ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
26 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2542/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді:
Діброви Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни, м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року суддя першої інстанції Цісельський О.В., повний текст складено та підписано 31.10.2025
у справі № 916/2542/25
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни, м. Одеса
про стягнення 156 757 грн 69 коп.
16.12.2025 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2542/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 року.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2542/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ до відповідача Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни, м. Одеса на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2542/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
22.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2542/25.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) рішення або ухвала, що оскаржується;
5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог пп. 4 п.2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За приписами Закону України “Про судовий збір» за апеляційний перегляд рішення, враховуючи те, що скаржник просить скасування рішення суду першої інстанції повністю, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а саме, 4 542 грн. (3028 грн. * 150%).
Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 542 грн.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, зазначає, що реквізити, за якими перераховано судовий збір згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.444681689.1 від 12 грудня 2025 року через АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у сумі 3 544 грн 81 коп. не відповідають реквізитам для сплати судового збору за подання апеляційних скарг та заяв до Південно-західного апеляційного господарського суду, а саме: рахунок отримувача зазначено НОМЕР_1 замість належного рахунку отримувача UA928999980313171206082015758 та призначення платежу зазначено "Одеський апеляційний суд" замість належного "Південно-західний апеляційний господарський суд".
Зазначене підтверджується довідкою від 16.12.2025 Південно-західного апеляційного господарського суду про невідповідність реквізитів.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
У даному випадку апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трифонової Т.В., м.Одеса було подано в паперовій формі безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду, а отже, копія такої скарги мала бути направлена засобами поштового зв'язку, а саме, листом з описом вкладення на адресу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
В той же час, на підтвердження направлення відповідної апеляційної скарги на адресу позивача у матеріалах справи міститься виключно чек переказу коштів за послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» від 15.12.2025.
З даного чеку вбачається, що Трифонова Тетяна Василівна перерахувала кошти за послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» вартістю 120 грн. Однак, жодного уточнення щодо змісту наданих послуг відповідний чек не містить.
Більше того, навіть якщо врахувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» є оператором послуг поштового зв'язку, то даний чек все рівно не містить жодної інформації про направлення будь-яких відправлень на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в тому числі і апеляційної скарги по даній справі.
З огляду на викладене вище, наданий апелянтом чек переказу коштів за послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» від 15.12.2025 не є належним доказом направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Таким чином, скаржниця порушила вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме, не надала належні докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (зокрема, направлення поштою листа з описом вкладення), що є самостійною підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 у справі №916/2542/25 було складено та підписано - 31.10.2025 року, тобто, крайній строк на його оскарження припадав на 20.11.2025.
Разом з тим, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25 була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду через поштову скриньку Південно-західного апеляційного господарського суду 16.12.2025 року, тобто, з пропуском строку, передбаченого чинним процесуальним кодексом України на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, на 26 днів.
В той же час, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що про ухвалення судового рішення від 31.10.2025 року їй стало відомо тільки після відкриття виконавчого провадження на підставі виданого судом наказу на виконання рішення суду про стягнення коштів i арешту виконавцем рахунків Трифоновій Тетяні Василівні та списання коштів з банківських карток - 02.12.2025 року. Як зазначає апелянт, з текстом судового рішення відповідачка Трифонова Тетяна Василівна за участю адвоката змогла ознайомитися тільки 05.12.2025 року. Також, скаржниця зазначає, що законом передбачена можливість поновлення строку на подання апеляційної скарги у випадку відсутності сторони по справі у судовому засіданні, з дати отримання судового рішення. Належно засвідчену копію судового рішення відповідачка Трифонова Т.В. не отримувала та зазначає, що 05.12.2025 року Трифонова Т. В. тільки ознайомилася з текстом судового рішення. В умовах повного відключення електричної енергії підготовка апеляційної скарги викликала значні труднощі, що, на її думку, є також поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги в умовах воєнного стану. Тому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25.
Розглянувши дане клопотання, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Питання щодо поновлення процесуальних строків унормовано чинним процесуальним законодавством України і вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні наявних доказів.
Так, з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто, причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наявності правових підстав вважати, що пропуск строку мав місце з об'єктивних, незалежних від волі заявника причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №910/15120/20 встановлено, що у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Така особа зобов'язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, справа №916/2542/25 розглядалась у спрощеному позовному провадженні без повідомлення та виклику сторін. В такому випадку суд не проводить судові засідання та не повідомляє сторін про дату та час розгляду справи, оскільки справу було розглянуто саме у такому провадженні, то посилання апелянта про можливість поновлення строку на подання апеляційної скарги у випадку відсутності сторони по справі у судовому засіданні з дати отримання судового рішення, судом відхиляються, адже справа розглядалась у спрощеному провадженні без проведення судового засідання з викликом сторін.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі №916/2542/25 Господарського суду Одеської області від 02.07.2025, якою ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, направлялася на адресу Фізичній особі-підприємцю Трифонової Тетяни Василівни (адреса зазначена в апеляційній скарзі - АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку (поштове відправлення №06 102 6637 41 89). Дане поштове відправлення повернулося до Господарського суду Одеської області без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою відповідно до відомостей з крекінгу поштового відправлення №06 102 6637 41 89 (повернення поштового відправлення за зворотньою адресою у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).
З огляду на положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали Господарського суду Одеської області від 02.07.2025, якою відкрито провадження у справі та ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, в такому випадку вважається врученою апелянту.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025, направлялася на адресу Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни (адреса зазначена в апеляційній скарзі - АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку (поштове відправлення №R0 670 3068 0046), однак копія повернулася без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до відомостей з трекінгу поштового відправлення №R0 670 3068 0046 з офіційного сайту УкрПошти, (повернення поштового відправлення за зворотньою адресою у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою), що також не є підставою вважати, що останній не отримав рішення суду з поважних причин.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, у справі № 911/3142/19, від 07.02.2024 у справі № 904/853/23, від 01.04.2025 року у справі №908/1766/24).
Апеляційний суд також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи апелянту рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/2542/25 за належною поштовою адресою, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни про існування даної справи, при цьому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, апеляційний суд зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
В свою чергу, сам апелянт зазначає, що він дізнався про наявність рішення суду після відкриття виконавчого провадження 02.12.2025, але належних доказів такого суду не надав.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право сторони, а не обов'язок, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суджу з прав людини сформувалася стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Як наголошує ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення ЄСПЛ у справі "Мушта проти України", заява № 8863/06).
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06) ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" (NESHEV v. BULGARIA, заява №40897/98) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 2 Закону "Про доступ до судових рішень" передбачає, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами ст.4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 по справі 916/2542/25 було опубліковано в ЄДРСР 04.11.2025 і скаржниця мала можливість дізнатися про його існування.
Викладення в якості підстав для поновлення наявності форс-мажорних обставин через введення воєнного стану в державі, ракетні обстріли, відключення світла, апеляційний господарський суд також не визнає обґрунтованими та поважними, з огляду на таке.
Дійсно, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв'язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв'язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.
Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) звернув увагу на те, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли рф населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв'язку.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою в строк, встановлений законом.
Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
З огляду на викладене вище, повністю спростовуються посилання апелянта на те, що йому не було відомо про існування даної справи, та його необізнаність, адже ухвали щодо стану розгляду даної справи та рішення направлялися на його зареєстровану офіційну адресу засобами поштового зв'язку. Колегія суддів зазначає, що апелянт міг відслідковувати стан її розгляду, учасником якої він є, у ЄДРСР, адже сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на викладене вище, наведені апелянтом обґрунтування неможливості подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25 не визнаються судом апеляційної інстанції поважними причинами пропуску строку на його апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Виходячи з вищенаведеного, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25 не визнані судом поважними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Трифонової Тетяни Василівни на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 року у справі № 916/2542/25 залишити без руху.
2. Фізичній особі-підприємцю Трифоновій Тетяні Василівні усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: навести інші обґрунтовані поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення з доданням доказів цього; надати належні докази сплати судового збору у розмірі 4 542 грн.; надати належні докази направлення копії апеляційної скарги стороні по справі протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Трифоновій Тетяні Василівні, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Г.І. Діброва