вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" грудня 2025 р. Справа№ 910/3602/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Криклі Олександра Олександровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025
у справі № 910/3602/25 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія"
до Криклі Олександра Олександровича
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (далі - позивач; ТОВ "Флагеларія"; Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Криклі Олександра Олександровича (надалі - відповідач; ФОП Крикля О.О.; апелянт; скаржник) про стягнення 350 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході аудиту господарських операцій позивача, було виявлено безпідставний платіж на суму 350 000 грн, який останній просить повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення коштів з відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Криклі О.О. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн безпідставно отриманих грошових коштів та 4 200 (чотири тисячі двісті) грн судового збору.
Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не надано господарському суду належних доказів щодо укладання договорів, надання замовлень, рахунків на будь-які роботи чи надання послуг, що зумовлювали перерахування грошових коштів у загальному розмірі 350 000 грн за послуги з програмування, а також не надано доказів законного їх отримання відповідачем від позивача. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, у відповідача відсутні правові підстави для отримання спірних коштів у сумі 350 000 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Крикля О.О. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2025 у справі № 910/3602/25 та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Флагеларія» до ФОП Криклі О.О. про стягнення 350 000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що позивачем не надано до суду доказів того, що ТОВ «Флагеларія» проводила аудиторську перевірку, як і не надано доказів на підтвердження результатів такої перевірки. Натомість доводи, наведені позивачем спростовуються наявним договором про надання інформаційних послуг з програмування № 02/09/24 від 02.09.2024 та Актом приймання-передачі наданих послуг від 31 січня 2025 року. Не зважаючи на дату підписання Акта приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2025, вимога про повернення безпідставно отриманих коштів позивачем була направлена 26.02.2025. Тобто, майже через місяць після фактичного припинення дії договору № 02/09/24 від 02 вересня 2024 року. Відтак, на думку скаржника, відсутні правові підстави заявлення позовних вимог з мотивів безпідставності отримання коштів як і застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Також відповідач вказує, що не скористався своїм правом подати відзив разом зі своїми запереченнями та відповідними доказами, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Так, при розгляді справи місцевим господарським судом були вчинені дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ).
Конверт з ухвалою суду повернувся не врученими відповідачу із відміткою працівників Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Втім, як зазначив апелянт, суду 1-ої інстанції було достеменно відомо про факт припинення відповідачем статусу фізичної особи-підприємця. Виходячи з чого, повідомлення відповідача мало відбуватися, як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця. В той же час, Крикля О.О. дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте з березня 2025 року фактично не проживає за вказаною адресою. Водночас, діючим законодавством не обмежено право фізичної особи на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.
Також до апеляційної скарги відповідачем долучено нові докази, а саме: договір про надання інформаційних послуг з програмування № 02/09/24 від 02.09.2024 та акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2025.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025, апеляційна скарга в справі № 910/3602/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криклі О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/3602/25, вирішено справу № 910/3602/25 призначити до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується: довідками про доставку електронного документа від 09.10.2025 в електронний кабінет представника апелянта та Товариству з обмеженою відповідальністю «Флагеларія»; поштовим повідомленням № R067016008319 про надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/3602/25 про відкриття апеляційного провадження на адресу Криклі О.О .
При цьому, з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайта АТ «Укрпошта» вбачається, що станом на 03.11.2025 вказане поштове відправлення не було вручене під час доставки (причина: «закінчення терміну зберігання»).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, зі змінами (надалі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв'язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв'язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).
За таких обставин, апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3602/25, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/3602/25 про відкриття апеляційного провадження була оприлюднена 10.10.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130857265), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3602/25.
До апеляційного господарського суду від ТОВ «Флагеларія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно тверджень Товариства, ніякого договору між сторонами ніколи не існувало, а ФОП Крикля О.О. не надавав ТОВ "Флагеларія" ніяких послуг та робіт. Директор Товариства ОСОБА_2 ніяких договорів, актів, рахунків з ФОП Крикля О.О. не підписував та ніяких послуг/робіт у відповідача не замовляв.
Окремо позивач наголосив, що надані відповідачем фотокопії документів (договору та акта) власноручно директором ОСОБА_2 не підписувались. Такі не є електронними документами та могли набрати чинності лише після власноручного підписання сторонами.
Крім того, позивач посилається на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мали доступ до рахунку ТОВ "Флагеларія" сплатили ці кошти на рахунок Криклі О.О. з метою незаконного виведення коштів з компанії за допомогою фіктивних платіжних операцій, які не мають жодного документального підтвердження.
До відзиву на апеляційну скаргу позивачем також долучено нові докази, що не були долучені до матеріалів справи разом із позовною заявою, а саме:
- лист про направлення претензії на адресу Криклі О.О. від 28.02.2025;
- акт інвентаризації щодо ФОП Криклі О.О.;
- висновки за Актами інвентаризації щодо ФОП Криклі О.О. від 16.06.2025;
- висновки за Актами інвентаризації щодо ФОП Рогівського від 16.06.2025;
- акт інвентаризації витяг щодо ФОП Рогівського.
10.11.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування оригіналів документів та призначення справи до апеляційного розгляду з викликом сторін і визнанням їх явки обов'язковою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.
Щодо долучення сторонами нових доказів, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Таким чином пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.
Апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї, відповідно, не заявлялось клопотань про поновлення ним процесуального строку на прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.
Тому, колегією суддів вирішено залишити без розгляду клопотання апелянта та позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: договору про надання інформаційних послуг з програмування № 02/09/24 від 02.09.2024; акта приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2025; листа про направлення претензії на адресу Криклі О.О. від 28.02.2025; акта інвентаризації щодо ФОП Криклі О.О.; висновків за Актами інвентаризації щодо ФОП Криклі О.О. від 16.06.2025; висновків за Актами інвентаризації щодо ФОП Рогівського від 16.06.2025; акта інвентаризації витяг щодо ФОП Рогівського.
В свою чергу, з цих підстав судовою колегією не розглядалось клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналів документів, зокрема: договору про надання інформаційних послуг з програмування № 02/09/24 від 02.09.2024; акта приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2025.
21.11.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення.
Окремо колегія суддів зазначає про надходження через підсистему «Електронний суд» заяв свідків ОСОБА_2 (директора Товариства) та ОСОБА_3 , у яких останніми викладені пояснення щодо суті спору.
Щодо вказаних заяв, колегією суддів зазначається, що у відповідності до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Статтею 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Як визначено ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За приписом ч.ч. 1, 3 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Так, наявні у справі заяви свідків не посвідчені нотаріально.
Крім того, ОСОБА_3 не є представником позивача в розумінні приписів ГПК України, а відповідних доказів на спростування зазначеного, - не подано.
Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в заявах конкретно не заявлялось про обов'язковість/необхідність їх виклику для допиту як свідків.
Тому, за висновками колегії суддів, відсутні підстави для розгляду та задоволення відповідних заяв.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції не вбачає необхідності виклику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості свідків, з власної ініціативи.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у ході аудиту господарських операцій позивача виявлено наступні платежі з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», а саме: 03.09.2024 на суму 350 000 грн на рахунок в АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , який належить ФОП Криклі О.О., призначення: «Оплата за послуги з програмування, згідно договору № 02/09/24 від 02.09.2024 без ПДВ».
За твердженнями позивача, останній не мав та не має жодних відносин з відповідачем, між ними відсутні будь-які договори, замовлення, рахунки на будь-які роботи чи послуги. Також відповідач не надавав жодних послуг та не виконував ніяких робіт на замовлення позивача.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду: від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.
Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
В лютому 2025 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про повернення 350 000 грн безпідставно отриманих коштів.
На вимогу позивача відповідач не відреагував, коштів не повернув.
Поряд із цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не подавилось належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів щодо укладання договорів, надання замовлень, рахунків на будь-які роботи чи надання послуг, що зумовлювали перерахування грошових коштів у загальному розмірі 350 000 грн за послуги з програмування, як і не надано доказів законного їх отримання від позивача.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність у відповідача правових підстав для отримання спірних коштів у сумі 350 000 грн, а тим самим і про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, грошових коштів у вказаному розмірі.
В свою чергу, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта щодо про безпідставність отримання коштів, так і застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
Щодо тверджень скаржника про те, що він не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву разом зі своїми запереченнями та відповідними доказами, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи, то колегія судді вказує таке.
Згідно матеріалів справи, під час розгляду останньої судом першої інстанції були вчинені дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі (а.с. 22 - 23 т. 1) надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (АДРЕСА_1). Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відповідною ухвалою суду повернулось неврученим відповідачу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 25 т. 1).
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Як вже зазначалось порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, зі змінами, - надалі Правила надання послуг поштового зв'язку, та які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв'язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв'язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Системний аналіз ст. 120 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).
Також судова колегія акцентує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.03.2025 про відкриття провадження у справі, що розглядається, була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.03.2025 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126180078).
Як вже зазначалось, згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).
Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд 1-ої інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/3602/25 за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом через його відсутність за відповідною адресою, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки.
Також судовою колегією акцентується, що позов подано позивачем до суду попередньої інстанції 23.03.2025. На зазначену дату відповідач ще перебував у статусі фізичної особи-підприємця.
Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи № 910/3602/25.
З цих підстав колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта у відповідній частині.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/3602/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем у апеляційні скарзі доводів у цілому.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача в справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Криклі Олександра Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/3602/25- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/3602/25 ? залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Криклю Олександра Олександровича .
4. Справу № 910/3602/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
А.Г. Майданевич