вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
22.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5312/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, майдан Праці, будинок 1; ідентифікаційний код 34811376)
до відповідача Саксаганської районної організації ветеранів м. Кривого Рогу (50071, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок 32; ідентифікаційний код 24428091)
про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у загальному розмірі 11 950,46 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, користуючись орендованим приміщенням за договором № ПР/С-19 від 23.03.2023, був зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати зі сплати земельного податку, який позивач, як балансоутримувач, сплачував у встановленому законом порядку. Незважаючи на неодноразове направлення договору про відшкодування витрат, розрахунків та претензій, відповідач своїх обов'язків не виконав, що призвело до утворення заборгованості. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу разом з інфляційними втратами та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали про виклик в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Господарським судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
З метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.09.2025, а також примірник позовної заяви Саксаганській районній організації ветеранів м. Кривого Рогу (ідентифікаційний код 24428091), за адресою: 50071, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок 32, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.156-157, том 1).
Однак поштове відправлення, здійснене на адресу відповідача, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" - "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 164-167, том 1).
Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, господарським судом здійснено повторне поштове направлення ухвали суду від 29.09.2025 та примірника позовної заяви Саксаганській районній організації ветеранів м. Кривого Рогу (ідентифікаційний код 24428091), за адресою: 50071, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок 32, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак поштове відправлення, здійснене на адресу відповідача, вдруге було повернуто за зворотною адресою з відміткою АТ "Укрпошта" - "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 171-250, том 1; а.с. 1-78, том 2).
З приводу вказаного поштового повідомлення відповідача про обставини даної справи, господарський суд зазначає наступне.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
У зв'язку із вказаним, господарським судом було вжито додаткових заходів з метою належного повідомлення відповідача та інших учасників про розгляд даної справи, а саме: здійснено оприлюднення на сайті Судової влади України оголошення (https://court.gov.ua/unknown/), яким повідомлено відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, повідомлено про можливість подання до суду відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 29.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130549802) надіслано судом 29.09.2025, зареєстровано в реєстрі 29.09.2025 та забезпечено надання загального доступу 30.09.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, станом на 22.12.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
18.09.2025 до господарського суду надійшов позов Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради до Саксаганської районної організації ветеранів м. Кривого Рогу про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у загальному розмірі 11 950,46 грн, відповідно до якого позивач просить суд:
- стягнути з Саксаганської районної організації ветеранів м. Кривого Рогу на користь Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради заборгованість з відшкодування земельного податку в сумі - 10 273,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 324,48 грн, 3% річних у розмірі 352,31 грн та судові витрати по справі у розмірі - 3028,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 справу №904/5312/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
22.09.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради до Саксаганської районної організації ветеранів м. Кривого Рогу про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у загальному розмірі 11 950,46 грн залишено без руху.
24.09.2025 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №41892/25 від 24.09.2025) про усунення недоліків.
29.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, користуючись орендованим приміщенням за договором № ПР/С-19 від 23.03.2023, був зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати зі сплати земельного податку, який позивач, як балансоутримувач, сплачував у встановленому законом порядку. Незважаючи на неодноразове направлення відповідачу договору про відшкодування витрат, розрахунків та претензій, відповідач своїх обов'язків не виконав, що призвело до утворення заборгованості. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягненням вказаного боргу разом з інфляційними втратами та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення між сторонами договору оренди № ПР/С-19 від 23.03.2023, його умови щодо обов'язку відповідача компенсувати витрати зі сплати земельного податку;
(2) Факт сплати позивачем земельного податку, у тому числі податкові декларації за відповідні періоди та підтвердження відсутності заборгованості перед бюджетом;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку, включаючи відмову підписати договір про відшкодування та несплату виставлених рахунків.
(4) Нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
1 Укладення між сторонами договору оренди № ПР/С-19 від 23.03.2023, його умови щодо обов'язку відповідача компенсувати витрати зі сплати земельного податку.
23.03.2023 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та Саксаганською районною організацією ветеранів міста Кривого рогу, як орендарем, та Комунальним підприємством "Парковка та реклама" (назву якого у подальшому змінено на Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради), як балансоутримувачем, укладено трьохсторонній договір оренди № ПР/С-19 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (далі - договір оренди; а.с. 9-12, том 1).
Відповідно до умов пункту 1.1 розділу ІІ вказаного договору оренди орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно зазначене в пункті 4 умов , вартість якого становить суму, визначену в пункті 6 умов.
Згідно із пунктами 4 та 6 згаданих умов першого розділу договору (розділ І договору оренди "змінювані умови договору") вбачається, що об'єкт оренди становить нежитлове приміщення, вбудоване у 1 поверх окремо розташованої нежитлової будівлі загальною площею 44,9 кв.м, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13. Вартість вказаного майна складає 261 384,34 грн.
Пунктом 1.2. розділу ІІ договору оренди визначено, що майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов.
За визначенням пункту 7 розділу І договору оренди вбачається, що цільовим призначенням майна є розміщення громадської організації.
Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ договору оренди сторони передбачили, що орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються та підписуються представниками балансаутримувача. Акт приймання-передачі майна в оренду не складається в разі продовження дії договору.
За умовами пункту 2.2 розділу ІІ договору оренди передача майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, визначеною в пункті 6.2 умов.
Страхова вартість об'єкта оренди складає суму, яка дорівнює сумі визначеній пунктом 6.1 розділу І договору оренди, а саме: 216 384,34 грн (пункту 6.2.1. розділу ІІ договору оренди).
Згідно із пунктом 3.1 розділу ІІ договору оренди, орендна плата становить суму, визначену в пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
Умовами пункту 9 розділу І договору оренди сторони визначили, що місячна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої відповідною постановою Кабінету Міністрів України (надалі - методика), ураховуючи рішення Криворізької міської ради від 27.05.2022 №1317 "Про врегулювання деяких питань розрахунку орендної плати за комунальне майно Криворізької територіальної громади" становить 0,083 грн з ПДВ. Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту й технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі фасаду, вивіз побутових відходів тощо), а також відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальником комунальних послугу порядку визначеному пунктом 6.5 договору (абзац 2 пункту 3.1 розділу ІІ договору оренди).
Згідно із пунктом 3.4 розділу ІІ договору оренди якщо балансоутримувачем є комунальне підприємство, управління комунальної власності міста або департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, бюджетні установи й комунальні заклади, орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків ОКП. ОКП виставляє рахунок на загальну суму орендної плати. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує на рахунок ОКП всю суму орендної плати разом з податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. ОКП після одержання коштів від орендаря на наступний робочий день перераховує належну суму до бюджету Криворізької міської територіальної громади. ОКП надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за три робочі дні до дати платежу. ОКП передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг.
На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (пункту 3.9 розділу ІІ договору оренди).
Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (пункту 3.11 розділу ІІ договору оренди).
Орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця або балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами й оформляти акти звіряння (пункту 3.12 розділу ІІ договору оренди).
Пунктом 6.5.1. розділу ІІ договору оренди зокрема визначено, що після укладення договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку.
За умовами пункту 6.6. договору оренди орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача із сплати земельного податку, на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати й повернути балансоутримувачу примірники договорів; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, що підлягають відшкодуванню орендарем за договором
Відповідно до пункту 8.1 розділу ІІ договору оренди орендар не має права передавати майно в суборенду.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (пункту 11.1 розділу ІІ договору оренди).
Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря. Орендар не відповідає за зобов'язаннями орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором. Орендар відповідає за своїми зобов'язаннями й зобов'язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов'язаннями не може бути звернене на орендоване комунальне майно (пункту 11.2 розділу ІІ договору оренди).
Спори, що виникають за договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (пункту 11.3 розділу ІІ договору оренди).
Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункту 11.4 розділу ІІ договору оренди).
Договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов. Перебіг строку договору починається з дня набуття чинності договором. Договір набуває чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за договором починається з дати підписання акта приймання-передачі й закінчується датою припинення цього договору (пункту 11.3 розділу ІІ договору оренди).
Пунктом 12 розділу І договору оренди визначено, що строк договору оренди складає 5 років з дати набуття чинності договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2023 між сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (а.с. 13). Отже, з 23.03.2023 вказаний договір оренди набув чинності.
Крім того, матеріали справи містять підписаний між сторонами акт від 31.07.2025 приймання-передачі в оренду нерухомого майна комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (а.с. 14), згідно якого орендоване майно було повернуто.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених Законом України «Про оренду державного та комунального майна» для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
2. Сплата позивачем земельного податку, у тому числі податкові декларації за відповідні періоди та підтвердження відсутності заборгованості перед бюджетом.
Позивач, як балансоутримувач орендованого приміщення, є платником плати за землю (земельного податку) за земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оренди. Протягом спірного періоду позивач належним чином подавав податкові декларації з плати за землю за 2023, 2024 та 2025 роки та своєчасно здійснював обов'язкові податкові платежі на рахунки місцевого бюджету
Зазначені обставини підтверджуються податковими деклараціями за відповідні податкові періоди, квитанціями контролюючого органу про їх прийняття, а також довідкою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 70551/6/04-36-13-10-16 від 11.08.2025 про відсутність заборгованості позивача зі сплати земельного податку (а.с. 53- 79, том 1).
Наявність цих документів свідчить про реальне понесення позивачем витрат на сплату земельного податку, безпосередньо пов'язаних з фактичним користуванням відповідачем орендованим приміщенням, та підтверджує, що відповідні витрати виникли саме внаслідок дії договору оренди й повинні бути компенсовані відповідачем згідно з умовами договору та вимогами законодавства.
3. Неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку, включаючи відмову підписати договір про відшкодування вказаних витрат та несплату виставлених рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 6.5.1 договору оренди позивач підготував договір № 598-ВЗП від 03.04.2023 про відшкодування витрат зі сплати земельного податку та супровідним листом № 2404-14 від 24.04.2023 (а.с. 101, том 1) направив його відповідачу для підписання разом із додатком № 1 до договору - розрахунком суми відшкодування земельного податку на 2023 рік (а.с. 81, том 1). Відповідач вказаний договір та додаток не підписав, позивачу не повернув, жодних письмових зауважень чи заперечень до його умов не надав.
18.01.2024 позивач повторно направив на адресу відповідача договір № 598-ВЗП разом із претензією № 1701-4 від 17.01.2024 про сплату заборгованості (а.с. 102- 103, том 1). Вказаний договір відповідачем також не підписаний, не повернутий, письмових заперечень щодо його умов чи суми нарахувань відповідач не надав.
01.03.2024 керівником відповідача під підпис отримано супровідний лист позивача № 2802-7 від 28.02.2024 (а.с. 104, том 1), до якого було додано додаток № 2 до договору - розрахунок суми відшкодування земельного податку на 2024 рік (а.с. 81 на звороті, том 1). Зазначений розрахунок відповідачем не підписано та позивачу не повернуто.
18.06.2025 позивач супровідним листом № 1706-15 від 17.06.2025 (а.с. 105, том 1) направив відповідачу додаток №3 до договору - розрахунок суми відшкодування земельного податку на 2025 рік. Цей розрахунок так само відповідачем не підписано та не повернуто.
Позивач, з метою врегулювання спору в досудовому порядку, направляв відповідачу претензії № 1701-4 від 17.01.2024 та № 1706-5 від 17.06.2025 з вимогою сплатити заборгованість у добровільному порядку. Зазначені претензії також залишені відповідачем без відповіді та виконання.
Крім того, відповідно до фактичних витрат і періодів сплати земельного податку, позивач формував рахунки на відшкодування витрат зі сплати земельного податку за 2023, 2024 та 2025 роки (а.с. 83- 96, том 1), а також акти звірки взаєморозрахунків заборгованості (а.с. 97- 98, том1).
Матеріали справи не містять жодних письмових відмов від підписання договору №598-ВЗП або мотивованих зауважень щодо порядку і розміру нарахувань. Така поведінка свідчить про те, що відповідач був обізнаний із змістом договору про відшкодування витрат, розрахунками сум до сплати та наявністю заборгованості, однак свідомо ухилявся від виконання свого обов'язку з компенсації витрат позивача на сплату земельного податку.
4. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання з відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку у відповідача утворилась заборгованість з відшкодування податку на землю за період з квітня 2023 року по липень 2025 року у розмірі 10 273,67 грн, що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 98, т. 1).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язання з відшкодування витрат на сплату земельного податку, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних (а.с. 99- 100, том 1) та нарахував до стягнення 1 324,48 грн інфляційних втрат та 352,31 грн - 3 % річних. Зазначені нарахування є похідними від основного грошового зобов'язання та спрямовані на відшкодування кредитору втрат, пов'язаних із знеціненням грошових коштів та користуванням боржником утримуваними сумами.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Керуючись статтею 287.8 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб'єкти плати за землю (платники) - власники земельних ділянок та землекористувачі.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є, у тому числі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
23.03.2023 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як орендодавцем, та Саксаганською районною організацією ветеранів міста Кривого рогу, як орендарем, та Комунальним підприємством "Парковка та реклама", як балансоутримувачем, укладено трьохсторонній договір оренди № ПР/С-19 нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади (далі - договір оренди; а.с. 9-12, том 1).
Суд зазначає, що на підставі наказу Управління комунальної власності міста Виконкому Криворізької міської ради від 02.10.2019 № 178-ум "Про затвердження статуту Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради" (а.с. 108-111, том 1) Назва Комунального підприємства "Парковка та реклама" змінена на Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради про що 11.10.2019 внесені зміни у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 112, том 1).
Відповідно до пункту 4.1. розділу І договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення, вбудоване у 1 поверх окремо розташованої нежилої будівлі, загальною площею 44,9 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13.
Пунктом 7.1. розділу І договору оренди визначено, що майно орендується під розміщення громадської організації.
Згідно із пунктом 2.1. розділу ІІ договору оренди, орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна, який підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
На виконання умов договору оренди Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради передано, а орендарем - прийнято у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення на першому поверсі, вбудоване в окремо розташовану нежитлову будівлю загальною площею 44,9м2, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13, що підтверджується актом акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 23.03.2023 (а.с. 13, том 1).
Вищезазначене орендоване приміщення перебуває на балансі Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради.
Вказане підтверджується наказом Управління комунальної власності Виконкому Криворізької міської ради №37-ум від 19.03.2019 "Про надання згоди на передачу об'єктів нерухомості від управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради на балансовий облік Комунального підприємства "Парковка та реклама" (а.с. 15-17; том1), відповідно до якого нежитлове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13 площею 33,2 м2 було передане на баланс Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради, що підтверджується також актом приймання-передачі основних засобів від 20.03.2019 (а.с. 18) та довідкою про балансову належність вих. № 1308-3 від 13.08.2025 (а.с. 19)
Згодом в результаті інвентаризації площа приміщення за адресою вул. Космонавтів, 13, м. Кривий Ріг змінилась та становить 44,9м2, що підтверджується технічним паспортом від 14.06.2021 (а.с. 20-21, том 1).
Відповідно до акту приймання-передачі з оренди нерухомого майна від 31.07.2025 (а.с.14, том 1) нерухоме майно, нежитлове приміщення на першому поверсі, вбудоване в окремо розташовану нежитлову будівлю загальною площею 44,9м2, за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13 повернуто орендарем з орендного користування,
Як вказано вище, згідно із частиною 1 статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Положеннями статті 269 Податкового кодексу України унормовано, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Відповідно до пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Керуючись статтею 287.8. Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З врахуванням викладеного, сплачувати до бюджету плату за землю повинні суб'єкти плати за землю (платники) - власники земельних ділянок та землекористувачі.
Як встановлено судом, позивач, як балансоутримувач, протягом спірного періоду належним чином подавав податкові декларації із плати за землю за 2023, 2024 та 2025 роки та своєчасно здійснював обов'язкові податкові платежі на рахунки місцевого бюджету. Це підтверджується податковими деклараціями за відповідні податкові періоди, квитанціями про їх прийняття контролюючим органом, а також довідкою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №70551/6/04-36-13-10-16 від 11.08.2025 про відсутність заборгованості зі сплати земельного податку (а.с. 53-79, том 1).
Наявність цих документів свідчить про реальне понесення позивачем витрат, які виникли внаслідок фактичного користування відповідачем орендованим приміщенням, та підлягають обов'язковому відшкодуванню з боку відповідача відповідно до умов договору оренди.
Відповідно до підпункту 271.1.1. пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є, у тому числі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності, представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна.
Таким чином, законом в імперативному порядку визначено необхідність дотримання при укладенні договору оренди державного та комунального майна певних істотних умов, які визначаються типовим договором оренди.
Рішенням Криворізької міської ради від 30.06.2021 № 570 "Про затвердження примірного договору оренди нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади, та визначення порядку розподілу орендної плати" (а.с. 22-36, том 1) затверджено примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади, яким передбачено як істотну умову договору оренди обов'язок орендаря відшкодовувати витрати, пов'язані з відшкодуванням витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку на основі окремо укладеного з балансоутримувачем договору.
Відповідно до частини 1 пункту 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 3.1. розділу ІІ договору оренди, До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту й технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі фасаду, вивіз побутових відходів тощо), а також відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів укладених з балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальником комунальних послуг у порядку визначеному пунктом 6.5 договору.
Пунктом 6.5.1. розділу ІІ договору оренди, зокрема визначено, що після укладення договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку.
Відповідно до пункту 6.6.1. розділу ІІ договору оренди передбачено, що орендар протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку повинен підписати й повернути балансоутримувачу примірник договору.
З вищевикладеного вбачається, що обов'язок орендаря на укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача зі сплати земельного податку прямо передбачений умовами пункту 6.6.1 договору оренди та безумовно виступає правовою підставою для здійснення такого правочину, тому в разі відмови орендаря від укладення договору балансоутримувач має право на судовий захист в обраний ним спосіб.
Отже, за вищезазначеними умовами законодавства Саксаганська районна організація ветеранів міста Кривого Рогу, як орендар, зобов'язана відшкодовувати витрати балансоутримувача щодо оплати податку за землю.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до матеріалів справи Комунальне підприємство "Парковка та реклама" Криворізької міської ради, згідно із положеннями статті 180 Податкового кодексу України, є платником податку на додану вартість, відповідно, відшкодування (оплата) будь - яких послуг, наданих ним при здійсненні господарсько-фінансової діяльності підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (а.с. 113, том 1).
У зв'язку із вказаним, позивачем, супровідним листом №2404-14 від 24.04.2023 (а.с. 101, том 1) направлено на підпис відповідачу примірник договору про відшкодування земельного податку № 598-ВЗП від 03.04.2023 (далі - договір; а.с. 80, том 1) з додатком №1 до договору розрахунком суми відшкодування земельного податку на 2023 рік (а.с. 81, том 1), однак, вищезазначений договір з розрахунками Відповідачем не підписаний та позивачу не повернутий.
Крім того 18.01.2024 позивачем на адресу відповідача разом з претензією про сплату заборгованості № 1701-4 від 17.01.2024 (а.с. 102-103, том 1) повторно відправлено для підпису договір про відшкодування земельного податку № 598-ВЗП від 03.04.2023. Вищезазначений договір відповідачем також не підписаний та позивачу не повернутий.
01.03.2024 керівником відповідача під підпис отримано супровідний лист позивача № 2802-7 від 28.02.2024 (а.с. 104, том 1), відповідно до якого останній отримав додаток № 2 до договору - розрахунок суми відшкодування земельного податку на 2024 рік (а.с. 81 на звороті, том1). Вищезазначений розрахунок відповідачем не підписано та позивачу не повернуто.
18.06.2025 з супровідним листом № 1706-15 від 17.06.2025 (а.с. 105) відповідачу направлено додаток № 3 до договору- розрахунок суми відшкодування земельного податку на 2025 рік. Вказаний рахунок розрахунок з боку відповідача також не підписаний та позивачу не повернутий.
Жодних письмових відмов від підписання договору №598-ВЗП від 03.04.2025 або зауважень до нього чи пропозицій від відповідача до позивача матеріали справи не містять.
Сам по собі факт непідписання відповідачем договору №598-ВЗП та додатків до нього не звільняє його від обов'язку відшкодовувати витрати балансоутримувача зі сплати земельного податку, оскільки такий обов'язок прямо передбачений умовами договору оренди № ПР/С-19 та випливає з приписів статей 629, 759, 796, 797 Цивільного кодексу України. Договір про відшкодування витрат має технічний характер і деталізує порядок розрахунку сум, але не є підставою виникнення самого зобов'язання.
З огляду на викладене, суд зазначає, відповідачу відомо про обов'язок укласти з позивачем договір про відшкодування земельного податку та відшкодовувати останньому такий податок, а також про наявну заборгованості з відшкодування земельного податку перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, ставки земельного податку у місті Кривому Розі встановлені рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу" (а.с. 40-51; том 1) та рішенням Криворізької міської ради № 2015 від 27.06.2023 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу" (а.с. 52, том 1).
В матеріалах справи відсутні докази того, що Саксаганська районна організація ветеранів міста Кривого Рогу має пільги щодо зменшення або звільнення від вказаного оподаткування.
З огляду на викладене, Саксаганська районна організація ветеранів міста Кривого Рогу, як орендар нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Космонавтів, 13, має обов'язок відшкодовувати витрати позивача на сплату податку на землю, на якій розташований об'єкт оренди, з врахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку (а.с. 98, том 1), за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем з відшкодування сплаченого ним земельного податку у розмірі 10 273,67 грн.
Господарський суд зазначає, що відповідачем не подано заперечень стосовно вказаного розрахунку позивача, а також контррозрахунку витрат позивача на сплату земельного податку.
Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку суми основного боргу, дійшов висновку про те, що вони є вірними.
Враховуючи вищезазначене, у відповідача перед позивачем існує заборгованість з відшкодування податку на землю за період з квітня 2023 по липень 2025 у розмірі 10 273,67 грн.
Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі викладеного, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, здійснив розрахунок (а.с.99-100, том 1) та нарахував до стягнення з відповідача на свою користь 1 324,48 грн - інфляційних втрат та 352,31 грн- 3% річних.
Господарський суд здійснивши власний перерахунок штрафних санкцій заявлених позивачем, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) дійшов висновку про те, визначені позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних є невірними.
Відповідно до здійсненого судом розрахунку штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) до стягнення з відповідача на користь позивача належать 1 1295,33 грн - інфляційних втрат та 350,73 грн - 3% річних.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 273,67 грн - заборгованості з відшкодування земельного податку, 1 1295,33 грн - інфляційних втрат та 350,73 грн - 3% річних є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного позовні вимоги Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 10 273,67 грн - заборгованості з відшкодування земельного податку, 1 295,33 грн - інфляційних втрат та 350,73 грн - 3% річних.
VІ. Судові витрати
Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Позовна заява Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд".
Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 11950,46 грн складає: 3028,00 грн (мінімальна ставка в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 = 2422,40 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3 028,00 грн платіжною інструкцією №16179 від 18.03.2025. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд" заявником сплачено судовий збір без застосування передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі (3 028,00 грн), ніж встановлено законом. Відтак має місце переплата на суму 605,60 грн (3028,00 - 2422,40), яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання до суду відповідного клопотання.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради до Саксаганської районної організації ветеранів міста Кривого Рогу про стягнення заборгованості з відшкодування земельного податку у загальному розмірі 11 950,46 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Саксаганської районної організації ветеранів міста Кривого Рогу (50071, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок 32; ідентифікаційний код 24428091) на користь Комунального підприємства "Парковка та реклама" Криворізької міської ради (50057, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, майдан Праці, будинок 1; ідентифікаційний код 34811376) 10 273,67 грн (десять тисяч двісті сімдесят три гривні 67 копійок) - заборгованості з відшкодування земельного податку, 1 295,33 грн (одну тисячу двісті дев'яносто п'ять гривень 33 копійки) - інфляційних втрат, 350,73 грн (триста п'ятдесят гривень 73 копійки) - 3% річних та 2 398,17 грн (дві тисячі триста дев'яносто вісім гривень 17 копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.12.2025
Суддя Т.В. Іванова