вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" листопада 2025 р. Справа№ 927/376/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
прокурор: Ливецька Н.В.;
від позивача: Малець С.В.;
від відповідача: Потапова С.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроблінвестбуд"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 (Повне судове рішення складене та підписане 22.07.2025)
у справі № 927/376/25 (суддя Романенко А.В.)
за позовом Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укроблінвестбуд»,
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення неустойки в сумі 72 009,43 грн
Козелецькою окружною прокуратурою, в інтересах держави в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Господарського суду Чернігівської області було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укроблінвестбуд» (Товариство) про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 31.12.2024 та № 2 від 04.02.2025 до договору № 02/09-24 від 01.10.2024 Капітальний ремонт приміщень будівлі Олишівської селищної ради, розташованої за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, селище Олишівка, вул. Чернігівська, 3, та стягнення неустойки в сумі 72009,43 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 по справі № 927/376/25 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю “Укроблінвестбуд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 по справі № 927/376/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за твердженням апелянта відсутні правові підстави для визнання недійсними оскаржуваних прокуратурою угод. Так само апелянт заперечує наявність підстав із яким чинне законодавство та умови договору передбачають накладення штрафних санкцій.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроблінвестбуд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 у справі № 927/376/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2025.
У судовому засіданні 15.10.2025 було оголошено перерву до 12.11.2025, 12.11.2025 - по 26.11.2025.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» Козелецькою окружною прокуратурою було подано відзив на апеляційну скаргу у якому прокурор просив суд рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 01.10.2024 Олишівською селищною радою було оприлюднене оголошення про закупівлю робіт з капітального ремонту приміщень будівлі Олишівської селищної ради, розташованої за адресою: вул. Чернігівська, 3, с. Олишівка Чернігівського району Чернігівської області, з очікуваною вартістю закупівлі 1007832,06 грн (ДК 021:2015:45453000-7); строк виконання робіт: 01.10.2024 - 31.12.2024 (ідентифікатор: UA-2024-10-01-004574-а).
За результатами закупівлі 01.10.2024, між Олишівською селищною радою (замовник) та ТОВ “Укроблінвестбуд» (підрядник) був укладений договір № 02/09-24, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати власними силами за завданням замовника капітальний ремонт приміщень будівлі Олишівської селищної ради, розташованої за адресою: вул. Чернігівська, 3, с. Олишівка Чернігівського району Чернігівської області (коригування кошторисної частини проектної документації; CPV за ДК 021:2015:45430007- капітальний ремонт та реставрація).
За умовами пунктів 2.1., 2.2., 3.2., 3.3. Договору, ціна є твердою та встановлюється в національній валюті України. Загальна сума Договору складає 1007832,06 грн (без ПДВ). Розрахунок за виконані роботи здійснюється за фактом виконання. Оплата проводиться тільки за фактично виконані роботи протягом 10 банківських днів з моменту підписання замовником представлених підрядником належно оформлених актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форми КБ-3), в межах бюджетних призначень, при умові надходження коштів на рахунок замовника по даному об'єкту.
За п. 3.5. Договору фактично виконані обсяги ремонтних робіт оформлюються актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), що являються документами для проведення взаєморозрахунків між замовником та підрядником. Розрахунок договірної ціни є невід'ємною частиною акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).
Сторони, в пунктах 4.1., 4.2. Договору, погодили, що підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом трьох днів з моменту укладення цього Договору та закінчити їх виконання до 31.12.2024. Датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання-передачі.
В силу п. 5.4.1. підрядник зобов'язаний виконати роботи належно, в установлені строки, відповідно до проектно-кошторисної документації, умов Договору.
Згідно з п. 12.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання замовником та підрядником своїх зобов'язань за ним, але не пізніше 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
У п.п. 13.2., 13.3. сторони також погодили, що цей Договір може бути змінений та доповнений за згодою замовника і підрядника, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Зміни, доповнення до Договору, так само як і його розірвання оформлюється в письмовій формі як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками замовника та підрядника.
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 31.12.2024, якою внесені зміни до Договору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до п. 12.1 розділу 12 «Строк дії Договору» Договору № 02/09-24 від 01.10.2024, виклавши його в наступній редакції «Договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь якому разі до повного виконання своїх зобов'язань» та додаткову угоду № 2 від 04.02.2025, якою внесені зміни до Договору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до п. 2.2 розділу 2 «Ціна і загальна сума договору» Договору № 02/09-24 від 01.10.2024, виклавши його в наступній редакції «Загальна сума Договору складає 1 007 832,06 грн. Вартість робіт у 2025 році становить 1 007 832,06 грн. Договірна ціна є невід'ємною частиною цього Договору та наводиться в Додатку №1 до Договору. Також Додатком №1 до Договору визначено календарний графік робіт.
Таким чином, умови додаткової угоди № 2 є похідними від умов додаткової угоди № 1.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням прокурора ТОВ “Укроблінвестбуд» не виконало роботи за договором від 01.10.2024 № 02/09-24, у погоджений строк (по 31.12.2024), за відсутністю документально підтверджених об'єктивних обставин, що унеможливили виконання Товариством договірних зобов'язань у частині проведення своєчасного капітального ремонту будівлі Олишівської селищної ради, що робить результати даної закупівлі невизначеними та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів.
Прокурор вважає, що укладення додаткових угод №№ 1, 2 до договору від 01.10.2024 № 02/09-24 відбулося з порушенням вимог діючого законодавства України, зокрема, п. 4 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі». За відсутності законодавчих підстав, граничний строк виконання робіт (що є істотною умовою для даного виду договору), відтермінований сторонами на березень 2025 року (згідно з узгодженим Календарним графіком робіт за Договором, додаток № 1 до додаткової угоди від 04.02.2025 № 2), тобто в цілому строки виконання робіт збільшені сторонами вдвічі (без внесення відповідних змін до п. 4.1. цього Договору). Фактично роботи за Договором, станом на квітень 2025 року, підрядником не виконані.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Виходячи зі змісту наведеної норми, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як вказано вище, у даній справі прокурором поданий позов в особі Олишівської селищної ради в зв'язку з невиконанням на думку прокурора Радою обов'язків щодо захисту інтересів держави та селищної громади в суді.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесене фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування).
Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Олишівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів, у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.
Тобто, Рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів.
Фінансування робіт за Договором здійснювалось за рахунок бюджетних коштів.
За твердженням прокуратури, укладаючи оскаржувані додаткові угоди до Договору та відкладаючи граничні строки завершення виконання робіт, всупереч вимогам п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», Рада сприяла порушенню інтересів держави, в той час як є органом, до компетенції якого віднесені повноваження з захисту інтересів держави та селищної ТГ.
Прокурор попередньо звертався до Олишівської селищної ради листами від 06.02.2025 № 50-77-528вих-25, від 04.03.2025 № 50-77-957вих-25 та від 31.03.2025 № 50-77-1356вих-25 про надання інформації про укладання договору від 01.10.2024 № 02/09-24, внесення до нього змін шляхом підписання додаткових угод, його фактичного виконання та фінансування робіт за Договором.
Олишівська селищна рада, на звернення прокурора, листами від 20.02.2025 № 02-12/236, від 06.03.2025 № 02-12/306 та від 01.04.2025 № 02-12/410 повідомила, що 01.10.2024 між нею та ТОВ “Укроблінвестбуд» укладений договір № 02/09-24, предметом якого є капітальний ремонт приміщень будівлі Ради. За умовами додаткових угод №№ 1 та 2 до вказаного Договору, сторонами перенесені граничні строки виконання робіт, з дотриманням вимог чинного законодавства, позаяк, щоденні повітряні тривоги, оголошені в області, та введені з листопада 2024 року АТ “Чернігівобленерго» погодинні графіки відключення електричної енергії, - унеможливили своєчасне завершення ремонтних робіт за Договором.
Станом на 01.04.2025 роботи за Договором Радою не прийняті та не оплачені.
Позиція позивача полягає в тому, що відтермінування сторонами граничних строків виконання робіт, шляхом укладання додаткових угод №№ 1 та 2, вчинено з дотримання вимог Закону України “Про публічні закупівлі», з урахуванням особливостей здійснення закупівель на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача в справі, оскільки підрядні роботи фінансувались за рахунок коштів бюджету, водночас, Рада є розпорядником бюджетних коштів та замовником робіт за Договором, укладеним в межах процедури публічних закупівель.
За таких обставин, прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави, стверджуючи про бездіяльності Олишівської селищної ради та зазначаючи про наявність правових підстав для про визнання додаткових угод недійсними та стягнення неустойки в сумі 72009,43 грн.
Разом із тим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищенаведених позовних вимог виходячи з такого.
Частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 849 ЦК України замовник має право в будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За п. 4 ч. 5 ст. 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт), шляхом продовження такого строку, однак виключно за наявності існування документально підтверджених об'єктивних обставин, що зумовили таке продовження (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).
Колегія суддів відзначає, що на момент укладання Договору у Замовника був відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт. Замовник подав повідомлення про початок будівельних робіт 29 січня 2025 року. Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про початок виконання будівельних робіт був отриманий 04.02.2025 року.
Після передачі Замовником вказаного Витягу Підряднику, Відповідач приступив до виконання будівельних робіт за укладеним Договором.
Колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що виходячи з локальних кошторисів на будівельні роботи № 02-01-01, на загальнобудинкові роботи, та № 02-01-01, на ЕТР, а також дефектного акту до Договору, обсяг замовлених робіт на об'єкті не передбачав втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, щодо об'єктів за класом наслідків (відповідальності) з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками та не потребував дозвільних документів.
При цьому суд посилається на постанову КМУ від 07.06.2017 № 406 , якою затверджений перелік будівельних робіт, що не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, до яких, зокрема, віднесені роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
Проте, колегія суддів відзначає, що за проектно-кошторисною документацією (архітектурно - будівельна частина) будівельні роботи на об'єкті передбачають втручання в несучі конструкції, зокрема такі роботи, як демонтаж та монтаж вітражних вікон, заміна електромереж.
Судом встановлено, що після отримання дозвільного документу, в ході здійснення будівельних робіт виявилась невідповідність проектних рішень, які потребували коригування, про що було повідомлено Замовника.
07.05.2025 року на адресу розробника проектної документації Замовником направлений лист щодо коригування проектної документації.
На час коригування проектної документації будівельні роботи були призупинені. Після коригування проектної документації та проведення експертизи , роботи були завершені та надані акти виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3 Замовнику на підписання.
Отже, обставини отримання Замовником дозвільних документів та коригування проектно-кошторисної документації, потребували значного часу та в зв'язку з якими були перенесенні строки здійснення будівельних робіт, є об'єктивними в розумінні п.4 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, враховуючи, що строк дії Договору був визначений сторонами до 31.12.2024 року, проте були наявні об'єктивні обставини для продовження строку дії Договору, сторони Договору уклали додаткову угоду № 1 від 31.12.2024 року про продовження строку дії Договору.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строк виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
При цьому колегія суддів відзначає, що законодавцем не передбачений вичерпний перелік об'єктивних обставин, які дають право на продовження строку виконання зобов'язань, основним критерієм є те, щоб відповідні зміни не призвели до збільшення суми, передбаченої самим договором.
Колегія суддів відзначає, що при укладенні додаткових угод до Договору сторони змінили строк виконання зобов'язань.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що для продовження дії Договору № 02/09-24 від 01.10.2024 року існували документально підтверджені об'єктивні обставини.
З урахуванням установлених обставин, колегія суддів виснує, що сторонами правочину, на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди, було дотримано вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при погодженні продовження термінів виконання робіт, враховуючи документальне підтвердження існування об'єктивних обставин (незалежних від волі замовника та підрядної організації), що зумовили відтермінування виконання підрядних робіт. Водночас, наведене не спричинило ані зміну характеру робіт, ані збільшення загальної вартості цих робіт за договором.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність прокурором наявності правових підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним у судовому порядку додаткової угоди № 1 від 31.12.2024 до договору № 02/09-24 від 01.10.2024.
Так само колегія суддів відзначає відсутність передбачених законом підстав для визнання додаткової угоди № 2 від 04.02.2025 року до Договору № 02/09-24 від 01.10.2024 недійсною. При цьому судом береться до уваги те, що при укладенні даної додаткової угоди сторони не змінювали суттєві умови Договору, проте підтвердили вартість будівельних робіт на 2025 рік.
Враховуючи відсутність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 31.12.2024 та № 2 від 04.02.2025 до договору № 02/09-24 від 01.10.2024, колегія суддів дійшла висновку про те, що похідна вимога прокурора про стягнення з відповідача неустойки в сумі 72009,43 грн також не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів бере до уваги також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2025 у справі № 927/282/25.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині.
Зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що за результатами апеляційного розгляду цієї справи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроблінвестбуд" знайшли своє підтвердження, вказана апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 у справі № 927/376/25 - скасуванню.
Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу та скасовує оскаржене судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Чернігівську обласну прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укроблінвестбуд" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 у справі № 927/376/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2025 у справі № 927/376/25 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укроблінвестбуд» (проспект Перемоги, 58/22, м. Чернігів, 14017; код ЄДРПОУ 34853793) 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн 80 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран