ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 грудня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3480/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.10.2025, прийняте суддею Литвиновою В.В., м. Одеса, повний текст складено 14.10.2025,
у справі №916/3480/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК"
про стягнення 109 708,39 грн
У серпні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 109708,39 грн, з яких: 103498,48 грн - пеня та 6209,91 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за банківською гарантію №0GO222138/K від 25.02.2022, що забезпечує виконання платіжних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" за індивідуальним договором №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 та додатковою угодою до нього №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 у 100% розмірі договірної вартості газу за період поставки березень місяць 2022 року.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.09.2025 відкрито провадження у справі №916/3480/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.10.2025 у справі №916/3480/25 (суддя Литвинова В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване відсутністю прострочення відповідачем виконання зобов'язання за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.10.2025 у справі №916/3480/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що, з огляду на скасування постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/4275/22, яка набрала законної сили з моменту її прийняття і була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.02.2023, заборони виконання зобов'язання за банківською гарантією, строк виконання відповідного зобов'язання настав для Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" саме з 10.02.2023, між тим останнє було виконане відповідачем лише 17.02.2023, що зумовило наявність відповідного прострочення та, як наслідок, правомірність нарахування відповідачеві пені та 3% річних.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (109708,39 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 14.11.2025 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції було встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 01.12.2025.
15.12.2025 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надійшло клопотання б/н від 13.12.2025 (вх.№4401/25/Д2 від 15.12.2025) про врахування під час розгляду даної справи позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.04.2019 у справі №910/6543/18.
Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ("Продавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" ("Покупець") укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП (далі - договір №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021), відповідно до пункту 1.1 якого цей рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що наділі іменується "індивідуальний договір". Форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 індивідуальний договір повинен бути укладений з урахуванням умов цього договору у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін і складає невід'ємну частину цього договору.
Умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі, якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору (пункт 1.3 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021).
У пунктах 1.4, 2.1 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 узгоджено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором. Загальна кількість природного газу, що передається Продавцем Покупцю на виконання цього договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов індивідуального договору за цим договором, та визначається на підставі комерційних актів.
В силу пунктів 3.1, 3.2 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено індивідуальним договором. Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду поставки, узгодженого сторонами в індивідуальному договорі.
За умовами пункту 3.3 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до індивідуального договору, та портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, що перебачено Кодексом ГТС. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ.
Пунктами 3.9-3.11 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 передбачено, що після закінчення періоду поставки, в якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено відповідним індивідуальним договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис Покупцю його скановану копію на електронну адресу Покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим Покупцем в день направлення його Продавцем на електронну адресу Покупця, також Продавець надсилає на підпис Покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою Продавця, на поштову адресу Покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем комерційного акту Продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за період поставки на поштову адресу Продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Сторони погодили, що скан-копії підписаних сторонами комерційних актів, що надіслані електронною поштою на адреси, визначені у розділі 11 цього договору, мають повну юридичну силу на рівні з оригіналами до моменту фактичного обміну оригіналами, можуть бути подані в якості належних доказів і не можуть заперечуватися стороною, від імені якої вони бути відправлені. У разі неповернення підписаного Покупцем переданого йому комерційного акту у визначений договором строк такий акт вважається підписаним Покупцем.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.4 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах індивідуального договору. Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.
Згідно з пунктом 6.3 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених рамковим договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу Покупцю - по 30.04.2022 включно (пункт 9.1 договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021).
20.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" укладено індивідуальний договір №БГр-21/22-ДЕП до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 (далі - індивідуальний договір №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021), у пунктах 1-3 якого визначено, що загальний період поставки становить з 01.11.2021 до 30.04.2022 (включно). Договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 цього індивідуального договору та заявок Покупця про обсяг природного газу. Плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 37300,00 тис. куб.м та встановлюється на кожний період поставки по місяцях.
У пунктах 8-10 індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 узгоджено, що договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої Покупцем заявки і договірної ціни, визначеної в пункті 10 індивідуального договору. Договірна вартість за загальний період поставки розраховується як сума договірних вартостей за всі періоди поставки протягом загального періоду поставки. Договірна ціна природного газу, який буде придбаний Покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7420 грн з ПДВ за 1000 куб.м.
В силу пункту 12 індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 календарних днів, починаючи з дня наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
За умовами пункту 14.1 індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 Покупець зобов'язується надати Продавцю не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку періоду поставки: жовтень місяць 2021 року, листопад місяць 2021 року, грудень місяць 2021 року, січень місяць 2022 року, лютий місяць 2022 року, березень місяць 2022 року, квітень місяць 2022 року, один з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за індивідуальним договором, зокрема, у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% договірної вартості газу за відповідний період поставки, визначеної сторонами у додатковій угоді до індивідуального договору, укладеної відповідно до пунктів 7 та 16 індивідуального договору, та закінчення строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у пункті 12 цього індивідуального договору. Банківська гарантія має бути складена банком-гарантом за формою та відповідати вимогам, що наведені у додатку 2 до цього індивідуального договору. Усі витрати, пов'язані із банківською гарантією, здійснюються за рахунок Покупця.
16.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" укладено додаткову угоду №03-БГр-ДЕП до індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021, за змістом якої у редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022 сторони домовились, що обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у березні місяці 2022 року складає 3945,000 тис. куб.м. Договірна вартість за період поставки (березень місяць 2022 року) складає 24393250 грн, крім того ПДВ - 4878650 грн, разом - 29271900 грн.
На виконання умов індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" природний газ на загальну суму 165903780 грн, що підтверджується низкою комерційних актів приймання-передачі природного газу, а саме: №1_11-БГр-ДЕП від 30.11.2021 (обсяг переданого газу - 3515,000 тис.куб.м, вартість - 26081300 грн); №1_12-БГр-ДЕП від 31.12.2021 (обсяг переданого газу - 4809,000 тис.куб.м, вартість - 35682780 грн); №1_01-БГр-ДЕП від 31.01.2022 (обсяг переданого газу - 5715,000 тис.куб.м, вартість - 42405300 грн); №1_02-БГр-ДЕП від 28.02.2022 (обсяг переданого газу - 4375,000 тис.куб.м, вартість - 32462500 грн); №1_03-БГр-ДЕП від 31.03.2022 (обсяг переданого газу - 3945,000 тис.куб.м, вартість - 29271900 грн).
Факт повної, але несвоєчасної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" отриманого природного газу підтверджується копією балансової одиниці по підприємству Покупця, копією листа Акціонерного банку "Укргазбанк" з інформацією про надходження грошових коштів на рахунки позивача, а також копією заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог №125/7-2958 від 19.07.2022.
Виконання зобов'язань з оплати вартості природного газу, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" у березні місяці 2022 року, було забезпечено банківською гарантією Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" №0GO222138/K від 25.02.2022.
За банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022 Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" ("Банк-гарант") надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" ("Бенефіціар") гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов'язання сплатити Бенефіціару суму, яка не перевищує 40810000 грн, протягом п'яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог. Гарантія забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" ("Принципал") платіжних зобов'язань за індивідуальним договором №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 та додатковою угодою до нього №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 (період поставки - березень місяць 2022 року). Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок Бенефіціара, визначений у вимозі. Ця гарантія набуває чинності з дати надання її Банком-гарантом. Строк дії гарантії - до 17.06.2022 і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана Банком-гарантом не пізніше 17:00 за київським часом цієї дати.
Умовами банківської гарантії №0GO222138/K від 25.02.2022 передбачено наслідки порушення Банком-гарантом зобов'язання за банківською гарантією. Так, у разі порушення Банком-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання Банком-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією щодо перерахування коштів згідно з письмовою вимогою Бенефіціара Банк-гарант сплачує Бенефіціару пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань Банку-гаранта за цією банківською гарантією за кожен день прострочення.
Посилаючись на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" зобов'язань за індивідуальним договором №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 та додатковою угодою до нього №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 (у редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022) у вигляді несплати договірної вартості газу у сумі 29271900 грн, позивач звернувся до відповідача з вимогою платежу №125/14-1750 від 20.05.2022 за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022.
Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" вищенаведену вимогу було отримано 02.06.2022, що підтверджується листом відповідача №00/1335-0/50 від 09.06.2022, в якому останній зазначив про неможливість виконання вимоги платежу позивача внаслідок того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/4275/22 забезпечено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зобов'язання припинити дії, що порушують права, шляхом встановлення заборони вказаному банку до набрання рішенням у справі №910/4275/22 законної сили вчиняти дії щодо виконання безвідкличної банківської гарантії №0GO222138/K від 25.02.2022.
В подальшому постановою Верховного Суду від 09.02.2023 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі у справі №910/4275/22; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про забезпечення позову.
Зазначена постанова отримана відповідачем засобами поштового зв'язку 17.02.2023, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на відповідному конверті, в якому зазначене судове рішення було надіслане Публічному акціонерному товариству "МТБ БАНК".
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" частково перерахувало позивачу грошові кошти у сумі 10000000 грн відповідно до платіжного доручення №2539272 від 07.06.2022, а 8478487,18 грн було зараховано згідно з заявою про зарахування зустрічних вимог позивача від 19.07.2022.
З огляду на те, що заходи забезпечення позову у справі №910/4275/22 було скасовано, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" стверджує про те, що відповідач мав здійснити сплату решту грошових коштів у сумі 10793412,82 грн (розраховано наступним чином: 29271900 грн - 10000000 грн - 8478487,18 грн = 10793412,82 грн) за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022 в строк до 09.02.2023.
Перерахування на користь позивача вищенаведеної суми грошових коштів було здійснене Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" 17.02.2023 відповідно до платіжної інструкції №4720353.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" на користь позивача заборгованості у загальній сумі 109708,39 грн, з яких: 103498,48 грн - пеня та 6209,91 грн - 3% річних, нарахованих у зв'язку з тим, що відповідач, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", несвоєчасно виконав взяті на себе зобов'язання за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності прострочення відповідачем виконання зобов'язання за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".
За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються, зокрема, договором постачання природного газу.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою індивідуальний договір №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 є договором постачання природного газу, який згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами та, відповідно, виступає підставою для виникнення у сторін за цим правочином господарського зобов'язання відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
В силу частин першої, другої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
На виконання умов індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" природний газ на загальну суму 165903780 грн, що підтверджується відповідними комерційними актами приймання-передачі природного газу.
З матеріалів справи вбачається, що вартість поставленого позивачем природного газу була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" з порушенням строків, визначених індивідуальним договором №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021.
Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
В силу частини другої статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
За умовами частин першої, другої статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема, вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 560, 562, 563, 564, 565 Цивільного кодексу України викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20.
Наведені вище норми Цивільного кодексу України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання регламентовані Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (у редакції постанови правління Національного банку України від 25.01.2018 №5) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10321 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення).
Згідно з пунктом 36 розділу V Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).
Отже, підставою для здійснення виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ця вимога бенефіціара має бути письмовою та має відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. При цьому, зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром. Відповідно до визначеного зазначеними нормами законодавства порядку розгляду гарантом вимоги бенефіціара перш ніж відмовити чи задовольнити вимогу бенефіціара гарант зобов'язаний перевірити отриману від бенефіціара вимогу на предмет її відповідності умовам гарантії. З огляду на викладене, отримавши вимогу від бенефіціара, банк-гарант має перевірити достовірність вимоги та з'ясувати, чи відповідає така вимога умовам належного представлення. Для визначення належності представлення вимоги бенефіціара гаранту, а, відповідно, і виникнення обов'язку платити за гарантією, необхідно керуватись саме умовами виданої банком банківської гарантії (постанова Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/6924/22).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, з огляду на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" своїх зобов'язань за індивідуальним договором №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 з урахуванням додаткової угоди №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 (у редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022), позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" з вимогою за безумовною, безвідкличною банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022.
Між тим, відповідач не мав можливості виконати відповідну вимогу позивача, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/4275/22 забезпечено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зобов'язання припинити дії, що порушують права, шляхом встановлення заборони вказаному банку до набрання рішенням у справі №910/4275/22 законної сили вчиняти дії щодо виконання безвідкличної банківської гарантії №0GO222138/K від 25.02.2022.
В подальшому вищенаведена ухвала про забезпечення позову була скасована постановою Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/4275/22.
Поряд з цим, сплата коштів на виконання банківської гарантії №0GO222138/K від 25.02.2022 була здійснена відповідачем 17.02.2023, про що свідчить відповідна платіжна інструкція.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами банківської гарантії №0GO222138/K від 25.02.2022 передбачено, що у разі порушення Банком-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання Банко-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією щодо перерахування коштів, згідно з письмовою вимогою Бенефіціара, Банк-гарант сплачує Бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань Банку-гаранта за цією банківською гарантією за кожен день прострочення.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Разом з тим, враховуючи отримання відповідачем копії постанови Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/4275/22, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 про забезпечення позову і відмовлено у вжитті таких заходів, лише 17.02.2023, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому вказана постанова надсилалася Публічному акціонерному товариству "МТБ БАНК", та перерахування останнім позивачу решти боргу за вимогою №125/14-1750 від 20.05.2022 у сумі 10793412,82 грн в той самий день - 17.02.2023, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність прострочення відповідачем виконання зобов'язання за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 103498,48 грн пені та 6209,91 грн 3% річних, нарахованих за період з 10.02.2023 по 16.02.2023.
Доводи апелянта про те, що постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/4275/22 набрала законної сили з моменту її прийняття та була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.02.2023, у зв'язку з чим для відповідача настав строк виконання зобов'язання за банківською гарантією №0GO222138/K від 25.02.2022 саме з 10.02.2023, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Порядок вручення судових рішень визначений у статті 242 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття Верховним Судом постанови від 09.02.2023 у справі №910/4275/22), за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункти 1, 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час прийняття Верховним Судом постанови від 09.02.2023 у справі №910/4275/22).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (у редакції, чинній на час прийняття Верховним Судом постанови від 09.02.2023 у справі №910/4275/22).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).
Згідно з пунктом 2 Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пункту 89 Правил надання послуг поштового зв'язку реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються одержувачам за умови пред'явлення ними паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, військового квитка для військовослужбовця строкової служби, посвідчення народного депутата України, документа, що замінює паспорт, паспорта іноземного громадянина з візою або посвідки на постійне чи тимчасове проживання на території України іноземного громадянина, інших документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.
В силу пунктом 90 Правил адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред'явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об'єкті поштового зв'язку.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (пункт 94 Правил).
Пунктом 96 Правил визначено, що реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 106 Правил бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається до суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що належним доказом, який підтверджує дату отримання копії постанови Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/4275/22, враховуючи розгляд відповідної справи у порядку письмового провадження, є доказ отримання її особисто під підпис або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зазначеної постанови Верховного Суду особисто під розписку повноважного представника, натомість згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому постанова надійшла до відповідача, датою її отримання значиться 17.02.2023, тобто той самий день, в який відповідач перерахував на рахунок позивача решту боргу за вимогою. Докази порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку або вручення відповідачеві вищенаведеного судового рішення в інший день, аніж той, який вказаний на конверті, у матеріалах справи також відсутні.
При цьому сам факт оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідної постанови Верховного Суду 10.02.2023 жодним чином не свідчить про ознайомлення відповідача з нею саме 10.02.2023 та, відповідно, не зумовлює автоматично початок перебігу строку на виконання зобов'язань за банківською гарантією до моменту отримання Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" копії судового рішення у порядку, встановленому процесуальним законом (у даному випадку - засобами поштового зв'язку).
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №910/6543/18 відхиляються колегією суддів внаслідок її нерелевантності до спірних правовідносин. Так, в межах справи №910/6543/18 встановлено, що ухвала про скасування заходів забезпечення позову була оголошена у судовому засіданні у присутності представника банку, тобто останній був обізнаний про результат судового засідання. Натомість, у даній справі постанова суду касаційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову і відмовлено у вжитті таких заходів, була прийнята у порядку письмового провадження, тобто без проведення судового засідання, внаслідок чого відсутні підстави вважати відповідача обізнаним про результати судового розгляду безпосередньо в день прийняття судового рішення.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 14.10.2025 у справі №916/3480/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області 14.10.2025 у справі №916/3480/25 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук