вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2025 р. Справа№ 910/2156/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача: Загайкевич С.М.;
від відповідача: Тєплова В.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 (Повний текст рішення складено 02.07.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 (Повний текст додаткового рішення складено 01.09.2025)
у справі № 910/2156/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд»
до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго»
про стягнення 62 672 368, 87 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» про стягнення заборгованості у розмірі 61 561 585, 09 грн, з яких: 60 109 168, 69 грн - заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, 1 192 863, 01 грн - інфляційні втрати та 259 553, 39 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019.
В подальшому повивачем було подано до місцевого господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно із якою позивач просив суд стягнути з відповідача 62 672 368, 87 грн, з яких: заборгованість за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у розмірі 61 219 952, 47 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 192 863, 01 грн. та 3% річних у розмірі 259 553, 39 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 по справі № 910/2156/25 провадження у справі № 910/2156/24 в частині стягнення 5 634 255, 88 грн. основного боргу закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» - задоволені, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код - 42129720) 55 585 696 (п'ятдесят п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн 59 коп. - основного боргу, 259 553 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 39 коп. - 3 % річних, 1 192 863 (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 01 коп. - інфляційних втрат та 940 085 (дев'ятсот сорок тисяч вісімдесят п'ять) грн 53 коп. - судового збору.
Не погоджуючись з указаним рішенням, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/2156/25 щодо задоволених позовних вимог ТОВ «Прикарпатенерготрейд» та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Прикарпатенерготрейд» в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач стверджує про те, що НЕК «Укренерго» вважає рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/2156/25, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» 55 585 696,59 грн. - основного боргу, 259 553,39 грн. - 3 % річних, 1 192 863,01 грн. - інфляційних втрат та 940 085,53 грн. - судового збору, незаконним, необґрунтованим, оскільки судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, також судом першої інстанції порушенні норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, апелянт стверджує, що Господарським судом міста Києва не враховано, що витрати оператора системи передачі (яким є НЕК «Укренерго»), які здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, включені законодавцем до тарифу на послуги з передачі електричної енергії, як окрема складова. Також апелянт стверджує, що місцевим судом не було взято до уваги, що законодавство забороняє Відповідачу оплачувати придбані послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані, зокрема, в оплату послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Тобто відповідач першочергово обмежений не недодержанням своїх обов'язків власних контрагентів, а положеннями пп. 15, 43, п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/2156/25, розгляд призначено на 15.10.2025.
09.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/2156/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 червня 2025 у справі № 910/2156/25 року - без змін.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 по справі № 910/2156/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» 33000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з указаним додатковим рішенням Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 по справі № 910/2156/25 та ухвалити нове, яким зменшити розмір коштів на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню, до 5000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник стверджує, що робота адвоката під час розгляду справи не вимагала значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста; спір, що розглядався судом, не є складним; кількість судових засідань та присутність у них сторін. НЕК «Укренерго» просило суд першої інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, однак таке прохання Відповідача задоволено не було. Виходячи з принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, складності справи, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, просимо апеляційний суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2156/25, об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 в одне апеляційне провадження, розгляд призначено на 15.10.2025.
09.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2156/25 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2025 у справі № 910/2156/25 року - без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 було відкладено розгляд справи до 05.11.2025.
У судовому засіданні 05.11.2025 було оголошено перерву до 26.11.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» (постачальник послуг) та Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021, умовами якого передбачено, що для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за “зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за “зеленим» тарифом постачальником послуг.
Цей договір набирає чинності з 1 липня 2019 та діє до 31 грудня 2020 (п. 7.1. договору).
Додатковими угодами № 1 від 01.07.2019, № 2 від 30.10.2019, № 3 від 10.08.2020, № 4 від 31.12.2020, № 5 від 28.01.2021, № 6 від 15.12.2021, № 7 від 13.12.2022, № 8 від 12.02.2024, №9 від 12.08.2024 та № 10 від 31.12.2024 сторонами неодноразово вносилися зміни до умов договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019, зокрема дію договору продовжено до 31.12.2025.
Так, додатковою угодою № 8 договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел викладено в новій редакції.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 8 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли з 26.01.2024.
Додатковою угодою № 9, у зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП “Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних мереж у новій редакції, згідно з умовами якої і виник даний спір (надалі умови договору відповідно до редакції додаткової угоди №9 від 12.08.2024).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору (в редакції додаткової угоди №9), для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Замовник сплачує постачальнику вартість послуг відповідно до умов цього Договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1. Договору в редакції додаткової угоди №9).
На виконання умов договору № 0239-09021 від 01.07.2019 позивачем за період з жовтня 2024 по грудень 2024 були надані відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 76 524 940, 59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг № 1/10 від 31.10.2024 на суму 46 072 552, 00 грн, № 1/11 від 30.11.2024 на суму 23 787 685, 93 грн та № 1/12 від 31.12.2024 на суму 6 664 702, 66 грн., які підписані з використанням електронного підпису згідно протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Постановою НКРЕКП від 04.12.2024 №2057, як Регулятором, внесено зміни до деяких постанов НКРЕКП, зокрема доповнено постанову НКРЕКП від 26.11.2024 № 2017 новими абзацами такого змісту: затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у жовтні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 38 393 793, 33 грн (без ПДВ).
Крім того, постановою НКРЕКП від 30.12.2024 №2416, внесено зміни до деяких постанов НКРЕКП, зокрема доповнено постанову НКРЕКП від 24.12.2024 № 2364 новими абзацами такого змісту: затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у листопаді 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 19 823 071, 61 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 28.01.2025 №113, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у грудні 2024 року, зокрема, для позивача у розмірі 5 553 918, 88 грн (без ПДВ).
Відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 15 304 988, 12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № ПУП007506 від 09.12.2024 на суму 9 214 510, 40 грн, № ПУП008003 від 02.01.2025 на суму 4 757 537, 19 грн та №ПУП008227 від 31.01.2025 на суму 1 332 940, 53 грн, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» утворилась заборгованість у розмірі 61 219 952, 47 грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 61 219 952, 47 грн. Також за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 259 553,39 грн. - 3% річних за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, а також 1 192 863, 01 грн. - інфляційних втрат за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763- 03015 від 16.05.2019 є договором про надання послуг.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до абзацу 1 ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі.
Отже, відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" на ПАТ "НЕК "Укренерго", який є ОСП об'єднаної енергетичної системи України, та ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія», який виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до абзацу 3 ч. 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за №641 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Порядок №641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (надалі - ПУП), оператора системи передачі (надалі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (пункт 1.2 глави 1 Порядку № 641).
Відповідно до п. 15.2. Порядку № 641 (у редакції, чинній у спірний період), протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Згідно з п. 15.3. Порядку, протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № 0239-09021 від 01.07.2019 за період з жовтня 2024 по грудень 2024 були надані відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 76 524 940, 59 грн, що підтверджується актами приймання-передаі наданих послуг № 1/10 від 31.10.2024 на суму 46 072 552, 00 грн, № 1/11 від 30.11.2024 на суму 23 787 685, 93 грн та № 1/12 від 31.12.2024 на суму 6 664 702, 66 грн., які підписані з використанням електронного підпису згідно протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Постановами НКРЕКП від 04.12.2024 №2057, від 30.12.2024 №2416 та від 28.01.2025 №113 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг.
Сторонами без будь-яких зауважень та заперечень підписано акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг до Договору за період з жовтня 2024 по грудень 2024.
Відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 15 304 988, 12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № ПУП007506 від 09.12.2024 на суму 9 214 510, 40 грн, № ПУП008003 від 02.01.2025 на суму 4 757 537, 19 грн та №ПУП008227 від 31.01.2025 на суму 1 332 940, 53 грн, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» утворилась заборгованість у розмірі 61 219 952, 47 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 2.1. Договору в редакції додаткової угоди №9, вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651.
Згідно п. 15.4. Порядку № 641, ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Отже, враховуючи п 2.1. договору, 15.4. Порядку № 641 та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих послуг протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, тож за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/10 від 31.10.2024 на суму 46 072 552, 00 грн строк оплати настав 09.12.2024, за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/11 від 30.11.2024 на суму 23 787 685, 93 грн строк оплати настав 02.01.2025 та за актом приймання-передачі наданих послуг № 1/12 від 31.12.2024 на суму 6 664 702, 66 грн. строк оплати настав 31.01.2025.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Колегія суддів відзначає, що оскільки після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019, а саме перераховано позивачу кошти у загальному розмірі 5 634 255, 88 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № ПУП008524 від 25.02.2025 на суму 5 331 762, 13 грн та № 000009118 від 28.03.2025 на суму 302 493, 75 грн, місцевим господарським судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України було обґрунтовано закрито провадження к справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 634 255, 88 грн.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у розмірі 55 585 696, 59 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 259553,39 грн. 3% річних за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, а також 1192863, 01 грн. інфляційних втрат за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 259 553,39 грн. 3% річних за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025, а також 1 192 863, 01 грн. інфляційних втрат за періоди: з 10.12.2024 по 11.02.2025, з 03.01.2025 по 11.02.2025 та з 01.02.2025 по 11.02.2025.
Щодо тверджень апелянта про те, що встановлення витрат на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу на передачу електричної енергії, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено; покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі, Законом України "Про ринок електричної енергії" так само не передбачено; використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів, а відтак, зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, суд відзначає, що вказані твердження спростовуються фактичним частковим виконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг у спірний період, здійсненим із простроченням строку, в т.ч. після відкриття провадження у даній справі. При цьому відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 по справі № 910/2156/25 судова колегія відзначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» у заяві про ухвалення додаткового рішення просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2025 між адвокатом Загайкевич Світланою Михайлівною та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» укладено договір № 2025/29 про надання професійної правничої допомоги, умовами якого передбачено, що адвокат зобов'язується надавати послуги з професійної правничої допомоги по захисту прав та законних інтересів Клієнта під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, юридичної консультації, правового інформування та іншої юридичної допомоги, пов'язаної з діяльністю Клієнта та його посадових осіб, а Клієнт зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити надані Адвокатом послуги.
Відповідно до п. 3.1. договору, представництво та захист прав та законних інтересів Клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов'язаного з діяльністю Клієнта, відповідно до умов цього Договору, здійснюється на платній основі.
Сторони погодили, що винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва та наданих інших видів правової допомоги Клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в Актах приймання - передачі наданих послуг (п. 3.2. договору).
Згідно п. 3.3. договору, остаточний розмір витрат, вартість та порядок розрахунків Клієнта за фактично надані Адвокатом послуги відповідно до умов цього Договору підтверджуються оформленими Сторонами у встановленому законодавством порядку Актами приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує Адвокату кошти згідно суми, обумовленої в Акті приймання - передачі наданих послуг.
Цей Договір набирає чинності з дня підписання Сторонами даного Договору та діє до 31 грудня 2025 року та у будь-якому разі до повного та належного його виконання (п. 5.1. договору).
Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2025 між адвокатом Загайкевич Світланою Михайлівною та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» складено та підписано акт приймання-передачі послуг за договором № 2025/29 про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2025, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання щодо представництва прав та законних інтересів Клієнта в справі № 910/2156/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» до Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “ Укренерго» про стягнення заборгованості за надану послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел в сумі 61 561 585,09 грн. та 259 553,39 грн. - 3% річних та 1 192 863,01 грн.- інфляційні втрати, а також надає Клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час даного провадження з дотриманням умов Договору про надання професійної правничої допомоги від 03.01.2025 року №2025/29, а саме: складання позовної заяви - 10 000, 00 грн, правовий аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та подання відповіді на відзив - 5000, 00 грн, заява про збільшення позовних вимог - 5000, 00 грн, додаткові пояснення - 5000, 00 грн, участь адвоката у судових засідання суду - 8000,00 грн. Вартість наданих послуг складає 33 000, 00 грн. без ПДВ.
17.06.2025 платіжною інструкцією № 172704 Товариством з обмеженою відповідальністю “Прикарпатенерготрейд» здійснено оплату послуг адвоката на суму 33000,00 грн.
Інтереси позивача у даній справі, у т.ч. в судових засіданнях, представляла адвокат Загайкевич С.М. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 001440 від 11.01.2019), яка діяла на підставі ордера № 1092195 від 03.02.2025.
Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, зважаючи на співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 33 000, 00 грн витрат, що були ним понесені на оплату професійної правничої допомоги, є обгрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго», в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2156/25, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2156/25 відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для їх скасування, відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/2156/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 910/2156/25 залишити без змін.
3. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2156/25 залишити без задоволення.
4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/2156/25 залишити без змін.
5. Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго».
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран