79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2025 р. Справа № 907/882/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2025 (суддя Лучко Р.М.)
за скаргою Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни без номера від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10001/24)
на дії (рішення) приватного виконавця
у справі № 907/882/22
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород
про стягнення коштів
за участю представників (в режимі відеоконференцзв'язку):
від позивача - не з'явився
від відповідача - Лесько А.О.
від приватного виконавця - Мікрюков С.В.
Господарський суд Закарпатської області в ухвалі від 19.11.2025 у справі № 907/882/22 постановив: - відмовити в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10001/24) на дії (рішення) приватного виконавця Лукечі О.В. у виконавчому провадженні ВП № 76744249.
Вказана ухвала мотивована тим, що представник стягувача - Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради - діяв у межах наданих йому довіреністю повноважень, подавши до приватного виконавця заяву про відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження» та відповідною Інструкцією, належним чином відкрив виконавче провадження № 76744249, встановив мінімальні витрати, стягнув основну винагороду та наклав арешт на кошти боржника. Судом встановлено, що аргументи боржника про відсутність належно оформленої заяви або повноважень представника є необґрунтованими та не підтверджені документально. Враховуючи законність дій приватного виконавця та відповідність поданих документів вимогам закону, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги боржника на дії (рішення) приватного виконавця.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19 листопада 2025 року про відмову в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни на дії (рішення) приватного виконавця Лукечі О.В. у виконавчому провадженні ВП № 76744249, задоволити скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни (вх. № 02.3.1-02/10001/24) у повному обсязі.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що заява про відкриття виконавчого провадження, яка стала підставою для його початку, не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів щодо діловодства. Зокрема, документ був переданий приватному виконавцю без обов'язкової реєстрації у службі діловодства стягувача - Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, не містить реєстраційного індексу, вихідного номеру, реквізитів бланку установи та інформації про підпорядкування. Також відсутні підтвердження надсилання документів поштовим або кур'єрським зв'язком. Враховуючи це, заява не може вважатися офіційною заявою стягувача, оскільки не пройшла передбачену законодавством процедуру реєстрації та не відповідає встановленим правилам оформлення службових і управлінських документів.
Крім того, зазначив, що довіреність № 24.01-12/2 від 02.01.2024, видана Данканичу А.Е., на підставі якої він подавав заяву про примусове виконання рішення, не надавала йому повноважень представляти інтереси Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради перед приватним виконавцем Лукечею О.В. Аналіз змісту довіреності свідчить, що надані повноваження обмежуються представництвом у державних органах виконавчої служби та виконанням судових рішень у межах цих органів, і не поширюються на приватних виконавців. Суд першої інстанції, відхиливши ці доводи, неправомірно розширив повноваження представника всупереч нормам законодавства, що забороняє тлумачити довіреність у спосіб, який збільшує надані правочином повноваження.
Відповідно, відкриття виконавчого провадження відбулося без правових підстав, а висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги Грицик Л.О. є необґрунтованим.
Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, приватний виконавець подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив свої заперечення на доводи апелянта, покликаючись, зокрема, на таке:
У відповідності до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2025 у справі № 907/882/22, 30.10.2025 до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання представника скаржника про поновлення провадження за скаргою на дії (рішення) приватного виконавця. Проте виконавче провадження № 76744249 станом на 25.10.2025 вже було завершено постановою приватного виконавця Лукеча О.В. від 24.10.2025. Враховуючи це, на момент поновлення провадження скарга не могла відновити порушені права скаржника, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2024 вичерпала свою дію внаслідок фактичного завершення провадження.
Суд першої інстанції, дослідивши скаргу та надані докази, відмовив у її задоволенні, зазначивши, що постанова приватного виконавця Лукеча О.В. у виконавчому провадженні № 76744249 була прийнята відповідно до норм закону. Твердження скаржника про порушення ЗУ «Про виконавче провадження» щодо неправомірного відкриття виконавчого провадження є помилковим, оскільки заява стягувача від 06.12.2024, подана Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, містила всі обов'язкові відомості, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень та відповідала вимогам закону.
Заявлені скаржником порушення правил діловодства та архівного зберігання документів не можуть слугувати підставою для повернення виконавчого документа, а свідчать лише про можливі недоліки в організації діловодства самого скаржника. Відповідно, виконавець діяв у межах своїх повноважень та належним чином відкрив і здійснював виконавче провадження, тому твердження скаржника про неправомірність дій приватного виконавця щодо прийняття виконавчого документа від представника Департаменту спростовуються матеріалами справи.
Крім того, звернув увагу на помилкове твердження апелянта про те, що виконання рішення стосується майна комунальної власності. Насправді стягнення здійснювалося з приватного майна боржника, а не стягувача, тому порушень немає.
Отже, вважає, що суд першої інстанції правильно надав правову оцінку законності дій приватного виконавця та відмовив у задоволенні скарги як необґрунтованої і недоведеної.
Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 01.12.2025 відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, поданої на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2025 у справі № 907/882/22 на 18.12.2025.
В дане судове засідання в режимі відеоконференції з'явились представник відповідача та представник приватного виконавця, які підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила наступне:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 задоволено позов та ухвалено стягнути з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки у розмірі 279 829,39 грн та витрати на оплату судового збору в розмірі 4200,00грн.
Постановою від 24.10.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 у справі №907/882/22 без змін.
На примусове виконання вказаного рішення Господарського суду Закарпатської області судом 03.12.2024 видано відповідні накази.
З метою примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 у даній справі про стягнення з відповідача 279 829,39 грн заборгованості та 4200,00 грн витрат на оплату судового збору, представник позивача Данканич А.Е. 09.12.2024 звернувся до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича з заявою про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2024 (вх. № 2405), долучивши до неї оригінал наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 у справі № 907/882/22 та (з метою підтвердження повноважень представника) копію довіреності на представництво інтересів Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 02.01.2024 за №24.01-12/2.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви від 06.12.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем 09.12.2024 прийнято постанови:
- про відкриття виконавчого провадження ВП №76744249 про стягнення з боржника 279 829,39 грн заборгованості та 4200,00 грн витрат на оплату судового збору;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі мінімальних витрат 300,00 грн;
- про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 28 402,94 грн;
- про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з врахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 312 932,33 грн.
Вказані постанови, відповідно до супровідного листа від 09.12.2024 за № 50942, надіслані приватним виконавцем учасникам виконавчого провадження № 76744249.
23.12.2024 Фізичною особою-підприємцем Грицик Ларисою Олексіївною подано скаргу на дії приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича у виконавчому провадженні ВП №76744249, у якій скаржник просив суд: - визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича щодо ухвалення: постанови від 09.12.2024 ВП № 76744249 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу № 907/882/22 *8*1092202*1*0* виданого 03.12.2024 Господарським судом Закарпатської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни 279 829,39 грн боргу та витрат на оплату судового збору в розмірі 4 200,00 грн; - постанови від 09.12.2024 ВП №76744249 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі мінімальних витрат 300 грн; постанови від 09.12.2024 ВП № 76744249 про стягнення з боржника Грицик Л.О. основної винагороди в сумі 28402,94 грн; постанови від 09.12.2024 ВП № 76744249 про арешт коштів боржника Грицик Л.О. у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору /основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 312932,33 гривні; - скасувати означені постанови приватного виконавця; - зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечу Олександра Васильовича усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом ухвалення постанови про повернення без прийняття до виконання виконавчого документу - наказу *8*1092202*1*0* на примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 у справі № 907/882/22.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2025 касаційну скаргу Грицик Л.О. задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 у справі № 907/882/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали відсутні, з огляду на наступне:
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Виконавче провадження у відповідності до ст. 2 вказаного Закону, здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За змістом ч. 1 ст. 14, ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі ст. ст. 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Початок примусового виконання рішення визначений у ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за змістом якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності); спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності); відомості про часткове виконання рішення боржником.
До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності (ст. 16 ЗУ «Про виконавче провадження»).
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Як зазначалось вище, 09.12.2024 представник Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради Данканич А.Е., звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича із заявою про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2024 (вхідний № 2405), додавши до неї оригінал наказу Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2024 у справі № 907/882/22 та копію довіреності № 24.01-12/2 від 02.01.2024, яка підтверджує його повноваження представляти інтереси Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відсутності належним чином оформленої заяви стягувача про примусове виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 06.12.2024 про відкриття виконавчого провадження, долучена до матеріалів справи приватним виконавцем листом від 17.11.2025 № 76744249, повністю відповідає вимогам, установленим пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції. Зауваження скаржника щодо недотримання правил діловодства та архівного зберігання документів під час оформлення цієї заяви не свідчать про її неналежність і можуть характеризувати лише внутрішні організаційні недоліки у діяльності позивача, що не є підставою для повернення виконавчого документа без його виконання приватним виконавцем.
За змістом п.6 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», обов'язок повернути стягувачу виконавчий документ без виконання для органу державної виконавчої служби, приватного виконавця пов'язується, зокрема, з неподанням стягувачем заяви про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 цього Закону, що за наявності такої заяви (заява від 06.12.2024) та її відповідності вимогам п. 3 розділу ІІІ Інструкції виключає підставність аргументів скаржника про протиправність дій приватного виконавця у зв'язку з прийняттям до виконання заяви стягувача, яка не пройшла реєстрації у службі діловодства останнього.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду та вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності у представника Данканича А.Є. належних повноважень, наданих довіреністю № 24.01-12/2 від 02.01.2024, долученої до заяви про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2024, оскільки відповідно до п.4 зазначеної довіреності позивач уповноважив Данканича А.Є. представляти інтереси та вести справи Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з питань виконання судових рішень, брати участь у виконавчому провадженні з усіма правами, передбаченими ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Крім того, згідно з п.2 цієї довіреності, представник має право подавати заяви, підписувати процесуальні документи від імені Департаменту та вчиняти всі інші законні дії, пов'язані з наданими йому повноваженнями.
При цьому, саме по собі незазначення у довіреності № 24.01-12/2 від 02.01.2024 усіх органів/посадових осіб у правовідносинах з якими має право діяти представник, зокрема, й приватного виконавця не може свідчити про відсутність повноважень з представництва у спірних правовідносинах чи слугувати підставою для висновку про наявність протиправних дій приватного виконавця при початку примусового виконання судового рішення у цій справі.
Таким чином, при зверненні до приватного виконавця Лукечі О.В. із заявою від 06.12.2024 про відкриття виконавчого провадження представник Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради діяв у межах наданих довіреністю № 24.01-12/2 від 02.01.2024 повноважень, у спосіб представлення інтересів стягувача з питань виконання судових рішень (шляхом подання заяви про примусове виконання рішення).
Посилання скаржника на приписи п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» в частині неможливості здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішення, за яким стягувачем є держава чи державні органи та яке передбачає вчинення дій щодо майна державної або комунальної власності, а також на наявність підстав, визначених п. 9 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», для повернення виконавчого документа, є необґрунтованими, оскільки предметом примусового виконання у цій справі є стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, тобто суб'єкта приватного права. Відтак, у межах виконання зазначеного рішення не передбачено вчинення будь-яких виконавчих дій щодо майна державної чи комунальної власності у розумінні ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, наведені доводи скаржника колегія суддів оцінює критично.
У зв'язку з цим доводи скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича, зокрема щодо винесення постанови від 09.12.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 76744249, визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди та накладення арешту на кошти, не знайшли свого документального підтвердження, що свідчить про відсутність порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції під час відкриття виконавчого провадження № 76744249.
За таких обставин, підстави для скасування відповідних постанов приватного виконавця та для задоволення скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни від 23.12.2024 (вх. № 02.3.1-02/10001/24) на дії (рішення) приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 76744249, а також для зобов'язання приватного виконавця поновити нібито порушене право заявника - відсутні.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни відмовити.
Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2025 у справі № 907/882/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 26.12.2025.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік