Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/710/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 390/42/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 115 (93, 94) Л ОСОБА_1
10.12.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченої - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Воркута РФ, громадянку України, із загальною середньою освітою, не працюючу, одружену, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_10 визнана винуватою та засуджена за вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, за таких обставин.
Близько 14 години 00 хвилин 14 листопада 2024 року ОСОБА_10 перебувала у домоволодінні АДРЕСА_2 . В подальшому, під час святкування, перебуваючи в стані сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_10 виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_10 , перебуваючи в зальній кімнаті будинку, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, цілеспрямовано нанесла ОСОБА_11 один удар в ділянку грудної клітки ножем.
Тим самим, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_10 спричинила ОСОБА_11 тілесне ушкодження у вигляді рани передньої поверхні грудної клітини, що проникає в плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені (ІІІ сегмент), перебіг якої ускладнився внутрішньо плевральною кровотечою з розвитком шоку, яке відповідно до висновку судово - медичного експерта №1318 від 30.12.2024 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_11 настала на місці вчинення кримінального правопорушення від проникаючого колото - різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені (ІІІ сегмент), перебіг якої ускладнився внутрішньо плевральною кровотечою з розвитком шоку, як наслідок колото - різаного поранення грудної клітки з пошкодженням легені.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальне провадження по даній справі відносно ОСОБА_10 . - закрити, на підставі ч. 1 ст.284 КПК України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у ході судового розгляду прокурор не надав жодних речових доказів, експертних висновків чи об'єктивних даних, які б підтверджували причетність ОСОБА_10 до злочину. Єдиним доказом сторони обвинувачення є показання одного свідка ОСОБА_12 .
Проте, захисник вважає, що покази даного свідка є внутрішньо суперечливі.
Так, свідок ОСОБА_12 добре пам'ятає як ОСОБА_10 приїхала до нього, пам'ятає час, пам'ятає як ОСОБА_10 виходила з кімнати, що ходила на кухню та повернулась назад, а також пам'ятає яким чином ОСОБА_10 нанесла удар, але зовсім не пам'ятає де вона перед цим протягом тривалого часу сиділа з ними за столом. Також свідок ОСОБА_12 повідомив що ОСОБА_10 в той день алкоголь з ними за столом не вживала. Вони не підтверджуються іншими джерелами.
Відповідно до висновку експерта № 149 від 23 грудня 2024 року, в момент спричинення пошкоджень клинок занурювався в товщі шарів предметів одягу в напрямку пошкоджувальної дії відносно тіла людини спереду назад і дещо знизу вверх. Даний висновок експерта суперечить показам свідка ОСОБА_12 , який пояснював що коли ОСОБА_10 повернулася із кухні то стоячи, з висоти власного зросту, одразу, з розмаху нанесла удар ножем потерпілому, який в цей час сидів, а тому знаходився нижче обвинуваченої. Згідно висновку експерта № 139 від 23.12.2024 року ОСОБА_10 не могла нанести такий удар про який зазначає свідок ОСОБА_12 , оскільки для того щоб нанести удар знизу вверх їй треба було б нахилитися або присісти, однак свідок ОСОБА_12 вказує, що ОСОБА_10 стояла в повний зріст.
Особа свідка викликає сумніви у його неупередженості.
Так, зі слів обвинуваченої ОСОБА_10 , свідок ОСОБА_12 в минулому неодноразово притягався до кримінальної відповідальності в тому числі і за вбивство людини, про що їй відомо від свого чоловіка ОСОБА_13 , який знав ОСОБА_12 протягом тривалого часу. При цьому незрозуміло навіщо ОСОБА_12 витягав ніж з тіла ОСОБА_11 , якщо, враховуючи кримінальний досвід він знав що цього робити не можна, оскільки ОСОБА_11 на той момент ще був живий, як повідомляв ОСОБА_12 під час виклику швидкої допомоги. Більше того, не зрозуміло навіщо перед тим як дзвонити до поліції і викликати швидку ОСОБА_12 спочатку подзвонив своєму товаришу, який працює у поліції, і проконсультувався з ним що йому робити і як вчиняти далі.
ОСОБА_10 , як на досудовому слідстві, так і на початку розгляду даного кримінального провадження в суді свою вину в інкримінованому їй злочині визнавала в повному обсязі, оскільки не пам'ятала усіх обставин подій того дня і виходила лише з єдиних пояснень свідка ОСОБА_12 , який вказував на неї. Виходячи з вказаних обставин ОСОБА_10 просила пробачення у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та зазначала, що готова нести покарання за вчинений злочин та за своїми можливостями відшкодовувати моральну шкоду.
Більше того, 10.01.2025 року донькою обвинуваченої ОСОБА_10 було відшкодовано потерпілій ОСОБА_7 матеріальна шкода в розмірі 30000 гривень. Однак, після проведення судової психіатричної експертизи за ухвалою суду, а саме після спілкування з лікарями психіатрами ОСОБА_10 пригадала, що в той день, через деякий час як усі сіли за стіл, приблизно о 14:00 год., вона заснула, а тому не пам'ятає що відбувалось далі за столом. Коли вона прокинулась вона побачила ОСОБА_12 , який її розбудив і кричав: «Вставай! Подивись, що ти наробила! Ти вбила його!»
Таким чином, обвинувачена стверджує, що у момент, коли за версією слідства було скоєно вбивство, вона спала на місці події. Ця версія узгоджується із показами свідка ОСОБА_12 , який вказав, що ОСОБА_10 з ними алкоголь не вживала за столом, а також не зміг пригадати де вона знаходилась у кімнаті і чи взагалі вона сиділа з ними за столом.
Людина, яка перебуває у стані природного чи медикаментозного сну, не здатна виконувати складні цілеспрямовані дії, такі як завдання ударів, використання ножа чи подальше приховування слідів злочину. Це підтверджується не лише здоровим глуздом, але й численними науковими висновками судово-медичної практики.
Крім того, захисник звертає увагу суду, що на руках та вилученому одязі ОСОБА_10 немає слідів крові ОСОБА_11 , які відповідали б активним діям під час нападу.
Також в матеріалах провадження відсутні будь-які докази використання ножа або інших предметів з боку обвинуваченої ОСОБА_10 .
На знарядді злочину не виявлено відбитків пальців обвинуваченої ОСОБА_10 її біологічні сліди - лише ті, що пояснюються звичайною присутністю на місці події (спільне перебування, чи відпочинок).
Більше того, завдання удару з настанням таких тілесних ушкоджень, які описані у висновку експерта вимагає від нападника не аби якої сили, що на переконання сторони захисту унеможливлює завдання цього удару саме ОСОБА_10 .
Обвинувачення не встановило жодного мотиву вбивства. Між підзахисною ОСОБА_10 і потерпілим ОСОБА_11 не було ані конфліктів, ані фінансових чи особистих суперечок, які б могли стати підставою для злочину.
Як було встановлено в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_10 і потерпілий ОСОБА_11 до тієї зустрічі у ОСОБА_12 майже не знали один одного. Вказані обставини підтверджуються як показами обвинуваченої ОСОБА_10 так і допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_12 . Крім того, потерпілі, а саме дружина і донька загиблого ОСОБА_11 пояснили, що до цього раніше ОСОБА_10 також не знали.
За таких обставин захисник вважає, що у справі немає доказів, які б вказували на те, що саме ОСОБА_10 заподіяла смерть ОСОБА_11 . Є тільки припущення, що перебування обвинуваченої на місці злочину і вказання на неї свідка, який теоретично також міг скоїти цей злочин, що автоматично дорівнює винуватості. Але припущення не є доказом, і це прямо забороняє стаття 62 Конституції України. Натомість, органами досудового розслідування навіть не розглядалась версія скоєння вбивства ОСОБА_12 , який, на відміну від ОСОБА_10 давно був знайомий із ОСОБА_11 і у них могли бути якісь конфлікти, або фінансові чи особисті суперечки, які могли б стати підставою для злочину.
У цій справі немає жодного прямого доказу, який би вказував на винуватість його підзахисної. Натомість її версія, що вона спала не суперечить жодному доказу, а навпаки узгоджується з об'єктивними обставинами.
Крім того, звертає увагу суду, на данні, які характеризують особу обвинуваченої. Відповідно до письмових доказів, які знаходяться в матеріалах провадження ОСОБА_10 раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягувалася. Відповідно до характеристики з місця проживання та реєстрації ОСОБА_10 характеризується виключно позитивно, постійно піклується про свого онука, постійно перебуває в зареєстрованому офіційному шлюбі з ОСОБА_14 , який являється учасником бойових дій та брав постійну участь у захисті України від російської агресії.
Зазначені вище обставини виключно позитивно характеризують ОСОБА_10 та свідчать про наявність у обвинуваченої міцних соціальних зав'язків.
Крім того, відповідно до характеристик ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» від 24.01.2025 та 25.07.2025 року, де на цей час утримується моя підзахисна ОСОБА_10 , за період тримання під вартою у неї стягнень немає, а навпаки має ряд заохочень, в стосунках з представниками адміністрації ввічлива, тактовна, за складом характеру завжди спокійна та врівноважена, цілеспрямована, самостійна, до своєї особистості - вимоглива. В бесідах щира. Дотримується всіх вимог санітарії та особистої гігієни.
На диспансерних обліках у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, що підтверджується відповідними довідками КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» від 26.12.2024 року.
Враховуючи викладене вище, сторона захисту вважає що особа з такими характеризуючими даними не могла б вчинити один з найтяжчих злочинів, передбачений Кримінальним Кодексом України як умисне вбивство іншої людини.
Будь-які сумніви щодо того, чи могла ОСОБА_10 вчинити цей злочин, повинні тлумачитися на її користь. Це не лише вимога Конституції та КПК України, а й основоположний принцип справедливого судочинства.
Не обвинувачена має доводити свою невинуватість, а прокурор - її вину. Якщо у суду залишається бодай найменший сумнів, такий сумнів, відповідно до принципу «in dubio pro reo», повинен тлумачитися на користь підзахисної.
В судовому засіданні не було спростовано пояснення ОСОБА_10 , про те, що вона не вчиняла злочину, оскільки спала на місці події. Все обвинувачення ґрунтується лише на здогадках та припущеннях сторони обвинувачення по даному провадженню.
Підтримуючи позицію своєї підзахисної, захисник вважає, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України допущена невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, обвинувачену ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_9 у підтримку апеляційних вимог, прокурора ОСОБА_6 та потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які заперечили проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченою ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, наведених у вироку.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_10 вину в інкримінованому їй злочині не визнала. У судовому засіданні 23 липня 2025 року заявила, що не пам'ятала, що сталося і раніше визнала свою вину тільки тому, що свідок ОСОБА_15 сказав, що вона це зробила. Пізніше вона зрозуміла, що у ОСОБА_16 є причини її обмовляти. ОСОБА_16 був судимим раніше і відбував покарання у місцях позбавлення волі за смерть - дівчини. Вона це знає зі слів чоловіка - ОСОБА_17 . Вона пригадала, що приїхала вже напідпитку, а потім вони сіли за стіл і ще випили за іменинника. Згодом ОСОБА_18 на її прохання поїхав до магазину за пивом. ОСОБА_16 розпалив камін і вона, сидячи у кріслі, заснула. Її розбудив ОСОБА_16 , взяв за руку і підвів до ОСОБА_18 , який лежав на підлозі та почав кричати: «Подивись, що ти зробила! Ти його убила. Для чого ти його убила?» Вона була у стані ступору, пішла і сіла на ліжко, потім напівсидячи лягла і не розуміла, що відбувається. Стверджує, що вона спала у момент, коли до будинку зайшов її чоловік, повернувшись із поминок свого побратима. Звертає увагу на те, що ОСОБА_16 після удару самостійно витягнув ножа із тіла ОСОБА_18 , що не потрібно було робити, оскільки це призводить до пневмотораксу. Якби ніж не був витягнутим, то ймовірно особа була б живою до приїзду бригади екстреної медичної допомоги. Вона б фізично не могла нанести удару такої сили.
Водночас, не дивлячись на невизнання обвинуваченою ОСОБА_10 своєї вини, місцевий суд, мотивував доведеність її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, наступним.
Так, потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_11 є її батьком. 14.11.2024 їй зателефонували та повідомили про загибель батька в с. Шевченкове, у будинку ОСОБА_12 , з яким товаришував її батько. У с. Шевченкове батько займався господарством, пасікою та ремонтами разом із ОСОБА_16 . Коли вона приїхала у с. Шевченкове, то «швидка» вже констатувала смерть батька. Батько лежав на спині у кімнаті. ОСОБА_12 спілкувався із поліцією. У кімнаті відчувався запах алкоголю. До неї підійшов невідомий чоловік та попросив пробачення за те, що сталося. Як потім їй сказали, то це був чоловік ОСОБА_10 . Зі слів ОСОБА_16 їй відомо, що у ОСОБА_12 в той день було день народження і він хотів відсвяткувати його разом із її батьком. Батько не знав ОСОБА_10 . Вважає, що покарання має бути максимальним за такий злочин. Їй було відшкодовано поховання у розмірі 30 000 грн.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона прожила у шлюбі із ОСОБА_11 44 роки. Її чоловік був сильною та доброю людиною. ОСОБА_11 займався господарством у с. Шевченкове. Також чоловік допомагав ОСОБА_12 робити ремонти. Алкоголем ОСОБА_11 не зловживав, не скандалив із людьми. Після 15 год. 14.11.2025 їй зателефонувала донька, яка повідомила, що батька убито. Цього дня вона приблизно о 12 год. телефонувала чоловіку, який повідомив їй, що у зв'язку із днем народження ОСОБА_12 запросив його посидіти у нього вдома. ОСОБА_12 повідомив їй, що йому також зателефонувала ОСОБА_10 та сказала, що приїде разом із чоловіком. Також ОСОБА_12 розповідав їй, що вони сиділи за столом та спокійно розмовляли, потім ОСОБА_10 встала та пішла на кухню, а коли повернулась, то вдарила ОСОБА_11 у груди. У розмові із ОСОБА_12 вона намагалася дізнатися про причини нападу, але той так і не повідомив їй і не назвав можливу причину. ОСОБА_10 перший раз побачила в суді. Чи знав ОСОБА_11 ОСОБА_10 - їй не відомо.
Допитаний як свідок ОСОБА_12 пояснив місцевому суду, що ОСОБА_10 знає як дружину свого друга. Потерпілий ОСОБА_11 25 років був його другом, з яким він разом займався ремонтами і проживали разом в селі Шевченкове. 14 листопада 2024 року він разом із ОСОБА_11 планували разом попрацювати, проте із-за замовника плани змінилися. Оскільки в той же день йому було день народження, він запросив ОСОБА_11 до себе додому. ОСОБА_11 поїхав до себе додому, щоб подивитися на хазяйство. Після цього, повернувся до нього додому, де вони разом випили коньяку. До нього в цей час зателефонувала ОСОБА_19 . Сказала, що приїде із подругою ОСОБА_20 і чоловіком ОСОБА_21 до нього в гості. ОСОБА_22 в той день на кладовищі поминав свого побратима, який загинув у цей же день рік тому. Першою приїхала ОСОБА_19 . На прохання ОСОБА_23 приблизно о 14 год ОСОБА_11 поїхав у магазин по пиво. Десь о 14 год 05 хв ОСОБА_11 повернувся вже разом із ОСОБА_14 . Всі вони сиділи за столом у залі. ОСОБА_11 сидів прямо від входу, поруч із телевізором та розмовляв із ОСОБА_24 про війну. У ОСОБА_11 зять служить у ЗСУ. Напруження між гостями він не помічав. В якийсь момент ОСОБА_19 вийшла із кімнати на кухню, а коли повернулася, то ударила ОСОБА_11 ножем у груди. Зрозумівши, що відбулося, він підійшов до ОСОБА_11 та витягнув із грудей ножа, підняв светр і футболку та побачив маленьку рану. Далі почав телефонувати у швидку та поліцію.
Допитаний як свідок ОСОБА_22 (який був присутній на місці події під час вбивства ОСОБА_11 ) пояснив суду, що ОСОБА_19 хороша людина. Після поранення вона йому допомагала в госпіталі. Оскільки ОСОБА_10 його дружина, то він відмовляється давати показання.
Суд першої інстанції критично поставився до показів обвинуваченої ОСОБА_10 щодо непричетності її до скоєння вбивства потерпілого, та прийшов до обґрунтованого висновку, щодо доведеності її вини у інкримінованому їй злочині, з яким погоджується й апеляційний суд, оскільки її покази та представлена нею версія події спростовуються дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме:
- висновок експерта № СЕ-19/112-24/14616-БД від 13.01.2025, відповідно до якого встановлено генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_11 (об'єкт №1) та зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_10 (об'єкт №2). У наданому на дослідження змиві з леза ножа (об'єкт №3) виявлено сліди крові людини та клітини з ядрами і встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами, виявлених у наданому на дослідження змиві з леза ножа (об'єкт №3), збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_11 (об'єкт №1) та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_10 (об'єкт №2). Ймовірність походження даного ДНК-профілю (об'єкт №3) від потерпілого ОСОБА_11 становить не менше ніж 99,99999999 %. Походження слідів крові та клітин з ядрами, виявлених в об'єкті №3 від підозрюваної ОСОБА_10 виключається. У наданому на дослідження змиві з клинка ножа (об'єкт №4) виявлено сліди крові людини та поодинокі клітини з ядрами, генетичні ознаки яких є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб та для подальшої ідентифікації непридатні (а.с. 128-146 т. 1);
- витяг з ЄРДР від 14.11.2024 (а.с. 3а т.2);
- рапорти працівників поліції (а.с.3б -3в т.2);
- протокол огляду місця події від 14.11.2024, під час якого оглянуто домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , фототаблиця та відеозапис. Під час огляду виявлено труп чоловіка та вилучено кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору (а.с. 9-27 т.2);
- протокол огляду трупа від 15.11.2024 (а.с. 28-30 т.2);
- протокол огляду предметів від 16.11.2024, під час якого оглянуто: дублянку коричневого кольору із плямою речовини бурого кольору, темно-синій светр та чорну футболку. Всі речі мають наскрізне пошкодження (а.с. 31-33 т.2);
- копія паспорта на ім'я ОСОБА_11 та лікарське свідоцтво про смерть (а.с. 35-36 т.2);
- протокол огляду предметів від 16.11.2024 (а.с. 38 т.2);
- протокол проведення слідчого експерименту від 15.11.2024 із свідком ОСОБА_12 та відеозапис (а.с. 53-57 т.2);
- протокол огляду предметів від 25.11.2024, фототаблиця та відеозапис огляду кухонного ножа (а.с. 58-63 т.2);
- відповідь КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області КОР» від 29.11.2024 про надання аудіозапису телефонного дзвінка на лінію 103 від 14.11.2024 (а.с. 65 т.2);
- протокол перегляду аудіозапису на компакт-диску від 06.01.2025 (а.с. 66-67 т.2);
- відповідь УОАЗОР ГУНП в Кіровоградській області про надання аудіозаписів телефонних дзвінків, які надійшли на номер екстреної служби 102 ГУНП в Кіровоградській області 14.11.2024 (а.с. 70 т.2);
- протокол перегляду аудіозапису на компакт диску від 06.01.2025 (а.с. 71-72 т.2);
- протоколи отримання зразків для проведення експертизи від 14.11.2024 та від 18.12.2024 у підозрюваної ОСОБА_10 (а.с. 75, 77, 80, 83 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 763 від 19.12.2024, у якому зазначено, що кров ОСОБА_10 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 87-88 т.2);
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 14.11.2024, в якому зазначено, що ОСОБА_10 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с. 90 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 866 від 14.11.2024, у якому зазначено, що у ОСОБА_10 при проведенні судово-медичної експертизи будь-яких видимих тілесних ушкоджень у вигляді синців, саден, ран не виявлено (а.с. 93 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 158 від 10.12.2024, у якому зазначено, що група крові трупа ОСОБА_11 згідно із висновком експерта №753 від 19.11.2024 - 0?в ізосерологічної системи АВ0. Зразок крові ОСОБА_10 для дослідження не доставлений. При судово-медичній експертизі зрізів нігтів з лівої (об'єкт №1) руки ОСОБА_10 , крові та епітеліальних клітин не знайдено (а.с. 98-99 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 159 від 10.12.2024, у якому, зокрема, зазначено, що при судово-медичній експертизі змивів з правої (об. №1) руки підозрюваної ОСОБА_10 знайдена кров, видову належність якої встановити не вдалося через низький вміст або глибокий ступінь руйнування білків в цих слідах. При судово-медичній експертизі змивів з лівої (об. №2) руки підозрюваної ОСОБА_10 крові не знайдено (а.с. 104-105 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 766 від 24.12.2024, у якому зазначено, що на футболці підозрюваної ОСОБА_10 (об'єкти №№1-5) слідів крові не знайдено (а.с. 110-111 т.2);
- висновки судово-медичних експертиз № 764 та №753 від 19.11.2024, у якому зазначено, що кров трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить до групи 0?в ізосерологічної системи АВ0 (а.с. 115, 125-126 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 1318 від 30.12.2024, у якому, зокрема, зазначено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження: рана (1) передньої поверхні грудної клітини, що проникає в плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені (ІІІ сегмент), перебіг якої ускладнився внутрішньо плевральною кровотечею з розвитком шоку. Враховуючи характер та розміри рани (рана лінійної форми з рівними краями та стінками), перевага довжини ранового каналу над довжиною рани, дозволяє говорити, що ушкодження утворилось від однієї травмувальної дії плоского одногострого колюче-ріжучого предмета. Сметрь гр. ОСОБА_11 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені (ІІІ сегмент), перебіг якої ускладнився внутрішньо плевральною кровотечею з розвитком шоку, від чого і настала смерть, про що свідчать дані судово-медичної експертизи та підвтерджується даними судово-гістологічної експертизи. Ушкодження знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті і має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, згідно із п. 2.1.3.й Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6. При судово-токсикологічній експертизі в крові від трупа ОСОБА_11 виявлений етиловий алкоголь в кількості 3,36 г/дм3, що згідно із методичними рекомендаціями у живих осіб відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння (а.с. 118-121 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 4326 від 21.11.2024, у якому зазначено, що в зразку крові від трупа громадянина ОСОБА_11 виявлений етиловий спирт в кількості 3,36 г/дм3 та не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти (а.с. 122 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 1079 від 04.12.2024, відповідно до якого під час проведення судово-медичної експертизи шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_11 встановлено деякі морфологічні ознаки шокової реакції. Крововиливи в легені. Крововилив в м'яких тканинах з рани (а.с. 123 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 753 від 19.11.2024, у якому зазначено, що кров трупа ОСОБА_11 належить до групи 0?в ізосерологічної системи АВ0 (а.с. 125-126 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 149 від 23.12.2024, у якому зазначено, що у верхній частині лівої пілочки куртки зі штучної шкіри та на відповідних ділянках переду джемпера і переду фуфайки дещо зліва, які належали постраждалому ОСОБА_11 , знайдені пошкодження, які за характером є колото-різаними, пов'язані єдиним механізмом слідоутворення, та є результатом одноразової пошкоджувальної дії плоского одногострого колюче-ріжучого предмета з найбільшою шириною зануреної частини орієнтовно 18-19 мм. В момент спричинення пошкоджень площина клинка була орієнтована косогоризонтально, обухом вліво, лезом вправо. Клинок занурювався під кутом до поверхні лівої пілочки куртки - гострий кут з боку правої щоки клинка. Напрямок каналу в товщі шарів предметів одягу може відповідати напрямку пошкоджувальної дії відносно тіла людини - спереду назад і дещо знизу вверх. Індивідуальні ознаки пошкоджувального предмета не відобразилися. Пошкодження лівої пілочки куртки та відповідні йому пошкодження переду джемпера й фуфайки і рана грудної клітки постраждалого ОСОБА_11 могли бути спричинені клинком наданого кухонного ножа або іншого предмета з подібними конструкційними і експлуатаційними ознаками клинка (а.с. 131-141 т.2);
- висновок судово-медичної експертизи № 147 від 26.11.2024, у якому зазначено, що на клапті шкіри грудної клітки зліва трупа ОСОБА_11 виявлене ушкодження у вигляді рани, яка за характером є колото-різаною. Рана утворилася від травмувальної дії плоского одногострого колюче-ріжучого предмета. Обух клинка має П-подібну форму, помірну товщину в межах орієнтовно 1-2 мм, ймовірно, укіс з помірно вираженими ребрами. Найбільша ширина зануреної частини клинка складає орієнтовно 19-20 мм. В момент спричинення ушкодження площина клинка була орієнтована косогоризонтально, обухом вліво, лезом вправо. Клинок занурювався під деяким кутом до поверхні шкіри - гострий кут з боку правої щоки клинка. Інші питання постанови не належать до компетенції судово-медичного експерта криміналіста (а.с. 149-155 т.2);
- експертне дослідження від 07.01.2025 за підписом керівника Кропивницької філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України», в якому зазначено, що ретельно вивчивши матеріали кримінального провадження №12024121040000553 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та наявну медичну документацію відносно гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичним критерієм не може бути визнаний неосудним. Призначення СПЕ відносно гр. ОСОБА_10 не доцільно (а.с. 157 т.2);
- довідка ДНЗ (ясла-садок) №48 «Журавочка» від 29.11.2024, в якій, зокрема, зазначено, що разом із мамою ОСОБА_25 , 2019 р.н., про дитину піклується бабуся - ОСОБА_10 , яка також приводить та забирає дитину з дитячого садочка, цікавиться життям дитини в дитячому закладі (а.с. 195 т.2);
- довіреність від 31.07.2023, якою ОСОБА_14 уповноважив ОСОБА_10 бути його представником перед будь-якими фізичними та/чи юридичними особами тощо (а.с. 196 т.2);
- довідка від 21.12.2023, виписка із медичної карти хворого №2744/24, з яких вбачається, що ОСОБА_14 зазнав мінно-вибухової травми та проходив відповідне лікування (а.с. 147, 148 т.2);
- характеристики ОСОБА_10 , надана головою квартального комітету №16, в яких, серед іншого, зазначено, що остання вихована, ввічлива, трудолюбива. Не порушує громадський порядок і чинне законодавство та дотримується правил добросусідства (а.с. 149 т.2);
- копія трудової книжки на ім'я ОСОБА_26 (а.с. 200-205 т.2);
- копія паспорта ОСОБА_10 (а.с. 207 т.2);
- довідки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» від 26.12.2024, в яких зазначено, що ОСОБА_10 не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, за медичною допомогою не зверталася (а.с. 209, 210 т.2);
- копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_13 та ОСОБА_26 від 25.07.2023. Прізвище після реєстрації шлюбу у дружини - ОСОБА_27 211 т.2, а.с. 26 т.3);
- довідка про несудимість ОСОБА_10 (а.с. 212-213 т.2);
- висновок судово-психіатричної експертизи № 288 від 15.07.2025, у якому зазначено, що ОСОБА_10 в цей час будь-якими психічними розладами не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру. ОСОБА_10 будь-якими психічними розладами на момент вчинення інкримінованого їй діяння, а саме 14.11.2024 не страждала, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 112-114 т.3).
Достовірність та допустимість наведених письмових доказів у кримінальному провадженні обвинуваченою та її захисником в апеляційній скарзі фактично не оспорюється та не заперечується.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з приписами статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника про те, що в основу вироку покладені докази, які не доводять винуватість ОСОБА_10 , враховуючи, що, чинний КПК мне містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.
Оцінивши наведені докази в сукупності та взаємозв'язку і належним чином мотивувавши свої висновки, в тому числі з приводу спростування показань обвинуваченої, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, та правильно кваліфікував її дії за ч.1 ст.115 КК України.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачення та доведеність вини ОСОБА_10 ґрунтується виключно на показах свідка ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки покази вказаного свідка повністю узгоджуються з показами інших свідків, які також відповідають письмовим доказам у справі.
Так у своїх показаннях ОСОБА_10 зазначала, що вона не наносила удару ножем потерпілому ОСОБА_11 , а в той час спала. Проте, свідок ОСОБА_12 , який безпосередньо був присутній під час даної події, показав суду, що ОСОБА_11 сидів прямо від входу, поруч із телевізором та розмовляв із ОСОБА_24 про війну. У ОСОБА_11 зять служить у ЗСУ. Напруження між гостями він не помічав. В якийсь момент ОСОБА_19 вийшла із кімнати на кухню, а коли повернулася, то ударила ОСОБА_11 ножем у груди.
Під час слідчого експерименту 15.11.2024 свідок ОСОБА_12 пояснив та показав механізм нанесення ОСОБА_10 потерпілому удар ножем. Зокрема зазначив, що ОСОБА_10 вийшла до кухні взяла кухонний ніж, який був серед іншого посуду, повернувшись до кімнати, різко підійшла до стільця на якому сидів ОСОБА_11 , та узявши лівою рукою за плечі та тримаючи ніж у правій руці нанесла один удар ОСОБА_11 в область грудної клітини.
Покази свідка ОСОБА_12 суд першої інстанції правильно визнав логічними та послідовними, оскільки вони підтверджуються письмовими доказами у справі. Зокрема протоколом перегляду аудіозапису на компакт-диску від 06.01.2025 (а.с. 66-67 т.2) та протоколом перегляду аудіозапису на компакт диску від 06.01.2025 де свідок повідомив на лінію 102 та Центр екстреної медичної допомоги про обставини нанесення тілесного ушкодження потерпілому.
Крім того, згідно висновку судово-медичної експертизи № 159 від 10.12.2024, при судово-медичній експертизі змивів з правої (об. №1) руки підозрюваної ОСОБА_10 знайдена кров, видову належність якої встановити не вдалося через низький вміст або глибокий ступінь руйнування білків в цих слідах. При судово-медичній експертизі змивів з лівої (об. №2) руки підозрюваної ОСОБА_10 крові не знайдено.
Між тим, хоча змивів з правої руки підозрюваної ОСОБА_10 видову належність знайденої крові встановити не вдалося, проте, обвинувачена не пояснила про те, яким чином на її правій руці з'явилась кров та кому вона належить.
Той факт, що належність знайденої крові на правій руці ОСОБА_10 встановити не вдалося, не спростовує її вину, оскільки потрапляння крові на поверхню правої руки обвинуваченої можливо лише в результаті безпосереднього контакту між нею та потерпілим та застосування колюче-ріжучого предмета.
При цьому, на доводи сторони захисту про те, що до вбивства потерпілого причетний свідок ОСОБА_12 колегія суддів зазначає про те, що такі доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Зокрема присутній під час події свідок ОСОБА_28 , який був безпосередньо присутній на місці події під час вбивства ОСОБА_11 , відмовився надавати суду показання щодо обставин події. Разом з цим, під час досудового розслідування вказаний свідок також жодного разу не вказував та не зазначав про причетність до злочину свідка ОСОБА_12 , а також те, що саме під час нанесення тілесного ушкодження потерпілого вона спала.
В той же час, свідок ОСОБА_12 під час проведення слідчого експерименту пояснив, що ОСОБА_10 швидко вийшла з кухні та підійшла до потерпілого ОСОБА_11 і швидко нанесла йому удар ножем в область грудей, він підскочив до неї та відштовхнув її. Дістав ніж з тулуба потерпілого та розстебнув куртку і закотів светр. При цьому зазначив, що крові майже не було. Вказана обставина фактично пояснює відсутність великої кількості крові на руках ОСОБА_10 . Також, свідок на запитання «що в цей час робила ОСОБА_10 .?», свідок повідомив, що вона ніби то заснула.
Крім того з показів свідка ОСОБА_12 убачається, що потерпілий сидів на стільці вільно у розслабленому положенні. При цьому як його розташування на стільці так і наявність верхнього одягу могли вплинути на напрямок каналу пошкоджувальної дії відносно тіла людини. Вказана обставина підтверджена висновком судово-медичної експертизи № 149 від 23.12.2024, згідно якої в момент спричинення пошкоджень площина клинка була орієнтована косогоризонтально, обухом вліво, лезом вправо. Клинок занурювався під кутом до поверхні лівої пілочки куртки - гострий кут з боку правої щоки клинка. Напрямок каналу в товщі шарів предметів одягу може відповідати напрямку пошкоджувальної дії відносно тіла людини - спереду назад і дещо знизу вверх.
З наведених підстав доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_10 не могла нанести такий удар про який зазначає свідок ОСОБА_12 , оскільки для того щоб нанести удар знизу вверх їй треба було б нахилитися або присісти є необґрунтованими та безпідставними.
Посилання захисника на те, що свідок ОСОБА_12 в минулому неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вбивство людини, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Доказів на підтвердження такої обставини суду не надано.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції розглянув справу у межах пред'явленого обвинувачення згідно ст. 337 КПК України, що убачається з вироку суду першої інстанції. При цьому, прокурор не позбавлений був процесуальної можливості за наявності підстав змінити обвинувачення у суді відповідно до положень ст. 338 КПК України. Між тим, на переконання колегії суддів, такі твердження захисника не спростовують висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, які ґрунтуються на досліджених судом доказах.
Що стосується тверджень захисника про те, що обвинувачення не встановило жодного мотиву вбивства, то такі доводи також не заслуговують на увагу, оскільки з вироку суду убачається, що вбивство потерпілого ОСОБА_11 вчинено ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що мотивом кримінального правопорушення є усвідомлена спонука особи, яка викликала у неї намір вчинити таке кримінальне правопорушення. Колегія суддів погоджується з тим, що мотив є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення у тих випадках, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції кримінального закону. Так, зокрема у диспозиції п.п. 6, 7, 8, 14 ч. 2 ст. 115 КК України мотив є обов'язковою ознакою. Між тим, щодо простого умисного вбивства, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, то в диспозиції даної норми вказівка на мотив та мету відсутня, а тому в даному складі кваліфікуючого значення не мають.
Не погоджуючись з інтерпретацією подій, яка викладена обвинуваченою і в подальшому проілюстрована захисником, апеляційний суд вважає, що версія обвинувачення, викладена в обвинувальному акті та визнана судом доведеною підтверджується рядом прямих доказів усними (показами свідків), непрямих доказів, речовими доказами та документами. Сукупність досліджених доказів очевидно свідчить про достовірність, щирість та правдивість показів свідків та про неспроможність і непереконливість показів обвинуваченої.
Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що сукупність досліджених доказів не залишають суду сумнівів у винуватості ОСОБА_10 у вчиненні умисного вбивства. Невизнання вини обвинуваченою є обраним способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкий злочин.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що кримінальне провадження не містить доказів винуватості ОСОБА_10 , в суді апеляційної інстанції спростовані.
Мотивуючи своє рішення щодо обрання ОСОБА_10 міри покарання, суд першої інстанції дотримався положень статей 50, 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Місцевий суд, призначаючи ОСОБА_10 покарання, урахував, що вона вчинила умисний, закінчений та особливо тяжкий злочин. Обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено. Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та в стані алкогольного сп'яніння. Як особа ОСОБА_10 раніше не судима, по місцю проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
На підставі наведених обставин у їх сукупності, зважаючи на мету покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та конкретних обставин вчинення протиправного діяння, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_10 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість, а також підстав для пом'якшення покарання на підставі ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.
Таким чином, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги захисника апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки місцевий суд дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.
Керуючись ст.376 ч.2, ст.404, 407, 419, 424 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_10 за ч.1 ст. 115 КК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4