26 грудня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівців від 17.12.2025 р., постановлену в кримінальному провадженні №412023260000000551 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 17 грудня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-2 КК України, строк тримання під вартою до 12.55 год. 13 лютого 2026 року, без визначення розміру застави.
На вказану ухвалу суду адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або інший альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Вказував, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою з 29.03.2023 року без обвинувального вироку, який набрав законної сили і така тривалість є надмірною та непропорційною, що, на його думку, вимагає застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Стверджував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в клопотанні сторони захисту відсутні нові обставини, які б давали можливість для зміни запобіжного заходу.
Вважає, що судом проігноровано висновки, викладені в ухвалі Чернівецького апеляційного суду від 27.11.2024 року, що є порушенням вимог КПК України. Також суд обмежився загальними формулюваннями, не ЄУНСС 722/1455/25 НП 11кп/822/443/25 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_7
навів жодного аргументу, що виправдовує подальше тримання під вартою обвинуваченого.
Зазначав, що у своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на те, що сам факт обвинувачення перестає бути достатнім для тримання під вартою, а ризики повинні бути конкретними, актуальними та доведеними.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження, оскільки клопотань щодо розгляду цієї справи за участю сторін не заявлено.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані відповідно до ст. 422-1 КПК України матеріали провадження та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з приписами ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Судом встановлено, що в провадженні Чернівецького районного суду м. Чернівців знаходиться кримінальне провадження №412023260000000551 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255-1, ч.1 ст. 255-2 КК України. Вказані кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
З даних, які характеризують особу обвинуваченого, вбачається, що останній раніше судимий, на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень відбував покарання в ДУ «Сокирянська виправна колонія (67)», сектор максимального рівня безпеки.
Колегія суддів вважає правильними висновки районного суду, що передбачені ст.177 КПК України ризики, які були заявлені на час обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, а застосування більш м'яких запобіжних не забезпечить в повній мірі виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про законність рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
При цьому, на стадії судового розгляду кримінального провадження суд вирішує питання про обрання, продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка також дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
У матеріалах справи відсутні докази зміни будь-яких обставин, які існували при обранні запобіжного заходу обвинуваченому на період досудового розслідування, як про те зазначає захисник.
Доводи, які наведені в апеляційній скарзі, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявність ризиків можливої протиправної поведінки обвинуваченого та тяжкість інкримінованих йому злочинів не дають підстав для скасування ухвали суду та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівців від 17 грудня 2025 р. щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_8
Копія.Згідно з оригіналом: суддя