Справа № 726/4525/25
Провадження №2-н/726/1319/25
Категорія 4
про відмову у видачі судового наказу
26.12.2025 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Асташев С. А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», боржник ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
23.12.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», боржник ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ у якій заявник просить суд видати наказ про стягнення з ОСОБА_1 борг за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 31 024,78 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».
У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника (ч.5 ст.165 ЦПК України).
На виконання зазначених вимог, судом зроблено запит щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржників.
Відповідно до даних відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2178684 від 25.12.2025 боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявником заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги, що надавалися за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважаю, що територіально справа належить до підсудності Чернівецького районного суду м. Чернівці.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим кодексом.
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Загальні правила підсудності визначені у §3 глави 2 ЦПК України. При цьому, загальні правила підсудності охоплюють усі види територіальної підсудності, а не лише підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача, передбаченуст.27 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до положень п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, це позови про право власності на таке майно; про правоволодіння і користування ним).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Позов, або заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна, має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині першій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Тому заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (заборгованості за спожитий природній газ), на думку судді, повинні подаватися за місцем знаходження майна, щодо якого такі послуги надаються.
Частиною 9 статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до отриманої судом та наявної у справі інформації адреса надання житлово-комунальних послуг не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Садгірського районного суду м. Чернівці, а тому доходжу висновку, що у видачі судового наказу потрібно відмовити.
Суд роз'яснює, що згідно ч. 1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.27, 162, 165, 166 ЦПК України, суддя,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», боржник ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. А. Асташев