказів того, що в нежитловому приміщенні, належному на праві власності відповідачу, кінцевими споживачами комунальних послуг є внутрішньо переміщені особи - матеріали справи також не містять.
Отже, суд дійшов до висновку, що дія постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі 658,26 грн зменшенню не підлягає.
Господарський суд здійснивши перерахунок заявлених позивачем 3% річних на суму у загальному розмірі 1 154,31 грн, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що вони є вірними.
Суд також здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, що сума інфляційних втрат становить 4 006,11 грн, проте, оскільки, суд згідно із частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 3 883,83 грн в межах заявлених вимог.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню в наступних розмірах: 1 154,31 грн - 3 % річних, 3 883,83 грн - інфляційних витрат та 658,26 грн - пені.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо 36 878,29 грн - заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025, 200,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025, 1 154,31 грн - 3 % річних, 3 883,83 грн - інфляційних витрат та 658,26 грн - пені є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Господарський суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сеансах.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є належним чином підтверджені, обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 36 878,29 грн - заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025, 200,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025, 1 154,31 грн - 3 % річних, 3 883,83 грн - інфляційних витрат та 658,26 грн - пені.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича про стягнення заборгованості за договором 5052/жб від 01.11.2021 у загальному розмірі 43 522,55 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванова Олега Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 36 878,29 грн (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 29 копійок) - заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2023 по 31.03.2025, 200,16 грн (двісті гривень 16 копійок) - плати за абонентське обслуговування за період з 01.04.2023 по 31.03.2025, 1 154,31 грн (одну тисячу сто п'ятдесят чотири гривні 31 копійку) - 3 % річних, 3 883,83 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят три гривні 83 копійки) - інфляційних витрат, 658,26 грн (шістсот п'ятдесят вісім гривень 26 копійок) - пені та 2 967,44 грн (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім гривень 44 копійки) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.12.2025
Суддя Т.В. Іванова