№ провадження 11-кп/4809/730/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 404/3018/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 392 ч. 2 КПК України
16.12.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
суддів у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі :
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.11.2025 про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 03.01.2026 включно, без визначення застави.
У провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницького перебуває судова справа (обвинувальний акт) про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України /ЄУН 404/3018/25, кримінальне провадження № 42024122010000153 від 26.06.2024/.
Згідно із фабулою обвинувачення, у квітні 2023, ОСОБА_7 , запросив додому, по місцю свого проживання, неповнолітню ОСОБА_9 під приводом приміряти одяг, який він може їй надати як гуманітарну допомогу; де, без добровільної згоди потерпілої, вступив у статевий акт із нею природнім способом, тобто, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням у тіло потерпілої з використанням своїх гені талій, без добровільної згоди потерпілої, яка вважала, що вона винна обвинуваченому через фінансову допомогу їй та її братам після смерті матері. У аналогічний спосіб та при аналогічних підставах ОСОБА_7 , у період часу протягом 2023-2024 років декілька разів вступав у статевий акт із неповнолітньою ОСОБА_9 оральним та анальним шляхом.
У межах даного кримінального провадження, за клопотанням прокурорки у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , судом першої інстанції у порядку ст. 331 КПК України, розглянуто питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Судом встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не припинили існувати і не зменшились, ураховано судом тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, зважено й на особу обвинуваченого.
Також, зважаючи на вимоги ст. 206 КПК України, судом першої інстанції зобов'язано ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» провести медичне обстеження ОСОБА_7 .
Адвокат ОСОБА_8 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову, якою застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Свої вимоги умотивовує наступними доводами.
Судом порушено вимоги ст. ст. 177, 178, 194 КПК України: суд обмежився переліченням можливих ризиків, проте не мотивував своє рішення щодо їх наявності, не навів доказів на існування цих ризиків, зокрема, не наведено фактів про можливість обвинуваченого ОСОБА_7 незаконно впливати на потерпілу; не взято до уваги, що за наслідками допиту потерпілої є підстави вважати, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України є помилковою, і мова може йти про кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 155 КК України, склад якої є нетяжким, а отже - ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зменшились.
Крім того, судом першої інстанції не надано оцінки стану здоров'я обвинуваченого, який значно погіршився, у зв'язку із чим обвинувачений перебуває на лікуванні у медичній частині ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», потребує контролю гемодинамічних показників та інсулінотерапії; ОСОБА_7 страждає на цукровий діабет ІІ типу, гіпертонічну хворобу ІІІ ступеня, церебральний атеросклероз; виявлено лікарями також діабетичну ангіопатію та трофічні виразки; збільшено дози лікарських препаратів, показаних для приймання обвинуваченим; йдеться у висновку лікарів й про наявність показання до стаціонарного лікування.
Не умотивовано судом й неможливості забезпечення кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого застосуванням інших, більш м'яких, запобіжних заходів.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_7 і адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали контрольного провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).
У справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Аналогічно у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вимог закону місцевий суд дотримався.
Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Слід зважати, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Судом першої інстанції здійснюється судове слідство у межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
У межах даного кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 26.12.2024, загальний термін якого наразі не перебуває поза межами розумного, не є вочевидь надмірним.
Тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким, покарання за вчинення даного кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Колегія суддів вважає, що раніше встановлені обставини та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили існування.
Наявні достатні підстави вважати, що, зважаючи на тяжкість обвинувачення та суворість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі його засудження, обвинувачений ОСОБА_7 , який обізнаний про це, може чинити спроби переховуватись від суду (зокрема на тимчасово окупованих та непідконтрольних Україні територіях) або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
До того ж, матеріалами встановлено, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні вже перебував у розшуку. Відповідно до постанови слідчого ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні від 06.11.2024, підозрюваний ОСОБА_7 з 22.10.2024 припинив з'являтись до слідчого за його викликом для участі у слідчих діях. Такі випадки відбулись шість разів. З таких причин досудове розслідування було зупинене, а ОСОБА_7 - оголошений у розшук.
ОСОБА_7 раніше притягався до кримінальної відповідальності; стосовно нього перебуває у місцевому суді на розгляді обвинувальний акт про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України.
Отже, беручи до уваги вказане, наявність щодо обвинуваченого ОСОБА_7 іншого обвинувачення, - можливо стверджувати, що існує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу з боку обвинуваченого ОСОБА_7 визнається реальним. Потерпіла у кримінальному провадженні зверталась телефонним зв'язком до поліції із повідомленнями про те, що обвинувачений намагається вплинути на неї, з метою щоб вона забрала заяву про кримінальне правопорушення, та намагається змінити її позицію та волевиявлення.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, враховуються такі обставини: ОСОБА_7 має місце реєстрації проживання та місце проживання, неодружений, без утриманців, безробітний, міцних соціальних зв'язків не має. на обліку в психіатричних або наркологічних закладах не перебуває.
При вирішенні питання продовження строку дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом належно аналізовано й взято до уваги всі обставини і можливі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що не перестали існувати й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При таких обставинах, подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, є необхідним і доцільним, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує гідність обвинуваченого у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не взяття належним чином до уваги обставин ст. 178 КПК України, - спростовуються наведеним вище.
Таким чином, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню
Щодо стану здоров'я обвинуваченого, зауважується, що відповідно до відповіді, наданої начальником філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної Кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях, ОСОБА_7 призначено лікування, до вживання ряд лікарських засобів, крім того, обвинувачений отримує дієтичне харчування за нормою 8-В, продовжує стаціонарне лікування в Кропивницькій міській медичній частині №14, також, ухвалою суду першої інстанції постановлено забезпечити обвинуваченому ОСОБА_7 надання необхідної медичної допомоги, зокрема забезпечення направлення його до спеціального медичного закладу.
Зважаючи на зазначене, а також положення ст. 206 КПК України, якими регламентовані загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, колегія суддів також приймає рішення щодо зобов'язання процесуального прокурора організації забезпечення проходження обвинуваченим ОСОБА_7 , у відповідності до медичних призначень та рішення суду першої інстанції, відповідного рекомендованого йому лікування.
Керуючись ст. ст. 206, 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.11.2025, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 03.01.2026, без визначення застави, - залишити без змін.
На підставі положень ст. 206 КПК України, зобов'язати процесуального прокурора забезпечити проходження обвинуваченим ОСОБА_7 , у відповідності до медичних призначень та ухвали Фортечного районного суду м. Кропивницького від 03.11.2025, відповідного лікування у відповідності до рекомендованого медичними закладами лікування з огляду на наявні у нього діагнози й захворювання.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3