Справа № 727/13963/25
Провадження № 2/727/3328/25
24 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
Короткий зміст позовної заяви та її доводи
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 16.10.2022 року відповідач ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
16.10.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500724810 відповідач запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту.
16.10.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500724810 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500724810 від 16.10.2022 року.
У додатку №1 до угоди сторони узгодили графік платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
16.10.2022 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500724810, згідно з умовами якого тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту 56830,48 грн., процентна ставка - 12,99% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 58 місяців, дата повернення кредиту 17.08.2027 року.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 26.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 80378,22 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 56121,13 грн., по відсоткам в розмірі 17323,83 грн., по комісії в розмірі 6933,26 грн.
А тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 80378,22 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6909,69 грн.
Рух справи в суді
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 листопада 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Аргументи учасників справи
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно, про що є повідомлення в справі, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд
Судом встановлено, що 16.10.2022 року відповідач ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
16.10.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500724810 відповідач запропонував банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (а.с.33зв.-34). Дата повернення кредиту 17.08.2027 року. Для повернення заборгованості за угодою відповідач пропонує використати рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 491056057 від 09.09.2021 року в розмірі 56830,48 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк».
16.10.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500724810 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500724810 від 16.10.2022 року (а.с.34зв.-35).
У додатку №1 до угоди сторони узгодили графік платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.36-37).
Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.33), відповідно до умов якого тип кредиту: споживчий кредит, сума/ліміт кредиту 56830,48 грн., спосіб надання кредиту: безготівковий, строк кредитування 58 місяців, процентна ставка 12,99% річних, загальні витрати за кредитом: 43406,23 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 100236,71 грн., реальна річна процентна ставка: 26,82% річних.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується копією статуту АТ «Сенс Банк» (а.с.13-15).
Згідно з довідкою АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію (а.с.32), ОСОБА_1 підписав угоду №500724810 про надання споживчого кредиту аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, код підтвердження 8658 відправлено позичальнику 16.10.2022 року на номер 380660755709.
В довідці про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с.37зв.) міститься інформація про гарантування вкладів у АТ «Альфа-Банк».
Як вбачається з меморіального ордеру №1384926031 від 17.10.2022 року (а.с.39), ОСОБА_1 отримав від АТ «Сенс Банк» кошти в сумі 56830,48 грн.
Відповідно до виписки по особовим рахункам за період з 16.10.2022 року по 26.03.2025 року (а.с.20-31), 17.10.2022 року відбулося перерахування коштів за кредитним договором №500724810 на суму 56830,48 грн.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 26.03.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 80378,22 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 56121,13 грн., по відсоткам в розмірі 17323,83 грн., по комісії в розмірі 6933,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.40).
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Приписами ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з вимоги про усунення порушень (а.с.17), АТ «Сенс Банк» надсилав вимогу відповідачу ОСОБА_1 про сплату заборгованості, однак відповідач вимоги не виконав, заборгованість не оплатив.
З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов'язання повернути кредитодавцю кредит в порядку, на умовах та в строк, що передбачені угодою, зокрема тіло кредиту в сумі 56121,13 грн. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в сумі 17323,83 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 6933,26 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з п.1 оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500724810 від 16.10.2022 року (а.с.33зв.-34) та п.1 акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500724810 від 16.10.2022 року (а.с.34зв.-35), комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту становить: за період з 1 по 12 місяць користування кредитом - 0,1% від суми кредиту, за період з 13 по 24 місяць користування кредитом - 0,5% від суми кредиту, за період з 25 по 58 місяць користування кредитом - 1,0% від суми кредиту.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом (а.с.40), розмір комісії за обслуговування кредиту складає 6933,26 грн.
Суд вважає, що оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховувалась позивачем за дії, які він вчиняв на власну користь, при цьому позивачем не вказано перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, а тому в задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в сумі 6933,26 грн. необхідно відмовити.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що 16.10.2022 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено угоду №500724810 про надання споживчого кредиту, на підставі якої відповідачем отримано від ТОВ «Альфа-Банк» в якості кредиту грошові кошти в розмірі 56830,48 грн., які він зобов'язався повернути з одночасною сплатою процентів, однак відповідач свої зобов'язання за договірними зобов'язаннями в повному обсязі належним чином не виконав, як наслідок, заборгованість перед АТ «Сенс Банк» становить 73444,96 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 56121,13 грн. та по відсоткам в розмірі 17323,83 грн.
Відомості про те, що відповідач на час розгляду справи виконав свої зобов'язання за угодою №500724810 перед АТ «Сенс Банк» в суду відсутні.
Висновки за результатами судового розгляду
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №500724810 від 16.10.2022 року в розмірі 73444,96 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 56121,13 грн. та по відсоткам в розмірі 17323,83 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.
Щодо судових витрат
Щодо розподілу судових витрат необхідно зазначити наступне.
Згідно положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2213,35 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6909,69 грн.
Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» (виконавець), відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних і фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (а.с.8-11).
Розділом 3 Договору визначено винагороду виконавця (гонорар) та порядок розрахунків. Так, передбачено, що гонорар за підготовку і подання позовної заяви до суду становить 375,00 грн., за отримання рішення суду - 225,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%. З метою розрахунку винагороди сторони визначили порядок обміну документами: щомісячно замовник передає виконавцю звіти про результати погашеної заборгованості боржників, на підставі яких виконавець надає замовнику завірені акти прийому-передачі наданих послуг, після підписання яких замовником виплачується винагорода виконавцю.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.
За договором про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, АТ «Сенс Банк» доручив, а Адвокатське об'єднання «СмартЛекс» взяло на себе зобов'язання надавати допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Однак, позивачем АТ «Сенс Банк» не було надано суду доказів, що підтверджували б понесені ним витрати на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що сторонами узгоджувались надані Адвокатським об'єднанням «СмартЛекс» послуги, виконавець надавав замовнику завірені акти прийому-передачі наданих послуг, після підписання яких позивач сплачував АО «СмартЛекс» будь-які кошти за надану юридичну допомогу у відповідності до умов Договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, а тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 526, 527, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500724810 від 16.10.2022 року в розмірі 73444 (сімдесят три тисячі чотириста сорок чотири) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок, з яких: 56121,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 17323,83 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 29 грудня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: