23.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2414/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Золотарьова Я.С.) від 14.07.2025р. у справі № 904/2414/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОМИСЛОВИХ РІШЕНЬ", м. Суми
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОМИСЛОВИХ РІШЕНЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" і просить суд стягнути з відповідача 1 082 191,44 грн суми основаного боргу, 47 616,42 грн пені та 75 753,40 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025р. у справі № 904/2414/25:
- заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення штрафних санкцій - задоволено частково;
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОМИСЛОВИХ РІШЕНЬ" основний борг у розмірі 1 082 191,44 грн, пеню у розмірі 23 808,21 грн, штраф у розмірі 37 876,70 грн та судовий збір 18 083,42 грн.;
- в іншій частині позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про послуги з ремонту компресора № ПР/П-24590/НЮ від 30.09.2024 в частині своєчасної оплати за надані послуги, наявності заборгованості у заявленій сумі.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, судом на підставі 6.4 Договору визнано правомірною заявлену до стягнення пеню у розмірі 47 616,42 грн та штраф у розмірі 75 753,40 грн. Згідно ст. 551 ЦК України суд зменшив розмір пені та штрафу на 50 %.
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025р. у справі № 904/2414/25 в частині стягнення штрафних санкцій з відповідача, а саме пені у розмірі 23 808,21 грн та штрафу у розмірі 37 876,70 грн.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що згідно п. 6.4 Договору за порушення строків виконання зобов'язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.
Отже, на підставі пункту 6.4 Договору штрафні санкції стягуються саме з виконавця (ТОВ "Центр промислових рішень"), а не замовника (АТ "Українська залізниця").
Тобто, до АТ "Українська залізниця" була застосована відповідальність, яка по договору передбачена не йому, а ТОВ "Центр промислових рішень", що є неприпустимим.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою її розгляд призначено в судове засідання на 23.12.2025р. о 14:15 год.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання здійснювалось не на підставі пункту 6.4 Договору, а на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.
Застосування судом ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до простроченого грошового зобов'язання суб'єкта державного сектору є належним і правомірним, а доводи Апелянта щодо некоректного застосування судом пункту 6.4 Договору - безпідставні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (замовник) та ТОВ "Центр промислових рішень" (виконавець) було укладено Договір № ПР/П-24590/НЮ від 30.09.2024 року (арк.с.26).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Виконавець зобов'язується на власний ризик, своїми силами, засобами та матеріалами, надати послуги з ремонту компресора, згідно з обсягом послуг з ремонту компресора (Додаток № 1) та переліком послуг з ремонту компресорів (Додаток № 2), а Замовник - прийняти та оплатити їх на умовах даного Договору.
Відповідно до Додатку № 1 Договору визначено обсяг послуг з ремонту компресорів установки, а саме: компресор ПКСД-5,25 №25232. компресор ПКСД-5.25 №38765, компресор ПКСД-5,25 №904 на загальну суму 1 267 998,24 грн з ПДВ (арк.с.42).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що вартість послуг визначається на підставі калькуляцій на надання послуг з ремонту компресора (з розшифруванням матеріальних витрат та витрат на оплату праці), яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №3), та складає: 1 267 998 грн. 24 коп. у тому числі ПДВ 211 333 грн. 04 коп.
Згідно пункту 4.1. Договору строк надання послуг - 60 календарних днів, з моменту направлення Замовником письмової рознарядки Виконавцю та підписання Акту приймання-передачі в ремонт, дата підписання якого є датою початку надання послуг з ремонту компресорів, але не пізніше 31.12.2024, якщо Акт приймання-передачі в ремонт підписаний після 01.11.2024.
Відповідно до пункту 4.2 Договору надання послуг проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на виконання послуг та є підтвердженням готовності Замовника до приймання послуг.
Зі сторони Замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами: директор (особа; що виконує його обов'язки) регіональної філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії, згідно з розподілом обов'язків; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) регіональної філії; керівники відповідних структурних підрозділів/виробничих структурних підрозділів регіональної філії.
07.10.2024 року Виконавцем згідно п. 4.2. Договору було отримано від Замовника разнарядку № НЗІ-3/145 від 01.10.2024 року у якій просив надати послуги з ремонту компресорів структурним підрозділам регіональної філії "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" (арк.с.51).
Відповідно до п. 4.6 Договору про передачу компресора в ремонт уповноваженими представниками сторін підписується Акт приймання-передачі в ремонт.
На виконання умов договору, позивачем надані відповідачу послуги з ремонту компресорної установки на суму 1 082 191,44 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг:
- № 390 від 04.02.2025 на суму 608 826,24 грн,
- № 391 від 04.02.2025 на суму 473 365,20 грн (арк.с.53,58).
Пунктом 4.11. Договору встановлено, що після закінчення надання послуг Виконавець зобов'язується негайно повідомити про це Замовника та провести комісійне випробування відремонтованого компресора за участю представників Замовника та Виконавця, результати якого оформлюються Протоколом випробувань. Усі виявлені недоліки (дефекти) у разі їх наявності зазначаються у вказаному Протоколі з рекомендаціями та термінами щодо їх усунення.
У ході прийняття послуг було проведено комісійне випробування відремонтованого компресора за участю представників Замовника та Виконавця, про що складено Акт про виявлені недоліки, у якому встановлено термін усунення недоліків - 14 робочих днів, тобто до 30.12.2024 року.
04.02.2025 було усунено недоліки про що складено Акт приймально-здавальних випробувань компресорної установки ПКСД-5,25 №25132 згідно договору ПР/П-24590/НЮ від 30.09.2024 року (арк.с.56-57, 61-62).
Відповідно до п. 4.13. Договору надання послуг з ремонту та приймання їх результатів оформляються Актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками Сторін.
04.02.2025 було складені Акти приймання-передачі з ремонту компресорного обладнання згідно Договору №ПР/П-24590/НЮ від 30.09.2024 року, які підписані обома сторонами (арк.с.55,59)
Згідно п. 4.14. Договору після надання послуг з ремонту Виконавець повертає Замовнику вузли, деталі та інші зворотні матеріали (металобрухт) одночасно з моменту підписання Акту здачі-приймання наданих послуг. Кількість металобрухту зазначається в Акті здачі приймання зворотних матеріалів (Додаток № 4), підписаного уповноваженими представниками Сторін.
04.02.2025 року уповноваженими представниками Сторін були складені Акти здачі-приймання зворотніх матеріалів (арк.с.54,60).
Відповідно до пункту 3.2 Договору для контрагентів-платників ПДВ - оплата за надані послуги здійснюється Замовником по факту надання послуг на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг на 45-й календарний день з дати реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Пунктом 3.4. Договору визначено порядок розрахунку - 100% повна, грошова, безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.
Позивачем на адресу відповідача були направлені претензії № 1 від 15.04.2025 та № 2 від 15.04.2025, в яких просив оплатити заборгованість.
Наявність заборгованості у розмірі 1 082 191,44 грн сума, а також нараховані за порушення строків оплати 47 616,42 грн пені та 75 753,40 грн штрафу стали підставою для звернення з позовом до суду.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно пункту 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.4 Договору за порушення строків виконання зобов'язань виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Отже, пунктом 6.4 Договору передбачені штрафні санкції саме для виконавця (ТОВ "Центр промислових рішень") за неналежне виконання зобов'язань, а не замовника (АТ "Українська залізниця").
Позивач (виконавець) нарахував та просить стягнути з відповідача (замовник) пеню у розмірі 47 616,42 грн за період з 25.03.2025 по 07.05.2025 та штраф у розмірі 75 753,40 грн за прострочення оплати наданих послуг.
Відповідно нарахування таких штрафних санкцій не могло бути здійснено на підставі пункту 6.4 Договору, на який помилково послався суд першої інстанції.
В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач посилався на положення ч. 2 ст. 231 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України (втратив чинність та підлягає застосуванню тут і далі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а також вирішення спору в суді першої інстанції) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами першою-третьою статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідач є акціонерним товариством 100 % акцій якого належать державі, що робить його суб'єктом господарювання державного сектору, як визначено законодавством України.
Враховуючи, що замовником було допущено порушення строків оплати, що останнім не заперечується, вказане є порушенням умов Договору зі сторони замовника та підставою для нарахування штрафних санкцій згідно ст.231 ГК України.
Застосування ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до простроченого грошового зобов'язання суб'єкта державного сектору є належним і правомірним, а доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення нарахованих штрафних санкцій є безпідставними.
Отже, не зважаючи на лише часткове погодження з висновками суду першої інстанції, апеляційній суд не вбачає підстав для його скасування, оскільки в цілому судом першої інстанції було прийнято правильне рішення про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій. На підставі ст. 551 ЦК України суд зменшив розмір пені та штрафу на 50 %, однак рішення у вказаній частині не оскаржується; доводів щодо неправильного арифметичного розрахунку штрафних санкцій апеляційна скарга також не містить.
Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18), що застосовується і до господарського процесу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги; рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025р. у справі № 904/2414/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025р. у справі № 904/2414/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 25.12.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков